Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0107866_3C79E_eshenko_v_o_red_zagalne_zemlerobs...rtf
Скачиваний:
10
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
6 Мб
Скачать
☆
  1. Картування забур'яненості полів

Узагальнені матеріали основного обстеження полів широко ви­користовують для розробки науково обґрунтованих заходів боротьби з бур’янами. Для цього складають карту забур’яненості, основою якої є схематична карта території господарства з її межами, розмі­рами ділянок, видом угідь чи вирощуваної культури, назвою сіво­зміни. На такій карті в правому нижньому кутку кожного поля кре­слять два концентричні кола — одне діаметром 2 см, в якому запи­сують рік обстеження та назву культури чи угіддя. Зовнішнє коло діаметром 4,5 см розділяють на сектори, кількість яких відповідає кількості біологічних груп. У кожному з них записують основні види бур’янів (рис. 3) та їх середню кількість на 1 м2.

Користуючись табл. 4 та даними про види бур’янів (рис. 3), вста­новлюють тип забур’яненості поля (табл. 7), за яким визначають подальшу систему боротьби з бур’янами.

Таблиця 7. Ключ для визначення типу забур’яненості поля

Типи забур’яненості та переважаючі біологічні групи бур’янів

Частка груп бур’янів за тривалістю життя, %

малорічних

багаторічних

Малорічний

80 — 90

10 — 20

Багаторічний

Коренепаросткові

5 — 10

90 — 95

Кореневищні

5 — 10

90 — 95

Рис. 3. Характер за- бур’янненості поля

Б іологічні групи бур’янів: 1 — ярі ранні; 2 — ярі пізні; 3 — коренепа­росткові; 4 — кореневищні

Бур’яни: Г — гірчиця польова;

М — мишій сизий; К — куряче просо; Б — березка польова; О — осот рожевий; П — пирій повзучий (цифри біля літер — кількість бур’янів, шт.м2)

Карту забур’яненості полів сівозміни складають двічі на рік: на­весні для уточнення заходів весняно-літнього догляду за культура­ми і перед збиранням врожаю для розробки найбільш ефективної системи основного обробітку ґрунту та застосування гербіцидів для боротьби з бур’янами на посівах озимих і ярих культур.

  1. Боротьба з бур'янами

Боротьба з бур’янами — це надзвичайно складна система захо­дів, завданням яких є знищення бур’янів або зниження їх шкідли­вості дозволеними способами і засобами: це запобігання занесенню бур’янів на поля, знищення вегетуючих бур’янів, очищення ґрунту від їх насіння і вегетативних органів розмноження. Слід пам’ятати, що жоден навіть найефективніший захід не в змозі вирішити цю проблему. Тому в практичному землеробстві для успішної боротьби з бур’янами застосовують цілий комплекс заходів, які поділяють на дві групи — запобіжні і винищувальні.

  1. Запобіжні заходи

Ці заходи спрямовані на ліквідацію джерел появи бур’янів і усу­нення шляхів їх поширення. До них належать: очищення насіннє­вого матеріалу сільськогосподарських культур від насіння бур’янів; запобігання занесенню насіння бур’янів на поля з гноєм і поливною водою; знищення бур’янів на необроблюваних землях; своєчасне збирання врожаю і вивезення його з поля; оптимальні строки і спо­соби сівби та дещо підвищені норми висіву культурних рослин; за­провадження науково обґрунтованих сівозмін; карантинні заходи.

Очищення насіннєвого матеріалу сільськогосподарських культур від насіння бур’янів проводиться на спеціальних зерноочи­сних машинах, а також на електромагнітних (трифоляційних) ма­шинах, призначених для очищення насіння багаторічних трав та інших дрібнонасінних культур від насіння повитиці.

Під час очищення насіннєвого матеріалу основну увагу слід при­діляти відокремленню насіння специфічних бур’янів, яке за масою і формою подібне до насіння засміченої культури. Це — бромус жит­ній для жита; підмаренник чіпкий, кукіль, березка польова та гір­чак березковидний — для пшениці; редька дика і гірчак березковид- ний для ячменю; куряче просо, мишій сизий, гірчиця польова, гір­чак березковидний — для проса; горох польовий (пелюшка) для го­роху; соняшник дикий для соняшників; буркун білий і лікарський, лобода різних видів, мишій сизий і зелений — для люцерни тощо.

Очищений насіннєвий матеріал перевіряється насіннєвою інспек­цією і лише після того, як він відповідатиме стандартам, дозволя­ється засівати ним поле.

Запобігання занесенню насіння бур’янів на поля з гноєм і поливною водою. Насіння і плоди бур’янів не повністю втрачають життєздатності при згодовуванні тваринам. Це і визначає їх накопи­чення в пометі та гної. Життєздатність насіння і плодів бур’янів у гної можна істотно знизити дотриманням певного режиму його збері­гання. Спочатку гній складають у місцях зберігання пухкими шара­ми. Через півтора—два тижні температура його підвищується до 65 — 70 °С. Потім гній ущільнюють, витримують 5 — 6 міс і використовують у напівперепрілому стані після повної або майже повної загибелі на­сіння бур’янів. З метою запобігання потраплянню насіння і плодів бур’янів у гній концентровані корми слід добре розмелювати, грубі — запарювати, а самі бурти гною утримувати чистими від бур’янів.

Слід проводити також очищення поливної води від насіння бур’янів при зрошенні. Для запобігання потраплянню насіння у по­ливну воду береги каналів систематично обкошують до цвітіння бур’янів або знищують останні гербіцидами. Насіння, яке попало у поливну воду, вловлюється у відстійниках, обладнаних густими ме­талевими сітками. Такі самі сітки ставлять на забірних рукавах до­щувальних установок. Слід зазначити, що засміченості поливної води насінням бур’янів легше запобігти, ніж потім очищати її від них.

Знищення бур’янів на необроблюваних землях здійснюється систематичним підкошуванням їх до цвітіння на узбіччях доріг, лу­ках, пасовищах, ярах, полезахисних лісових смугах, під опорами лінії електропередач тощо.

Яри, балки, береги водойм доцільно залужувати сумішками бо­бових і злакових багаторічних трав, щільний трав’янистий покрив яких через 1 — 2 роки зменшить забур’яненість цих угідь і водночас забезпечить додатковий збір кормів.

Своєчасне збирання врожаю і вивезення його з поля запо­бігає засміченню полів. У разі запізнення із збиранням достигле насіння бур’янів осипається і поповнює його запаси в ґрунті. Тому збирати врожай на забур’янених полях слід тільки роздільним спо­собом, за якого недостигле насіння багатьох видів бур’янів потрап­ляє у зерно, а потім видаляється під час його очищення і знищуєть­ся. Висота зрізу на забур’янених полях має бути мінімальною (10 — 12 см), що не дає можливості низькорослим бур’янам закінчити свій розвиток. Під час роботи на таких полях комбайни слід додатково обладнувати зерновловлювачами (щоб вимолочене насіння бур’янів не розтрушувалось по полю) і подрібнювачами соломи (для негайно­го вивезення її з поля).

Строки, способи сівби та норми висіву культурних рос­лин також мають певне значення у запобіганні засміченості ґрунту насінням, а посівів — бур’янами. Так, сівба в оптимальні строки ра­йонованими сортами та гібридами забезпечує появу дружних сходів культур, чим створюються несприятливі умови для бур’янів. Запіз­нення із сівбою погіршує розвиток культурних рослин, що зумовлює кращий ріст і розмноження бур’янів.

Важливе значення має і спосіб сівби сільськогосподарської куль­тури. На забур’янених площах для культур суцільного способу сівби ефективніший перехресний вузькорядний посів, оскільки за рівно­мірного розміщення на площі культурні рослини активніше пригні­чують бур’яни. У разі вирощування просапних культур на дуже за­бур’янених полях перевагу надають квадратно-гніздовій сівбі чи садінню, щоб у разі появи бур’янів міжряддя можна було обробляти в перехресних напрямках.

Велике значення для запобігання забур’яненості полів має вико­ристання дещо збільшених норм висіву насіння вирощуваних культур. У разі зменшення норми висіву зріджуються посіви куль­турних рослин, що призводить до збільшення кількості бур’янів. Тому на родючих, але забур’янених полях, рекомендується норму висіву культур суцільного способу сівби за достатнього зволоження збільшувати на 10 — 15 %, що сприяє більш інтенсивному біологіч­ному пригніченню бур’янів.

Провідна роль у боротьбі з бур’янами належить запровадженню науково обґрунтованих сівозмін. Це пов’язано з тим, що в процесі еволюції багато бур’янів набули споріднених з культурними росли­нами біологічних особливостей. Наприклад, у посівах озимих культур найпоширеніші озимі і зимуючі бур’яни (бромус житній, талабан польовий, грицики, підмаренник чіпкий тощо), які сходять в літньо- осінній період і продовжують розвиватися навесні і влітку наступного року. Якщо після озимих вирощувати ярі і, особливо, просапні куль­тури, то ці бур’яни будуть знищені передпосівним обробітком і під час догляду за культурою. При вирощуванні в сівозміні культур на зеле­ний корм чи сіно і своєчасному їх збиранні багато бур’янів не встига­ють дати насіння, що також запобігає засміченню ним ґрунту. Окремі сільськогосподарські культури (озимі жито та пшениця, гречка) швид­ко ростуть і своєю надземною масою прикривають ґрунт, що усклад­нює життєдіяльність бур’янів. І, нарешті, в сівозміні культури повер­таються на те саме поле через певний проміжок часу, що дає можли­вість боротись з такими злісними бур’янами-паразитами, як вовчок соняшниковий, різними видами повитиць тощо.

Карантинні заходи спрямовані на запобігання занесенню на поля особливо шкідливих, відсутніх або обмежено поширених на конкретній території бур’янів, які включені в перелік карантинних об’єктів, із-за кордону (зовнішній карантин) або в межах країни з одного регіону в інший (внутрішній карантин). Кількість бур’янів, внесених до списку карантинних, не постійна.

До групи бур’янів зовнішнього карантину належать амброзія приморська (АтЬгоеіа тагШта), бузинник пазушний ^уа асеіііагів), паслін каролінський (8о1апит аіаедпі&ііит), соняшник однорічний (НеІіапШив аппие) і всі види стриги (8ігіда ер.ер.).

До групи бур’янів внутрішнього карантину на Україні нале­жать амброзія полинолиста (АтЬгоеіа агіетіві&ііа), гірчак степовий звичайний (АсгорШоп герепе), повитиці (Сиесиїа ер.ер.), паслін дзьобатий (8о1апит гоеіхаїит), ценхрус малоквітковий (СепсЬгие раисіДогие).

Для запобігання поширенню карантинних бур’янів в інші регіони необхідно дотримуватись таких карантинних заходів: не організову­вати насіннєві господарства там, де на полях є карантинні бур’яни; не допускати до сівби насіння без свідоцтва про його якість; зберіган­ня та очищення насіннєвого матеріалу, засміченого карантинними бур’янами, проводити в окремому приміщенні і категорично заборо­няти вивезення його в інші господарства чи райони; відходи після очищення насіннєвого матеріалу або інших партій зерна, засмічених карантинними бур’янами, використовувати в цьому самому господар - стві у розмеленому або запареному вигляді, а малоцінні, непридатні для згодовування партії зерна, спалювати з наступним складанням акта. Солому і сіно з домішкою карантинних бур’янів доцільно вико­ристовувати на корм худобі тільки в тих господарствах, де вони ви­рощені і з обов’язковим запарюванням. Гній і підстилку потрібно складати в окремих буртах і застосовувати лише в перепрілому ви­гляді. Зерносховища, мішкотару, зерноочисні машини і знаряддя, транспортні засоби необхідно ретельно очищати від землі, залишків соломи, полови і зерна при переїздах із засмічених карантинними бур’янами полів на вільні від них. Суворо слідкувати за очищенням зрошувальних систем і польових масивів від карантинних бур’янів тощо. Після знищення карантинних бур’янів за полем спостерігають ще 2 — 3 роки, щоб впевнитись в їх відсутності.

Отже, зазначені вище попереджувальні заходи дають можли­вість запобігти засміченню ґрунту насінням бур’янів і уникнути ще більшої забур’яненості посівів. Проте вони не спроможні повністю вирішити проблему боротьби з бур’янами. Тому для більш повного знищення бур’янів застосовують винищувальні заходи.