3. Особливості боротьби з бур'янами в умовах зрошення

З бур’янами складніше боротись в умовах зрошення, ніж при бо­гарному землеробстві, оскільки кращий водний режим ґрунту сприяє тут дружнішому проростанню насіння бур’янів, посилює регенера­ційну здатність багаторічників, підвищує кущистість злаків та приживлення підрізаних бур’янів, прискорює їх ріст, сприяє утво­ренню великої кількості насіння.

В умовах зрошення, де відсутні чисті пари, основні заходи боро­тьби з бур’янами часто переносять на передпосівний і вегетаційний періоди та на час зяблевого обробітку ґрунту.

Крім того, при зрошенні змінюється видовий склад бур’янів. Ксе- рофітні бур’яни згодом поступаються гігрофітам, а на затоплюваних ділянках — гідрофітам. Тому при зрошенні в посівах сільськогоспо­дарських культур переважають пристосовані до перезволоження бур’яни, до яких серед малорічних належать просянки, щириці зви­чайна, біла та лободовидна, мишії сизий, зелений і жовтуватий, ло­бода біла, вівсюг, нетреба звичайна, паслін тощо, а серед багаторіч­них — осот рожевий, молокан татарський, березка, гірчак степовий звичайний тощо. При затопленні товстим шаром води в рисових че­ках переважають просо куряче, рисове і крупноплідне та специфічні для чеків бур’яни — бульбокомиш, очерет, рогіз, частуха, ряска. У воді чеків розвивається також значна кількість водоростей. Усе це потребує більш цілеспрямованих дій у боротьбі з бур’янами на зро­шуваних землях із використанням специфічних заходів.

Запобіжні заходи боротьби з бур’янами в умовах зрошення охоплюють знищення їх по берегах каналів, очищення поливної во­ди від насіння бур’янів, очищення каналів від мулу, в якому нако­пичується значна кількість насіння і органів вегетативного роз­множення бур’янів. Береги і дамби засівають багаторічними трава­ми, які при правильному їх використанні добре пригнічують бур’яни, або обсаджують їх деревними породами, що ефективно за­хищають ці гідроспоруди від заселення бур’янами.

По берегах тимчасових зрошувачів бур’яни до їх цвітіння систе­матично підкошують роторними косарками. Досить ефективним запобіжним заходом у боротьбі проти засмічення берегів каналів є застосування гербіцидів, якими обприскуються бур’яни до початку їх активного росту восени або рано навесні.

Трудомістким, але необхідним заходом запобігання засміченню зрошуваних полів є видалення бур’янів із каналів, для чого застосо­вують цепові волоки, граблі, екскаватори, рамні різаки, самохідні плавучі косарки, землечерпалки тощо. Мул, видалений із каналів, слід застосовувати дуже обачно, оскільки насіння бур’янів, яке міс­титься в ньому, зберігає життєздатність у воді впродовж 3 — 4 років.

При зрошенні насіння бур’янів швидко поширюється по полю з поливною водою. Для її очищення застосовують заплави, щити, від­стійники, за допомогою яких за межі розподільних каналів відво­диться близько 90 % плаваючого у воді насіння бур’янів. При засто­суванні дощувальних установок насіння та органи вегетативного розмноження бур’янів затримуються сітками та перемичками, яки­ми обладнані водозабірні пристрої.

Винищувальні заходи боротьби з бур’янами на зрошуваних зе­млях — це система, в якій поєднуються поливи із застосуванням механічних, хімічних і біологічних методів знищення бур’янів. Най­ефективніше боротьба з бур’янами здійснюється в системі зяблевого обробітку ґрунту та догляду за посівами.

Якщо поле засмічене переважно малорічними бур’янами, то сис­тема заходів має бути спрямована на провокацію сходів насіння з наступним знищенням проростків, а також на знищення вегетую- чих бур’янів до їх обсіменіння. Для дружного проростання насіння зяблевий обробіток поєднують із провокаційними або вологозаряд- ковими поливами. Ці поливи проводять до оранки, що провокує бур’яни до проростання і поліпшує якість обробітку, а також після оранки, щоб спровокувати до проростання вивернуте у верхні шари ґрунту насіння бур’янів, проростки якого будуть знищені восени цього або навесні наступного року. Дуже зважено слід організовува­ти боротьбу при засміченості полів багаторічними бур’янами, коли полив може зумовити приживлення органів вегетативного розмно­ження (кореневищ і коренів). Тому спочатку доцільно провести зяб­леву оранку. У суху погоду на грудкуватій ріллі коренепаросткові бур’яни дуже послаблюються, а більшість кореневищних бур’янів гине (метод висушування). Вологозарядковий полив при цьому про­водять у пізніші строки. При зрошенні у боротьбі з кореневищними бур’янами краще вдається реалізувати метод удушення. Коренепа­росткові бур’яни знищуються ще й багаторазовим підрізуванням їх проростків (метод виснаження). На дуже засмічених багаторічни­ками полях доводиться відразу після звільнення площі від врожаю поєднувати механічні заходи боротьби із внесенням гербіцидів, спроможних знищувати всі вегетуючі бур’яни.

В умовах зрошення бур’яни активно знищують і в системі перед­посівного обробітку ґрунту під культури пізніх строків сівби та за рахунок до- і післясходового боронування під час догляду за озими­ми і ярими суцільного способу сівби та міжрядних обробітків під час догляду за просапними культурами.

Сприятливий водний режим дає змогу близько 25 — 40 % зрошу­ваних земель у сівозмінах займати проміжними посівами. Культури проміжних посівів, як правило, збирають у зеленому вигляді, тому, внаслідок додаткового обробітку ґрунту та видалення з поля рослин бур’янів, що не обсіменилися, засміченість ґрунту насінням бур’янів різко зменшується. А якщо проміжні посіви поєднувати з хімічними заходами боротьби, то можна звільнити поля у досить короткий строк навіть від коренепаросткових бур’янів.

Основним місцем боротьби з бур’янами на рисових полях є агро- меліоративне поле (зайнятий пар). При засміченні очеретом чи ро­гозом на полі проводять глибоку зяблеву оранку. Весняний догляд за полем полягає в обробітку важкими боронами або пружинними культиваторами для вичісування кореневищ бур’янів чи подвійно­му переорюванню з негайним затопленням водою.

На полях, засмічених бульбокомишем, глибина зяблевої оранки становить 12 — 14 см. Вивернуті на поверхню підземні органи бур’яну гинуть від засихання і дії знижених температур. Органи вегетативного розмноження бульбокомишу, які залишились живи­ми після зими, проростають навесні і знищуються культивацією, яку проводять на глибину 10 — 12 см за 5 — 6 днів до сівби рису.

Відомо, що рис витримує затоплення водою шаром до 20 — 25 см впродовж 7 — 8 днів. Регулюючи шар води, вдається пригнітити окремі види бур’янів. Так, для знищення проса курячого і рисово­го — злісних засмічувачів рису — рисові чеки заливають шаром во­ди, який вищий від бур’янів на 5 — 7 см. На затоплених полях не проростає насіння, а сходи за температури води до 22 °С гинуть че­рез відсутність кисню.

Отже, поєднання регульованого водного режиму, системи обробіт­ку і хімічних заходів боротьби в умовах зрошення дає змогу значно зменшити забур’яненість полів.

■ Запитання для контролю знань

1. Які рослини називають бур’янами, а які засмічувачами та шкода від них. 2. Біологічні особливості бур’янів, що сприяють високому їх виживанню в агрофіто­ценозах. 3. Що лежить в основі агробіологічної класифікації бур’янів? 4. Назвіть представників біологічних груп малорічних бур’янів та схарактеризуйте особливості їх розвитку. 5. Біологічні групи багаторічних бур’янів та особливості їх розвитку. 6. Біологічні особливості напівпаразитних і паразитних рослин. 7. Класифікація заходів боротьби з бур’янами. 8. Специфічні заходи боротьби з бур’янами різних біо­логічних груп. 9. Нетрадиційні заходи знищення бур’янів та їх насіння.

— 3 —