5. Зональність і спеціалізація польових сівозмін

Кожній природноекономічній зоні характерний певний напрям розвитку рослинницької галузі, а звідси — і структура посівних площ, на основі якої розробляють схему польової сівозміни. Напри­клад, у поліських районах важливою продовольчою культурою крім озимої пшениці є озиме жито, основною зернобобовою культу­рою — люпин, технічною — льон (у льоносіючих районах) і картоп­ля (на бідних піщаних ґрунтах). Із багаторічних бобових трав на зв’язних ґрунтах добре вдається лише конюшина, а з однорічних культур на зелений корм і силос вирощують люпин, кукурудзу, зла- ко-бобові сумішки. У льоносіючих господарствах вводять льонарські польові сівозміни, чергування культур в яких може бути таким: ко­нюшина — озима пшениця — льон — люпин — озиме жито — кар­топля — гречка, ячмінь — кукурудза або вико-овес на зелену масу з підсівом конюшини. На бідних мінеральних ґрунтах Полісся впро­ваджують короткоротаційні сівозміни зі значною часткою картоплі та люпину і таким орієнтовним чергуванням культур: люпин — озиме жито — картопля — ячмінь, овес, гречка — люпин на зерно, зелений корм чи зелене добриво — картопля.

У лісостеповій зоні в господарствах загального призна­чення структура посівних площ польової сівозміни має 55 - 65 % зернових культур (близько 30 % озимої пшениці, 10 % кукурудзи,

- 8 ячменю, 2 - 3 % гречки, 2 - 3 проса, 7 - 8 % гороху), 15 - 20 % технічних (12 - 13 цукрових буряків і 2 - 5 % соняшнику) і 20 - 25 % кормових культур (озимі і ярі однорічні рослини на зелений корм і силос, коренеплідні та багаторічні трави). Найпоширеніша в зоні 10-пільна сівозміна з таким орієнтовним чергуванням культур: ярі злако-бобові сумішки і кукурудза на зелений корм та силос — озимі пшениця і ячмінь — цукрові та кормові буряки, картопля — ячмінь, овес з підсівом конюшини чи еспарцету — конюшина чи еспарцет — озима пшениця — цукрові буряки — горох — озимі пшениця, жито, ячмінь — кукурудза, соняшники, просо, гречка.

У разі спеціалізації господарства на виробництві свини­ни в структурі посівних площ мінімальною є частка культур на зе­лену масу та силос і максимальною — зернофуражних культур за рахунок кукурудзи і ячменю. Частка технічних культур при цьому залишається рекомендованою для зони. За такого співвідношення окремих груп культур схема сівозміни може мати такий вигляд: ви- ко-горохо-овес і кукурудза на зелений корм і силос, горох — озимі пшениця і ячмінь — цукрові і кормові буряки, картопля, кукуру­дза — ячмінь з підсівом конюшини, ячмінь — конюшина, горох — озима пшениця — цукрові буряки — кукурудза — ячмінь — куку­рудза, соняшники.

За спеціалізації господарства на виробництві молока і вирощуванні молодняку великої рогатої худоби в групі кормо­вих зростає частка культур на зелений корм і силос, бобових трав на сіно. Серед зернофуражних культур перевага надається кукурудзі. Схема спеціалізованої польової сівозміни в цьому разі може бути такою: озимі і ярі на зелений корм, горох — озима пшениця — цук­рові та кормові буряки — кукурудза — ячмінь, овес з підсівом лю­церни — люцерна — люцерна — озима пшениця — цукрові буряки, соняшник — кукурудза на силос.

У разі спеціалізації господарства на виробництві ялови­чини в групі кормових переважають посіви силосних культур, а се­ред зернових розширюються посіви кукурудзи за рахунок скорочен­ня площ під озимою пшеницею. Для такого типу господарства оріє­нтовною є сівозміна з таким набором і чергуванням культур: одно­річні злако-бобові трави, кукурудза на силос — озима пшениця — цукрові і кормові буряки — кукурудза на зерно і силос — ячмінь, овес з підсівом конюшини — конюшина на два-три укоси — кукуру­дза — горох — озима пшениця — цукрові буряки, соняшник.

У господарствах, розміщених близько до цукрових заводів

і з рівнинним рельєфом місцевості з метою зменшення затрат на транспортування коренеплодів і з природоохоронної точки зору посіви буряків доцільно доводити до трьох полів у 10-пільній сіво­зміні за рахунок скорочення площ буряків у віддалених від цукро­вих заводів господарствах і на еродованих землях, непридатних для вирощування цієї культури. Схема такої спеціалізованої сівозміни може бути такою: кукурудза на зелену масу, вико-овес — озима пшениця — цукрові буряки — ячмінь з підсівом конюшини чи еспа­рцету — конюшина чи еспарцет — озима пшениця — цукрові буря­ки — горох — озима пшениця — цукрові буряки.

У степовій зоні рослинницька галузь спеціалізується на вироб­ництві продовольчого зерна, хоча багато тут виробляється і фуражно­го зерна. З фуражних зернових у північному Степу більше висівають кукурудзи, яка тут урожайніша за ячмінь, а в південному Степу, на­впаки, площі цієї культури скорочуються. Замість неї тут вирощують сорго, яке порівняно з кукурудзою є більш посухостійким, ячмінь, що забезпечує вищі і стабільніші врожаї, ніж кукурудза. Горох продук­тивніший у північному Степу, менш продуктивний — у центрально­му Степу, тоді як у південних районах цієї зони продуктивність горо­ху різко знижується. З технічних культур у північному Степу прак­тично однакові площі займають цукрові буряки і соняшник, у цент­ральному більше сіють соняшнику, ніж буряків, а на півдні Степу буряків без поливу не вирощують зовсім. У структурі кормової групи культур основна частка припадає на кукурудзу, сорго на силос і зе­лений корм, озимі та ярі злако-бобові сумішки, еспарцет.

Для господарств загального виробничого типу схема типо­вої польової сівозміни може мати такий вигляд: у північному і цен­тральному Степу — чистий і зайнятий ярими культурами на зелену масу пар — озима пшениця — цукрові буряки — ячмінь з підсівом еспарцету, просо — еспарцет, горох — озима пшениця — кукуру­дза — кукурудза на силос, горох — озимі ячмінь, пшениця — соня­шник; у південному Степу — чистий пар — озима пшениця — ози­ма пшениця — кукурудза, сорго — ячмінь з підсівом еспарцету — еспарцет, однорічні злако-бобові сумішки — озима пшениця — ку­курудза і сорго на силос — озимі пшениця і ячмінь — соняшник.

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві свинини, рекомендовано такий варіант польової сівозміни: в північ­ному і центральному Степу — чистий пар, горох — озима пшениця — кукурудза — ячмінь з підсівом еспарцету, ячмінь — еспарцет, горох — озима пшениця — кукурудза — кукурудза на зерно і силос — ярий і озимий ячмінь — соняшник, цукрові буряки; у південному Степу — чистий пар — озима пшениця — кукурудза, сорго — ячмінь — зерно­бобові — озима пшениця — ячмінь — кукурудза чи сорго на силос і зелений корм, вико-овес — озима пшениця — соняшник.

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві молока, частка зернових в польовій сівозміні зменшується до 48 - 50 %, технічних — до 8 - 10 %, а відсоток кормових культур зростає до 32 - 37. За такої структури посівних площ у північному Степу, наприклад, схема польової сівозміни може бути такою: чис­тий і зайнятий вико-вівсом пар — озима пшениця — цукрові і кор­мові буряки, кукурудза — ячмінь з підсівом люцерни — люцерна — люцерна — кукурудза, озима пшениця — кукурудза на силос і зе­лений корм, озимі на зелений корм — озима пшениця — соняшник,

кукурудза.

Приміські господарства різних природних зон України спеці­алізуються переважно на виробництві молока і овочів. Якщо овоче­вих сівозмін у таких господарствах немає, то овочі доводиться ви­рощувати в одному з полів польової сівозміни переважно за рахунок технічної культури. Наприклад, у районах льоносіяння Полісся при молочно-овочевому напрямі спеціалізації господарства можна реко­мендувати таку схему польової сівозміни: конюшина — конюши­на — озима пшениця — овочі — кукурудза на силос, люпин на зер­но і зелену масу — озимі жито і пшениця — картопля, кормові ко­ренеплоди — овес і злако-бобові однорічні сумішки з підсівом ко­нюшини. У бурякосійних районах Лісостепу в приміських господар­ствах типовою буде така сівозміна: зайнятий пар — озима пшени­ця — цукрові, кормові і столові буряки — горох, кукурудза на си­лос — озимий і ярий ячмінь з підсівом люцерни — люцерна — лю­церна — озима пшениця — овочі — кукурудза, соняшник. У цент­ральному Степу такій спеціалізації відповідає схема польової сіво­зміни: чистий і зайнятий вико-вівсом пар — озима пшениця — кор­мові буряки, кукурудза на силос — ячмінь і кукурудза на зелену масу з підсівом еспарцету — еспарцет — озима пшениця — овочі — озимі на зелений корм, горох, соя — озимі пшениця і ячмінь — со­няшник, кукурудза.

Для збільшення виробництва зелених кормів і тривалішого їх використання залежно від спеціалізації польові сівозміни макси­мально насичуються різного виду проміжними культурами, виро­щування яких краще вдається в Поліссі і в західних районах Лісо­степу, а в Степу — тільки за умов зрошення.