3. Термін повернення культур на попереднє місце їх вирощування

Часте вирощування одного виду рослин на полі супроводжується накопиченням у ґрунті збудників хвороб, шкідників, токсичних ре­човин та поширенням специфічних бур’янів. Особливо це стосується більшості бобових культур, тому строк повернення їх на попереднє місце вирощування має бути тривалішим, ніж для злакових куль­тур (табл. 8).

Таблиця 8. Тривалість періоду повернення культур на попередне місце вирощування Культура	Період повернення, роки	Культура	Період повернення, роки
Озима пшениця	1 - 2	Вика озима	2 - 3
Озиме жито	1 - 2	Соя	3 - 4
Озимий ячмінь	1 - 2	Квасоля	4 - 5
Тритикале	1 - 2	Нут	3 - 4
Ярий ячмінь	2 - 3	Сочевиця	5 - 6
Яра пшениця	2 - 3	Чина	3 - 4
Овес	1 - 2	Боби кормові	4 - 5
Кукурудза	1 - 2	Люпин	3 - 4
Просо	2 - 3	Соняшник	7 - 8
Гречка	2 - 3	Цукрові буряки	3 - 4
Сорго	2 - 3	Картопля	1 - 2
Горох	2 - 3	Льон	6 - 7
Вика яра	3 - 4	Ріпак ярий	4 - 5

4. Класифікація сівозмін, їх орієнтовні схеми

У різних ґрунтово-кліматичних зонах країни освоєні і на сьогодні використовують сівозміни, що різняться між собою цілою низкою показників. Цими показниками, наприклад, можуть бути видовий склад культур, співвідношення окремих їх видів або цілих груп культур (просапних і суцільної сівби), кількість полів, наявність ви­відного поля тощо. В основу сучасної класифікації сівозмін береться вид продукції, яка виробляється в сівозміні та співвідношення окремих груп сільськогосподарських культур і парів. Перший показ­ник покладено в основу поділу сівозмін на типи, а другий — на ви­ди. Залежно від виду рослинницької продукції усі сівозміни поді­ляють на чотири типи: польові, кормові, овочеві і спеціальні.

Польові сівозміни призначені переважно для виробництва продовольчого і фуражного зерна та сировини для переробної про­мисловості. Тому більшу частину площі в таких сівозмінах відводять під зернові і технічні культури. Частину посівної площі у польових сівозмінах можуть займати кормові культури, проте повне забезпе­чення тваринництва кормами не входить у завдання польової сіво­зміни. Як правило, всі культури, які вирощують у польових сівозмі­нах, не потребують особливого ґрунтового середовища чи спеціаль­них умов вирощування. У польових сівозмінах Степу крім сільсько­господарських культур частину площі відводять під чистий пар. Польові сівозміни є обов’язковим елементом систем землеробства переважної більшості господарств України. Відмінності між польо­вими сівозмінами великих колективних і фермерських чи орендних господарств обмежуються лише кількісним складом культур, які вирощують, і числом полів, на які розбивають весь земельний масив під сівозміною. Прикладом типової для великих господарств може бути польова сівозміна з таким чергуванням культур: на бідних пі­щаних ґрунтах Полісся — люпин — озиме жито — люпин на зеле­ний корм, силос чи зелене добриво — картопля — жито, овес; на ба­гатших ґрунтах Полісся — ячмінь, овес з підсівом конюшини — ко­нюшина — озима пшениця — льон — люпин — озиме жито — кар­топля; в центральному Лісостепу — вико-овес, кукурудза на зеле­ний корм і силос — озимі пшениця і ячмінь — цукрові буряки, ку­курудза — ячмінь з підсівом конюшини — конюшина — озима пшениця — цукрові буряки — горох — озима пшениця — кукуру­дза, просо, соняшник; у центральному Степу — чистий пар — озима пшениця — цукрові буряки — ячмінь з підсівом еспарцету, просо — еспарцет, горох — озима пшениця — кукурудза — кукурудза на зе­лений корм і силос — озимі пшениця і ячмінь — соняшник.

Кормові сівозміни призначені для вирощування переважно кормових культур, хоча частину площ тут можуть займати й інші групи рослин. У кормових сівозмінах виробляють основну масу со­ковитих кормів. Залежно від видового складу кормових культур та місця розташування кормові сівозміни поділяють на прифермські і лукопасовищні.

Прифермська являє собою такий підтип кормової сівозміни, поля якої нарізають поблизу тваринницьких ферм і яка призначена для виробництва переважно важкотранспортабельних кормів у вигляді коренеплодів і зеленої маси. Продовольчі зернові і технічні культу­ри в прифермських сівозмінах практично не вирощуються. Типовою в лісостеповій зоні буде прифермська сівозміна з таким набором і чергуванням культур: люцерна — люцерна — люцерна — кукуру­дза на силос — озиме жито на зелену масу, післяукісна кукурудза на зелений корм — кормові буряки — кукурудза на зелену масу з підсівом люцерни.

Лукопасовищні сівозміни розміщують переважно на природних кормових угіддях, непридатних для вирощування більшості польо­вих культур. Це заплавні і низинні землі, що весною затоплюються паводковими і талими водами. Перед залуженням таких земель впроваджують лучні сівозміни з таким орієнтовним набором і чер­гуванням культур: вико-овес — картопля, кормові буряки — ячмінь

з підсівом багаторічних трав — багаторічні трави — багаторічні трави — багаторічні трави. Сіяні трави — це травосумішки, до яких входять тонконіг звичайний, грястиця збірна, райграс пасовищний, конюшина рожева, лисохвіст лучний тощо. Для створення сіяних пасовищ до травосумішок включають види трав, рослини яких добре витримують витоптування, а після стравлювання добре відроста­ють. Це тимофіївка лучна, костриця лучна, стоколос безостий, рай- грас пасовищний, тонконіг лучний, костриця червона, мітлиця біла, конюшина біла, лядвенець рогатий. Прикладом лукопасовищної може бути сівозміна з таким чергуванням культур: вико-овес з під­сівом злако-бобових сумішок багаторічних трав — багаторічні тра­ви — багаторічні трави — багаторічні трави — багаторічні трави — багаторічні трави. Щоб тривалішим був строк використання багато­річних трав у таких сівозмінах, зелена маса протягом перших одно- го-двох років скошується, а вже після утворення дернини — випаса­ється худобою. На суходольних землях лукопасовищні сівозміни впроваджуються як протиерозійний засіб.

Овочевою вважають такий тип сівозміни, за якого овочеві за­ймають всю або більшу частину площі. Як і польові культури, ово­чеві по-різному реагують на розміщення в сівозміні. Тому згідно з рекомендаціями наукових установ України огірки і кабачки доці­льно вирощувати після багаторічних трав, зернобобових, кукурудзи на силос, картоплі, капусти, томатів; томати — після озимої пшени­ці, огірків, капусти, цибулі; цибулю — після озимої пшениці, гороху, картоплі ранньої, огірків, томатів; капусту — після картоплі, огір­ків, цибулі, томатів; баклажани і перець — після огірків, цибулі, капусти; буряки столові — після озимої пшениці, картоплі, огірків, томатів; моркву — після озимої пшениці, цибулі, огірків, томатів; горох — після столових буряків, цибулі.

Один із варіантів овочевої сівозміни може бути таким: горох ово­чевий з післяукісним посівом однорічних культур на зелений корм — томати — огірки, кабачки — столові буряки, цибуля. Вво­дять овочеві сівозміни у приміських господарствах і розміщують пе­реважно на низинних землях.

Спеціальною є сівозміна, в якій вирощуються культури, що по­требують спеціальних умов — агрозаходів. До такого типу нале­жать, наприклад, рисова сівозміна, оскільки для вирощування рису треба заздалегідь підготувати чеки, які після сівби заливають во­дою. Крім рису до схеми сівозміни включають багаторічні бобові трави дворічного використання і агромеліоративне поле, де виро­щують однорічні трави. Схема рисової сівозміни може бути такою: люцерна — люцерна — рис — рис — рис — агромеліоративне по­ле — рис — рис. Розміщують таку сівозміну на низинних і добре ви­рівняних землях та недалеко від джерела подачі води.

Кожен тип сівозмін може включати різні види. Розрізняють такі види сівозмін: зерно-парові, зерно-просапні, зерно-паро-просапні, зерно-трав’яні, зерно-паро-трав’яні, трав’яно-просапні, просапні, травопільні і зерно-трав’яно-просапні або плодозмінні.

Зерно-парова являє собою вид польової сівозміни із зерновими культурами суцільної сівби і чистим паром. Наприклад: чистий пар — озима пшениця — озимий ячмінь — яра пшениця — просо. Такі сівозміни використовують лише в посушливих районах Степу.

Зерно-просапна — це такий вид польової сівозміни, в якій ве­лику частку в структурі посівних площ займають зернові суцільної сівби, що чергуються з просапними культурами. Приклад таких сі­возмін: у Поліссі — люпин — озима пшениця — картопля — яч­мінь — овес — кукурудза на зелену масу і силос — озиме жито; у центральному Лісостепу — горох — озима пшениця — цукрові буря­ки — ячмінь — кукурудза — ячмінь; у північному Степу — горох — озима пшениця — кукурудза — ячмінь — соняшник — кукурудза на силос — озимий ячмінь.

Зерно-паро-просапна — найпоширеніший вид польової сіво­зміни в степовій зоні. В ній крім просапних культур і чистого пару на більшій площі вирощують зернові суцільної сівби. Прикладом є варіант 9-пільної сівозміни: чистий пар-озима пшениця — озимий ячмінь — кукурудза — ячмінь — кукурудза — горох — озима пше­ниця — соняшник.

Зерно-трав’яні сівозміни передбачають вирощування на більшій площі зернових культур суцільної сівби, які чергуються з багаторічни­ми і однорічними травами. До такого виду належить спеціальна рисо­ва сівозміна і окремі варіанти польових сівозмін. Приклад польової зерно-трав’яної сівозміни: горох — озима пшениця — вико-овес з підсі­вом люцерни — люцерна — люцерна — озима пшениця — ячмінь — овес. Зерно-трав’яні польові і кормові сівозміни називають ще ґрунто­захисними сівозмінами і використовують як протиерозійний захід на землях другої технологічної групи з крутизною схилів 3 - 7°.

Зерно-паро-трав’яною є вид польової сівозміни, в якій крім зернових культур суцільної сівби меншу площу займають чистий пар і багаторічні трави. Наприклад: чистий пар — озима пшени­ця — озимий ячмінь з підсівом еспарцету — еспарцет — озима пшениця — овес, просо. Такий вид сівозміни можна використовува­ти в північних і центральних районах Степу.

Трав’яно-просапною може бути вид польової, кормової або ово­чевої сівозміни, в якій просапні культури чергуються з багаторіч­ними і однорічними травами. Прикладом кормової сівозміни такого виду є схема: кукурудза на зелений корм і вико-овес з підсівом лю­церни — люцерна — люцерна — кукурудза на силос — кормові бу­ряки. Трав’яно-просапні сівозміни недоцільно використовувати в гостропосушливому Степу, де складаються несприятливі умови для багаторічних трав.

Просапні сівозміни характеризуються тим, що всю або більшу час­тину площ у них займають просапні культури. Такий тип характерні­ший для овочевих сівозмін, хоч його може мати польова і кормова сіво­зміни. Наприклад, схема польової просапної сівозміни може бути та­кою: кукурудза на силос — гречка — цукрові буряки — кукурудза — картопля — соя — соняшник. Впроваджують такі польові сівозміни лише на землях першої технологічної групи з крутизною схилів не більш як 3° і тільки тоді, коли частка таких земель незначна.

Травопільні сівозміни характеризуються тим, що більшу части­ну площі займають багаторічні трави, меншу — зернові і технічні культури, а в кормових — однорічні культури на зелений корм і си­лос та кормові коренеплоди. Прикладом є семипільна кормова сіво­зміна з таким чергуванням культур: вико-овес з підсівом злако- бобової сумішки — травосумішки — травосумішки — травосуміш­ки — травосумішки — травосумішки — кукурудза на силос.

Зерно-трав’яно-просапна або плодозмінна сівозміна — вид польової, кормової або овочевої сівозміни, в якій не повторюються близькі за біологічними особливостями і технологією вирощування культури. Кращим варіантом є сівозміна, в якій однорічні культури чергуються з багаторічними, бобові — з небобовими, озимі — з яри­ми, просапні — з культурами суцільної сівби. У таких сівозмінах забезпечується найкращий фітосанітарний стан ґрунтового середо­вища та можливість отримувати екологічно чисту продукцію рос­линництва. Прикладом є схема польової плодозмінної сівозміни: горох — озима пшениця — кукурудза — ячмінь з підсівом конюши­ни чи еспарцету — конюшина чи еспарцет — озима пшениця — цу­крові буряки, соняшник — кукурудза на силос — озимий ячмінь. Такий варіант характерний для лісостепової зони і північного Сте­пу. У льоносіючих районах Полісся в плодозмінній сівозміні прак­тикують таке чергування культур: конюшина — озима пшениця — льон — картопля — люпин — озима пшениця — кукурудза на си­лос — озиме жито, ячмінь з підсівом конюшини.

Однак наведену вище класифікацію сівозмін не можна вважати повною. Поряд із зазначеними типами і видами існує багато проміж­них форм, які характеризуються переходом від одного типу чи виду сівозмін до іншого. Наприклад, такою формою може бути кормово- овочева сівозміна, в якій крім кормових на одному-двох полях ви­рощують овочеві культури. Запроваджуються кормо-овочеві сівозмі­ни переважно в приміських господарствах, де зростає попит на ово­чеву продукцію.