2.3. Принципи системи оподаткування

Уперше принципи оподаткування були сформовані А.Смітом у праці "До­слідження про природу та причини багатства народів".

Сформульовані чотири принципи оподаткування, сам А. Сміт називає законами, яким повинен відповідати кожен податок:

1. "Піддані будь-якої держави зобов'язані брати участь в підтримці уряду, кожен в міру власних своїх коштів, тобто в розмірах доходів, отримуваних ним під покровом держави... До­тримання цього закону чи його недотримання складає те, що на­зивають рівномірним чи нерівномірним розподілом податку".

2. "Данина чи частина податку, що платиться кожним підда­ним, повинна бути визначена, а не довільна. Час її сплати, спосіб стягнення та розмір внеску повинні бути точно і суворо визначені як для осіб, що платять податки, так і для всього суспільства" .

3. "Кожен податок має стягуватись в такий час і в такий спосіб, які являють найбільші зручності для платника".

4. "Податок повинен стягуватись таким чином, щоб він заби­рав з народу якомога менше грошей поверх того, що потрапляє в державне казначейство, і в той же час, щоб зібрані гроші зали­шались якомога менше часу в руках збирачів".

Сучасна система оподаткування України базується на принципах:

• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняних товаровиробників на світовий ринок високотехнологічної продукції;

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, що передбачає надання пільг з оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;

• обов'язковості, що означає запровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на основі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначності та пропорційності, який означає, що юридичні особи сплачують податки пропорційно до суми отриманого доходу, тобто з більшої суми доходів сплачується і більша сума податку;

• рівності, недопущення податкової дискримінації, що забезпечує єдиний підхід до суб'єктів господарювання при визначенні їх обов'язків щодо сплати податків і зборів;

• соціальної справедливості, що передбачає забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення за рахунок сплати податків тими, хто отримує великі суми доходів;

• стабільності (недопустимим є запровадження нових видів податків і зборів протягом бюджетного року; будь-який новий податок може запроваджуватися лише з нового року, причому за півроку до його впровадження платники податків мають бути повідомлені про це);

• економічної обґрунтованості (податки встановлюються з урахува-нням фінансових можливостей платників та виходячи з необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами);

• рівномірності сплати (у законодавчому порядку встановлюються терміни сплати податків з метою забезпечення своєчасного фінансу-вання витрат бюджету);

• компетенції (усі податки і збори, а також пільги щодо їх сплати запроваджуються виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами; ніякі інші державні органи не мають права вводити будь-які види податків);

• єдиного підходу, що забезпечує єдиний підхід до розробки податкових законів із обов'язковим визначенням платників податків і зборів (обов'язкових платежів), об'єкта оподаткування, джерела сплати податків, податкових періодів, строків і порядку їх сплати;

• доступності (забезпечення зрозумілості податкових законів платниками податків).