2. Розробка і освоєння зональних систем землеробства

1. Агроекологічне обґрунтування зональності систем землеробства

Ефективність будь-якої системи землеробства визначається ґрун­тово-кліматичними і економічними умовами. За цими ознаками те­риторія України поділяється на три зони: Полісся (з передгірними і гірськими районами Карпат), Лісостеп і Степ.

1. Полісся, передгірні і гірські райони Карпат

Полісся займає північну і західну частини України, площею по­над 15 млн га, що становить 24,9 % від всієї площі землі України. Орні землі становлять понад 5,7 млн га або 16,7 % від ріллі в Укра­їні. До складу Полісся входять північні райони Рівненської, Волин­ської, Київської, Чернігівської і Сумської областей, а також північна і північно-західна частина Львівської області, Кременецький і Щумський райони Тернопільської області, Полонський, Славутсь- кий і Шепетівський райони Хмельницької області.

Передгірні і гірські райони Карпат включають Передкарпаття, гірські райони Карпат, Закарпатське передгір’я, Закарпатську рів­нину і розміщені на площі понад 3,5 млн га. Межа їх проходить північніше Самбора, Миколаєва, Івано-Франківська, Коломиї, Чер­нівців, південніше Глибокої, на півдні та заході простягається вздовж Державного кордону.

Клімат зони помірно-континентальний. Середньомісячна тем­пература повітря найбільш холодного січня коливається від мінус

5. °С на сході зони до мінус 2,9 °С на заході Закарпатської області. Літо на більшій частині Полісся тепле з середньомісячною темпера­турою від 14 °С у районах Карпат до 19 °С — у східних районах і Закарпатті.

Сума активних температур повітря (понад 10 °С) в Закарпатті становить 3028 °С, у Карпатах — лише 1170 °С, а в інших районах зони коливається від 1135 до 2580 °С. Таким чином, забезпеченість теплом більшості сільськогосподарських культур, за винятком куку­рудзи, достатня. Так, у Поліссі і передгірних районах Карпат дозрі­вають лише ранні сорти і гібриди кукурудзи, а в Закарпатті — і се­редньопізні та пізні.

Зона належить до регіону з достатнім зволоженням. Середньоріч­на кількість опадів у Поліссі коливається від 550 до 700 мм, з них майже 66 — 70 % випадає за теплий період року. Кількість опадів у центральній частині Карпат сягає 900 — 1000, а в окремих райо­нах — 1400 мм за рік. Випаровування води з ґрунту в зоні не пере­вищує 400 — 450 мм, тому коефіцієнт зволоженості ґрунтів досить високий і коливається від 1,9 до 2,8. Перезволоження зумовлює роз­виток підзолистого і болотного процесів ґрунтоутворення. Нестача вологи спостерігається лише в окремі роки на піщаних ґрунтах. За­галом культури в цій зоні добре забезпечені вологою.

Ґрунтовий покрив зони відзначається великою строкатістю. Серед орних земель невелику площу займають малородючі дерново- підзолисті ґрунти, які характеризуються слабкою гумусованістю та підвищеною кислотністю. Глибина гумусового горизонту таких ґрун­тів не перевищує 14 см, а вміст гумусу залежно від гранулометрич­ного складу коливається від 0,6 до 11 %.Кращими ґрунтами відзначаються південні райони зони. Тут значні площі займають сірі лісові ґрунти та окремими масивами трапляються чорноземи опідзолені і перегнійно-карбонатні. На лі­вобережжі трапляються засолені і солонцюваті ґрунти. Серед групи торфоболотних найбільш цінними є низинні торфоболотні ґрунти і торфовища. У гірських районах Карпат поширені буроземно- середньопідзолисті, а в передгірних районах — дерново-середньо- підзолисті ґрунти.