7.3. Об'єкт оподаткування податком на прибуток
Об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань, визначених відповідно до Закону про оподаткування прибутку. Схематично порядок визначення об'єкта оподаткування зображено на рис. 7.1.
Отже, на формування оподаткованого прибутку впливають такі показники: склад скоригованого валового доходу, склад валових витрат, амортизаційні відрахування.
Рис. 7.1. Порядок визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток.
Валовий дохід (ст. 4 Закону про оподаткування прибутку) — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
При цьому скоригований валовий дохід — це валовий дохід, визначений за Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" без урахування сум за операціями підприємств, що не включаються до валового доходу. Порядок визначення скоригованого валового доходу подано на рис. 7.2.
Рис. 7.2. Порядок визначення скоригованого валового доходу
Валовий дохід включає:
• загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску, операцій з їх кінцевого погашення ліквідації та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону);
• доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
• доходи від операцій особливого виду, визначені ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку";
• доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);
• інші доходи, визначені п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку".
Суми за господарськими операціями, що не включаються до складу валового доходу:
• Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.
• Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані ним, у тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
• Доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, що оподатковані у встановленому Законом України "Про оподаткування прибутку порядку".
• Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).
• Інші суми коштів, визначені п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку" та інші надходження, прямо визначені нормами Закону.
Валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Структура валових витрат підприємства представлена на рис. 7.3.
Валові витрати
Витрати, які включають до складу валових витрат
Витрати, які не включають до складу валових витрат
Витрати, які виключають зі складу валових витрат
Витрати, які частково включають до складу валових витрат
Рис.7.3. Структура валових витрат підприємства.
Господарська діяльність (п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку") — будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
До складу валових витрат включаються:
суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про оподаткування прибутку";
суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку", суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям — засновникам постійно діючого третей-ського суду у розмірі, що перевищує два, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків на додаткове пенсійне забезпечення та внесків організаціям роботодавців та їх об'єднанням;
суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів [обов'язкових платежів], визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податку на прибуток, податку на нерухомість, податку на додану вартість, податків на доходи фізичних осіб, та пені, штрафів, неустойок, сплачених за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;
(для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті);
суми витрат за операціями особливого виду (ст. 7) та за операціями із запасами (п. 5.9);
витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендо-ваних основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку";
суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, у розмірі, що перевищує два, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;
інші витрати, визначені п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Не включаються до складу валових витрат витрати на:
• Потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:
організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям; та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності); (вказані обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят на замовлення та за рахунок інших осіб);
придбання лотерей, участь в азартних іграх;
фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріаль-них активів, які підлягають амортизації.
Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб.
Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.
Якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, водночас здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, тоді податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».
Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток платника податку в порядку, передбаченому Законом про оподаткування прибутку (див. підрозд. 2.10. Порядок нарахування податку на прибуток).
Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Виплату дивідендів.
Будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Інші витрати, визначені п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Витрати, які частково включаються до складу валових витрат, регулюється ст. 5 п. 5.4. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Витрати подвійного призначення - це витрати на сплату відсотків за борговими зобов'язаннями, витрати на оплату праці, суми внесків на соціальні заходи. Особливості та обмеження включення вказаних витрат до валових витрат визначено в законодавстві.
Платники податку на прибуток в складі цих витрат повинні обліковувати:
витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;
витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахід-ництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку;
витрати на придбання літератури для інформаційного забезпе-чення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку;
витрати, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку;
витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчиз-няних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років;
витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.
Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.
Обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, вище зазначені, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку.
У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цими нормами, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.
Оскарження рішень податкових органів, прийнятих на підставі експертних висновків Міністерства України у справах науки і технологій, провадиться платниками податку в загальному порядку:
витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюд-нених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.
У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.
Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.
Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів:
витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку;
витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік;
витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуата-цією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господар-ської діяльності платника податку;
витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транс-портування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб;
віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств- за звітний податковий рік;
витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основної діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";
витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найом інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.
Не включається до складу витрат платника податку готівка, витра-чена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті 5 Закону, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.
Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.
Додатково до витрат, вищенаведених, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.
Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях:
в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів;
в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.
Сума добових визначається:
у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом;
у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.
За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.
Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку – запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.
До валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності Законом України „Про оподаткування прибутку” (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації):
дитячих ясел або садків;
закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;
дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю;
закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;
спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);
приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;
багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад; дитячих оздоровчих таборів за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.
До валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації):
пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договора-ми, укладеними згідно із законом;
приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному Законом;
легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, мотор-них човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.
Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підп. 5.4.9 статті 5), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.
Відповідно до п. 5.10 Закону про оподаткування прибутку у разі, якщо після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Відповідно до ст. 6 Закону про оподаткування прибутку у разі, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих відсотків.
До нерезидентів, визначених у пп. 5.5.2 Закону, прирівнюються з метою оподаткування також юридичні особи, звільнені від сплати цього податку згідно з положеннями пунктів 7.11-7.13, 7.19 ст. 7 Закону, чи ті, що відповідно до законодавства сплачують цей податок за ставками іншими, ніж встановлені у пункті 7.2 статті 7 або статті 10 Закону.
Для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних із виплатою відсотків.
Витрати на сплату відсотків, які відповідають вимогам підпункту 5.5.1, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереже-нням обмежень, передбачених пунктом.
З урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).
Додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.
Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 % від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року.
При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" протягом такого податкового періоду.
До складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.
Якщо наймана особа доручає працедавцю здійснювати внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення за рахунок витрат на оплату праці такої найманої особи, включених до складу валових витрат платника податку або на пенсійний вклад, то такий працедавець не включає суму таких внесків до складу своїх валових витрат та до бази для нарахування суми внесків на пенсійне та інші види державного (соціального) обов'язкового страхування.
Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення чи поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених Законом про оподаткування прибутку.
Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1 000 грн., що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються при застосуванні п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Амортизації підлягають витрати на:
• придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
• самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
• капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Не підлягають амортизації і включаються до валових витрат витрати на:
— придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
— вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
— придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;
— утримання основних фондів, що знаходяться на консервації. Не включаються до валових витрат і не підлягають амортизації:
• витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою і житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
• витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
• витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;
• витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів належать:
• капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів, включаючи орендовані;
• капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів, та які є невід'ємною частиною, розміщені чи використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів чи вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками податку на прибуток.
Для нарахування амортизаційних відрахувань у податковому обліку використовують балансову вартість груп основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1).
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 і 4, з метою оподаткування не ведеться.
Склад основних фондів у розрізі груп, норми амортизації та порядок обліку основних фондів подано у табл. 2.4.
Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі — розрахункові квартали). Амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал визначають шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості групи основних фондів на початок розрахункового кварталу.
Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визнача-ється за формулою
Б(а) = Б(а - 1) +"П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1),
де Б(а) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;
Б(а - 1) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;
П(а - 1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;
В(а - 1) — сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;
А(а - 1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.
Платники податку всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою Кі = [І(а - 1) - 10]: 100, де І(а - 1) — індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. Якщо значення КІ не перевищує одиниці, індексація не провадиться.
Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансової вартості такого об'єкта ста неоподаткову-ваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.
Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансової вартості групи нульового значення.
Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріальних активів амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості протягом строку, який визначається платником податку самостійно, виходячи зі строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріальних активів нульового значення.
Збільшення балансової вартості груп основних фондів відбувається у разі:
• придбання та прирівняних до придбання операцій, а саме: включення основних фондів до складу статутного фонду платника податку та отримання у фінансовий лізинг — на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі, якщо платник податку на прибуток зареєстрований платником податку на додану вартість і об'єкт придбано для використання в оподатковуваних податком на додану вартість операціях;
• виготовлення — на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі, коли платник податку на прибуток зареєстрований платником податку на додану вартість;
• поліпшення власних основних фондів та основних фондів, отриманих в оперативну оренду, — у сумі витрат на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації і перевищують 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, при цьому такі витрати розподіляють пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи І;
• зворотного введення основних фондів у експлуатацію, що були виведені з експлуатації у зв'язку з консервацією, поліпшенням чи переведенням до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку чи відчуженням за рішенням суду — після проведення їх поліпшень збільшує балансову вартість групи 2, З та 4 лише на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.
Зменшення балансової вартості груп основних фондів здійснюється у разі:
• нарахування амортизації — на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому розрахунковому кварталі;
• виведення їх з експлуатації у зв'язку з:
а) продажем та прирівняними до продажу операціями, а саме: внесенням основних фондів до складу статутного фонду іншого платника податку та наданням у фінансову оренду — на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1 або на суму вартості продажу основних фондів груп 2, 3, 4; за групою 1 перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів включають до валових доходів, а суму перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу — до валових витрат платника податку (якщо сума вартості продажу основних фондів груп 2, 3, 4 дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, тоді балансову вартість такої групи прирівнюють до нуля, а суму перевищення включають до валових доходів);
б) консервацією, поліпшенням чи переведенням до складу невиробни-чих фондів за рішенням платника податку чи відчуженням за рішенням суду — балансову вартість окремого об'єкта групи 1 для цілей амортизації прирівнюють до нуля і амортизація не нараховується; балансова вартість груп 2, 3, 4 не змінюється;
в) ліквідацією основних фондів за рішенням платника податку або вимушеною ліквідацією (якщо з незалежних від платника податку обставин, основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози або неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації), у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, — балансова вартість окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до валових витрат, а балансова вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля; балансова вартість груп 2, 3, 4 не змінюється;
• відсутності матеріальних цінностей у групах 2, 3, 4 основних фондів (за винятком суми поліпшень основних фондів, одержаних в оперативний лізинг) — балансову вартість відповідної групи включають до валових витрат;
• компенсації втрат страховою організацією чи особою, визнаною винною у заподіяній шкоді, — на суму компенсації: збільшуються валові доходи за основними фондами групи 1 (окремим об'єктом основних фондів групи 1); зменшується балансова вартість відповідної групи основних фондів для груп 2, 3, 4.
При цьому слід наголосити, що у відповідності до Закону про оподаткування прибутку виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи провадиться на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно з чинним законодавством. Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів з експлуатації.