- •4Вступ Землеробство як сільськогосподарська галузь і наука
- •Історія розвитку землеробства як науки
- •Фактори життя рослин і закони землеробства
- •Фактори життя рослин
- •Основні закони землеробства
- •Родючість ґрунту і створення оптимальних умов життя рослин
- •Поняття про родючість та окультурення ґрунту
- •Показники родючості ґрунту і заходи їх регулювання
- •Комплексне застосування заходів регулювання родючості ґрунту
- •Водний режим ґрунту і заходи його регулювання
- •Стан і форми води в ґрунті та їх доступність для рослин
- •Переміщення води в ґрунті
- •Водний режим ґрунту і його типи в різних природних умовах
- •Регулювання водного режиму
- •Повітряний режим і заходи його регулювання
- •Тепловий режим ґрунту і заходи його регулювання
- •Поживний режим ґрунту і заходи його регулювання
- •Бур'яни та боротьба з ними
- •Біологічні особливості і класифікація бур'янів
- •Поняття про бур'яни та шкода від них
- •Біологічні особливості бур'янів
- •Класифікація бур'янів та характеристика найбільш шкідливих і поширених представників окремих біологічних груп
- •Облік забур'яненості посівів і засміченості ґрунту насінням та органами вегетативного розмноження бур'янів
- •Методи обліку забур'яненості посівів
- •Методи визначення засміченості ґрунту насінням і органами вегетативного розмноження бур'янів
- •Картування забур'яненості полів
- •Боротьба з бур'янами
- •Запобіжні заходи
- •2.3.2. Винищувальні заходи
- •Фізичні заходи
- •Механічні заходи
- •Хімічні заходи
- •Класифікація гербіцидів
- •Техніка та умови ефективного застосування гербіцидів
- •Використання гербіцидів на посівах різних сільськогосподарських культур
- •Біологічні заходи
- •Фітоценотичні заходи
- •2.3.2.6. Комплексні заходи
- •Особливості боротьби з бур'янами в умовах зрошення
- •Сівозміни
- •Наукові основи сівозмін
- •Основні поняття і визначення
- •Відношення окремих культур до беззмінного чи повторного їх вирощування на полі
- •Основні причини необхідності чергування культур
- •Розміщення польових культур і чистого пару в сівозміні
- •Розміщення озимих культур
- •Розміщення ярих культур
- •Розміщення багаторічних трав
- •Розміщення чистого пару
- •Роль і місце проміжних культур у сівозміні
- •Термін повернення культур на попереднє місце їх вирощування
- •Класифікація сівозмін, їх орієнтовні схеми
- •Зональність і спеціалізація польових сівозмін
- •Особливості сівозмін на осушених, зрошуваних і еродованих землях
- •Сівозміни на осушених землях
- •Сівозміни за умов зрошення
- •Сівозміни на еродованих землях
- •Проектування і освоєння сівозмін
- •Механічний обробіток ґрунту
- •Наукові основи обробітку ґрунту
- •Історія розвитку і завдання обробітку ґрунту на сучасному етапі
- •Фізико-механічні й технологічні властивості ґрунту та їх вплив на якість обробітку
- •Технологічні операції під час механічного обробітку ґрунту
- •Класифікація механічного обробітку ґрунту
- •Поняття про заходи, способи і системи обробітку ґрунту
- •Класифікація заходів, способів і систем обробітку ґрунту
- •Заходи обробітку ґрунту
- •Заходи обробітку ґрунту загального призначення
- •Спеціальні заходи обробітку ґрунту
- •Заходи і способи поглиблення орного шару
- •Значення глибини орного шару
- •Способи поглиблення орного шару
- •Створення глибокого орного шару на різних типах ґрунтів
- •Системи обробітку ґрунту
- •Системи обробітку ґрунту під ярі культури
- •Система зяблевого обробітку ґрунту
- •Зяблевий обробіток після однорічних культур суцільної сівби
- •Зяблевий обробіток після просапних культур
- •Зяблевий обробіток після багаторічних трав
- •Особливості весняного обробітку ґрунту на полях без основного обробітку з осені
- •Система допосівного весняного обробітку ґрунту під ярі культури
- •Ранньовесняне вирівнювання і розпушування ґрунту (закриття вологи)
- •4.4.1.3.2. Передпосівний обробіток ґрунту під культури різних строків сівби
- •Система обробітку ґрунту під озимі культури
- •Основний обробіток ґрунту під чисті пари
- •Основний обробіток після парозаймаючих культур і непарових попередників різного строку збирання
- •4.4.2.З. Весняно-літній обробіток чистих парів
- •Допосівний обробіток ґрунту після парозаймаючих культур і непарових попередників
- •Система обробітку ґрунту під проміжні посіви
- •Сівба, садіння та система післяпосівного обробітку ґрунту
- •Сівба і садіння сільськогосподарських культур
- •Післяпосівний обробіток ґрунту
- •Особливості обробітку ґрунту на меліорованих і новоосвоюваних землях
- •Обробіток ґрунту в умовах зрошення
- •Обробіток ґрунту на осушених землях
- •Обробіток новоосвоєних земель
- •Мінімалізація обробітку ґрунту
- •Контроль якості обробітку ґрунту
- •Поняття про ерозію ґрунту і шкода від неї. Види ерозії та особливості їх прояву
- •Ерозія ґрунту та заходи захисту сільськогосподарських угідь від неї
- •Фактори розвитку ерозійних процесів
- •Протиерозійні заходи і засоби
- •Особливості агротехніки в умовах дії водної ерозії
- •Особливості агротехніки у районах поширення вітрової ерозії
- •Захист ґрунту від ерозії на основі контурно-меліоративної організації території
- •Системи землеробства 6.1. Наукові основи систем землеробства
- •Поняття про системи землеробства
- •Історія розвитку і класифікація систем землеробства
- •Загальні принципи розробки і освоєння інтенсивних систем землеробства
- •Розробка і освоєння зональних систем землеробства
- •Агроекологічне обґрунтування зональності систем землеробства
- •Полісся, передгірні і гірські райони Карпат
- •Лісостеп
- •6.2.1.3. Степ
- •Структура посівних площ і система сівозмін з урахуванням зональності систем землеробства
- •Особливість використання окремих ланок системи землеробства в різних зонах України
- •Основи наукових досліджень в агрономії
- •Основні поняття і терміни
- •Методи наукових досліджень
- •Загальнонаукові методи
- •Спеціальні методи досліджень
- •Види польових дослідів і їх використання
- •Класифікація польових дослідів
- •Використання різних польових дослідів
- •Вимоги до планування і проведення дослідів
- •Планування схем дослідів
- •Вибір і підготовка земельної площі для дослідів
- •Розмір і форма дослідних ділянок
- •Повторність і повторення у дослідах
- •Розміщення варіантів у дослідах
- •Особливості виконання польових робіт у досліді
- •Планування спостережень і обліків у досліді
- •Методика основних обліків і спостережень у досліді
- •Документація при проведенні досліджень та статистична обробка їх результатів
- •Документація при проведенні досліджень
- •Обробка результатів досліджень методами математичної статистики
- •Список рекомендованої літератури
Картування забур'яненості полів
Узагальнені матеріали основного обстеження полів широко використовують для розробки науково обґрунтованих заходів боротьби з бур’янами. Для цього складають карту забур’яненості, основою якої є схематична карта території господарства з її межами, розмірами ділянок, видом угідь чи вирощуваної культури, назвою сівозміни. На такій карті в правому нижньому кутку кожного поля креслять два концентричні кола — одне діаметром 2 см, в якому записують рік обстеження та назву культури чи угіддя. Зовнішнє коло діаметром 4,5 см розділяють на сектори, кількість яких відповідає кількості біологічних груп. У кожному з них записують основні види бур’янів (рис. 3) та їх середню кількість на 1 м2.
Користуючись табл. 4 та даними про види бур’янів (рис. 3), встановлюють тип забур’яненості поля (табл. 7), за яким визначають подальшу систему боротьби з бур’янами.
Таблиця
7.
Ключ для визначення типу забур’яненості
поля |
Частка груп бур’янів за тривалістю життя, % |
||
малорічних |
багаторічних |
||
Малорічний |
80 — 90 |
10 — 20 |
|
Багаторічний |
Коренепаросткові |
5 — 10 |
90 — 95 |
Кореневищні |
5 — 10 |
90 — 95 |
|
Рис. 3. Характер за- бур’янненості поля
Б
іологічні
групи бур’янів: 1
— ярі ранні; 2
— ярі пізні; 3
— коренепаросткові; 4
— кореневищні
Бур’яни: Г — гірчиця польова;
М — мишій сизий; К — куряче просо; Б — березка польова; О — осот рожевий; П — пирій повзучий (цифри біля літер — кількість бур’янів, шт.м2)
Карту забур’яненості полів сівозміни складають двічі на рік: навесні для уточнення заходів весняно-літнього догляду за культурами і перед збиранням врожаю для розробки найбільш ефективної системи основного обробітку ґрунту та застосування гербіцидів для боротьби з бур’янами на посівах озимих і ярих культур.
Боротьба з бур'янами
Боротьба з бур’янами — це надзвичайно складна система заходів, завданням яких є знищення бур’янів або зниження їх шкідливості дозволеними способами і засобами: це запобігання занесенню бур’янів на поля, знищення вегетуючих бур’янів, очищення ґрунту від їх насіння і вегетативних органів розмноження. Слід пам’ятати, що жоден навіть найефективніший захід не в змозі вирішити цю проблему. Тому в практичному землеробстві для успішної боротьби з бур’янами застосовують цілий комплекс заходів, які поділяють на дві групи — запобіжні і винищувальні.
Запобіжні заходи
Ці заходи спрямовані на ліквідацію джерел появи бур’янів і усунення шляхів їх поширення. До них належать: очищення насіннєвого матеріалу сільськогосподарських культур від насіння бур’янів; запобігання занесенню насіння бур’янів на поля з гноєм і поливною водою; знищення бур’янів на необроблюваних землях; своєчасне збирання врожаю і вивезення його з поля; оптимальні строки і способи сівби та дещо підвищені норми висіву культурних рослин; запровадження науково обґрунтованих сівозмін; карантинні заходи.
Очищення насіннєвого матеріалу сільськогосподарських культур від насіння бур’янів проводиться на спеціальних зерноочисних машинах, а також на електромагнітних (трифоляційних) машинах, призначених для очищення насіння багаторічних трав та інших дрібнонасінних культур від насіння повитиці.
Під час очищення насіннєвого матеріалу основну увагу слід приділяти відокремленню насіння специфічних бур’янів, яке за масою і формою подібне до насіння засміченої культури. Це — бромус житній для жита; підмаренник чіпкий, кукіль, березка польова та гірчак березковидний — для пшениці; редька дика і гірчак березковид- ний для ячменю; куряче просо, мишій сизий, гірчиця польова, гірчак березковидний — для проса; горох польовий (пелюшка) для гороху; соняшник дикий для соняшників; буркун білий і лікарський, лобода різних видів, мишій сизий і зелений — для люцерни тощо.
Очищений насіннєвий матеріал перевіряється насіннєвою інспекцією і лише після того, як він відповідатиме стандартам, дозволяється засівати ним поле.
Запобігання занесенню насіння бур’янів на поля з гноєм і поливною водою. Насіння і плоди бур’янів не повністю втрачають життєздатності при згодовуванні тваринам. Це і визначає їх накопичення в пометі та гної. Життєздатність насіння і плодів бур’янів у гної можна істотно знизити дотриманням певного режиму його зберігання. Спочатку гній складають у місцях зберігання пухкими шарами. Через півтора—два тижні температура його підвищується до 65 — 70 °С. Потім гній ущільнюють, витримують 5 — 6 міс і використовують у напівперепрілому стані після повної або майже повної загибелі насіння бур’янів. З метою запобігання потраплянню насіння і плодів бур’янів у гній концентровані корми слід добре розмелювати, грубі — запарювати, а самі бурти гною утримувати чистими від бур’янів.
Слід проводити також очищення поливної води від насіння бур’янів при зрошенні. Для запобігання потраплянню насіння у поливну воду береги каналів систематично обкошують до цвітіння бур’янів або знищують останні гербіцидами. Насіння, яке попало у поливну воду, вловлюється у відстійниках, обладнаних густими металевими сітками. Такі самі сітки ставлять на забірних рукавах дощувальних установок. Слід зазначити, що засміченості поливної води насінням бур’янів легше запобігти, ніж потім очищати її від них.
Знищення бур’янів на необроблюваних землях здійснюється систематичним підкошуванням їх до цвітіння на узбіччях доріг, луках, пасовищах, ярах, полезахисних лісових смугах, під опорами лінії електропередач тощо.
Яри, балки, береги водойм доцільно залужувати сумішками бобових і злакових багаторічних трав, щільний трав’янистий покрив яких через 1 — 2 роки зменшить забур’яненість цих угідь і водночас забезпечить додатковий збір кормів.
Своєчасне збирання врожаю і вивезення його з поля запобігає засміченню полів. У разі запізнення із збиранням достигле насіння бур’янів осипається і поповнює його запаси в ґрунті. Тому збирати врожай на забур’янених полях слід тільки роздільним способом, за якого недостигле насіння багатьох видів бур’янів потрапляє у зерно, а потім видаляється під час його очищення і знищується. Висота зрізу на забур’янених полях має бути мінімальною (10 — 12 см), що не дає можливості низькорослим бур’янам закінчити свій розвиток. Під час роботи на таких полях комбайни слід додатково обладнувати зерновловлювачами (щоб вимолочене насіння бур’янів не розтрушувалось по полю) і подрібнювачами соломи (для негайного вивезення її з поля).
Строки, способи сівби та норми висіву культурних рослин також мають певне значення у запобіганні засміченості ґрунту насінням, а посівів — бур’янами. Так, сівба в оптимальні строки районованими сортами та гібридами забезпечує появу дружних сходів культур, чим створюються несприятливі умови для бур’янів. Запізнення із сівбою погіршує розвиток культурних рослин, що зумовлює кращий ріст і розмноження бур’янів.
Важливе значення має і спосіб сівби сільськогосподарської культури. На забур’янених площах для культур суцільного способу сівби ефективніший перехресний вузькорядний посів, оскільки за рівномірного розміщення на площі культурні рослини активніше пригнічують бур’яни. У разі вирощування просапних культур на дуже забур’янених полях перевагу надають квадратно-гніздовій сівбі чи садінню, щоб у разі появи бур’янів міжряддя можна було обробляти в перехресних напрямках.
Велике значення для запобігання забур’яненості полів має використання дещо збільшених норм висіву насіння вирощуваних культур. У разі зменшення норми висіву зріджуються посіви культурних рослин, що призводить до збільшення кількості бур’янів. Тому на родючих, але забур’янених полях, рекомендується норму висіву культур суцільного способу сівби за достатнього зволоження збільшувати на 10 — 15 %, що сприяє більш інтенсивному біологічному пригніченню бур’янів.
Провідна роль у боротьбі з бур’янами належить запровадженню науково обґрунтованих сівозмін. Це пов’язано з тим, що в процесі еволюції багато бур’янів набули споріднених з культурними рослинами біологічних особливостей. Наприклад, у посівах озимих культур найпоширеніші озимі і зимуючі бур’яни (бромус житній, талабан польовий, грицики, підмаренник чіпкий тощо), які сходять в літньо- осінній період і продовжують розвиватися навесні і влітку наступного року. Якщо після озимих вирощувати ярі і, особливо, просапні культури, то ці бур’яни будуть знищені передпосівним обробітком і під час догляду за культурою. При вирощуванні в сівозміні культур на зелений корм чи сіно і своєчасному їх збиранні багато бур’янів не встигають дати насіння, що також запобігає засміченню ним ґрунту. Окремі сільськогосподарські культури (озимі жито та пшениця, гречка) швидко ростуть і своєю надземною масою прикривають ґрунт, що ускладнює життєдіяльність бур’янів. І, нарешті, в сівозміні культури повертаються на те саме поле через певний проміжок часу, що дає можливість боротись з такими злісними бур’янами-паразитами, як вовчок соняшниковий, різними видами повитиць тощо.
Карантинні заходи спрямовані на запобігання занесенню на поля особливо шкідливих, відсутніх або обмежено поширених на конкретній території бур’янів, які включені в перелік карантинних об’єктів, із-за кордону (зовнішній карантин) або в межах країни з одного регіону в інший (внутрішній карантин). Кількість бур’янів, внесених до списку карантинних, не постійна.
До групи бур’янів зовнішнього карантину належать амброзія приморська (АтЬгоеіа тагШта), бузинник пазушний ^уа асеіііагів), паслін каролінський (8о1апит аіаедпі&ііит), соняшник однорічний (НеІіапШив аппие) і всі види стриги (8ігіда ер.ер.).
До групи бур’янів внутрішнього карантину на Україні належать амброзія полинолиста (АтЬгоеіа агіетіві&ііа), гірчак степовий звичайний (АсгорШоп герепе), повитиці (Сиесиїа ер.ер.), паслін дзьобатий (8о1апит гоеіхаїит), ценхрус малоквітковий (СепсЬгие раисіДогие).
Для запобігання поширенню карантинних бур’янів в інші регіони необхідно дотримуватись таких карантинних заходів: не організовувати насіннєві господарства там, де на полях є карантинні бур’яни; не допускати до сівби насіння без свідоцтва про його якість; зберігання та очищення насіннєвого матеріалу, засміченого карантинними бур’янами, проводити в окремому приміщенні і категорично забороняти вивезення його в інші господарства чи райони; відходи після очищення насіннєвого матеріалу або інших партій зерна, засмічених карантинними бур’янами, використовувати в цьому самому господар - стві у розмеленому або запареному вигляді, а малоцінні, непридатні для згодовування партії зерна, спалювати з наступним складанням акта. Солому і сіно з домішкою карантинних бур’янів доцільно використовувати на корм худобі тільки в тих господарствах, де вони вирощені і з обов’язковим запарюванням. Гній і підстилку потрібно складати в окремих буртах і застосовувати лише в перепрілому вигляді. Зерносховища, мішкотару, зерноочисні машини і знаряддя, транспортні засоби необхідно ретельно очищати від землі, залишків соломи, полови і зерна при переїздах із засмічених карантинними бур’янами полів на вільні від них. Суворо слідкувати за очищенням зрошувальних систем і польових масивів від карантинних бур’янів тощо. Після знищення карантинних бур’янів за полем спостерігають ще 2 — 3 роки, щоб впевнитись в їх відсутності.
Отже, зазначені вище попереджувальні заходи дають можливість запобігти засміченню ґрунту насінням бур’янів і уникнути ще більшої забур’яненості посівів. Проте вони не спроможні повністю вирішити проблему боротьби з бур’янами. Тому для більш повного знищення бур’янів застосовують винищувальні заходи.
