4. Особливості агротехніки в умовах дії водної ерозії

Різні заходи, що застосовуються для запобігання розвитку і по­слаблення дії водної ерозії, розглянуто у попередньому розділі. То­му тут здебільшого увага приділяється заходам протиерозійного обробітку ґрунту.

На простих схилах, де діють процеси водної ерозії, всі заходи об­робітку ґрунту, а також сівбу сільськогосподарських культур потріб­но проводити впоперек напрямку схилу. Утворювані при цьому на поверхні ґрунту борозни та гребені сприяють затриманню поверхне­вого стоку і просочуванню більшої кількості води у ґрунт. На схилах до 1,5° крутизни поперечна оранка повністю виключає поверхневий стік, а на схилах до 2 — 2,5° зменшує його в 3 — 4 рази порівняно з оранкою вздовж схилу. На крутіших схилах ефективність цієї оран­ки підвищується — змив ґрунту зменшується в 4 — 8 і навіть у

15. - 30 разів.

На землях з рельєфом, утворюваним складними схилами, оранку та інші обробітки краще проводити по горизонталях, щоб забезпечи­ти поперечне положення гребенів і борозен у кожному місці склад­ного схилу. Цей (контурний) обробіток найефективніше сприяє змен­шенню змиву ґрунту на складних схилах крутизною до 3°. На кру­тіших схилах, особливо за великого водозбору, коли значна маса стоку не може бути увібрана ґрунтом, контурна оранка менш ефек­тивна. За цих умов краще проводити вузькозагінну оранку під гост­рим кутом до горизонталей, що забезпечує повільне стікання води і менше розмивання ґрунту.

Для зменшення поверхневого стоку і збільшення водопроникнос­ті та вологоємності ґрунту на схилах потрібно проводити глибокий обробіток. На повнопрофільних ґрунтах Лісостепу і Степу орати на зяб можна до глибини 27 — 30 і навіть до 35 см, а на змитих — на глибину окультуреного гумусового шару з додатковим розпушуван­ням шару лапами-ґрунтопоглиблювачами або корпусами з вирізни­ми полицями. Таку диференціацію оранки за глибиною застосову­ють також залежно від елементів рельєфу. На верхніх частинах схилів, вододільних плато, де ґрунтовий покрив повнопрофільний, оранку можна поглиблювати без обмежень, а нижче по схилу, де ґрунт змитий з малопотужним гумусовим горизонтом, потрібно ора­ти на його глибину з додатковим розпушуванням підорного шару.

Протиерозійне значення має і безполицева глибока оранка до глибини 40 см або глибокий плоскорізний обробіток упоперек схилу. Залишена на поверхні ґрунту стерня сприяє накопиченню снігу, меншому промерзанню ґрунту і, відповідно, підвищенню його водо­проникності при сніготаненні, що зумовлює зменшення стоку і змиву.

Для посилення протиерозійного впливу на ґрунт поперечного ос­новного обробітку на схилах запроваджують додаткові заходи: ство­рення водозатримувального мікрорельєфу (валко- та борозноутво- рення, ступінчаста різноглибинна оранка, лункування, переривчас­те борознування), смугове розпушування чи полицево-безполицева оранка, щілювання та кротування ґрунту тощо. Лункування ефек­тивніше на схилах крутизною до 5°, а переривчасте борознування — на крутіших.

Смугове розпушування та полицево-безполицева оранка на схилах, надаючи поверхні ґрунту хвилястого профілю упоперек схилу, має по­зитивне протиерозійне значення, сприяє затриманню снігу та стоку і збільшенню водопроникності на розпушених чи зораних смугах.

Щілювання найефективніше на важких ґрунтах за крутизни схилів понад 5°. На посівах озимих культур його можна проводити пізно восени, а також після сівби до початку проростання насіння. Зорані на зяб поля, посіви трав щілюють пізно восени. Щілювати можна і посіви просапних культур, зокрема для захисту рослин від зливової ерозії. Щілини роблять на глибину 18 — 20 см при міжряд­ному обробітку просапними культиваторами, на яких замість стріл­частих лап установлюють долотоподібні з ножовими стояками.

У разі застосування додаткових заходів створення водозатриму- вального мікрорельєфу на поверхні зораного на зяб поля навесні потрібно проводити ретельний до- і передпосівний обробіток, щоб добре вирівняти поверхню ґрунту. Сівбу краще проводити впоперек схилу чи по горизонталях вузькорядним способом. На пологіших схилах (до 4°) допускається використання агрегатів із кількох сіва­лок, а на крутіших потрібно сіяти лише однією, щоб уникнути просі­вів через сповзання сівалок у нижчий бік. Поперечний посів на схи­лах забезпечує зменшення змиву ґрунту в 2 — 3 рази. Норму висіву на еродованих схилових землях потрібно збільшувати на 10 % порів­няно з повнопрофільними ґрунтами на рівних площах..

Після обробітку ґрунту із залишенням стерні на поверхні сівбу проводять стерньовими сівалками. При цьому після рядкового кот­кування утворюється гофрована поверхня ґрунту, на якій ще збері­гається до 45 — 60 % стерні. Якщо у рядкових котках зроблено вирі­зи, то після них у борозенках утворюються перемички. Це сприяє затриманню стікання води і зменшенню змиву ґрунту, особливо на складних схилах.

Описані заходи затримання та послаблення поверхневого стоку талих і зливових вод, збільшення водопоглинальної здатності ґрунту, які застосовуються додатково до поперечного обробітку ґрунту на схи­лах, забезпечують помітне зменшення або навіть повне припинення змиву і збільшення запасів ґрунтової вологи на 200 — 300 м³/га, що сприяє значному підвищенню врожайності сільськогосподарських культур і збереженню родючості ґрунтів.