7. Проектування і освоєння сівозмін

Щоб запровадити в господарстві сівозміни чи систему сівозмін, спочатку їх потрібно спроектувати, а потім вже проект перенести в натуру. Для цього знову ж таки попередньо треба розробити план освоєння запроектованих сівозмін і лише після цього приступати до його реалізації. Перша частина зазначених робіт відноситься до проектування, а друга — до освоєння сівозмін.

Проектуванням сівозмін називають процес складання схеми однієї або кількох сівозмін на основі структури посівних площ окре­мої бригади, дільниці чи господарства загалом. Це досить складна і відповідальна справа. Від її успіху значною мірою залежить резуль­тативність рослинницької галузі. Приступають до цієї роботи лише після того, як повністю визначились із спеціалізацією господарства і розробили проект внутрішньогосподарського землекористування. Зумовлюється це тим, що з урахуванням напряму спеціалізації роз­раховують потребу господарства у різній рослинницькій продукції, а план землекористування вказує на площі різних сільськогосподар­ських угідь, що можуть бути задіяні у виробництві цієї продукції. Дуже важливо під час попереднього планування структури посів­них площ правильно вибрати співвідношення між окремими група­ми культур (зерновими, технічними, кормовими тощо). Після його уточнення приступають до добору видового складу кожної групи культур, віддаючи перевагу найпродуктивнішим та економічно ви­гідним. Площу посіву кожної культури визначають діленням необ­хідного валового збору продукції на вірогідну (очікувану) урожай­ність, що встановлюється на основі фактичної урожайності за остан­ні п’ять років у цьому чи сусідньому господарстві з високою культу­рою землеробства та з урахуванням перспективи впровадження у виробництво передових технологій. Структура посівних площ завж­ди повинна забезпечувати рекомендоване в зоні чергування куль­тур. Коли ж на основі розробленої структури посівних площ скласти науково обґрунтовану схему сівозміни чи кількох сівозмін не вдаєть­ся, то таку структуру треба переробити. При цьому зміна видового складу культур не повинна порушувати раніше встановлене спів­відношення між окремими господарськими групами рослин.

Наступним етапом є визначення кількості сівозмін, які потрібно проектувати у межах прийнятої структури посівних площ. На неве­ликих за площею і однорідних за родючістю ґрунту рівнинних зем­лях обмежуються, як правило, однією сівозміною. Коли ж ґрунтовий покрив і рельєф місцевості неоднорідний або ж господарство об’єднує кілька населених пунктів, то доцільніше мати декілька сі­возмін. Останнє зумовлене й тим, що у господарстві часто є потреба на окремих земельних масивах крім польової запроваджувати кор­мові, овочеві чи спеціальні сівозміни. У кожному разі земельний масив під окрему сівозміну формується на основі даних бонітування ґрунтів і показників агрохімічного аналізу з таким розрахунком, щоб всі площі були придатні для вирощування будь-якої культури сівозміни. Якщо ж серед загального масиву трапляються ділянки, непридатні для вирощування хоч однієї з основних культур, то такі площі вилучаються із сівозміни. Останнім часом рекомендується земельний масив розподіляти між окремими сівозмінами і з ураху­ванням крутизни схилів. Наприклад, під звичайну польову сівозмі­ну відводять землі, крутизна схилів яких не перевищує 3°, тоді як землі із крутішими схилами доцільно використовувати під різні ти­пи ґрунтозахисних сівозмін.

Після закріплення площ за окремими сівозмінами для кожної сі­возміни складають свою структуру посівних площ, виходячи з того, що для прифермської кормової сівозміни із загальної структури посі­вних площ доцільно відбирати переважно кормові культури, продук­ція яких використовується у вигляді зеленої маси чи коренеплодів і складна у транспортуванні. До ґрунтозахисної кормової сівозміни не­обхідно віднести насамперед багаторічні трави та однорічні кормові культури суцільної сівби, а всі інші — до польової сівозміни. Приклад розподілу загальної структури посівних площ господарства між польовою і прифермською сівозмінами наведено в табл. 9.

З метою складання схем на основі структури посівних площ тре­ба попередньо визначити число полів у кожному варіанті сівозмі­ни. При цьому слід виходити з того, щоб всі поля були рівновелики­ми і більшість культур займали б ціле поле. Щодо нашого варіанта земельного масиву для польової сівозміни загальною площею 560 га, то ця вимога найкраще забезпечується у разі наявності семи полів, коли за середнього розміру поля 80 га (560 : 7) згідно із розроб­леною структурою посівних площ на п’яти полях окремо вирощува­тимуться озима пшениця, цукрові буряки, ячмінь і кукурудза на зелену масу (на зелений корм і силос). Якщо ж взяти восьми-, дев’яти- чи десятипільну сівозміну, які найчастіше застосовують у великих господарствах лісостепової зони, то більшість полів будуть збірними, тобто на окремих полях вирощуватимуться поряд декіль­ка культур, що вкрай небажано з організаційного і агрономічного боку. У семипільній сівозміні кількість таких збірних полів зводить­ся до мінімуму, тому такий варіант для структури посівних площ буде найоптимальнішим. За таким самим принципом визначається п’ять полів у прифермській кормовій сівозміні.

Таблиця 9. Розрахунок площі посіву окремих культур у господарстві та її розподіл між польовою і кормовою сівозмінами Культури	Потреба господар­ства в осно­вній проду­кції, ц	Очікувана урожай­ність, ц/га	Площа посіву культури в господарс­тві, га	З неї відводить­ся під сівозміни
				польову	кормову
Озима пшениця	7410	47	157,7	157,7	—
Ячмінь	3200	39	82,0	82,0	—
Кукурудза	3370	60	56,1	56,1	—
Горох	1250	31	40,3	40,3	—
Гречка	300	20	15,0	15,0	—
Просо	300	30	10,0	10,0	—
Цукрові буряки	32 000	400	80,0	80,0	—
Кормові буряки	17 000	850	20,0	—	20,0
Вико-овес на зелений корм	3600	180	20,0	—	20,0
Кукурудза на зелений корм	15 000	300	50,0	50,0	—
Кукурудза на силос	17 000	350	48,6	28,6	20,0
Еспарцет на зелену масу	8060	200	40,3	40,3	—
Люцерна на зелену масу	14 000	350	40,0	—	40,0
Всього			660,0	560,0	100,0

Після узгодження кількості полів у сівозмінах складають їх схе­ми. Виконують цю роботу в кілька етапів. Приклад 5-етапного про­ектування польової сівозміни наведено у табл. 10.

Таблиця 10. Етапи проектування польової 7-пільної сівозміни б ,я л о п б а о л П	I етап		II етап		III етап		IV етап			V етап
	Культура	а г їй о л П	Культура	а г їй а о л П	Культура	а г й а о л П	Культура	а г й а о л П	Культура		а г Й о л П
80					Ячмінь з підсівом еспарцету	40	Ячмінь з підсівом еспарцету	40	Ячмінь з підсівом еспарцету Ячмінь		40 40
80			Еспарцет Горох	40 40	Еспарцет Горох	40 40	Еспарцет Горох	40 40	Еспарцет Горох		40 40
80	Озима пшениця	80	Озима пшениця	80	Озима пшениця	80	Озима пшениця	80	Озима пшениця		80
80							Цукрові буряки	80	Цукрові буряки		80
80			Кукурудза на зеле­ний корм Кукурудза на силос	50 30	Кукурудза на зеле­ний корм Кукурудза на силос	50 30	Кукурудза на зеле­ний корм Кукурудза на силос	50 30	Кукурудза на зеле­ний корм Кукурудза на силос		50 30
80	Озима пшениця	80	Озима пшениця	80	Озима пшениця	80	Озима пшениця	80	Озима пшениця		80
80									Кукурудза Гречка Просо		55 15 10

На першому етапі визначають, скільки і які поля займе озима пшениця як найвибагливіша до попередників культура. При цьому пшеницю заносять у попередньо розкреслену на сім стрічок (полів) таблицю розкидним способом так, щоб у верхніх стрічках можна було б надалі розмістити попередники, а в нижніх — наступні за пшени­цею культури. Другий етап полягає у доборі зі структури посівних площ сівозміни найкращих попередників для озимої пшениці. У цьому прикладі ними в одному полі будуть еспарцет і горох, а в дру­гому — кукурудза на зелений корм і силос. Якщо як попередник ози­мої пшениці використовують багаторічні трави, то на третьому етапі зазначають культуру (у нас — ячмінь), під яку підсівалися б ці трави. На четвертому етапі розміщують основну технічну культуру у зоні бурякосіяння — цукрові буряки. І на останньому етапі розміщують решту культур зі структури посівних площ сівозміни — частина яч­меню в одному полі та кукурудза, гречка і просо — в іншому.

Загальна схема сівозміни в нашому прикладі буде такою: еспар­цет, горох — озима пшениця — цукрові буряки — кукурудза на зе­лений корм, кукурудза на силос — озима пшениця — кукурудза, гречка, просо — ячмінь з підсівом еспарцету, ячмінь. Це лише один із варіантів чергування культур у сівозміні. На основі заданої стру­ктури посівних площ доцільно скласти кілька варіантів схем сіво­змін і вибрати з них оптимальний.

За наведеною структурою посівних площ кормової сівозміни оп­тимальною буде така схема чергування культур: люцерна — люцер­на — кукурудза на силос — кормові буряки — вико-овес на зелений корм з підсівом люцерни.

Наступним не менш важливим етапом роботи є освоєння запрое­ктованої сівозміни.

Освоєння сівозміни — це перенесення проекту сівозміни на територію землекористування господарства відповідно до розробле­ного заздалегідь плану освоєння, який в свою чергу залежить від того, на яких землях цей процес відбуватиметься. У разі запрова­дження сівозміни на масиві, де в попередній рік вирощувалась якась одна культура, що могла б бути попередником як для озимих, так і для ярих (наприклад, культури з групи озимих чи ярих коло­сових), у перший рік освоєння розробленого проекту всі культури бажано розміщувати на полях так, як це передбачено схемою чергу­вання культур відповідно до нашого прикладу, тобто у першому по­лі треба було б планувати вирощування еспарцету і гороху, у друго­му — озимої пшениці, у третьому — цукрових буряків, у четверто­му — кукурудзи на зелений корм і силос, у п’ятому — озимої пше­ниці, у шостому — кукурудзи, гречки, проса і у сьомому — ячменю з підсівом еспарцету і ячменю (табл. 11). Проте, щоб вирощувати ес­парцет чи іншу багаторічну траву, треба, щоб вона була підсіяна на цьому полі в попередній рік. За відсутності такого підсіву в перший рік освоєння сівозміни еспарцет замінюють вико-вівсом чи іншою однорічною травою на зелений корм. На другий рік освоєння у пер­шому полі буде розміщено озиму пшеницю, яку згідно зі схемою чергування планується вирощувати після еспарцету і гороху; у дру­гому полі після озимої пшениці будуть вирощуватись цукрові буря­ки, що також відповідає схемі сівозміни.

І так на кожному із наявних у плані полів. На другий рік вже є всі культури (еспарцет в сьомому полі) і більшість з них (крім пше­ниці в першому полі) розміщено після запланованих попередників. На третій рік освоєння озима пшениця висівається повністю відпо­відно до прийнятої схеми сівозміни, проте цей рік ще не можна вважати роком освоєння запроектованої сівозміни через те, що ще не витримана основна сівозмінна ланка: передпопередник — попе­редник — цукрові буряки. Отже, роком освоєння сівозміни буде ли­ше наступний (четвертий від початку рік), коли у сьомому полі пла­нується посів цукрових буряків після пшениці, яка згідно із схемою сівозміни розміщувалась після еспарцету і гороху.

Значно складніше скласти план освоєння запроектованої сівозмі­ни на староорних землях з існуючою до цього сівозміною. Це план переходу від наявної на цей час сівозміни до запроектованої. Якщо на

Таблиця 11. План освоєння запроектованої польової сівозміни на масиві з одним попередником Но­ мер поля	Роки освоєння
	Перший	Другий	Третій	Четвертий
I	Вико-овес Горох	Озима пшениця	Цукрові буряки	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос
II	Озима пшениця	Цукрові буряки	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	Озима пшениця
III	Цукрові буряки	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	Озима пшениця	Кукурудза Гречка Просо
IV	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	Озима пшениця	Кукурудза Гречка Просо	Ячмінь з підсі­вом еспарцету Ячмінь
V	Озима пшениця	Кукурудза Гречка Просо	Ячмінь з підсі­вом еспарцету Ячмінь	Еспарцет Горох
VI	Кукурудза Гречка Просо	Ячмінь з підсі­вом еспарцету Ячмінь	Еспарцет Горох	Озима пшениця
VII	Ячмінь з підсі­вом еспарцету Ячмінь	Еспарцет Горох	Озима пшениця	Цукрові буряки

кінець переходу передбачається дотримуватись не тільки запланова­них попередників для всіх культур, а й передпопередників (напри­клад, для цукрових буряків), то план освоєння запроектованої сіво­зміни розраховують, як правило, на 3 — 4 роки. Перший рік освоєння починається з розміщенням посіяних у минулому році багаторічних трав і озимої пшениці. Із багаторічних трав у нашому прикладі осво­єння запроектованої 7-пільної сівозміни (табл. 12) у п’ятому полі планується вирощування конюшини, хоча в запроектованому варіан­ті передбачалось використання еспарцету. Така заміна в роки осво­єння допускається. Крім того, конюшина в попередньому році підсі­валась на всьому полі, то в перший рік освоєння багаторічні трави займатимуть вдвічі більшу за заплановану площу за рахунок змен­шення площ під іншими кормовими культурами. Озима пшениця в перший рік освоєння запроектованої сівозміни займатиме четверте і сьоме поля, де в попередньому році для неї були підготовлені відпо­відні попередники, після яких восени і була посіяна озимина.

Після розміщення культур засіву минулих років приступають до вибору місця цукрових буряків. Згідно зі схемою проектованої сіво­зміни вони вирощуватимуться у ланці з багаторічними травами в другому полі. Для ячменю за запроектованою схемою сівозміни по-й « ч о п а а о л к	Фактичне розміщення				Розміщення культур в роки освоєння сівозміни
	Пер едпопер едній рік		Попередній рік		Перший		Другий		Третій			Четвертий (рік освоєння )
	Культура	а г їй о л к	Культура	а г й о л К	Культура	а г й о л К	Культура	а г й о л К	Культура	а г й а о л к	Культура		а г їй о л к
80	Озима пшениця	80	Цукрові буряки	80	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос Горох	10 30 40	Озима пшениця	80	Кукурудза Гречка Просо	55 15 10	Ячмінь з підсівом еспарцету Ячмінь		40 40
84	Конюшина	84	Озима пшениця	84	Цукрові буряки	84	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	50 34	Озима пшениця	84	Кукурудза Гречка Просо		59 15 10
81	Озимий ячмінь	81	Цукрові буряки Кормові буряки	66 15	Ячмінь з підсівом еспарцету Ячмінь	41 40	Еспарцет Горох	41 40	Озима пшениця	81	Цукрові буряки		81
77	Цукрові буряки	77	Кукурудза на силос	77	Озима пшениця	77	Кукурудза Гречка Просо	52 15 10	Ячмінь з підсівом еспарцету Ячмінь	37 40	Еспарцет Горох		37 40
79	Цукрові буряки Кормові буряки	63 16	Ячмінь з підсівом конюшини	79	Конюшина	79	Озима пшениця	79	Цукрові буряки	79	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос		49 30
83	Кукурудза на силос	83	Озимий ячмінь	83	Кукурудза Гречка Просо	58 15 10	Ячмінь з підсівом еспарцету Ячмінь	43 40	Еспарцет Горох	43 40	Озима пшениця		83
76	Ячмінь з підсівом конюшини	76	Конюшина	76	Озима пшениця	76	Цукрові буряки	76	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	46 30	Озима пшениця		76

передники відсутні, тому він висіватиметься в третьому полі після цукрових і кормових буряків, які вважають непоганими попередни­ками для цієї культури. Кукурудза, гречка і просо висіватимуться після озимого ячменю в шостому полі, хоча запланованим для них попередником мала бути б озима пшениця. У першому полі після цукрових буряків за запроектованою схемою сівозміни мала розмі­щуватись кукурудза на силос і зелену масу. Проте, щоб витримати заплановане співвідношення між групами зернових і кормових культур, у цьому полі потрібно висіяти горох, а кукурудзу на зеле­ний корм не досіяти настільки, наскільки більше серед групи кор­мових зайняли багаторічні трави.

У перший рік переходу треба дотримуватись також інших пунктів загальних правил чи вимог щодо освоєння нових сівозмін. Так, якщо минулого року в існуючій сівозміні не були підсіяні багаторічні тра­ви, то в перший рік освоєння запроектованого варіанту сівозміни їх замінюють на однорічні кормові культури. При цьому перевага нада­ється бобово-злаковим сумішкам. Якщо в перший рік освоєння немає можливості повністю розмістити озимі зернові культури, то недосів озимини компенсується ярими зерновими колосовими. Щоб скороти­ти процес освоєння запроектованої сівозміни, в перший рік плануєть­ся розміщення попередників для більшості культур.

На другий рік уже повністю треба дотримуватись запланованої структури посівних площ. Усі культури повинні бути згруповані за полями так, як це передбачає схема запроектованої сівозміни. У разі, якщо в перший рік переходу були лише незначні відхилення від за­планованого варіанта, то другий рік може бути роком освоєння за­проектованої сівозміни. У нашому прикладі на другий рік освоєння всі культури згруповані за полями повністю і (за винятком озимої пшениці в п’ятому полі) розміщені після запланованих попередників. На третій рік уже всі культури вдається розмістити відповідно до схеми запроектованої сівозміни. Винятком є сівозмінна ланка еспар­цет, горох — озима пшениця — цукрові буряки. Щоб і вона була ви­тримана, потрібен четвертий рік переходу, який і буде роком освоєн­ня та початком ротації запроектованої сівозміни.

Ротацією сівозміни є період, протягом якого всі культури (а за наявності і чистий пар) проходять через кожне поле у послідовності, передбаченій схемою освоєної сівозміни. Тривалість цього періоду (ротації) в роках визначається кількістю полів у сівозміні. Для деся­типільної сівозміни ротація проходить за десять років, для семипіль­ної — за сім. План розміщення сільськогосподарських культур і чис­того пару за полями протягом всіх років ротації сівозміни записують у ротаційну таблицю (табл. 13). У перший рік ротації культури за по­лями розміщують так само, як в рік освоєння сівозміни. Щорічна змі­на культур за полями у ротаційній таблиці здійснюється зліва на­право згідно із запроектованою схемою сівозміни

.« ч о в	Роки ротації і розміщення культур по полях
	перший	другий	третій	четвертий	п’ятий	шостий	сьомий
I	Ячмінь з під­сівом еспар­цету Ячмінь	Еспарцет Горох	Озима пше­ниця	Цукрові бу­ряки	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	Озима пше­ниця	Кукурудза Гречка Просо
II	Кукурудза Гречка Просо	Ячмінь з під­сівом еспар­цету Ячмінь	Еспарцет Горох	Озима пше­ниця	Цукрові бу­ряки	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	Озима пше­ниця
III	Цукрові бу­ряки	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	Озима пше­ниця	Кукурудза Гречка Просо	Ячмінь з під­сівом еспар­цету Ячмінь	Еспарцет Горох	Озима пше­ниця
IV	Еспарцет Горох	Озима пше­ниця	Цукрові бу­ряки	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	Озима пше­ниця	Кукурудза Гречка Просо	Ячмінь з під­сівом еспар­цету Ячмінь
V	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	Озима пше­ниця	Кукурудза Гречка Просо	Ячмінь з під­сівом еспар­цету Ячмінь	Еспарцет Горох	Озима пше­ниця	Цукрові бу­ряки
VI	Озима пше­ниця	Цукрові бу­ряки	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос	Озима пше­ниця	Кукурудза Гречка Просо	Ячмінь з під­сівом еспар­цету Ячмінь	Еспарцет Горох
VII	Озима пше­ниця	Кукурудза Гречка Просо	Ячмінь з під­сівом еспар­цету Ячмінь	Еспарцет Горох	Озима пше­ниця	Цукрові бу­ряки	Кукурудза на зелений корм Кукурудза на силос

Освоєні в господарстві сівозміни в процесі їх використання мо­жуть час від часу зазнавати певних змін. Дуже часто в зоні з різ­коконтинентальним кліматом такі зміни спричиняються необхід­ністю весною пересівати озимі культури і багаторічні трави, які випали внаслідок несприятливих погодних умов зимового періоду. Щоб ці зміни в сівозміні були менше відчутними, треба правильно добирати ярі культури для пересіву, беручи до уваги особливості вирощуваних після них культур. Наприклад, якщо після озимої пшениці, що випала, за схемою сівозміни має вирощуватись горох чи ячмінь, то для пересіву озимини можна було б використати кукурудзу, яка є одним із кращих попередників гороху чи ячме­ню. Проте, якщо після озимини, що випала, планувався посів цу­крових буряків, то кукурудзу для пересіву брати небажано, бо цим самим створюватимуться несприятливі умови для вирощу­вання цієї технічної культури. Щоб цього не сталось, озимину найкраще пересівати ячменем, який як попередник буряків мало поступається озимій пшениці.

Добір культур для пересіву багаторічних трав залежить від то­го, як ці трави мали використовуватись у сівозміні. Наприклад, якщо багаторічні трави планувались для отримання одного укосу сіна і були попередником для озимих культур, то для їх пересіву найкраще підходить вико-вівсяна сумішка, яка також може за­безпечувати виробництво сіна і бути використана попередником для тієї самої озимини. Коли багаторічні трави у сівозміні плану­вались для виробництва зелених кормів протягом двох—трьох укосів, то такі трави можна пересівати і кукурудзою на зелену масу в чистому вигляді або у сумішці з іншими культурами (со­няшником, кормовими бобами тощо).

У процесі використання сівозміни і в результаті підвищення культури землеробства є можливість заміни чистого пару зайня­тим, менш вибагливі до родючості ґрунту культури — більш ви­багливими, що як і попередні зміни не порушують агрономічної основи запроектованої сівозміни. Серйозніші зміни в освоєній свого часу сівозміні пов’язані із поглибленням або певною зміною спеціалізації сільськогосподарського виробництва. Вони можуть виявлятись і в разі зміни проекту внутрішньогосподарського зем­лекористування, що останнім часом зумовлено переходом колек­тивних господарств з прямолінійної на контурно-меліоративну організацію території, а також вилучення з великих сівозмінних масивів частини площ (одного чи кількох полів) під фермерські чи орендні господарства.

Усі зміни у сівозміні під час її використання фіксують у книзі іс­торії полів, яку веде агрономічна служба господарства. Це доку­мент, одним із завдань якого є контроль за дотриманням заплано-

ваного схемою сівозміни чергування культур. У загальній частині книги історії полів наводять схему освоєння сівозмін і ротаційну таблицю, а також щороку додають карту посівів з урахуванням кож­ного поля сівозміни.

■ Запитання для контролю знань

1. В чому полягає перевага вирощування культур в сівозміні над беззмінним посівом? 2. Який термін повернення основних культур на попереднє місце ви­рощування? Чим він визначається? 3. Основні критерії оцінки попередників для озимих і ярих культур. 4. Роль і місце чистого пару в сівозміні. 5. Роль багаторіч­них бобових трав у сівозміні. 6. Роль і місце проміжних посівів у сівозміні. 7. Причини, які стримують розширення посівів льону, цукрових буряків і соня­шнику в сівозміні. 8. Причини зниження врожайності озимої пшениці в повтор­них посівах. 9. Класифікація сівозмін. 10. Поняття про зональність і спеціаліза­цію польових сівозмін. 11. Поняття про проектування і освоєння сівозмін. 12. Особливості сівозмін для невеликих фермерських чи орендних господарств.

— 4 —