4.4.1.3.2. Передпосівний обробіток ґрунту під культури різних строків сівби

Ранньовесняне вирівнювання і розпушування ґрунту не забезпе­чує вирішення всіх завдань (зазначених вище), які мають бути ви­конані у системі допосівного обробітку. Значну частину їх доцільні­ше і краще вирішувати за рахунок другого етапу — передпосівного обробітку. Під час підготовки ґрунту до сівби, виходячи із біологіч­них особливостей вирощуваних сільськогосподарських культур (зок­рема, строків сівби, розмірів насіння ярих культур і глибини його загортання), а також залежно від щільності і вологості ґрунту, сту­пеня забур’яненості тощо, встановлюють відповідну послідовність виконання окремих агротехнічних заходів чи комплексно, підбира­ють певні знаряддя і необхідні для них робочі органи.

Після ранньовесняного обробітку ґрунту інтенсивність передпосів­ного обробітку залежить від строків сівби ярої культури. В усіх зонах України, як правило, під ранні ярі культури (ячмінь, овес, горох, ви­ку та ін.) після боронування зябу передпосівну культивацію прово­дять один раз безпосередньо перед сівбою. Розрив у часі між ранньо­весняним обробітком (боронуванням чи шлейфуванням) і передпосі­вною культивацією залежить від настання фізичної спілості шару ґрунту, на глибину якого проводиться другий обробіток. Якщо після боронування йде швидке підсихання ґрунту, то культивацію здебі­льшого начинають на другий день після проведення попередньої ро­боти. Зазначена послідовність агротехнічних заходів створює сприят­ливі умови для загортання насіння на частково ущільнене ложе і вкривання його розпушеним шаром ґрунту, що забезпечує краще надходження вологи і повітря до насіння й зумовлює дружнє його проростання. При якісній передпосівній культивації знищуються всі вегетуючі на цей час бур’яни. Найкраще знаряддя для передпосівної культивації — культиватор для суцільного обробітку із підрізальни- ми чи стрілчастими лапами і середніми боронами. Підрізальні лапи рівномірно і неглибоко розпушують ґрунт, знищують сходи і розетки бур’янів. При цьому ґрунт майже не обертається і не висушується, дещо ущільнюється ґрунт нижче глибини ходу лап.

Подекуди сівбу ранніх ярих культур і льону проводять без попе­редньої культивації, замінюючи її менш енергоємними заходами. Так, на ділянках напівпарового зябу, чистих від бур’янів і з неущіль- неним верхнім шаром ґрунту в посушливі весни і за недостатніх за­пасів води у ґрунті замість культивації під ранні зернові, зернобобо­ві і льон проводять тільки передпосівне боронування у два сліди: перший ряд укомплектовують важкими, а другий — середніми зу­бовими боронами.

Щоб краще вирівняти поверхню й ущільнити дуже розпушений ґрунт, у системі передпосівного обробітку його коткують (кращу якість забезпечують зубчасті та кільчасті котки) з одночасним боро­нуванням або нарізно. За такого технологічного обробітку створю­ється ущільнений прошарок ґрунту на значній глибині, що зумов­лює менші витрати вологи на дифузне випаровування, дає змогу провести високоякісну сівбу дрібнонасінних культур (овочевих, ба­гаторічних трав і льону), які потребують неглибокого загортання. При цьому загортання насіння і поява дружніх сходів будуть рівно­мірнішими.

На важких ґрунтах в умовах достатнього зволоження і холодної весни на дуже ущільнених ґрунтах (щільність понад 1,3 г/см³) до пе­редпосівної культивації доцільно провести розпушування на більшу глибину, ніж глибина загортання насіння. Для цього крім культива­торів з розпушувальними лапами іноді використовують чизелі, лемі­шні лущильники без полиць або плоскорізи, які запобігають вивер­танню на поверхню насіння бур’янів. На піщаних або інших ґрунтах, які до весни слабо ущільнюються, застосовують переважно культива­тори з універсальними лапами з одночасним боронуванням. Такий агрегат добре розпушує посівний шар без його обертання, створює вирівняне тверде ложе для насіння, добре підрізає сходи і молоді па­ростки бур’янів. Використання для передпосівного обробітку культи­ваторів із пружинними лапами призводить до вивертання на повер­хню ґрунту перезволожених грудок і насіння бур’янів, висушування посівного шару і не забезпечує рівноглибинного твердого ложа для насіння, тому не гарантує високої його польової схожості.

Іноді додатково до передпосівної культивації ґрунт обробляють ди­сковими знаряддями (лущильниками чи важкими дисковими боро­нами). їх доцільно використовувати на полях, де провели осінню міл­ку зяблеву оранку після багаторічних трав, оскільки парові культи­ватори витягуватимуть на поверхню значну частину дернини. Дис­кові знаряддя також ефективні на полях з важкими глинистими ґру­нтами після посушливої осені, де брили до весни не розпалися і їх не можна подрібнити іншими знаряддями. Такий допосівний обробіток практикують і під льон після багаторічних трав. Не можна викорис­товувати дискові знаряддя для допосівного обробітку запирієних площ, оскільки вони збільшують вегетативне розмноження корене­вищних бур’янів, а також для обробітку ґрунту в посушливих умовах, оскільки вони сильно висушують ґрунт і не забезпечують рівномірної глибини загортання насіння й отримання дружніх сходів. Крім цього, в Поліссі для передпосівного обробітку широко застосовують голчасті борони БІГ-3. Встановлені під певним кутом до напрямку руху агре­гату, голчасті диски добре подрібнюють і дещо ущільнюють ґрунт (за меншого кута атаки дисків). Часто їх поєднують із дисковими боро­нами на полях із значною кількістю післязбиральних решток. Слід пам’ятати, що для однієї і тієї культури раннього строку сівби ґрунт потрібно глибше розпушувати перед сівбою на важких ґрунтах і в більш вологі роки, а мілкіше — на легких ґрунтах і в посушливу по­году. У степовій зоні України на полях, чистих від бур’янів, ранні культури сіють слідом за боронуванням, а при застосуванні стерньо­вих і пресових сівалок — і без нього.

Якість передпосівного обробітку ґрунту залежить від техніки його виконання. На рівних площах передпосівний обробіток ґрунту про­водять човниковим способом упоперек оранки чи під кутом 6 - 8° до сівби (щоб краще було видно слід маркера). Лише за такого напря­мку можливе достатнє розпушування ґрунту і забезпечується рівно­мірне загортання насіння. Якщо ж передпосівна культивація пла­нується у два сліди, то щоб уникнути утворення стружки і великих грудок, першу культивацію проводять на меншу глибину, а другу — на глибину загортання насіння. При цьому повинні працювати од­ночасно два ґрунтообробні агрегати, які пускають один проти одно­го. На схилах понад 2° передпосівний обробіток проводять упоперек схилу або по контуру, а при двох слідах — перший прохід роблять упоперек оранки, тобто вздовж схилу, другий — упоперек його.

Під цукрові буряки ґрунт обробляють особливо старанно. їх ви­сівають здебільшого відразу після закінчення сівби ранніх ярих культур. У районах нестійкого і недостатнього зволоження після ретельного вирівнювання ґрунту (боронування, шлейфування) про­водять лише одну культивацію з боронуванням (якщо борона не розробляє грудочки, то замість неї монтують спіральні ротори з шлейфами) на глибину загортання насіння. Такий набір робочих органів зумовлює мінімальну глибину обробітку (4 — 5 см), що за­безпечує насінню ущільнене ложе. У районах достатнього зволо­ження на важких запливаючих ґрунтах (щільність 1,3 — 1,4 г/см³) доцільно проводити дві культивації: першу відразу після борону­вання і шлейфування на глибину 8 — 10 см (якщо утворюються груд­ки, то в два сліди: перший — на 6 — 7, другий — на 7 — 10 см), а дру­гу — на глибину загортання насіння, виходячи з конкретних умов погоди і зволоженості ґрунту. Перед сівбою для ущільнення надто розпушеного ґрунту та забезпечення рівномірного загортання на­сіння буряків досить ефективне передпосівне прикочування ґрунту гладенькими водоналивними чи кільчасто-шпоровими котками (якщо щільність ґрунту менше ніж 1,0 г/см³).

У тому разі, коли немає потреби у глибокому розпушуванні, для передпосівного обробітку ґрунту під цукрові буряки на незапливаю- чих чорноземних ґрунтах використовують культиватори з робочими органами лапами — бритвами і боронами в одному агрегаті, а та­кож лапчастими боронами ВНІЦ-Р, які дають змогу розпушити ґрунт на 4 — 6 см без надмірного його перемішування і висушуван­ня. За потреби за лапчастою бороною ВНІЦ-Р в одному агрегаті пу­скають середні чи легкі борони або ж гладенькі котки. При сівбі цу­крових буряків розрив між культивацією і сівбою не повинен пере­вищувати прохід агрегату, інакше ґрунт до сівби пересохне і сходи будуть зріджені. Більший розрив допускається на перезволожених ґрунтах і в районах із значною кількістю опадів, бо в цьому разі ґрунт до сівби провітрюється, підсихає, краще розпушується і, як наслідок, забезпечується якісна сівба.

Під середні (соняшник) і пізні ярі культури (кукурудзу, сою, просо, гречку, сорго, суданку та ін.) передпосівний обробіток ґрунту проводять у пізніші строки, оскільки оптимальні строки їх сівби на­стають, коли температура ґрунту на глибині 8 — 10 см сягає 10 °С і більше. Між початком весняно-польових робіт і до настання опти­мальних строків сівби пізніх ярих культур залишається відносно великий проміжок часу для підготовки ґрунту. У цей період заходи обробітку мають бути спрямовані на вирішення двох головних за­вдань, по-перше, максимального очищення ґрунту від насіння бур’янів; по-друге — збереження вологи. Для вирішення їх рекомен­дується не менше двох культивацій: перша — більш глибока неза­баром після ранньовесняного вирівнювання і розпушування ґрунту і друга — перед сівбою на глибину загортання насіння.

Проте при цьому до допосівного обробітку ґрунту під пізні культу­ри з урахуванням погодних умов весни і щільності ґрунту слід підхо­дити творчо. У дощову весну між першою і передпосівною культива­цією поле обробляють боронами, щоб ліквідувати кірку після дощу, а в посушливу — коткують після першої культивації. Іноді на холодних перезволожених ґрунтах для кращого прогрівання після вирівню­вання ріллі доводиться застосовувати культивацію на глибину 8 -

12. см з одночасним боронуванням. При цьому глибше обробляють важкі ґрунти, які дуже ущільнюються, а на меншу глибину — ґрунти з кращими фізичними властивостями. Завдання такої культивації — спровокувати проростання насіння бур’янів із глибшого шару й акти­візувати мікробіологічні процеси на глибину обробітку ґрунту. Якщо за глибокої культивації вивертатимуться перезволожені грудки у ви­гляді так званої стружки, то таку культивацію слід провести за два проходи: спочатку на меншу глибину, а дещо пізніше (при підсиханні грудок до фізичної спілості) — на необхідну. Після першої глибокої культивації у посушливих районах або за умови посушливої весни в інших районах ґрунт слід закоткувати кільчастими чи кільчасто- шпоровими котками, від чого зменшується дифузне випаровування вологи з ґрунту і посилюється проростання насіння бур’янів. Не слід запізнюватися з першою культивацією, бо верхні шари ґрунту втра­тять вологу і насіння бур’янів проростатиме гірше.

Так, за даними Інституту зернового господарства УААН, при проведенні першої культивації протягом 3 - 5 днів після початку польових робіт перед другою культивацією на 1 м² зійшло 36 рослин бур’янів, через 10 - 12 днів — 21, а через 15 - 17 днів — 3 рослини. Проте на відносно добре окультурених ґрунтах Уманського ДАУ, які не ущільнюються і мають незначну забур’яненість багаторічними бур’янами, доцільно тільки якісно виконувати вирівнювання і роз­пушування та обмежитись однією передпосівною культивацією під кукурудзу. Тобто за згаданих умов можна обійтися без першої гли­бокої культивації.

У разі вирощування кукурудзи за індустріальною технологією ве­сняний допосівний обробіток ґрунту спрямовують на максимальне збереження вологи, створення дрібногрудкуватого шару ґрунту та якісне загортання летких ґрунтових гербіцидів. За фізичної спілості ґрунту поле вирівнюють волокушами або вирівнювачами-плануваль- никами (ВП-8, ВПН-5,6) під кутом 45 — 50° до напрямку оранки. Як­що за один прохід не вдається добре вирівняти поле, то операцію по­вторюють, ведучи агрегат перпендикулярно до першого проходу. Ви­рівнювання поліпшує тепловий і водний режими ґрунту в посівному шарі, що сприяє кращому проростанню бур’янів, підвищує ефектив­ність ґрунтових гербіцидів завдяки їх рівномірному розподілу у ґрун­ті, створює необхідні умови для підвищення продуктивності техніки під час сівби, догляду за посівами і збирання врожаю.

Якщо на якісно виораному полі немає розгінних борозен чи зва­льних гребенів, а також великих брил, замість вирівнювачів доста­тньо застосувати важкі борони в агрегаті з шлейфами. Використан­ня високотоксичних ґрунтових гербіцидів (ерадикану 6,7 Е, лассо, аліроксу та інших) дає можливість виключити ранньовесняну куль­тивацію й обмежитись передпосівною. Розрив між внесенням гербі­цидів та їх загортанням не повинен перевищувати 10 — 15 хв. В оп­тимально зволожений ґрунт гербіциди краще загортати на глибину 8 — 10 см дисковими боронами БДТ-7 чи БД-10, а при дещо завище­ній вологості ґрунту — паровими культиваторами (КПС-4) з важки­ми зубоподібними боронами.

На ґрунтах із сприятливими водно-фізичними властивостями, за даними Кіровоградської, Донецької і Луганської дослідних станцій, виключення ранньовесняного боронування чи глибокого розпушу­вання не знижувало урожайність соняшнику. В дослідах В. Гордієн­ка на південних чорноземах за допосівної глибокої культивації, тільки боронування і без обробітку врожайність соняшнику стано­вила відповідно 14,2; 14,1 і 14,5 ц/га.

У роки з холодною, дощовою і затяжною весною на дуже за­бур’янених ґрунтах теплолюбні культури доцільно висівати пізніше, але в межах оптимальних строків, щоб до сівби проросло чим більше насіння бур’янів. Перед сівбою дрібнонасінних культур (просо, сорго та ін.) розпушений культиваторами ґрунт прикочують, внаслідок чого насіння рівномірніше загортається на задану глибину, досягається кращий контакт його з твердою фазою ґрунту, а тому швидше набухає і проростає, поліпшуються температурні умови ґрунту і збереження ним вологи. Вдруге ґрунт прикочують відразу після сівби кільчасто- шпоровими або гладенькими котками в агрегаті з райборінками.

Мінімалізація передпосівного обробітку ґрунту передбачає зменшення кількості проходів трактора по полю на основі одночас­ного виконання окремих операцій з використанням комбінованих агрегатів РВК- 5,4 і РВК-3,6, чи зменшення глибини передпосівного обробітку, якщо щільність ґрунту перебуває у межах оптимальних показників (1,0 — 1,2 г/см³). Є можливість відмови від передпосівної культивації після боронування важкими боронами при сівбі ярих зернових на окультурених ґрунтах у разі застосування поліпшеного зяблевого обробітку. За даними Кримського ДАУ, можна виключити

із системи допосівного обробітку ранньовесняне розпушування і ви­рівнювання, обмежившись однією культивацією перед сівбою.

У роки з посушливим весняним періодом доцільно скоротити кі­лькість заходів обробітку і зменшити їх глибини.

На важких ґрунтах у північних і західних районах України, які характеризуються достатнім зволоженням, за потреби внесення ор­ганічних добрив навесні під деякі культури (картоплю, овочі та ін.) при настанні фізичної спілості ґрунт переорюють плугами без пе­редплужників на 3 - 4 см мілкіше зяблевої оранки (але не глибше як на 14 - 16 см), а після цього ґрунт відразу боронують і коткують. На змитих і сильно запливаючих ґрунтах у цих районах глибоке весняне розпушування проводять чизель-культиваторами, леміш­ними лущильниками без полиць або ж плоскорізами в агрегаті з середніми боронами. На підзолистих ґрунтах при вирощуванні кар­топлі для цього рекомендується обробляти ґрунт фрезерними куль­тиваторами. На важких холодних ґрунтах для кращого прогрівання верхнього шару ґрунту і забезпечення дружніх сходів картоплі, а також для якісного механізованого збирання врожаю комбайнами нарізають гребені чи гряди.

В Інституті землеробства УААН розроблено (А. Малієнко) оригі­нальну технологію двофазного обробітку під картоплю і кукуру­дзу, що включає осіннє дискування на 10 - 12 см із загортанням ор­ганічних добрив, за якого садіння (картоплі) чи сівбу (кукурудзи) проводять на фоні мілкого передпосівного розпушування (перша фаза) дисковими боронами або культиваторами. У технологічній схемі вирощування картоплі на основі двофазного обробітку ґрунту поєднано заходи неглибокого гребеневого розпушування невдовзі після садіння для поліпшення температурних умов проростання бульб і насіння бур’янів. Найраціональніше основний безполицевий обробіток на повну глибину орного шару (23 - 27 см) здійснювати після другого досходового догляду за 3 - 5 днів до появи сходів кар­топлі. В цьому разі досягається максимальна тривалість позитивної дії розпушування завдяки збереженню оптимальної для картоплі щільності супіщаного ґрунту у межах 1,38 - 1,42 г/см³.

Двофазний обробіток значно впливає на ґрунтові умови росту і розвитку картоплі. При цьому поліпшується якість садіння, темпе­ратурні умови для проростання бульб і насіння однорічних бур’янів, досягається сприятливий розподіл у ґрунті поживних речовин, ста­білізується оптимальна щільність розпушеного шару впродовж ве­гетаційного періоду, зміщується пік біологічної активності ґрунту на час інтенсивного формування культурою загальної біомаси і бульб, що загалом сприяє підвищенні врожаю картоплі на 15 %.

Технологія двофазного обробітку ґрунту під кукурудзу виявилась досить ефективним засобом у зниженні забур’яненості посівів, що за своїм впливом наближалась до дії гербіцидів. Така система забез­печує підвищення врожаю кукурудзи на 17 % і вівса на 10 % без до­даткових затрат матеріалів, енергії та робочого часу.