4. Допосівний обробіток ґрунту після парозаймаючих культур і непарових попередників

Догляд за ґрунтом після проведення основного обробітку до сівби озимини в полі зайнятих парів полягає у різноглибинному розпу­шуванні ґрунту: глибшому та інтенсивнішому в перший період па­рування площі для боротьби з бур’янами і накопичення вологи та мілкішому і нечастому — наприкінці цього періоду для збереження вологи у верхньому, в тому числі посівному, шарі ґрунту.

Час, коли приступають до догляду за полем після проведення ос­новного обробітку ґрунту, знаряддя, якими оброблятимуть поле і глибина обробітку визначаються багатьма чинниками, але основ­ними серед них є фізичний стан виораного чи обробленого іншим способом поля і тривалість періоду від проведення основного обробіт­ку ґрунту до сівби озимих культур.

Після озимих на зелений корм, наприклад, якщо поверхня ріллі досить вирівняна і не пересушена, а до настання оптимальних строків сівби озимини залишається близько чотирьох місяців, то до першого обробітку ріллі приступають після появи сходів бур’янів. Як правило, за таким самим принципом планують приступати і до обробітку пласта багаторічних трав, не зважаючи на те, що до сівби озимини часу залишається на 25 - 30 днів менше, та й якість ріллі після трав набагато гірша, оскільки часто орний шар ґрунту після збирання врожаю залишається без лущення слідом за зби­ранням пересушеним. За таких умов рілля навіть після проходу кот­ка лишається бриластою. І якщо у такому стані вона пролежить під пекучим сонцем (а наприкінці червня денна температура повітря становить 25 °С і вище) навіть декілька днів, брили засохнуть до такого стану, що їх не зможуть розмочити навіть зливові дощі. Дощі незначної інтенсивності такою бриластою поверхнею практично не засвоюються, тому ніякі бур’яни із сухого ґрунту не сходитимуть. У такому мертвому стані пласт багаторічних трав може пролежати аж до осені, і провести якісну сівбу озимини на такому полі, не зважа­ючи ні на які зусилля, стає справою нереальною.

Щоб уникнути таких прикрих наслідків, треба, по-перше, не по­спішати з оранкою після дискування стерні багаторічних трав, яке доцільно провести важкою дисковою бороною. Такий обробіток зу­мовлює руйнування щільно пророслої коренями верхньої частини орного шару і в майбутньому поліпшує кришення орного шару, за­побігає утворенню тріщин і знижує висушування ґрунту. Упродовж

2. - 3 тижнів після лущення випадуть дощі, чи навіть на якісно злущеному полі орний шар завдяки мульчуючого шару поповниться водою за рахунок дифузії з нижчих шарів ґрунту. Разом з оранкою ріллю доводять до дрібногрудкуватого стану, обладнуючи плуги пристроями ПВР-2,3 чи ПВР-3,5, або обробляючи ріллю дисковими лущильниками. У такому стані поверхня ріллі менше випаровува­тиме ґрунтову вологу і засвоюватиме навіть незначні опади, що сприятиме проростанню насіння бур’янів із посівного шару ґрунту.

Наступний обробіток здійснюють паровим культиватором у разі масової появи бур’янів або важкими зубовими боронами після випа­дання дощу та утворення кірки навіть за відсутності бур’янів. Такий самий обробіток уперше можна планувати і на полях, де основний обробіток виконувався плоскорізними або дисковими знаряддями.

Особливістю обробітку ріллі після стерньових попередників у

роки із засушливим післязбиральним періодом є коткування важ­кими водоналивними ребристими котками. Зумовлене воно тим, що приорана стерня, потрапляючи на дно борозни, ніби ізолює орний шар від нижніх шарів ґрунту і зупиняє таким чином надходження води із нижніх шарів до верхніх. Ущільненням ріллі вдається дещо запобігти цьому небажаному явищу.

Кількість проміжних культивацій поля залежить від тривалості періоду парування поля, а передпосівну культивацію здійснюють після всіх попередників практично на однакову глибину — 5 — 6 см, що відповідає глибині загортання насіння.

Не зважаючи на те, що обробіток ґрунту під озимі культури після різних попередників має свої особливості, загальними правилами при плануванні обробітку ґрунту після парозаймаючих культур і непарових попередників є:

• не запізнюватись із першим обробітком поля після збирання попередника, а провести лущення на глибину не менш як 6 — 8 см;

• глибину основного обробітку встановлюють залежно від зволо­ження ґрунту, забур’яненості і проміжку часу між збиранням попере­дника і сівбою озимих; мілкіше обробляють ґрунт у посушливих умо­вах, на чистих площах і у разі затримки із збиранням попередників;

• за умов посушливої погоди і запізнення з обробітком замість оранки поле обробляють безполицевими знаряддями;

• під час основного обробітку ґрунт після непарових попередників потрібно доводити до посівного стану;

• від основного обробітку до сівби утримувати ґрунт з розпуше­ним верхнім шаром і у чистому від бур’янів стані;

• останню культивацію з боронуванням проводять безпосередньо перед сівбою на глибину загортання насіння; у посушливих умовах і на чистих від бур’янів полях при цьому обмежуються лише боронуванням.

Слід пам’ятати, що основним загальним принципом підготовки ґрунту під озимі культури після всіх попередників є створення умов для отримання дружних і повних сходів, від яких здебільшого за­лежить доля врожаю зерна в наступному році.