2. Структура посівних площ і система сівозмін з урахуванням зональності систем землеробства

Структура посівних площ залежить від багатьох чинників, серед яких головними є ґрунтово-кліматичні умови, зональний склад сільськогосподарських культур та спеціалізація господарства.

У Поліссі структура посівних площ підпорядкована максималь­ному виробництву технічної сировини, кормів і продукції тварин­ництва. Для підвищення продуктивності сівозмін вирощувані куль­тури мають бути високоврожайними, враховувати різноманітність ґрунтового покриву. На родючіших дерново-підзолистих і сірих опідзолених ґрунтах при їх розкисленні і внесенні достатньої кіль­кості добрив можна з успіхом вирощувати озиму пшеницю та жито, картоплю, льон, горох, люпин, гречку, конюшину і навіть цукрові буряки. На піщаних легких за гранулометричним складом ґрунтах доцільніше вирощувати озиме жито, люпин, люпино-вівсяні та ви- ко-вівсяні сумішки, картоплю. Тут можливе вирощування також серадели, вівса, гречки.

Орієнтовні структури посівних площ з урахуванням спеціалізації виробництва наведено у табл. 20.

Таблиця 20. Орієнтовна структура посівних площ у господарствах основних виробничих типів зони Полісся Спеціалізація галузі		Структура посівних площ, %
			Картопля і овочеві культуру	Льон- довгу­ нець	Кормові
Тваринництва	Рослинництва	Зернові			Усього	В т.ч. багаторіч­ні трави
Загальна	Зернокартоп- лярська	45 - 55	20 - 25	—	20 - 25	6 - 12
Скотарство	Зернокартоп- лярсько- льонарська	50 - 52	10 - 15	5 - 14	25 - 28	10 - 15
Виробництво	Зерно-кормова	46 - 50	10 - 14	7 - 10	30 - 34	10 - 18
яловичини
Виробництво	Зерно-кормова	44 - 50	9 - 13	4 - 8	33 - 40	9 - 22
молока
Виробництво	Овочево-	25 - 42	14 - 22	—	46 - 60	20 - 22
молока	кормова
Вирощування	Зерно-кормова	39 - 48	8 - 13	3 - 8	38 - 45	3 - 24
нетелей

У передгірних і гірських районах Карпат набір культур у струк­турі посівних площ також залежить від умов вирощування. У струк­турі посівів Передкарпаття мають місце озимі пшениця і жито, яч­мінь, овес, картопля, льон, кукурудза, люпин. Найбільші площі в структурі посівів Передкарпаття відводять під кормові культури, насамперед конюшину червону. В Гірсько-Карпатській підзоні на­бір культур більш обмежений і представлений льоном, вівсом, ко­нюшиною і картоплею. На Закарпатській низині значні площі від­ведені під посіви кукурудзи, озимої пшениці, тютюну, конюшини.

Для всіх підзон, в яких досить розвинена водна ерозія, прита­манна невелика площа просапних культур.

У зв’язку зі складністю природно-економічних умов зони на її порівняно невеликій території розвивається багато галузей сільсь­кого господарства. У структурі товарної продукції господарств зони найбільша частка припадає на скотарство (понад 50 %) і воно по­ступово розширюється. На рослинництво, частка якого зменшується, припадає близько 40 % товарної продукції.

У зв’язку з різноманітністю ґрунтового покриву і, особливо, рель­єфу в передгірних і гірських районах Карпат застосовують диферен­ційовану систему сівозмін. Польові сівозміни охоплюють здебільшо­го рівнинні землі Передкарпаття і Закарпаття, а у господарствах гірської зони впроваджуються переважно ґрунтозахисні сівозміни з незначною часткою просапних культур. Картоплю тут висаджують в основному по пласту багаторічних трав.

У Лісостепу вирощують дуже широкий набір сільськогосподар­ських культур. Проте найбільшу частку в структурі посівних площ становлять озимі і ярі зернові та технічні культури. Концентрація посівів сільськогосподарських культур може варіювати залежно від зволоженості території і конкретних ґрунтових особливостей.

У підзоні достатнього зволоження найкращі умови склада­ються для виробництва цукрових буряків. Зернові культури (озимі і ярі) в структурі посівів у сівозмінах можуть сягати 60 — 70 %. Умови зони дають змогу раціональніше використовувати посіви багаторіч­них трав, подовжуючи користування ними до двох років.

У підзоні нестійкого зволоження сприятливіші водний і по­живний режими складаються після зайнятих парів. Насиченість польових сівозмін цукровими буряками в південних і південно- східних районах становить близько 20 %, в північних — 25 %, а на землях з близьким заляганням підґрунтових вод — близько 30 %. У східних лівобережних областях підзони насичення польових сіво­змін зерновими може сягати 60 %, а в правобережній частині — 70 % за рахунок заміни частини зайнятих парів горохом при збере­женні поля багаторічних трав.

У підзоні недостатнього зволоження насичення полів сіво­зміни зерновими понад 60 % недоцільне, оскільки скорочення пло­щі чистих і зайнятих парів чи багаторічних трав на укіс спричинює зниження врожаїв не тільки озимої пшениці, а й цукрових буряків.

Структуру посівних площ у зоні з урахуванням спеціалізації гос­подарств наведено в табл. 21.

Таблиця 21. Орієнтовна структура посівних площ у господарствах основних виробничих типів зони Лісостепу Спеціалізація галузі		Структура посівних площ, %
				Кормові
Тваринництво	Рослинництво	Зернові	Цукрові буряки	Усього	В т. ч. багато­річні трави
Скотарство	Зерно-бурякова	55 - 60	15 - 18	21 - 25	10 - 12
Скотарство в більш зво­	Буряково-зернова	48 - 52	22 - 25	18 - 25	10 - 12
ложених районах зони Виробництво свинини та	Зернофуражна	65 - 70	10 - 18	15 - 20	8 - 12
продукції птахівництва Виробництво яловичини	Зерно-кормова	44 - 52	15 - 18	32 - 36	12 - 18
Виробництво молока	Зерно-кормова	45 - 50	15 - 18	30 - 38	12 - 20
Вирощування нетелей	Зерно-кормова	45 - 48	10 - 13	32 - 44	14 - 23

У Степу продуктивність сівозмін також залежить від структури посівних площ і правильного добору культур. Частка зернових культур у структурі посівних площ збільшується з півночі на пів­день. Для цукрових буряків кращі умови складаються в північних районах Степу, а для соняшнику — в усіх підзонах, крім районів з бідними каштановими солонцюватими ґрунтами.

У північних районах зони, де вологозабезпеченість рослин під час вегетації краща, із зернофуражних культур у структурі посівів доцільно мати більше кукурудзи, ніж ячменю, а в південній частині Степу частка кукурудзи має бути дещо меншою.

Структура посівних площ залежить і від виробничого типу гос­подарств (табл. 22).

Таблиця 22. Орієнтовна структура посівних площ у господарствах основних виробничих типів зони Степу Спеціалізація галузі					Структура посівних площ, %
				Технічні		Кормові
Тваринництво	Рослинництво	Зернові		(соняшник і цукрові буряки)		Усього	В т. ч. багаторіч­ні трави	пар
Скотарство	Зерно-олійна	55 - 60		10 - 20		20 - 25	8	5 - 10
Виробництво свинини і про­дукції птахів - ництва	Зернофуражна	65 - 70		5 - 10		15 - 20	10	5 - 10
Виробництво яловичини	Зерно-кормова	50 - 52		8 - 10		30 - 35	12	5 -8
Виробництво молока	Зерно-кормова	48 - 50		8 - 10		32 - 37	14	5 - 8
Вирощування нетелей	Зерно-кормова	45-50		5-10		35-40	16	5-8

Отже, добір сільськогосподарських культур у структурі посівних площ повинен мати зональний характер. Це дає можливість за до­помогою сівозмін реалізовувати потенційні можливості культурних рослин і отримувати високі їх врожаї.