5. Акцизний збір

5.1. Суть акцизного збору

Акцизи — це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для системи рин­кового ціноутворення, при якому держава прямо майже не втру­чається в цей процес. Вона встановлює тільки надбавку до ціни, що характеризує її доход, який вона відсікає від обсягу реалізації товарів (акциз — від латинського "ассіdо" — "відрізати", "відсіка­ти"). Ставки акцизу можуть бути фіксованими і пропорційними.

Фіксовані акцизи встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів і не залежать від ціни, якості, сортності, асортименту. Вони створюють стабільну доходну базу бюджету, бо не залежать від зміни цін (при падінні цін держава не втрачає надходжень, а при їх зростанні останні не збільшуються).

Пропорційні акцизи встановлюються у відсотках до обсягу реалізації. Вони реагують на всі зміни цін на ринку, їх вигідно використовувати за умов інфляційного зростання цін, бо тоді доходи держави не знецінюються.

В залежності від охоплення маси товарів розрізняють акци­зи індивідуальні і універсальні. Перші встановлюються на ок­ремі види товарів, другі — для всього обсягу реалізації.

Історично першими виникли індивідуальні акцизи. Нині в Україні такого роду податком є акцизний збір.

З розширенням кола товарів, що оподатковувались акциза­ми, стало вигідніше перейти до універсального непрямого опо­даткування за єдиною ставкою. Спочатку це був податок з прода­жу (купівель), потім — податок з обороту. Першим податком оподатковувався обсяг продажу чи купівель товару, другим — і товарний оборот, і послуги. В обох випадках оподаткування відбувається на всіх стадіях виробництва і реалізації, тобто воно є багаторазовим. При цій системі податок "накручується" на податок (кумулятивний характер).

Третьою формою універсального акцизу є податок на додану вартість. Він також стягується багаторазово, але охоплює щороку тільки знов створену вартість, не поширюється на перенесе­ну вартість, яка вже була оподаткована раніше. У сучасних умовах цей податок є найпоширенішим серед непрямих універ­сальних.

Акцизний збір належить до специфічних акцизів і стягується за ставками, диференційованими відносно кожної групи товарів.

В Україні акцизний збір запроваджено з грудня 1991 року, коли був прийнятий ЗУ «Про акцизний збір», який був введений в дію з 1992 p.

26.12.1992 р. Урядом було прийнято Декрет КМУ „Про акцизний збір”, який діє сьогодні і має силу закону.

Аналізуючи етапи становлення акцизного оподаткування, слід зазначити, що при введенні акцизного збору у податкову систему України ним було замінено інший непрямий податок - податок з обороту. Акцизним збором, як і податком з обороту, оподатковуються високорентабельні предмети споживання, які не належать до предметів першої необхідності.

Надходження до бюджету від справляння податку з обороту формувались як різниця між роздрібною й оптовою цінами, які встановлювалися державою. У сучасних умовах, коли ціни встановлює ринок, цей податок неефективний, і тому виникла потреба його замінити акцизним збором.

Спільним для податку з обороту та акцизного збору є те, що на відміну від податку на додану вартість, вони стягуються один раз у кінцевому технологічному ланцюжкові виготовлення.

Отже, акцизне оподаткування має неабияку історію. Так, акцизи на сіль і деякі інші предмети широкого вжитку існували ще в Стародавньому Римі. З розвитком товарно-грошових відносин акцизна форма оподаткування стає переважною. Застосовувались різноманітні способи оподаткування: з площі землі, на якій проростала сировина для виробництва підакцизних товарів, пізніше із сировини, потім із напівфабрикатів і, нарешті із готових виробів, які стали головним об'єктом оподаткування.

Із розширенням прямого оподаткування значення акцизу дещо знижується. Однак і в сучасних капіталістичних країнах акцизи залишаються важливим доходом держави, що забезпечує, наприклад, у Франції біля 50 %, Великобританії -38 %, Японії - 16 % усіх доходів державного бюджету. Акцизи стягуються не лише центральним урядом, але і місцевими органами управління. 3 метою збільшення доходної бази державного бюджету і регулювання процесу відтворення розширюються об'єкти оподаткування і підвищуються ставки акцизу До оподаткування акцизом притягуються різні комунальні, транспортні, культурні та інші послуги, які мають широке розповсюдження.

В дореволюційній Росії акцизи були основним доходом держави: так, в 1901 вони забезпечили 60,8 % усіх державних доходів. Об'єктом оподаткування виступали предмети першої необхідності (сіль, цукор, сірники, чай, одежа), а також товари широкого вжитку (горілка, тютюн і т.д.). Кількість підакцизних товарів безперервно підвищувалась, ставки підвищувались, важіль акцизного оподаткування зростав.

Після Жовтневої революції роль акцизів докорінно змінилась. У кінці 1918 року замість раніше діючих акцизів вводяться прямі нарахування до цін товарів. Натуралізація господарських відносин при різкому скороченні товарообороту і великому знеціненню грошей призвели до значного зниження фінансової ефективності акцизів. В 1917 році вони забезпечили 17 % всіх доходів бюджету, а в 1918 - 12 %, в 1919 - 8,8 %. У лютому 1920 року стягнення акцизу було припинено.

З переходом до нової економічної політики знову виникла необхідність в акцизі як доходному джерелі бюджету. В 20-ті роки вони забезпечили 11 - 20 % всіх доходів державного бюджету. У 1921 році були введені акцизи на вино, сірники, тютюнові вироби, гільзи; в 1922 році - на спирт, нафтопродукти, пиво, мед, квас, сіль, цукор, чай, каву, в 1923 році — на текстильні вироби та калоші. Платниками акцизів виступали соціалістичні підприємства. Акцизи та інші податки використовувались державою для забезпечення високих темпів соціалістичного будівництва, регулювання процесу накопичення.

Із посиленням соціалістичного господарства та скороченням приватного сектору посилювалось планове регулювання цін, а роль акцизів все більше звужувалась Виникла необхідність об'єднання їх з іншими платежами соціалістичних підприємств, у тому числі із промисло-вим податком. В кінці 1929 року акцизи були поєднані із промисловим податком по текстильним товарам і спирту. Податкова реформа 1930 року повністю ліквідувала всі акцизи.

Що стосується зарубіжних країн в ті роки, то система акцизів існувала не довго. З урахуванням досвіду СРСР в результаті проведених податкових реформ у 1948-1949 рр. акцизи були повністю ліквідовані.

У літературі наведено результати наукових досліджень відомих учених, які стверджують, що предмети непершої необхідності, до яких належать підакцизні товари, проявляють високу еластичність як щодо цін, так і щодо доходів споживачів. При збільшенні цін на підакцизні товари або зменшенні доходів споживачів скорочення обсягів останніх відбувається більш високими темпами. У період економічного спаду, коли доходи зменшуються, споживання підакцизних товарів різко скорочується, що призводить до зменшення надходжень до бюджету від цього податку, а в період економічного зростання, навпаки, надходження до бюджету від цього податку, а в період економічного зростання, навпаки, надходження збільшуються темпами, які перевищують темпи розвитку економіки. З іншого боку, завдяки високій еластичності надходжень від справляння акцизного збору відносно динаміки національного доходу, цей податок є ідеальним з точки зору „вбудованого стабілізатора” економічного циклу.

Підакцизними товарами в Україні є: алкогольні напої; бензин; дизельне паливо; спирт етиловий; транспортні засоби; тютюнові вироби.

Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною Радою України.