3. Особливість використання окремих ланок системи землеробства в різних зонах України

Як вже зазначалося, значення окремих ланок системи землероб­ства у різних регіонах України далеко неоднакове.

Так, у зоні Полісся не потрібно турбуватись про накопичення вологи у ґрунті. В більшості районів її цілком досить, а іноді навіть більше, ніж треба. Проте зона характеризується дуже бідними з низь­ким вмістом гумусу кислими ґрунтами. Тому під час розробки сис­теми землеробства Полісся планують цілу низку заходів, спрямова­них на підвищення родючості поліських ґрунтів і, насамперед, за­безпечення їх органічною речовиною. Це здійснюється введенням сидеральних люпинових парів, вирощуванням проміжних культур, внесенням більшої кількості гною. Умовою підвищення родючості кислих ґрунтів є їх вапнування вапняковими добривами та доломі­товим борошном, що ефективніше на легких ґрунтах. Інтенсифіка­ція землеробства Полісся неможлива без осушення, а іноді й без зрошення ґрунтів. Таке двобічне регулювання водного режиму пов’язане з низькою їх вологоємністю. Характерною особливістю дер­ново-підзолистих ґрунтів зони є неглибокий гумусовий горизонт (15 - 20 см) і близьке залягання підзолистого горизонту, природна родючість якого в кілька разів нижча, ніж гумусового. Це перешко­джає вільному проникненню кореневої системи у глибші шари ґрун­ту. Тому тут і стає в нагоді ланка механічного обробітку ґрунту, зав­дяки якій вдається створити глибокий родючий шар ґрунту за раху­нок його поступового поглиблення. У передгірних і гірських райо­нах Карпат значну увагу в системі землеробства надають захистові ґрунту від водної ерозії.

У зоні Лісостепу в районах з недостатнім і нестійким зволо­женням у системі землеробства значне місце відводиться заходам, спрямованим, насамперед, на поліпшення водного режиму ґрунту. З цією метою широко використовуються зайняті пари, які не тільки є добрими попередниками озимих культур, а й місцем виробництва кормової продукції для тваринництва.

Велику увагу в зоні приділяють боротьбі з водною ерозією з впровадженням системи ґрунтозахисного землеробства на основі контурно-меліоративної організації території.

У зоні Степу основним завданням системи землеробства є регу­лювання водного режиму, а раціональне використання багатих на поживу ґрунтів Степу неможливе без ефективних заходів боротьби з вітровою ерозією.

Для створення сприятливого водного режиму для озимих куль­тур у Степу, на відміну від інших зон, запроваджують чисті пари: чорний, весняний і кулісний. Останній не тільки сприятливо впли­ває на водний режим ґрунту, а й захищає його від вітрової ерозії. В боротьбі з нею застосовують цілу низку заходів і в системі механіч­ного обробітку ґрунту. Такими, наприклад, є плоскорізний обробі­ток, завдяки якому на полі залишається більше третини рослинних решток, що запобігає розвиткові вітрової ерозії. Необхідною умовою для отримання високих і стійких урожаїв у Степу є організація зрошування, завдяки якому значно розширились посівні площі під кормовими культурами та підвищилась їх урожайність. Значну ува­гу в Степу приділяють хімічній меліорації солонцюватих південних чорноземів.

Отже, значення окремих заходів у різних зонах України неодна­кове, проте ефективність їх в цілому залежить від взаємозв’язаності між собою всіх ланок системи землеробства.

Особливості природно-економічних зон України враховують при розробці науково обґрунтованої зональної системи землеробства.

Для розробки системи землеробства використовують: матеріали, які характеризують сучасний стан і перспективи розвитку сільсько­го господарства; матеріали про облік і оцінку земель; результати ґрунтових, агрохімічних та інших обстежень; проект внутрішньогос­подарського землекористування; книгу історії полів; схеми і проекти меліорації земель, культуртехнічних заходів, докорінного поліп­шення земель і природних кормових угідь на поточний момент і на перспективу. Користуючись цими вихідними матеріалами, проек­тують і впроваджують у виробництво систему сівозмін, яка потім стає базою для освоєння всіх інших елементів системи землеробства, пріоритет кожного з яких залежить від природно-економічних умов зони.

• Запитання для контролю знань

Розкрийте поняття про систему землеробства та її завдання. 2. Класифікація систем землеробства в їх історичному розвитку. 3. Суть примітивних систем земле­робства. 4. Суть інтенсивних систем землеробства. 5. Суть перехідних систем земле­робства. 6. Суть та завдання сучасних інтенсивних систем землеробства. 7. Основні ланки (елементи) сучасних систем землеробства та їх зональність.— 7 —