Основи наукових досліджень в агрономії

1. Основні поняття і терміни

Дослідна справа в агрономії — це наукова робота, основним завданням якої є розробка теоретичних основ і практичних заходів підвищення родючості ґрунту і продуктивності сільськогосподарсь­ких рослин з метою інтенсифікації рослинницької галузі сільського­сподарського виробництва.

Наукові дослідження проводяться як у природних умовах (безпо­середньо у полі), так і у штучних, де частково або повністю регулю­ються умови життя рослин. У всіх цих дослідженнях використовують певні терміни — відповідні поняття, розгляд яких допоможе доступ­ніше та ефективніше засвоювати матеріал спеціальних розділів.

Дослід або експеримент — це таке дослідження, за якого екс­периментатор штучно спричинює явища або змінює умови так, щоб краще з’ясувати їх суть, причинність та встановити зв’язки між окремими предметами і явищами.

Варіанти досліду — це складові елементи схеми досліду. Ни­ми можуть бути умови, що створюються під впливом окремих захо­дів агротехніки або окремих технологій, різний набір сортів чи гіб­ридів, різні ґрунти або схили, які істотно різняться між собою. В аг­ротехнічних дослідах варіантами можуть бути різні глибини, строки чи способи обробітку ґрунту, дози добрив чи пестицидів тощо. Варі­анти бувають контрольними і дослідними.

Контрольним вважають варіант, з яким порівнюють дослідні. Це, як правило, ті елементи агротехніки, що рекомендовані науко­вими установами і апробовані виробництвом на час проведення до­сліду. У сортовипробувальних дослідах за контроль або стандарт беруть один із найпоширеніших районованих сортів чи гібридів для певної ґрунтово-кліматичної зони.

Варіанти, в яких вивчають нові або малопоширені і на даний час недостатньо вивчені заходи агротехніки, сорти чи гібриди тощо, на­зивають дослідними.

Схема досліду — це перелік логічно підібраних варіантів із ви­значеними контролями, що об’єднуються конкретною темою, ідеєю. Так, для теми «Вивчення попередників озимої пшениці у централь­ній частині Степу України» схема досліду, яку записують у стовп­чик, може включати такі варіанти:

1. Чорний пар (контроль).

2. Багаторічні трави на один укіс.

3. Горох.

4. Кукурудза на силос.

5. Баштанні культури.

Дослідна ділянка у польових дослідах — це земельна площа певного розміру прямокутної форми, на якій розміщують тільки один із варіантів досліду. Дослідні ділянки складаються з облікової частини, яка розміщена посередині і де проводяться всі обліки та спостереження, і захисної, яка розміщена зовні облікової (рис. 6). Захисні частини ділянки розмежовують між собою варіанти досліду.

З

х

ахисна частина (бічна) 2

Й я Б х

ач

Облікова частина ^ £

5 £

Р йд

а

З

Рис. 6. Дослідна ділянка

Виключка — частина облікової ділянки, яку виключають з облі­ку через випадкове пошкодження рослин або грубі помилки під час проведення досліду.

Повторність досліду — кількість ділянок з однаковими варіан­тами. Повторність може бути у просторі і в часі. Повторність у ча­сі — це кількість окремих дослідів, які закладають упродовж кіль­кох років за однаковою програмою або кількість короткотермінових дослідів за один рік, коли за певний проміжок часу ставлять і про­водять за однаковою програмою кілька нових дослідів. Крім поняття повторність треба чітко відрізняти термін повторення, під яким ро­зуміють частину площі досліду з повним набором варіантів в одній повторності (рис. 7).

Методична достовірність досліду — це чітке додержання всіх методичних вимог щодо планування досліду, вибору умов і об’єктів досліджень, закладання і проведення досліду, вибору і за­стосування відповідних методів статистичної обробки даних.Повторення І ІІ ІІІ 1	4	3	2					2	4	1	3
				3	1	2	4

Рис. 7. Повторність і повторення у досліді

Статистична достовірність полягає у визначенні достовір­ності (істотності) різниць між середніми арифметичними або коре­ляцій чи регресій за допомогою різних статистичних критеріїв.

Помилка досліду — міра різниці між дійсним значенням до­сліджуваного показника і отриманими результатами досліджень. Помилку виражають у тих самих одиницях, що й досліджуваний показник. Якщо помилку досліду виразити у відсотках, то її нази­вають відносною.

Точність досліду — величина, обернена до відносної помилки.