2.2. Основні засади податкової політики

У будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби у вигляді податків. Регулювання порядку і термінів сплати податків в Україні здійснюється через податкову політику держави.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і справляння податків, зборів, обов'язкових пла­тежів.

До елементів податкової політики належать:

1. Порядок встановлення (зміни, скасування) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлення та скасування яких в Україні здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а також сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування.

2. Сукупність податків і зборів, яка (визначена Законом України "Про систему оподаткування", яким передбачено, що в Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки, збори (обов'язкові платежі).

3. Порядок закріплення податків, зборів (обов'язкових платежів) за бюджетами і державними цільовими фондами, що регулюється Законом України "Про систему оподаткування", законами про Державний бюджет України на відповідний рік та Бюджетним кодексом України.

4. Система податкових органів України, яка включає Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі, областях, державні податкові інспекції у містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах з районним поділом, районах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

5. Права й обов'язки платників податків і податкових органів, що регулюються законами України "Про систему оподаткування" та про "Державну податкову службу в Україні".

6. Сукупність способів утримання податків (податки можуть утримуватися з джерела, за декларацією і за платіжним повідомленням).

7. Види, форми та методи податкового аудиту, які визначаються методичними рекомендаціями Державної податкової адміністрації України.

8. Види відповідальності учасників податкових правовідносин. Як органи податкової служби, так і платники податків можуть нести дисциплінарну, фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства України.

Формуючи податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, повинна створювати необхідні умови для розвитку пріоритетних галузей економіки.

Мета державної податкової політики полягає у подаль­шому розвитку ринкової інфраструктури, подоланні спаду виробництва, стабілізації економіки, стимулюванні розвитку пріоритетних сфер діяльності.

Основними завданнями податкової політики є:

- сприяння подальшому розвитку виробництва;

- збереження рівноваги між сумою зібраних податків до бюджету і вартістю наданих уря­дом громадянам благ та послуг;

- забезпечення соціальної спра­ведливості при стягненні податків, зрозумілості та доступ­ності податкового законодавства;

- забезпечення встановлення оптимальних ста­вок податків, які б не стримували розвиток підприємництва;

- забезпечення збирання такої суми надходжень до бюджетів, яка була б достатньою для задово­лення державних потреб.

Важливим завданням податкової політики на сучасному етапі є: формування податкової культури населення; інформу­вання платників податків про чинне податкове законодавство та роз'яснення порядку його застосування; своєчасне забезпе­чення платників об'єктивною, доступною і різнобічною інфор­мацією з питань сплати податків та про те, на фінансування яких конкретних заходів спрямовуються податкові надходження у видатках бюджету.

Податкова політика держави базується на таких принципах:

- соціальної справедливості, який означає, що дер­жава соціально підтримує малозабезпечені верстви населення шляхом застосування диференційованого і прогресивного опо­даткування, коли з більшої суми доходів сплачується й більша сума податків;

- рівності – цей принцип передбачає недопущен­ня будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх суб'єктів податкових відносин;

- економічної ефективності - при встановленні податків і зборів (обов'язкових платежів) враховуються показники розвитку національної економіки, необхідність досягнення збалансова­ності витрат бюджету з його доходами та вартість адміністру­вання таких платежів;

- стабільності податкового законодав­ства – держава повинна гарантувати платникам незмінність податків, зборів (обов'язкових платежів) та їхніх ставок протя­гом бюджетного року.

До сучасних принципів податкової політики також належать:

1. Однократність оподаткування одного й того ж об'єкта.

2. Обов'язковість виконання податкових зобов'язань – система оподаткування не повинна породжувати сумніви у платника податків у неминучості здійснення платежів. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідними платникові, ніж вчасне й чесне виконання зобов'язань перед бюджетами.

3. Простота і зрозумілість процедури розрахунку і сплати податків як для платників, так і для контролюючих органів.

4. Гнучкість – легка адаптація податкової політики до мінливих соціальних, економічних і політичних умов. Одним із важливих аспектів цього принципу є практика надання пільг.