11.4. Збір за забруднення навколишнього природного середовища

Збір за забруднення навколишнього природного середовища є обов'язковим для сплати до відповідних бюджетів у визначених розмірах та терміни.

Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництв. Закон визначає також основні особливості збору, зокрема, делегує Кабінету Міністрів України повноваження щодо встановлення нормативів збір за забруднення навколишнього природного середовища та порядку його справляння.

Платники плати збору за забруднення навколишнього природного середовища:

• Суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності.

• Об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади.

• Бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організа-ції.

• Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні.

• Громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Збір обчислюється і сплачується за:

• Викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонар-ними джерелами забруднення.

• Викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересув-ними стаціонарними джерелами забруднення.

• Скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти.

• Розміщення відходів.

Правильність застосування лімітів важлива тому, що за понадлімітні обсяги забруднення збір справляється у п'ятикратному розмірі. Річні розрахунки збору, в яких проставляються обсяги фактичного забруднення та доведених лімітів, погоджуються в органах Міністерства екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів). Тут важливо зауважити, що ліміти на викиди пересувними джерелами забруднення не встановлюються, і відповідно розрахунки, які склада-ються платниками-забруднювачами виключно пересувними джерелами, в органах Мінекоресурсів не погоджуються. Якщо ж здійснюються викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди або розміщення відходів без отримання лімітів, то весь обсяг забруднення вважається понадлімітним і збір за нього справляється у п'ятикратному розмірі.

Для виділених нами чотирьох видів забруднення встановлені такі об'єкти обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища:

Обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. До них належать такі відомі речовини, як оксиди азоту, вуглецю, аміак, марганець, нікель, озон, ртуть, свинець та інші.

Обсяги фактично використаного пального, у результаті спалення якого утворюються забруднюючі речовини. Мається на увазі дизельне пальне, мазут, етилований і неетилований бензин, зріджений нафтовий газ, стиснений природний газ.

Обсяги забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти. До них належать нафтопродукти, нітрати, нітрити та інші.

Обсяги відходів, що розміщуються. Відходи класифікуються за ступенем небезпечності.

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходів.

Гранично допустимі обсяги забруднення обмежуються державою шляхом встановлення лімітів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти і розміщення відходів. Обсяги використання пального не обмежуються, відповідно не лімітуються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення (в тому числі автотранспортом).

Щорічні ліміти на викиди стаціонарними джерелами забруднення встановлюються органами Міністерства екології та природних ресурсів терміном на п'ять років і доводяться окремо по кожному платнику до 1 червня року, що передує року здійснення забруднення.

Ліміти на забруднення автомобільним, залізничним і річковим транспортом не встановлюються.

На спеціальне водокористування видаються дозволи. На спеціальне використання води загальнодержавного значення дозволи видають органи Мінекоресурсів. Вони ж і доводять у цих дозволах первинним водокористувачам щорічні ліміти скидів у водні об'єкти. На спеціальне використання води місцевого значення дозволи видають місцеві державні адміністрації. Вони ж і доводять у цих дозволах первинним водокорис­тувачам щорічні ліміти скидів у водні об'єкти. У містах обласного значення дозволи видаються, відповідно і встановлюються ліміти, виконавчими органами рад, при чому, за погодженням з органами Мінекології.

Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів забруднення, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів.