2. Сівозміни за умов зрошення

Сівозміни на зрошуваних землях мають свої особливості внаслі­док того, що, по-перше, за умов зрошення може різко змінюватись якість попередника. Наприклад, якщо на неполивних землях Степу цукрові буряки для кукурудзи через можливе погіршення водного режиму є не кращим попередником, то за зрошення після буряків отримують чи не найвищі врожаї кукурудзи. По-друге, на зрошува­них землях змінюється структура посівних площ. Так, у Степу не­має потреби використовувати чисті пари, які в богарному землероб­стві є обов’язковим елементом польової сівозміни. Крім того, при зрошенні більш ефективно вирощувати багаторічні бобові трави та інші кормові культури, які забезпечують високу продуктивність лише за належного забезпечення їх вологою. Тому й частка цих культур за умов зрошення зростає.

Структура посівних площ загалом і співвідношення між групами зернових і кормових культур зокрема значною мірою залежать від того, яка частка припадає на зрошувані землі у загальній площі орних земель господарства. Вважають, що чим менша ця частка, тим більша частка на зрошуваних землях припадає на кормові культури, а менша — на зернові і навпаки. Так, згідно з рекомен­даціями Інституту зрошуваного землеробства УААН, у господар­ствах степової зони, де зрошувані землі займають до 15 % від зага­льної площі ріллі, частка кормових культур на зрошуваних масивах може зростати до 70 %. Якщо частка зрошуваних земель зростає від 15 до 30 %, то відсоток кормових культур на зрошуваних масивах знижується до 35 - 45. Крім кормових на поливних землях польової сівозміни більше практикують вирощування і овочевих культур. На поливних землях складаються також сприятливі умови для викори­стання проміжних посівів у сівозміні.

На зрошуваних землях впроваджуються різні типи і види сіво­змін, проте серед останніх переважають трав’яно-просапні. При цьому на невеликих за розміром зрошуваних масивах вводять корот- коротаційні сівозміни, хоч і в решті випадків обмежуються 6 - 8- пільними. Кількість полів у сівозмінах залежить і від спеціалізації господарства. Як правило, зі звуженням спеціалізації кількість по­лів зменшується. Розглянемо орієнтовні схеми різних типів сівозмін на зрошуваних землях.

Польова сівозміна: люцерна — люцерна — озима пшени­ця + післяжнивні посіви — цукрові і кормові буряки — кукурудза, соя — кукурудза — кукурудза на силос — озимі пшениця і ячмінь із літнім посівом люцерни.

Кормова сівозміна: люцерна — люцерна — люцерна — озимі на зелений корм + післяукісна кукурудза на зелену масу і силос — кормові коренеплоди — кукурудза на зелений корм і силос — озимі злако-бобові сумішки на зелену масу з весняним підсівом або вес­няно-літнім посівом люцерни.

Овочево-кормова сівозміна: томати, баклажани, перець — ка­пуста — столові буряки, цибуля — вико-овес, кукурудза на зелений корм із підсівом люцерни — люцерна — люцерна.

3. Сівозміни на еродованих землях

Структура посівних площ, а звідси й сівозміни, що впроваджу­ються на еродованих землях, мають свої особливості. Полягають во­ни в тому, що на ґрунтах різного ступеня еродованості доцільно ви­рощувати культури, які порівняно з іншими на такому субстраті менше знижують свою продуктивність і водночас добре захищають ґрунт від подальшої ерозії.

Відомо, що серед сільськогосподарських рослин краще захищають ґрунт від ерозії культури суцільної сівби, погано — просапні. Тому на еродованих землях рекомендуються ґрунтозахисні сівозміни, в яких унеможливлюється або зводиться до мінімуму вирощування просап­них культур. Структура посівних площ у ґрунтозахисних сівозмінах (а ними можуть бути переважно кормові, рідше — польові сівозміни) залежить від ступеня еродованості ґрунтів, оскільки різні сільського­сподарські культури реагують на цей показник по-різному. Так, якщо люцерна і еспарцет із бобових багаторічних трав на змитих ґрунтах забезпечують майже таку саму продуктивність, як і на незмитих, то, наприклад, урожайність озимої пшениці і гороху знижувалась у до­слідах Уманського державного аграрного університету на слабозми- тих ґрунтах відповідно на 8 і 15 %, на середньозмитих — на 26 і 25 % і на сильнозмитих — на 62 і 52 %. У зв’язку з цим у структурі посівів ґрунтозахисної сівозміни на сильноеродованих землях перевага на­дається вирощуванню цих бобових багаторічних трав, а на слабозми- тих ґрунтах для захисту їх від подальшої ерозії таку сівозміну можна насичувати і однорічними культурами суцільної сівби.

Тип чи підтип ґрунтозахисної сівозміни залежить від рельєфу міс­цевості. Тип польової ґрунтозахисної сівозміни вводиться в госпо­дарствах, де більша частина площі припадає на схили крутизною понад 3°. Наприклад, це може бути зерно-трав’яна сівозміна з та­ким набором і чергуванням культур: горох — озима пшениця — ви- ко-овес з підсівом люцерни — люцерна — люцерна — озима пшени­ця — ячмінь — овес. На таких самих землях недалеко від тварин­ницьких ферм доцільно використовувати тип кормової та підтип прифермської ґрунтозахисної сівозміни з орієнтовною для лісостепо­вої зони схемою: люцерна — люцерна — люцерна — озимі на зелену масу + післяукісні кукурудза на силос і кормові буряки — вико-овес з підсівом люцерни. Схили крутизною 7° і більше з метою захисту ґрунту від ерозії відводять під лукопасовищні кормові ґрунтозахисні сівозміни, поля якої засіваються багаторічними бобово-злаковими сумішками, травостій використовується на сіно, сінаж чи для випа­сання худоби. Прикладом є сівозміна з таким чергуванням культур: вико-овес з підсівом сумішок злако-бобових багаторічних трав — травосумішки — травосумішки — травосумішки — травосумішки.

У районах нестійкого і недостатнього зволоження кращі резуль­тати забезпечують сумішки злакових трав з люцерною і еспарцетом, а в районах достатнього зволоження — з конюшиною. У Поліссі бо­бовим компонентом травосумішок, крім конюшини, часто є багато­річний люпин.