2. Особливості весняного обробітку ґрунту на полях без основного обробітку з осені

В усіх ґрунтово-кліматичних зонах України переваги осіннього основного (найбільш глибокий, суцільний обробіток під сільськогос­подарську культуру або чорний пар) обробітку ґрунту над весняним незаперечні. Доцільність проведення основного обробітку ґрунту в осінній період зумовлюється як з агрономічного, так і з організацій­ного боку. По-перше, в разі перенесення основного обробітку поля на весну погіршуються умови для накопичення вологи у кореневмі­сному шарі. Так, за даними Драбівської дослідної станції, на фоні зяблевої оранки за осінньо-зимовий період запаси вологи в 150-сан- тиметровому шарі ґрунту зростали в один рік на 42 мм, а в дру­гий — на 153 мм, а на не виораному з осені полі — тільки на 22 і 91 мм. По-друге, на виораних з осені полях складаються кращі умо­ви поживного режиму. Так, якщо при сівбі кукурудзи у верхньому 30-сантиметровому шарі на фоні зяблевої оранки на 1 кг абсолютно сухого ґрунту припадало 34 - 74 мг нітратного азоту і 214 - 159 мг фосфорної кислоти, то на фоні веснооранки ці показники були ниж­чими — відповідно 31 - 57 і 145 - 155 мг. По-третє, в разі проведен­ня основного обробітку з осені більше гине бур’янів за осінньо- зимовий період. Погіршення фітосанітарного стану посівів ярих культур на фоні весняної оранки супроводжується зростанням чи­сельності збудників хвороб і шкідників. З організаційного боку, як зазначено вище, перенесення основного обробітку з осені на весну зумовлює напруження робіт під час підготовки ґрунту і сівби всіх ярих культур. Особливо це стосується ранніх ярих, бо перенесення на пізніші строки сівби за потреби виконання додаткового обсягу польових робіт супроводжується значним недобором врожаю. Так, за даними Драбівської дослідної станції, урожайність гороху на фоні веснооранки у середньому за три роки знижувалась залежно від по­передників на 9 - 15 %, ячменю на Носівській дослідній станції в середньому за 15 років на 2,0 ц/га і вівса на Чарторийському дослі­дному полі в середньому за чотири роки на 4,2 ц/га.

Якщо не затягувати строки проведення основного обробітку ґрун­ту навесні, то від веснооранки менше страждають культури пізніх строків сівби чи садіння. Так, якщо веснооранку дерново-підзо­листого супіщаного ґрунту закінчували наприкінці другої декади квітня, то урожайність бульб картоплі на цьому фоні порівняно з зяблевою оранкою знижувалась лише на 3,2 %. Проте не завжди є можливість рано навесні провести основний обробіток ґрунту в ко­роткий строк. Іноді це пов’язано з обмеженими технічними можли­востями господарства, а частіше з несприятливими для проведення такого обробітку погодними умовами. Тому навіть у разі затягуван­ня збирання пізніх сільськогосподарських культур у дощову осінь і раннього замерзання ґрунту слід уникати проведення основного обробітку ґрунту в напружений період весняної кампанії, а скорис­татись відлигами зимового періоду більшості території України. Тривале потепління у будь-який місяць зими часто зумовлює роз­мерзання ґрунту на ту глибину, на яку необхідно обробляти не підготовлене з осені поле або окрему його частину Тоді при підси­ханні або підмерзанні поверхні ґрунту потрібно негайно приступати до запланованого на цьому полі способу обробітку ґрунту.

У разі, коли частина площ на весну залишилась без проведення основного обробітку, в господарстві слід визначитися, під які куль­тури проводитиметься весняний основний обробіток, яким способом і на яку глибину. При цьому, щоб не запізнитись із сівбою, за мож­ливості невироблені з осені поля не доцільно планувати під ранні ярі культури, а до обробітку слід приступати якомога раніше. Щоб менше витрачалось ґрунтової вологи під час основного обробітку, полицевий обробіток бажано замінити безполицевим. Рекомендо­вана для відповідної культури глибина обробітку зменшується на 20 - 30 %. Після проведення основного обробітку ґрунту його поверх­ня відразу доводять до посівного стану.

Якщо основний обробіток у стислі строки провести на всій площі не можна, щоб уникнути непродуктивних втрат вологи з ґрунту ра­но навесні слід провести мілкий обробіток дисковими лущильника­ми чи іншими знаряддями. Останній можливий насамперед на по­лях, поверхня яких цілком чи відносно вільна від рослинних реш­ток попередньої культури. Такими попередниками є цукрові і кор­мові буряки, картопля, баштанні культури, просапна культура греч­ки тощо. Крім того, полицеву оранку можна замінити плоскорізним обробітком чи чизелюванням і після культур, які залишають після себе багато рослинних решток, але за умови, що ці рештки з осені були подрібнені дисковими знаряддями, а після проведення навесні основного обробітку є можливість додатково обробити ґрунт голчас­тою бороною. Урожайність культур на полі безполицевого обробітку, як правило, вищий. Наприклад, у середньому за 3 роки урожайність зерна кукурудзи після цукрових буряків при використанні такого агрозаходу на Драбівській дослідній станції зростала на 3,5 %, а урожайність гороху — на 3,8 %.

Якщо у господарстві поля, які планувалися під посів пізніх ярих (кукурудзи, проса, гречки тощо) виорано з осені, а поля, на яких за схемою чергування культур передбачалося вирощування ранніх ярих культур (ячменю, вівса, гороху тощо), то без значної шкоди для сівозміни такі групи культур бажано було б поміняти місцями. Тоб­то виорані з осені поля відвести під ярі ранні, а ярі пізні культури планувати розміщувати на фоні весняного основного обробітку ґру­нту. Коли ж без обробітку з осені залишаються поля після кукуру­дзи на зерно чи силос, то їх відводять під кукурудзу на зелену масу чи силос або під інші культури пізнього строку сівби. Після таких попередників кращим основним обробітком слід вважати полицеву оранку на 16 — 18 см після попереднього лущення стерні.