4.2. Платники та об’єкт оподаткування пдв

Платник податку - це особа, яка згідно з Законом України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно ст. 2. цього Закону платником податку є:

1. Будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

2. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєстру-валася платником податку.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:

1. Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

2. Особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.

4. Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), (визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону про ПДВ), чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб – ввозить (пересилає) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників за місцем поставки товарів та наданням послуг на митній території України, з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту, з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Якщо послуга надається нерезидентом на митній території України, то за наявності представництва на території України, платником податку з такої послуги є представництво, а за умови його відсутності та відсутності резидента-агента, який виконує дії від нерезидента, платником ПДВ з такої послуги є покупець-резидент, який у цьому випадку виступає податковим агентом. Поняття митного режиму імпорту та реімпорту наведено у статтях 188 та 190 Митного кодексу, а поняття митного режиму експорту та реекспорту — відповідно у статтях 194 та 196 Митного кодексу.

Згідно з п. 1.14 ст. 1 Закону № 168/97-ВР під терміном „супутні послуги” слід розуміти послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, які експортуються або імпортуються.

Визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з України, наведено у главі 48 Митного кодексу, а методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, — у главі 47 Митного кодексу.

Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб'єктами господарювання:

• випуск (емісія), розміщення у будь-які форми управління та продаж (погашення, викуп) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах;

• обмін зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери;

– розрахунково-клірингова, реєстраторська та депозитарна діяльність на ринку цінних паперів, а також діяльність з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону;

– передача майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

• надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного страхування;

• обіг валютних цінностей, банківських металів, банкнот та монет НБУ, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість;

• випуск, обіг та погашення білетів державних лотерей, запрова-джених за ліцензією Міністерства фінансів України;

• виплата грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород;

• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслугову-вання, за кредитними і депозитними договорами;

– оплата вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (поставки) яких встановлю-ється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;

• виплата у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загально-обов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі);

• виплата дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;

• надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам, або їх членам у зв'язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями;

• безоплатна передача у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень.

• поставка позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

База оподаткування ПДВ операцій із продажу товарів (робіт, послуг) визначається з їх, договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг).

База оподаткування не може бути нижчою за звичайні ціни з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, ввізного мита. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних i нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Для товарів, які імпортуються на митну територію України, база оподаткування - це договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортуванням таких товарів, плату за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.