11.5. Платежі за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту

Користування водними ресурсами можна поділи на такі основні групи:

1. Користування водами для потреб гідроенергетики.

2. Користування водами для потреб водного транспорту.

3. Спеціальне користування поверхневими водними об'єктами.

4. Видобування підземних вод.

Платники збору за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики й водного транспорту визначені в Порядку справляння цього збору, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494 та Інструкцією.

Ними є суб'єкти підприємницької діяльності, що вико­ристовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідро­енергетики й водного транспорту:

1. Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, філії, підрозділи платників зборів, які мають банківські представництва, відділення та інші відокремлені рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс.

2. Громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності.

3. Якщо до складу підприємства-водокористувача входять філії, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то платни­ком зборів є підприємство-водокористувач, до складу якого входять дані філії.

Під спеціальним водокористуванням необхідно розуміти вико-ристання водних ресурсів для забезпечення виробничих потреб у воді за допомогою спеціальних споруд або технічних пристроїв, яке здійсню­ється на основі дозволу, який є офіційним документом, що засвідчує право на використання водних ресурсів.

1. Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

2. Об'єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є:

• обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій;

• тоннаж (місце) - доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних та пасажирських суден.

Ліміт використання води - гранична кількість води, на використа-ння якої з водного об'єкта водокористувачу видається дозвіл. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №321.

Водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, повинні мати дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води. Дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів видають органи Мінеко-ресурсів України. Для його отримання необхідно подати заяву з обґрунтуванням потреби у водних ресурсах, яка має бути узгоджена з відповідною радою, з власником або постійним користувачем водних ресурсів. Рішення про узгодження та про видачу дозволу повинно бути прийняте відповідними державними органами у місячний термін з дня подання заяви.

У разі виявлення органами державної податкової служби випадків спеціального водокористування без наявності такого дозволу або договору про вказане необхідно повідомити відповідні органи Мінекоресурсів.

Ліміти затверджуються на річний обсяг використання водних ресурсів на виробничі та інші потреби до 10 січня, а для зрошувального землеробства - до 10 березня поточного року. Квартальні ліміти використання водних ресурсів розраховуються водокористувачами в межах затвердженого річного ліміту.

Збір за користування водами для потреб водного транспорту не справляється з морського водного транспорту, який використовує річ­ковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (випуски води з водосховищ та шлюзування).

Не справляється збір за користування водою під час експлуатації водних шляхів стоянковими, службово-допоміжними і буксирними суднами та експлуатації водним транспортом річки Дунаю.

Збір за користування водами для потреб гідроенергетики не справляється з гідроакумулятивних електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями.

Збір за використання водних ресурсів не справляється:

• за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, зокрема для задоволення винятково власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності;

• за воду, що використовується для протипожежних потреб;

• за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

• за морську воду, крім води з лиманів;

• за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису;

• за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем;

• за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо);

• за воду, що забирається підприємствами й організаціями для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми й водосховища.

За користування водою, що пропускається через турбіни гідро-електростанцій для вироблення електроенергії, сплачується збір за користування водами для потреб гідроенергетики.

Підприємства гідроенергетики обчислюють даний збір, виходячи з обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та нормативів збору. Користування водою для потреб гідроенергетики здійснюється без обмежень, тобто ліміти на пропуск води через турбіни ГЕС не встановлюються.

Підприємства водного транспорту при користуванні водою під час експлуатації водних шляхів вантажними самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами сплачують збір за користування водами для потреб водного транспорту.

Спеціальне користування поверхневими водними об'єктами.

Усі підприємства, установи, організації незалежно від форм влас­ності, а також громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності за вико­ристання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв, а також за скидання в них зворотних вод, спла­чують збір за спеціальне використання водних ресурсів. При цьому, якщо у підприємства були втрати води у його системах водопостачання, то ці втрати включаються до фактично використаного обсягу води, з якого сплачується збір.

Такий вид користування водою лімітується і за понадлімітне використання. Збір сплачується у п'ятикратному розмірі, до того ж з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а сума збору за використану воду у межах ліміту включається до валових витрат виробництва.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється, виходячи з обсягів фактично використаної води (підземної, поверхневої, отриманої води, в установленому законодавством порядку, від інших водокористувачів) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору та коефіцієнтів. Нормативи збору за спеціальне використання водних ресурсів встановлені Постановою КМУ від 18 травня 1999 р. № 836 «Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування» у копійках за кубічний метр і диференційовані залежно від регіону.

Відповідно до Постанови КМУ від 16 серпня 1999 р. № 1494 «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідро-енергетики і водного транспорту» збір за спеціальне використання водних ресурсів не справляється:

• за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення винятково власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності;

• за воду, що використовується для протипожежних потреб;

• за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

• за воду, що використовується у шахтах для пило заглушення;

• за морську воду, крім води з лиманів;

• за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису;

• за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем;

• за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо);

• за воду, що забирається підприємствами і організаціями для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища.

В усіх випадках суми платежів, обрахованих у межах установле-них лімітів на користування водою (забір води з поверхневих водних об'єктів, видобування підземних вод, скид забруднюючих речовин у водні об'єкти), включаються до складу валових витрат, а суми платежів за понадлімітне користування водами сплачуються за рахунок прибутку підприємств.

Всі названі платежі (збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування для потреб гідроенергетики і водного транспорту, збір за забруднення навколишнього природного середовища, плата за користування надрами для видобування корисних копалин, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету) обчислюються платниками самостійно. Ними ж щоквартально складаються і подаються до органів державної податкової служби роз­рахунки платежів. Терміни подання цих розрахунків та терміни сплати платежів уніфіковані Законом України "Про порядок погашення зобов'я­зань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Збір за спеціальне використання водних ресурсів загально-державного значення та їх понадлімітне використання зараховується платниками в розмірі 80 відсотків до Державного бюджету України і 20 відсотків - до бюджетів територіальних громад за їх місцезнаходженням або місцезнаходженням філій.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення та їх понадлімітне використання зараховується платниками за їх місцезнаходженням або місцезнаходженням філій у розмірі 100 відсотків до бюджетів територіальних громад.

Якщо промислове підприємство має декілька водозаборів, які розташовано на територіях різних областей, то воно повинно вносити збір за спеціальне використання водних ресурсів за своїм місцезнаходженям, а не за місцезнаходженням водозаборів.