7.2. Платники податку на прибуток

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями) визначає платників подат­ку на прибуток, порядок визначення об'єкта оподаткування та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку на прибуток до бюджету.

Платники податку на прибуток визначені ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

1. Платниками податку на прибуток є:

1.1. 3 числа резидентів — суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та органі­зації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання при­бутку як на території України, так і за її межами.

1.2. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі — філії), зазначених у пп. 1.1, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. При цьому платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місце­знаходженням, визначений згідно з нормами Закону про оподат­кування прибутку та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

1.3. З числа нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, ство­рені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згід­но з міжнародними договорами України чи законом.

1.4. Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяль­ності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнахо­дженням у порядку, встановленому ДПАУ. Постійне представ­ництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстра­ції у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихова­ними від оподаткування.

2. Платниками податку на прибуток, що одержаний від госпо­дарської діяльності залізничного транспорту, є управління заліз­ниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської ді­яльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Мі­ністрів України (далі — КМУ).

2.1. Доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах дохідних надхо­джень, перерозподілених між залізницями у порядку, затверджуваному КМУ.

2.2. Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

3. Національний банк України (далі — НБУ) та його устано­ви (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до державного бюджету України суму пе­ревищення валових доходів консолідованого балансу над вало­вими витратами та частиною валових витрат років, що переду­ють звітному (якщо вони не відшкодовані валовими доходами таких років) після закінчення фінансового року. У разі переви­щення за підсумками року затверджених видатків НБУ над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок держав­ного бюджету України.

4. Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємс­тва, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної Державним департа­ментом України з питань виконання покарань, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, з вклю­ченням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансу­вання, затверджених Державним департаментом України з пи­тань виконання покарань.