2. Вибір і підготовка земельної площі для дослідів

Перед вибором земельної площі для досліду спочатку визнача­ють необхідні її розміри арифметичним розрахунком. Згідно із за­вданням і видом досліду попередньо визначають загальний розмір і форму дослідної ділянки. Нехай вона має форму 4 х 25 м і становить 100 м², а в досліді буде 6 варіантів і 4 повторності із загальною кількістю ділянок 6 х 4 = 24. Ці 24 ділянки займають площу 100 х 24 = 2400 м², а з урахуванням доріг і захисних смуг навколо досліду загальна площа має бути ще більшою.

У процесі вибору земельної площі вивчають історію поля, рос­линний покрив, рельєф та мікроклімат. Ґрунт на дослідній ділянці має бути типовим для цієї місцевості та з типовим рівнем підґрунто­вих вод. До закладання досліду на підібраній площі проводять ви- рівнювальний та розвідувальний (рекогносцирувальний) посіви. Особливу увагу під час вибору земельної площі для певного досліду звертають на однорідність ґрунту. Проте один і той самий дослід можна розміщувати і на різних ґрунтах або схилах за умови, що крутизна схилу чи ґрунт є об’єктом дослідження.

Рельєф дослідної площі має бути рівним, бо різні схили, їх експозиція впливатимуть на достовірність досліду. Крутизна схилів має бути типовою для зони, у якій планується проведення досліду. Проте здебільшого схил підбирають рівномірним і однорідним. На площі не допускаються блюдця, западини, якщо останні не є пред­метом вивчення. Як правило, ділянки досліду орієнтують довгою стороною вздовж схилу. На земельній площі проводять нівелюван­ня: у дослідних установах із горизонтами через 0,2 м, а у виробни­цтві — через 1 м.

Перед закладанням стаціонарних дослідів проводять детальне обстеження площі, мета якого полягає у всебічній характеристи­ці ґрунту, підґрунтя, рівня ґрунтових вод тощо. Для вивчення ґрун­тових профілів на глибину 1,5 — 2,0 м роблять розрізи по діагоналі поля, крайні — на межі дослідної площі, а середні — на майбутніх дорогах або захисних смугах. Між розрізами роблять ще прикопу­вання на глибину 40 — 60 см і складають ґрунтову карту з масшта­бом 1 : 5000. З кожного розрізу та прикопування відбирають зразки ґрунту для визначення фізичних і хімічних властивостей.

Обстеження ґрунту потрібне також для того, щоб об’єктивніше виділити повторення майбутнього досліду та вибрати відповідний метод розміщення варіантів.

У межах досліду припустимими ґрунтовими відмінами для під­золистих ґрунтів є середньо- і слабоопідзолені, проте на кожній із них розміщують окремі повторення. Неприпустимими для досліду є заболочені ґрунти у Поліссі та засолені у Степу, якщо заболоченість

і засоленість не є об’єктами досліджень.

Вивчення історії полів. Під час обстеження земельної площі докладно описують історію полів. Визначають, де і які культури ви­рощувались у попередні роки, зазначаючи при цьому передпоперед- ники і попередники. Цю історію бажано знати за 2 — 3 роки, а ще краще за більш тривалий період.

Особливу увагу приділяють виявленню тих факторів, які значно впливають на зміну родючості ґрунту: проведення на частині площі вапнування ґрунту високими нормами вапна чи внесення мінераль­них та органічних добрив у великих нормах; тривале (кілька років підряд) вирощування багаторічних трав. Усі ці фактори мають після­дію впродовж 2 — 3 і більше років. Отже, якщо закладання досліду не можна відкласти на кілька років, щоб вирівняти на всьому масиві строкатість родючості ґрунту, то площі, які перебувають під впливом пе­релічених вище факторів, треба бракувати і під дослід не планувати.

Вивчаючи історію полів, звертають увагу і на ступінь окульту­рення ґрунту — глибину орного шару, рН ґрунтового розчину, наяв­ність насіння бур’янів тощо. Сильне забур’янення, особливо злісни­ми багаторічними бур’янами, свідчить про низьку культуру земле­робства, тому без попереднього знищення бур’янів закладати дослід на такій площі не можна.

На родючість ґрунту сильно впливають літні стоянки худоби, ґрунтові дороги тривалого користування, глибокі канави і ями (хоча вони і засипані), місця, де колись були будівлі, скирти соломи, купи гною. Всі ці місця повинні обов’язково виключатись із площі май­бутнього досліду.

Вивчення рослинного покриву. Добрий стан посівів поперед­ніх культур, їх висока врожайність свідчать про високу родючість ґрунту, добру окультуреність та придатність для досліду. При об­стеженні треба звертати увагу і на наявність у посівах рослин- індикаторів, які можуть свідчити про підвищену кислотність чи за­соленість ґрунтового середовища, а солянкова рослинність вказує на засоленість ґрунту.

Вибрана для досліду площа має бути якнайдалі від лісу, проте не ближче як за 50 — 70 м, а від лісосмуги — не ближче півтора- дворазової її висоти, щоб виключити вплив дерев на дослідні росли­ни. Від суцільних огорож дослід розміщують не ближче ніж за 15 — 20 м, щоб не порушувати повітрообмін та не затінювати дослід­ні рослини. На такій самій відстані мають бути ґрунтові дороги, щоб запобігти осіданню пилу на дослідні рослини. Дослід має бути як­найдалі від магістральних доріг, бо вихлопні гази автотранспорту можуть впливати на рослини. Не варто вибирати площі для досліду також поблизу населених пунктів.Підготовка земельної площі для досліду. Навіть найбільш вирівняна площа, вибрана для досліду, матиме певну строкатість у родючості ґрунту, яку потрібно звести до мінімуму, тобто вирівняти родючість ґрунту. Для цього впродовж кількох років використовують вирівнювальні посіви.

Вирівнювальний посів — посів однієї культури, одного і того са­мого сорту з однаковою агротехнікою на всій площі майбутнього до­сліду. Дія цього посіву полягає в тому, що в тих місцях земельної площі, де родючість ґрунту була вищою, врожай буде вищим, з яким із ґрунту виноситиметься більше поживних речовин; в місцях, де ро­дючість нижча, з нижчим врожаєм із ґрунту винеситиметься менше поживних речовин. Отже, з часом родючість ґрунту буде вирівнюва­тись, а його строкатість поступово усуватись. Для вирівнювального посіву використовують ярі культури звичайного чи вузькорядного способу сівби на зелену масу. Проте, якщо строкатість зумовлена різ­ним типом ґрунту, підґрунтям, різним рівнем ґрунтових вод, то її усу­нути не можна жодними вирівнювальними посівами і така земельна площа непридатна для закладання досліду. Вирівнювальні посіви іноді використовують для окомірної оцінки варіювання родючості ґрунту. При цьому можна виділити окремі частини площі з однако­вою родючістю, які будуть майбутніми повтореннями. Це надзвичай­но важливо для дослідів, що проводяться в умовах виробництва, де більш складні рекогносцирувальні посіви проводяться дуже рідко.

Розвідувальні або рекогносцирувальні посіви. Хоча земе­льна площа для досліду добирається досить ретельно, значна стро­катість родючості ґрунту усувається вирівнювальними посівами, все ж деяке варіювання залишається і після таких посівів. Виявити йо­го можна за допомогою розвідувального або рекогносцирувального посіву, вимоги до якого такі самі, як і до вирівнювального, але від­різняються від останнього тим, що урожайність зеленої маси обліко­вують поділянково. Кількість ділянок і їх площу узгоджують із кіль­кістю і площею ділянок у майбутньому досліді. Як правило, розвіду­вальні посіви проводять у наукових установах та навчальних за­кладах перед закладанням стаціонарних дослідів.