2. Методи наукових досліджень

Метод — це упорядкована діяльність дослідника, спрямована на отримання нових знань. У науковій агрономії використовують загальнонаукові та спеціальні методи досліджень.

1. Загальнонаукові методи

Із загальнонаукових найчастіше застосовують такі методи: гіпо­теза, експеримент, спостереження, аналіз, синтез, індукція, дедук­ція, абстрагування, конкретизація, аналогія, моделювання, уза­гальнення тощо.

Гіпотеза — наукове припущення, істинне значення якого є не- визначеним. Існують певні правила висування гіпотези: 1) відповід­ність гіпотези фактам, яких вона стосується; 2) із багатьох висуну­тих гіпотез найбільш придатна та, яка пояснює більшу кількість фактів; 3) для пояснення серії фактів зв’язок гіпотез із ними має бути найтісніший; 4) гіпотези, що перебувають у протиріччі, не мо­жуть бути одноразово істинними; 5) висуваючи гіпотези, потрібно усвідомлювати імовірність їх висновків.

Експеримент — метод пізнання, за допомогою якого в штуч­них, але контрольованих умовах досліджуються об’єкт та процеси, що відбуваються в ньому. Саме в експерименті перевіряють гіпоте­зи, які висуваються у процесі планування досліду.

Спостереження — цілеспрямоване зосередження уваги дослід­ника на явищах експерименту або природи, їх кількісна та якісна реєстрація. Метою спостереження в науковій агрономії є виявлення кращих елементів агротехніки, технологій, сортів, ґрунтів тощо, які сприяють підвищенню врожаю та поліпшенню його якості.

Аналіз — метод дослідження, за допомогою якого піддослідний об’єкт уявно або практично розчленовується на складові частини з ме­тою докладнішого його вивчення. Наприклад, окремі варіанти спочат­ку аналізують за повтореннями, а потім — загалом за дослідом.

Синтез — поєднання розчленованих та проаналізованих частин піддослідного об’єкта або кількох об’єктів в єдине ціле. Мета синте­зу — на підставі докладного аналізу отримати необхідні дані для більш повних висновків та узагальнень.

Індукція — метод дослідження, за допомогою якого судження ведуть від фактів до конкретних висновків. Наприклад, якщо листя рослин жовте, то роблять висновок про недостатнє азотне живлення; якщо воно набуває фіолетового відтінку, то цей симптом наводить на думку про нестачу фосфору в рослині.

Дедукція — метод дослідження, який дає можливість за допомо­гою аналізу загальних положень і фактів перейти до часткових і поодиноких висновків. Наприклад, відомо, що короткостеблові сорти озимої пшениці характеризуються коротким міжвузлям. Звідси за­кономірним буде висновок, що рослини таких сортів пшениці будуть стійкими до вилягання. Перевірка цього висновку у практиці під­твердила його правильність.

Аналогія — метод, завдяки якому знання про відомі вже об’єкти, предмети та явища переносяться на інші, ще невідомі, але схожі з відомими і вже раніше вивченими. При цьому висновок ро­биться за аналогією. Так, якщо у господарстві вводиться новий сорт картоплі і про нього відомо, що він аналогічний якомусь районова­ному, то це означає, що і йому будуть притаманні ознаки, якими характеризувався районований сорт.

Моделювання — метод дослідження об’єктів, процесів і явищ за їх моделями. Сутністю моделювання є заміна об’єктів, які важко ви­вчати, спеціально створеними зручними моделями. Наприклад, можна моделювати ґрунт, рослинні клітини, окремі органи. Чим повніше модель відображує оригінал, тим більше результати дослі­джень моделі відповідатимуть результатам досліджень об’єктів.

Узагальнення — метод, за допомогою якого уявно переходять:

1. від окремих фактів, явищ та процесів до ототожнювання у дум­ках; 2) від одного поняття чи судження до іншого, більш загального. Спочатку узагальнюють результати досліджень для кожного повто­рення, а потім для всього досліду, конкретного господарства, а далі для всіх господарств, що перебувають в аналогічних ґрунтово- кліматичних умовах тощо.