3. Розмір і форма дослідних ділянок

Розміри дослідних ділянок. Площа дослідних ділянок склада­ється з облікової частини і захисної, яка оточує облікову. Площу ді­лянок, як правило, наводять для облікової частини, тобто без захис­них смуг.

Розмір ділянок залежить від виду досліду, теми досліджень, до­слідної культури, рівня механізації, повторності, варіювання родю­чості ґрунту тощо.

У дослідах із вивченням добрив, норм висіву, способів сівби, площ живлення, догляду за рослинами тощо розмір дослідних діля­нок може становити 100 м², а в дослідах з вивченням глибини і спо­собів обробітку ґрунту із застосуванням потужних і широкозахват­них машин і знарядь площа ділянки збільшується до 200 — 300 м².

На розмір ділянки впливає також і дослідна культура. Чим мен­ша площа живлення рослин, а отже, чим більше рослин на одній земельній площі, тим меншим може бути і розмір дослідної ділянки. Так, зернові колосові, круп’яні, зернобобові, багаторічні і однорічні трави, льон і їм подібні за площею живлення культури можна до­сліджувати на ділянках 20 — 30 м². У дослідах з соняшником, куку­рудзою, картоплею та іншими просапними культурами площі дослід­них ділянок становлять 75 — 150 м².

Важливим є питання про ширину облікової частини дослідної ділянки, що певною мірою пов’язано з шириною ґрунтообробних, посівних та збиральних знарядь і машин.

Для лабораторно-польових і польових дослідів у наукових уста­новах та навчальних закладах бажано мати малогабаритну техніку, щоб максимально механізувати сільськогосподарські роботи. Проте через обмеженість такої техніки користуються звичайними маши­нами і знаряддями з мінімальним робочим захватом.

Якщо у досліді питання сівби не вивчається і вона є однаковою на площі всього досліду, то вибір робочого захвату сівалки не має особливого значення. В такому разі ширину облікової частини ділян­ки узгоджують з шириною захвату збиральних агрегатів.

Ширину облікової ділянки зернових колосових узгоджують з шириною захвату жатки комбайнів, тому в такому разі ширина об­лікової частини ділянки може бути 4,1; 5,0; 6,0 та 7,0 м.

У дослідах із соняшником ширина облікової ділянки визначаєть­ся кількістю рядків, які захвачуються при збиранні зерновими ком­байнами з відповідними приставками. Здебільшого такими комбай­нами за один прохід збирають урожай з 6 рядків із шириною між­рядь 70 см. Звідси ширина облікової ділянки може становити 4,2 м.

Така сама ширина ділянки може бути у дослідах з кукурудзою при збиранні комбайнами, які захоплюють 6 рядків з міжряддями 70 см. На ділянках меншого розміру використовують трирядні ком­байни з шириною захвату 2,1 м.

Захисні смуги. Для розмежування впливу варіанта сусідніх ді­лянок вводяться бічні і кінцеві захисні смуги. їх ширина залежить від сили впливу того чи іншого агрозаходу, тому у різних ділянках їх ширина може бути різна, але однакова в межах одного досліду. Максимальну ширину захисної смуги розраховують на варіант до­сліду з найбільшим впливом агрозаходу.

У дослідах із добривами ширина бічних захисних смуг залежить від техніки внесення добрив. При внесенні мінеральних добрив уручну врозкид виділяють захисні смуги не менш як 1 м завширш­ки, при внесенні сівалкою — 50 см; а при заорюванні органічних добрив, які можуть пересуватись плугом на сусідні ділянки — не менш як 1,5 м.

У дослідах зі зрошенням ширину захисних смуг збільшують до

2. — 3 м, щоб запобігти горизонтальному переміщенню води у ґрунті або перенесенню вітром за дощування. Широкими мають бути та­кож бічні захисні смуги у дослідах за обприскування посівів пести­цидами, щоб їх розчини не переносились вітром на сусідні ділянки. Практика свідчить, що двометрові захисні смуги є достатніми, якщо обприскування проводити у безвітряну погоду.

Вивчаючи норми висіву насіння і способи сівби, на бічні захисні смуги доцільно відводити лише певну кількість рядків. Для злако­вих культур, які висівають із шириною міжрядь 15 см, відводять

2. — 3 рядки, а за вузькорядної сівби — 3 — 4 рядки.

У разі сортовивчення на бічні захисні смуги виділяють 2 рядки або їх не виділяють зовсім, залишаючи між ділянками доріжки, за­глушуючи під час сівби крайні висівні апарати..

Кінцеві (поперечні) захисні смуги мають бути такої ширини, щоб за потреби на них можна було здійснити розворот машин і зна­рядь, а також провести деякі дослідження, тому їх ще називають лабораторними смугами. Від облікової частини ділянки кінцеві сму­ги можна відділяти розширеним міжряддям (якщо сівбу проводять упоперек ділянок) або спеціально створеними доріжками.

Захисні смуги призначаються не лише для розмежування впли­ву на рослини різних агротехнічних заходів та сортів на сусідніх ділянках. Вони мають й інше призначення: захищати облікові ді­лянки зовні від механічного травмування — наїзду транспорту, опадання придорожньої куряви тощо. Тому поблизу доріг ці смуги мають бути значно ширшими — 5 — 10 м і більше.

Форма ділянок та їх орієнтація на місцевості. Форма дослід­них ділянок, як правило, є прямокутною, але може мати різне спів­відношення сторін — від видовженої до квадратної форми, коли ширина ділянки наближується до її довжини. Видовжені ділянки умовно вважають короткими, якщо їх довжина лише в 2 — 10 разів більша за ширину, а довгими, коли це відношення більше 10.

Близькими за формою до квадрату мають бути ділянки у дослі­дах, де вивчають захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів та коли проводять обприскування розчинами пестицидів, бо на вузь­ких ділянках вітер може зносити розчин на сусідні варіанти. Крім того, з центра квадратної ділянки переселення шкідників і хвороб на сусідні буде меншим, ніж з ділянок видовженої форми. Квадрат­на форма ділянок буде ефективнішою і в багатьох інших дослідах, де суміжні варіанти дуже впливають один на одного або коли ділян­ки в досліді розміщуються методом латинського квадрата, про що йтиметься далі.

Вважають, що в дослідах із площею ділянок від 20 до 200 м² най­краще відношення довжини до ширини 5 — 10, а за більших площ ділянок це відношення перебуває в межах 10 — 20.

Ефективність видовжених ділянок підвищується в тому разі, як­що вони довшою стороною орієнтуються вздовж основного напрямку варіювання родючості ґрунту. Таке варіювання відбувається, як правило, у напрямку схилу, тому дослідні ділянки орієнтують згори вниз. У цьому разі довжина ділянок має відповідати довжині схилу, або бути близькою до неї, щоб охопити всі його частини.

Земельна площа досліду може розміщуватись поряд із лісосму­гами, ґрунтовими дорогами, парканами. Тому дослідні ділянки від­носно них треба розташовувати коротшою стороною, тоді кожен ва­ріант досліду буде на однаковій відстані від лісосмуг, доріг чи пар­канів. Відносно пануючих вітрів ділянки орієнтують також корот­шою стороною.

Слід звернути увагу на форму площі ділянки кожного повторен­ня, які мають бути квадратними або ж наближатись до квадрата. Всі повторення повинні мати однакові розміри і співвідношення сторін. Це можливо тоді, коли відношення довжини ділянки до її ширини дорівнюватиме числу варіантів досліду. Наприклад, число варіантів 6, дослідна ділянка має довжину 30 м, а ширину 5 м. У такому разі сумарна ширина ділянок становитиме 5 х 6 = 30 м, а повторення матиме квадратну форму.