3. Види польових дослідів і їх використання

1. Класифікація польових дослідів

Серед агрономічних дослідів виділяють дві основні групи — аг­ротехнічні та сортовипробувальні досліди. Крім того, агрономічні досліди поділяють на ті, що проводяться у природних умовах (польові досліди) та у штучних (теплицях, фітотронах та вегетацій­них будиночках).

Польові досліди для зручності класифікують так (рис. 8): 1) за місцем проведення; 2) за тривалістю; 3) за кількістю факторів; 4) за географічним охопленням об’єктів досліджень.

Досліди за місцем проведення. Серед них виділяють ті, що проводяться в наукових установах або в навчальних закладах, та досліди у виробництві.

Досліди в наукових установах або в навчальних закладах кла­сифікують на дрібноділянкові, лабораторно-польові і польові.

Дрібноділянкові досліди проводять на дослідних ділянках, роз­мір яких становить до 10 м², лабораторно-польові — на ділянках площею 11 — 50 м² і польові — на ділянках розміром від 50 до 200 м² і більше.

Досліди у виробництві поділяють на досліди-проби, точні порів­няльні досліди, з обліку ефективності нових агрозаходів, демон­страційні та виробничі.

Рис. 8. Класифікація польових агротехнічних дослідів

290

Розділ 7

Досліди-проби проводять на виробничих посівах, де виділяють смуги шириною на один прохід жатки або комбайна, а довжиною в 5-10 разів більшою за ширину.

У точних порівняльних дослідах ширину ділянки з культурами суцільної сівби установлюють у межах 8 — 16 м, просапними —

5. — 10 м. Загальна площа дослідних ділянок складає 500 — 2000 м². Тут користуються правилом, щоб ширина ділянки була кратною ширині ґрунтообробних, посівних або збиральних агрегатів і щоб найбільш трудомісткі процеси виконувались механізовано.

Для дослідів з обліку ефективності нових агрозаходів у вироб­ництві виділяють контрольні смуги, ширина яких має відповідати ширині збирального агрегату, а довжина цих смуг — довжині гонів. Загальна площа цих смуг може бути до 3 га.

Демонстраційні досліди мають площу дослідних ділянок удвічі бі­льшу, ніж польові досліди в наукових установах, тобто 200 — 400 м², що також необхідно для максимальної механізації виробничих процесів.

Виробничі досліди, на відміну від описаних вище, можуть прово­дитись на площі цілих сівозмін, рільничих бригад, окремих госпо­дарств і навіть адміністративного району.

За тривалістю проведення польові досліди поділяють на розвідувальні, короткочасні, багаторічні і довготривалі.

Розвідувальні або тимчасові досліди проводять упродовж 1 — 2 років з метою виявлення тих агрозаходів чи сортів рослин, які по­трібно взяти для подальшого вивчення. Ось чому їх називають роз­відувальними.

Короткочасні досліди проводять упродовж 3 — 10 років. Коротко­часними є більшість дослідів, що їх проводять студенти для напи­сання дипломних робіт або аспіранти для підготовки дисертаційної роботи.

Багаторічні досліди проводяться 11 — 50 років в умовах стаціо­нару наукових установ чи вищих навчальних закладів.

Довготривалі досліди — це такі, що ведуться у тих самих умовах понад 50 років.

За кількістю факторів, що вивчаються, польові досліди поділяють так. Фактором є елемент агротехніки або сорти чи інші заходи, якими дослідник діє на рослини чи ґрунтове середовище. Досліди бувають одно-, дво- і багатофакторні. Якщо в досліді вивча­ється дія одного фактора — дози добрив або строки чи глибина їх внесення, попередники або різні сорти на одному агрофоні — то це однофакторний дослід. Прикладом схеми однофакторного досліду з вивченням доз мінеральних добрив під озиму пшеницю може бути:

1. доза добрив, рекомендована науковими установами (одинарна);

2. 0,75 рекомендованої дози добрив;

3. 1,75 рекомендованої дози добрив.

Якщо в досліді одночасно вивчаються два фактори, то такий до­слід двофакторний. Нижче наведено схему такого досліду, в якому вивчаються три строки сівби кукурудзи на двох фонах добрив:

1. перший строк на фоні МРК;

2. другий строк на фоні МРК;

3. третій строк на фоні МРК;

4. перший строк на фоні гною;

5. другий строк на фоні гною;

6. третій строк на фоні гною.

Якщо ці шість варіантів досліду із кукурудзою розмістити ще на двох фонах — гербіцидному і безгербіцидному, то дослід буде три- факторним і включатиме 12 (6 х 2) варіантів.

За географічним охопленням наукових установ, де вони проводяться, досліди поділяють на географічні (або масові) і по­одинокі. Географічні досліди проводять у різних ґрунтово-кліма­тичних зонах за єдиною методикою, що розробляється координацій­ним науковим центром, який керує дослідженнями, приймає звіти, узагальнює результати і дає рекомендації. Поодинокі досліди можуть проводитись також у різних місцях, але не за єдиною схемою досліду, а за тією, що складають окремі дослідники або їх групи без коорди­нації з єдиним центром. Безумовно, що більш цінними є географічні досліди, які дають можливість узагальнювати їх результати в межах району, області, ґрунтово-кліматичної зони і навіть всієї держави.