6. Особливості обробітку ґрунту на меліорованих і новоосвоюваних землях

1. Обробіток ґрунту в умовах зрошення

Для посушливих районів України в системі заходів, спрямованих на отримання високих і стійких врожаїв, винятково значну роль відіграє зрошення. Крім підвищення вологості ґрунту завдяки над­ходженню води на поля додатково до природного зволоження, на площах, які зрошуються, знижується температура приземного шару повітря і поверхні ґрунту в найспекотніший період року, а також під­вищується вологість повітря, тому культури при зрошуванні меншою мірою зазнають впливу ґрунтової і повітряної посухи і суховіїв.

Проте за умов зрошення ґрунт зазнає і негативного впливу, бо змінюється фізичний стан верхніх і нижніх шарів. Особливо під час інтенсивних поливів під впливом поливної води і численних проїз­дів ґрунтообробних, посівних і збиральних машин та транспортних засобів руйнується структура орного шару, ґрунт значно ущільню­ється, що спричинює зменшення його пористості. Крім того, вода з верхнього шару вимиває у глибші шари мулисті частинки. Все це призводить до погіршення водопроникності ґрунту, тому поливна вода концентрується, в основному, в орному шарі, з якого багато втрачається на випаровування. Ущільнення ґрунту спричинює по­слаблення мікробіологічних процесів і знижує накопичення доступ­них форм поживних речовин внаслідок сповільнення процесів газо­обміну між ґрунтом і атмосферою.

Зрошення великими поливними нормами може спричинити втрату накопичених до цього найбільш рухомих форм азоту (нітра­тів) за рахунок вимивання їх за межі кореневмісного шару, а також зумовити засолення і заболочування.

Тому основним завданням обробітку ґрунту в умовах зрошення є поліпшення агрофізичного стану орного і підорного шарів, створен­ня сприятливих умов для накопичення і збереження доступних форм поживних речовин, запобігання засоленню і заболочуванню та посилення боротьби з бур’янами.

Для правильного розподілу води та усунення шкідливої післядії перезволоження в понижених елементах мікрорельєфу й запобіган­ня іригаційній ерозії на землях, що зрошують, обов’язково прово­дять більш ретельне вирівнювання поверхні для рівномірного зво­ложення поверхні поля. Основне або капітальне планування прово­дять для ліквідації значних нерівностей рельєфу (знижень і горбів) при освоєнні земель під зрошення. Для цього використовують скре­пери, які зрізують горби, засипають низини, поверхню вирівнюють довгобазовими планувальниками. Вирівнювання проводять на не­засіяних площах влітку або восени після збирання врожаю. Потім на всю площу вносять добрива, а у глибоких місцях зрізів їх кіль­кість збільшують і проводять глибоку оранку. Першого року після планування для поліпшення і вирівнювання родючості ґрунту ви­рощують однорічні бобові, оскільки після осідання нагорнутої землі в понижених місцях може виникнути потреба у додатковому плану­ванні. На другий рік вирощують багаторічні трави, які менше реа­гують на строкатість родючості, а надалі — всі необхідні культури.

У процесі використання поливних земель із часом утворюються тимчасові нерівності на поверхні. Для їх усунення щорічно проводять експлуатаційне, або поточне, планування для розгортання гребенів та засипання роз’ємних борозен, тимчасових зрошувачів, розмивів тощо. Експлуатаційне планування поля тісно пов’язане з основним обробітком ґрунту. Тому при оранці слід добиватися мінімальної кі­лькості звальних гребенів і роз’ємних борозен або чергувати їх місця в різні роки, змінювати напрямок обробітків за будь-якої конфігура­ції поля. Це сприятиме зменшенню обсягу робіт при плануванні.

Ретельне планування проводять на рисових чеках, щоб підтри­мувати рівномірний шар води, а також у разі борозенного і смугово­го поливу культур, зберігаючи нахил поля для рівномірного розпо­ділу води по його поверхні. Якщо полив здійснюватиметься дощу­ванням, ретельного вирівнювання можна не робити.

Зяблевий обробіток ґрунту при зрошенні дещо відрізняється від обробітку за звичайних умов. Якщо ґрунт після збирання культури сухий, то до основного обробітку доцільно провести полив, викорис­тавши неглибоку поливну мережу (борозни, смуги), яка залишилася після попередньої культури, без лущення стерні перед оранкою. Якщо такої мережі немає, то її нарізають на полі після лущення, А за дощування зрошують поле малою нормою, щоб якісніше було дискування, яке провокує проростання насіння бур’янів, що знищу­ються під час наступного суцільного обробітку. Коли перед оранкою немає потреби в поливі, зяблевий обробіток проводять так само, як і за богарних умов.

У разі високої засміченості полів коренепаростковими бур’янами після збирання врожаю проводять перше лущення дисковими лу­щильниками або дисковими боронами на глибину 6 - 8 см, а друге і третє — за появи розеток бур’янів на глибину 10 - 12 і 14 - 16 см плоскорізами в агрегаті з голчастою бороною або лемішними лущи­льниками. Повторне лущення, за даними Інституту землеробства УААН, ефективне лише за умов достатнього зволоження ґрунту, яке можна створити провокаційним поливом.

Обов’язково слід лущити поле з-під кукурудзи на силос, оскільки під час збирання врожаю воно сильно ущільнюється під час проходу силосозбиральних і транспортних засобів. У разі розорювання плас­та люцерни, щоб не допускати відростання рослин (отави), лущення доцільно проводити на 8 - 10 см важкою дисковою бороною за 6 - 8 днів до оранки чи тільки культиваторами-плоскорізами на глибину

12. - 14 см. Після просапних культур, якщо ґрунт залишився досить пухким, потреба у лущенні відпадає. Не лущать поле за вирощу­вання післяжнивних культур, а оранку проводять зразу після їх збирання.

За умов зрошення для підвищення водо- і повітропроникності, поліпшення водного і поживного режимів, ефективної боротьби з бур’янами на більшості полів сівозміни доцільна глибока оранка, за якої поливна вода легко проникає до 50 - 70 см і глибше, що запобі­гає перезволоженню орного шару, зменшує втрати вологи на випа­ровування та забезпечує кращий водний режим. Так, у дослідах Херсонського сільськогосподарського інституту запаси води в метро­вому шарі ґрунту при оранці на глибину 22 см становили 64,4 мм, а на 32 см — 117,4 мм. В одному з дослідів Інституту зрошуваного зе­млеробства УААН при оранці під кукурудзу на 20 см на одному квадратному метрі налічувалось 44 шт. бур’янів, а при оранці на 30 см — 31; вологість метрового шару становила відповідно 17,4 і 18,6 % маси сухого ґрунту. Разом з тим, вивчаючи питання глибини обробітку ґрунту за умов зрошення, на Безенчукській дослідній ста­нції дійшли висновку, що позитивний ефект одноразової глибокої оранки зберігається впродовж чотирьох років, а періодична глибока оранка значно ефективніша за щорічну глибоку. На каштанових ґрунтах Херсонського ДАУ післядія глибокої оранки спостерігалась впродовж не менш як 3 роки, проте повторення глибокої оранки під третю культуру завжди забезпечувало значну прибавку врожаю.

Враховуючи дані наукових установ і практики при зрошенні в Україні, глибоку оранку доцільно чергувати з неглибокою. Конкрет­ну глибину основного обробітку ґрунту встановлюють з урахуванням типу ґрунту, товщини гумусового горизонту, попередника і біологіч­них особливостей сільськогосподарських культур. Ґрунти із невели­ким гумусовим горизонтом орють на всю глибину орного шару плу­гами з ґрунтопоглиблювачами, а на чорноземах оранку доводять до глибини 30 — 32 см, проводячи її безпосередньо під коренеплоди, кукурудзу, овочеві культури, а також під час підняття пласта бага­торічних трав. Під післяжнивні культури орють здебільшого на глибину 18 — 20 см.

На каштанових слабосолонцюватих ґрунтах у зоні Інгулецької зрошувальної системи ефективне поглиблення орного шару до 35 — 40 см з обов’язковим внесенням високих норм органічних добрив. На солонцях і солонцюватих ґрунтах для запобігання вивертанню на поверхню їх неродючого солонцевого горизонту проводять триярусну оранку або оранку з ґрунтопоглибленням у поєднанні з хімічною ме­ліорацією. На важких ґрунтах з високими нормами поливу глибоку оранку проводять через кожні два-три роки, а на легких — рідше.

Внаслідок чергування мілкого обробітку з глибокою оранкою зменшиться забур’яненість посівів і знизяться затрати на отриман­ня врожаю тих культур, які вирощуються. Слід мати на увазі, що в Україні є регіон, де глибока оранка під окремі культури сівозміни не рекомендується. Так, через близьке залягання соленосного гори­зонту і несприятливі властивості підорного шару на каштанових ґрунтах Краснознаменської зрошувальної системи при вирощуванні рису оранку проводять на глибину не більш як 20 — 22 см.

Якщо ґрунт після оранки вирівнювався для вологозарядкового поливу, то для кращого поглинання опадів зимово-весняного пері­оду, а також для швидкого доспівання ґрунту навесні поле перед замерзанням глибоко розпушують різними знаряддями обробітку.

Допосівний обробіток ґрунту в умовах зрошення під ярі культури має багато спільного з обробітком за богарних умов, однак має й особливості. Так, слабо оструктурені ґрунти, які після поливу сильно запливають, розпушують глибше, ніж звичайно, а під рис навіть переорюють на 18 — 20 см. Якщо зяб розпушували пізно восени, по­верхню поля навесні після досягнення фізичної спілості ґрунту до­датково вирівнюють боронами або шлейф-боронами. Під пізні куль­тури, якщо ґрунт з осені не вирівнювався, для ранньовесняного об­робітку використовують культиватори, волокуші, планувальники або вирівнювачі.Після боронування під ранні ярі культури проводять культива­цію з боронуванням на глибину 6 — 8 см, а при глибокому розпушу­ванні зябу перед початком зими передпосівний обробіток здійсню­ють на глибину загортання насіння. У суху погоду після глибокої культивації з боронуванням проводять передпосівне коткування ґрунту кільчасто-шпоровими котками.

Глибина передпосівної культивації на землях за умов зрошення під ранні ярі культури залежить не лише від біологічних властивос­тей рослин, а й від способу поливу. Якщо зернові культури поливають по смугах, передпосівну культивацію необхідно поглибити на 3 — 4 см проти звичайної глибини, оскільки ріджер, який іде попереду сівал­ки, знімає шар ґрунту для утворення валиків. Глибше за звичайну проводять передпосівну культивацію і у разі сівби по борознах.

Під культури більш пізніх строків сівби після ранньовесняного боронування проводять дві культивації (на 12 — 16 і 6 — 8 см). Якщо восени після зяблевої оранки на полі здійснено полив, на середньо- суглинкових і легких ґрунтах після ранньовесняного боронування проводять чизелювання на глибину 14 — 16 см із коткуванням кіль- часто-шпоровими котками, а потім передпосівний обробіток на гли­бину загортання насіння. На важких за гранулометричним складом ґрунтах, які запливають і при висиханні ґрунту сильно ущільню­ються, ефективніше весняне розпушування чизель-культиватором на глибину 16 — 18 см. Його доцільно проводити на чорноземах пів­денних під кукурудзу.

У разі підготовки зябу плоскорізами рано навесні поле чизелю- ють на 12 — 14 см, а перед сівбою культивують на глибину загортан­ня насіння. В усіх випадках, якщо після культивації спостерігається надмірне розпушення і недостатня вологість верхнього посівного шару, доцільне коткування ґрунту як до сівби, так і після неї

Обробіток ґрунту під озиму пшеницю на землях, які зрошують, також має свої особливості. Насамперед після будь-якого поперед­ника ґрунт під озиму пшеницю не повинен готуватись без вологоза- рядкових поливів. Численними дослідами встановлено, що полив ґрунту до оранки за 25 — 30 днів до сівби пшениці підвищує вро­жайність зерна на 6 — 7 ц/га. Ще вищий ефект отримують у разі проведення вологозарядкового поливу по зораному ґрунту. Він крім зволоження верхнього шару ущільнює його, забезпечуючи таким чином сприятливі умови для залягання вузла кущення озимої пше­ниці на оптимальній глибині. Такий полив здійснюють здебільшого дощувальними установками.

Коли для зволоження ґрунту перед основним обробітком викори­стовують поливні борозни, то їх нарізають під час оранки плугом з подовженими на 35 — 40 см полицями на другому і четвертому кор­пусах. Якщо вологозарядковий полив після основного обробітку проводять по смугах, то полицю подовжують до 85 см на передос­танньому корпусі плуга. За потреби розширити смуги в загінку од­ночасно пускають два тракторних агрегати, один з яких проводить оранку звичайним плугом, а другий — з подовженою полицею.

При зрошенні озиму пшеницю розміщують переважно по пласту люцерни, після зернобобових і кукурудзи на силос. Після другого або третього укосів люцерни з метою знищення бруньок на її коре­невій шийці перед оранкою проводять лущення важкою дисковою бороною або лемішними лущильниками на глибину 8 - 10 см, а піс­ля підсихання люцерни поле орють на глибину 28 - 30 см в агрегаті з кільчасто-шпоровим котком.

У дослідах Одеського ДАУ високоефективним виявлено обробіток плугами «Параплау» на глибину 14 - 16 см. Після зернобобових і кукурудзи на силос спочатку проводять лущення ґрунту дисковими знаряддями з наступною оранкою на глибину 20 - 22 см плугом в агрегаті з котком. Лише у разі запізнення із збиранням кукурудзи як попередника замість оранки можна обмежитись дискуванням на глибину 12 - 14 см.

Після вологозарядкового поливу, який проведено після основного обробітку, зарівнюють борозни та тимчасові зрошувачі і в міру до­співання ґрунту поле боронують важкими боронами. Обробіток ґру­нту завершується передпосівною культивацією на глибину загор­тання насіння.

Післяпосівний обробіток ґрунту проводять для підтримання оп­тимальної щільності, знищення бур’янів і руйнування ґрунтової кір­ки. Посіви озимих культур коткують кільчасто-шпоровими котками, а ярих зернових і зернобобових у разі потреби коткують, а потім бо­ронують до появи сходів. Ґрунтову кірку, яка утворилась до появи сходів культурних рослин, руйнують ротаційною мотикою або боро­ною БМШ-15. Після появи сходів проводять боронування, а міжряд­дя всіх просапних культур розпушують після кожного поливу при досягненні ґрунтом фізичної спілості. При цьому глибина розпушу­вання більша, ніж на землях без зрошення.

Міжрядний обробіток просапних культур доцільно поєднувати зі щілюванням, нарізуванням борозен-щілин чи більш глибоких орієн­тирів по напрямних щілинах, нарізаних для культиваторів під час сівби, що дає змогу підвищити якість міжрядних обробітків.

Перспективним заходом, що знижує ерозію при дощуванні на схилах, є переривчасте борознування міжрядь просапних культур.

Підготовку ґрунту в умовах зрошення під післяжнивні культури викладено в підрозділі 4.4.3.