14.5. Облік податків та обов’язкових платежів

Повне та своєчасне надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету та цільових фондів забезпечується досить складною системою їх обліку органами державної податкової служби. Цей облік забезпечує податкові органи, органи державного управління та платників податків інформацією про нараховані, відстрочені, розстрочені та сплачені податкові зобов'язання, податковий борг та його погашення, переплати, відшкодування з бюджету в розрізі платників податків та платежів.

Дані обліку дозволяють не тільки знати стан розрахунків платників податків з податкових зобов'язань на будь-яку дату, з будь-якого платежу та по будь-якому виду бюджету, але й планувати та прогнозувати надходження до державної скарбниці в майбутньому. Крім того, облік платежів дозволяє приймати виважені, обґрунтовані управлінські рішення для поточного та перспективного державного регулювання економікою країни.

Розробку та впровадження нормативних документів щодо організації обліку і звітності в органах державної податкової служби покладено на Державну податкову адміністрацію України, яка також виконує функції системного погодження та впровадження проектів автоматизованих інформаційних систем обліку та звітності (АІС), внесення змін до діючих АІС з урахуванням змін у податковому законодавстві.

Всю сукупність робіт по веденню обліку податків, зборів, інших обов'язкових платежів та складанню звітності можна умовно розділити на три етапи.

На першому етапі здійснюють ведення оперативного обліку та контролю платежів, складення і подання вищестоящим органам звітності відповідної форми. Ці функції покладені на державні податкові інспекції в районах та містах.

Основними завданнями обліку на першому етапі є:

1. відкриття карток особових рахунків платників за кожним видом платежів;

2. відображення в особових рахунках платників інформації про нараховані, відстрочені, розстрочені та сплачені податкові зобов'язання, податковий борг та його погашення, переплати, відшкодування з бюджету тощо в розрізі платників податків та платежів;

3. підведення підсумків в особових рахунках платників, їх перевірка та закриття;

4. формування за даними особових рахунків зведеної інформації в спеціальних реєстрах;

5. складення і подання вищестоящим податковим органам та органам місцевого самоуправління відповідного рівня звітності про нарахування, надходження, податковий борг та переплату платежів до бюджету.

На другому етапі обліку відбувається обробка звітної інформації, яка формується в нижчестоящих податкових органах та передається до вищестоящих. Вищестоящими податковими органами є: державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя). На підставі інформації, що надходить від нижчестоящих органів, формуються звітні дані, призначені як для внутрішнього користування, так і для передачі до відділу Головного управління обліку і звітності Державної податкової адміністрації України. До цього ж етапу відноситься і функція Державної податкової служби України — інформування органів державної влади.

Особові рахунки та порядок їх відкриття

Облік платежів платників податків ведеться спеціальними підрозділами обліку і звітності податкових органів в особових рахунках в розрізі платників податків, видів платежів та видів бюджетів. Форми особових рахунків та порядок їх ведення визначаються ДПА України, як правило, на кожний календарний рік, з урахуванням особливостей адміністрування конкретних податків, зборів та обов'язкових платежів.

Особові рахунки платників відкриваються структурним підрозділом обліку і звітності органу державної податкової служби щорічно за платниками, які:

• перебувають на податковому обліку — з початку року;

• взяті на податковий облік — з моменту взяття їх на облік;

• своєчасно не стали на податковий облік — з моменту нарахування або сплати платежу (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).

Відкриваються також особові рахунки платників податків і при реорганізації платників податків у випадках:

• зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків;

• об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків із ліквідацією платників податків, що об'єдналися;

• розподілу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків.

Підставою для відкриття особових рахунків є списки платників податків, одержані від структурних підрозділів органу державної податкової служби по обліку платників податків. Списки формуються засобами програмного забезпечення та містять: назву (або прізвище, ім'я та по батькові — для фізичної особи) платника; його ідентифікаційний код (номер); коди платежів відповідно до бюджетної класифікації із зазначенням символів звітності Національного банку; номерів рахунків, на які вони повинні зараховуватися, відкритих на ім'я територіальних органів державного казначейства або фінансових органів; виду бюджету. При цьому особові рахунки повинні бути відкриті не пізніше першого робочого дня, наступного за днем одержання списків платників податків.

У тих випадках, коли платник податків переходить на облік з одного органу державної податкової служби до іншого, новий особовий рахунок не відкривається. Облік надходження платежів ведеться у особовому рахунку, переданому з органу державної податкової служби за попереднім місцем реєстрації платника податків. В тому числі не відкривається особовий рахунок платника і при переведенні платників на обслуговування до великих платників податків.

Кожний особовий рахунок має свій номер. Номери особових рахунків юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності повинні відповідати ідентифікаційним кодам, що присвоюються згідно з Положенням про єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р., № 118. Номери особових рахунків фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності повинні відповідати ідентифікацій-ним номерам, що присвоюються згідно з Законом України «Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 р., № 320/94-ВР. Підприємствам, що проводять спільну підприємницьку діяльність, відкривають особові рахунки за додатковою ознакою, що відповідає реєстраційним (обліковим) номерам Тимчасового реєстру ДПА України.

Крім того, при відкритті особових рахунків платників кожному присвоюється порядковий номер, що діє протягом поточного року. Порядкові номери не пов'язані з реквізитами особових рахунків платників і присвоюються залежно від черговості відкриття цих рахунків. Вони використовуються для визначення кількості відкритих особових рахунків платників та відповідності відкриття рахунків списку платників.

Кожна картка особового рахунку має безпосередній вихід на Єдиний банк даних про платників податків — юридичних осіб, який є автоматизованою системою збору, накопичення та обробки даних про платників податків та включає дані інших реєстрів, а саме: реєстру платників ПДВ, реєстру прибуткових підприємств і організацій, реєстру неприбуткових організацій і установ, реєстру платників податків постійних представництв нерезидентів в Україні, реєстру договорів про спільну діяльність, реєстру великих платників податків. Зазначене дозволяє групувати облікові показники за всіма вищенаведеними ознаками.

Облік податкових зобов'язань

Під податковим зобов'язанням розуміють зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законодавством України.

Нарахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів здійснюється за кожним платежем окремо згідно з встановленими правилами. При цьому, визначати розмір податкового зобов'язання залежно від ситуації можуть як платники податків, так і контролюючі органи.

За більшістю платежів до бюджету та до державних цільових фондів платник податків зобов'язаний самостійно обчислити суму податкових зобов'язань та зазначити її у податковій декларації або у розрахунках, форми яких встановлюються нормативними актами, затвердженими ДПА України.

Податкові декларації платник податків подає до податкових органів у строки, які залежать від базового податкового періоду (п 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

У разі, коли податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені для такого базового податкового періоду.

Граничні строки подання податкової декларації підлягають продовженню керівником податкового органу або його заступником за письмовим зверненням платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

• перебував за межами України;

• перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

• перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

• мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

• був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

Необхідно мати на увазі, що податкові декларації приймаються податковим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників, а податкове зобов'язання, визначене платником у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації. Це податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Якщо платник податків не подає у встановлений строк податкову декларацію, податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму його податкового зобов'язання. Також податкові органи самостійно визначають суму податкового зобов'язання платника податків за таких умов:

• якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

• якщо контролюючий орган виявляє арифметичні або методоло-гічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;

• якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відпо-відальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

При цьому, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у зв'язку з відсутністю можливості встановити фактичне місцезнаходження підприємства або його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухилення платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами» від 27.05.2002 р. № 697 під непрямими методами визначення сум податкових зобов'язань платників податків розуміється визначення сум їх податкових зобов'язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також за оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) згідно з законом. При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи.

Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.

Для визначення елементів податкових баз при застосуванні непрямих методів органи державної податкової служби можуть використовувати інформацію, одержану згідно із законодавством, зокрема від:

• підприємств, установ та організацій, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансові установи, і суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб - довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність і одержані доходи, обсяги реалізованої продукції, видатки підприємств, установ та організацій усіх форм власності, відомості про поточні і вкладні (депозитні) та інші рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження в установлений термін валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності, а також іншу інформацію, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів) у порядку, визначеному законодавством;

• підприємств, установ та організацій, включаючи Національний банк України та його установи і комерційні банки, — відомості про суми коштів, виплачені суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, та утримані з них податки;

• органів, уповноважених проводити державну реєстрацію та видавати спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) на провадження деяких видів підприємницької діяльності, — відомості про видачу таких дозволів суб'єктам підприємницької діяльності;

• органів державної статистики та органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів — відомості про обсяги викидів, скидів і розміщення відходів;

• органів лісового господарства — відомості про фактичні обсяги заготовленої деревини, що відпускається на пні, живиці, другорядних лісових матеріалів, продуктів побічного користування та використання окремих земельних ділянок лісового фонду;

• органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства — відомості про фактичний обсяг води, забраної водокористувачами, та обсяг води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій;

• органів геологічного контролю — відомості про фактичні обсяги погашених у надрах балансових і позабалансових запасів або видобутих корисних копалин;

• органів державного гірничого нагляду — відомості про обсяги наданого у користування підземного простору (ділянки) надр;

• органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі рибного господарства — відомості про фактичні обсяги вилучених водних живих ресурсів;

• органів державного управління у сфері радіочастотного ресурсу — відомості про використання радіочастотного ресурсу на підставі відповідної ліцензії;

• органів з питань земельних відносин — відомості про площі земель, що перебувають у власності або користуванні платника податків;

• виконавчих органів місцевих рад — відомості про суми плати за оренду землі, комунального майна;

• регіональних відділень Фонду державного майна — відомості про суми плати за оренду державного майна;

• органів державної статистики — дані для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

• райдержадміністрацій та регіональних відділень Фонду державного майна — дані про приватизацію державного майна шляхом викупу підприємств та участь у створенні господарських товариств;

• бюро технічної інвентаризації — дані про зареєстровані об'єкти нерухомості;

• органів Державтоінспекції — інформацію про зареєстровані транспортні засоби;

• Держфлотінспекції — дані про зареєстровані судна;

• інспекцій Держтехнагляду — дані про зареєстровані трактори, комбайни та іншу сільськогосподарську техніку;

• нотаріусів — інформацію про операції купівлі — продажу майна;

• органів місцевого самоврядування — дані про земельні ділянки з розташованими на них будинками, а також земельні ділянки, виділені під забудову.

Зазначена вище інформація надається переліченими органами стосовно юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб.

Для визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами органи державної податкової служби можуть використовувати інформацію та документи про діяльність платника податків, одержані згідно із законодавством, зокрема:

• про державну реєстрацію, фактичне місцезнаходження, кількість найманих працівників, види діяльності, джерела походження доходів, взаєморозрахунки з постачальниками та споживачами, рахунки у банках і рух коштів на них, обсяги готівкових розрахунків, суми наданих та одержаних позик;

• про виявлені та задокументовані під час перевірок, не задекларовані та/або не зазначені у розрахунках доходи і витрати платника податків;

• про результати обстежень будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та житла громадян, якщо воно використовувалось як реєстраційна адреса суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи та для одержання доходів;

• письмові пояснення і відомості керівників, інших посадових осіб підприємств, установ та організацій, діяльність яких перевіряється;

• вилучені документи, що свідчать про приховання (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), та вилучені у суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб реєстраційні свідоцтва або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо), які порушили порядок провадження підприємницької діяльності;

• відомості та документи, отримані внаслідок проведеної оперативно-розшукової діяльності. Визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами може здійснюватися органами державної податкової служби лише стосовно податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб (щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб), податку з реклами, рентних платежів, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, готельного збору, збору за спеціальне використання природних ресурсів і збору за забруднення навколишнього природного середовища з використанням:

• методу економічного аналізу. Метод економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати та інші), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для оцінки таких елементів податкової бази:

• обсягів виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються, виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаних сировини, матеріалів, електричної теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості одержаних марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та інших показників;

• матеріальних та нематеріальних витрат, при розрахунку яких можуть використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів;

• приросту активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;

• витрат на оплату праці, які визначаються, виходячи з установленої участі працівників у господарській діяльності платника податків, підтвердженої документально, або на підставі письмових пояснень працівників про фактично одержані доходи;

• валових доходів і валових витрат, які розраховуються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманих з інших джерел згідно із законодавством;

• обсягів реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї продукції на початок та кінець звітного періоду;

• методу розрахунку грошових надходжень. Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника податків, яка підтверджується банківськими документами, та інша інформація (документи), що підтверджують одержання коштів платником податків;

• методу контролю витрат та доходів суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб. Даний метод базується на аналізі показників (доходи, витрати та інші), які характеризують підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності — фізичної особи. Якщо орган державної податкової служби встановлює перевищення суми витрат суб'єкта підприємницької діяльності — фізичної особи над сумою задекларованого доходу і такий суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа не підтверджує документально або відмовляється надати інформацію щодо джерела такого доходу, орган державної податкової служби визначає суму перевищення для включення її до бази оподаткування згідно з положеннями розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»;

• методу аналізу інформації про доходи та витрати платників податків. Даний метод базується на оцінці інших елементів податкової бази, які можуть визначатися органами державної податкової служби на основі оцінки наведеної вище інформації, яка використовується при визначенні елементів податкових баз та сум податкових зобов'язань.

Результати перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, оформляються актом, що затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів.

Платнику податків у встановленому порядку надсилається податкове повідомлення, в якому, зокрема, зазначаються нарахована за непрямими методами органом державної податкової служби сума податкового зобов'язання, належна до сплати, опис методів, які при цьому були застосовані, а також сума штрафних санкцій (за їх наявності).

Рішення про нарахування сум податкових зобов'язань за непрямими методами може бути оскаржене платником податків у порядку, передба-ченому законодавством.

Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1 095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли таку податкову декларацію було надано пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суми податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'я-зання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання вказаних строків давності, якщо:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.

У разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контро-люючим органом, контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення — письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених законодавством. У податковому повідомленні зазначаються підстава для нарахування, посилання на норму податкового закону, згідно з якою були зроблені розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контро-люючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник згоден з його розміром.

У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання, прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право на апеляційне узгодження податкового зобов'язання. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено два варіанти апеляційного узгодження (п. 5.2):

• адміністративне оскарження рішення контролюючого органу;

• подача заяви в суд (господарський суд).

Механізм реалізації норм зазначеного Закону щодо оскарження рішень податкових органів передбачено Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України від 02.03.2001 р., № 82.

Терміни сплати податкових зобов'язань залежать від способу узгодження цих зобов'язань: зазначена у поданій платником податків податковій декларації сума податкового зобов'язання повинна бути сплачена платником самостійно протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації;

1. якщо контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строк, визначений у законі з відповідного податку, а за його відсутності — протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування;

2. у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'я-зання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Документи, що є підставою для відображення в обліку нарахованих податкових зобов'язань

Оперативний облік податкових зобов'язань ведеться на підставі документів, що готуються безпосередньо органом державної податкової служби, надходять від судових та інших органів, платників податків згідно з діючими порядками передачі інформації та внутрішнього документообігу.

Платниками податків подаються такі документи, які є підставою для відображення податкових зобов'язань в обліку: податкові декларації (розрахунки), довідки про суми платежу на збільшення або зменшення податкових зобов'язань за звітний період, розрахунки авансових платежів та інші документи, які подаються платниками податків до податкового органу в порядку та за терміном, установленим чинним законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування платежів.

Документами, що безпосередньо готуються органами державної податкової служби, вважаються:

• рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, що складене за актами перевірок;

• рішення про застосування санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання;

• рішення про скасування або зміну раніше прийнятого рішення про нарахування податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій), або податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження;

• розрахунок суми податкового зобов'язання, якщо згідно з нормативно-правовими актами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є податковий орган;

• акт документальної перевірки з питань прибуткового податку з громадян;

• інші документи, якщо такі передбачені чинним податковим законо-давством.

За документами, що підтверджують податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, структурні підрозділи, що здійснюють розрахунок сум (донараховують суму) податкового зобов'язання, складають та направляють платнику податків у порядку, затвердженому ДПА України, податкове повідомлення (для платників податків — юридичних осіб форми «Ю», для платників податків — фізичних осіб форми «Ф»).

Податкове повідомлення складається щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу). Якщо згідно із законами з питань оподаткування передбачено декілька строків сплати нарахованого податковим органом податкового зобов'язання, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках податкового повідомлення.

Податкове повідомлення має містити повну суму податкового зобов'язання, нараховану платнику податків за актом документальної перевірки, та штрафних санкцій за їх наявності, визначену у Рішенні або розраховану в інших документах, передбачених чинним законодавством. Якщо Рішення містить розраховану суму податкового зобов'язання за декількома податками, то податковим органом складається відповідна кількість податкових повідомлень. До податкового повідомлення додається розрахунок податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій), якщо надання такого розрахунку передбачено чинним законодавством.

Структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, вносить його до реєстру податкових повідомлень, направлених юридичним особам — платникам податків, або реєстру податкових повідомлень, направлених фізичним особам, які ведуться в цілому в податковому органі в електронному вигляді щодо окремих платників податків.

Відповідальним за достовірність інформації про податкове повідом-лення у реєстрі податкових повідомлень є структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення. Відповідальним за збереження інформації у реєстрах податкових повідомлень є структурний підрозділ, на який покладено функції із супроводження та збереження баз даних.

Кожне податкове повідомлення має свій номер, який складається з двох частин: через дріб проставляються порядковий номер податкового повідомлення та код структурного підрозділу, який його склав.

Після складення в той самий день податкове повідомлення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції для надсилання (вручення) платнику податку. У разі складення податкового повідомлення (податко-вих повідомлень) на підставі прийнятого Рішення таке податкове повідомлення (податкові повідомлення) передається разом з вищезазна-ченим Рішенням. Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції податкового органу, у день отримання податкового повідомлення від структурного підрозділу, що його склав, надсилає (вручає) податкове повідомлення платнику податків, при цьому корінець податкового повідомлення залишається в податковому органі.

Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення може бути відкликаним у випадках, коли:

а) сума податкового зобов'язання, а також штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків (датою відкликання є день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (штрафних санкцій));

б) податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження (датою відкликання є день прийняття рішення про скасування або зміну нарахованої суми);

в) рішення податкового органу про нарахування суми податкового зобов'язання скасовується або змінюється судом (датою відкликання є день отримання платником податків відповідного рішення суду);

г) стосовно визначеного податкового зобов'язання досягається податковий компроміс (датою відкликання є день отримання платником податків нового податкового повідомлення).

Якщо нарахована сума податкового зобов'язання зменшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане повідомлення вважається відкликаним від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника податкового органу, то повідомлення вважається відкликаним з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Якщо рішення про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, повідомлення вважається відкликаним з дня, наступного за останнім днем зазначеного 20-денного строку.

У випадках, коли діючою нормативною базою передбачене визначення податкового зобов'язання за фактом зарахування коштів на бюджетні рахунки, підставою для нарахування платежів є реєстр органу Держказначейства України (фінансового органу), що підтверджує надходження коштів на бюджетні рахунки.

Крім того, підставою для оперативного обліку нарахованих платежів до бюджету є рішення (ухвала, постанова) суду (господарського суду) про нарахування (наприклад, державне мито) або визнання недійсним рішення органу державної податкової служби про застосування та стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, скасування раніше нарахованих сум податкового зобов'язання (боргу).

Документи про нарахування платежів до бюджету реєструються у відповідному структурному підрозділі органу державної податкової служби, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів із відповідною відміткою про їх реєстрацію та автоматичним проведенням попередньої перевірки за допомогою програмного забезпечення. Після реєстрації та перевірки документи у визначений термін імпортуються підрозділами обліку в бази даних відповідного програмного комплексу для проведення нарахувань до карток особових рахунків.

Документи на нарахування платежів, які подано з порушенням податкового законодавства, без рішення керівника до виконання не приймаються.

Відображення податкових зобов'язань

в особових рахунках платників

Записи в особових рахунках платників проводяться в хронологіч-ному порядку за датами операцій на підставі документів, що вказані вище. При цьому, на всіх документах, що надходять до підрозділів обліку і звітності в паперовому вигляді, проставляється віза керівника або його заступника — «До обліку».

Документи, що підтверджують податкові зобов'язання, самостійно визначені платником, та документи, що надходять від судових органів, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, та з відміткою про реєстрацію направляються до підрозділів приймання та обробки податкової звітності, де розносяться до електронної бази податкової звітності та формуються в електронні реєстри. Електронні реєстри нарахованих сум передаються підрозділам обліку і звітності для імпорту (занесення) нарахованих сум платежів до карток особових рахунків платників податків. Спеціалісти підрозділів обліку і звітності в автоматичному режимі формують реєстри рознесених сум та проводять звірку з реєстрами нарахованих сум. Після звірки та виправлення розбіжностей, якщо такі мають місце, реєстр нарахованих сум податкової звітності передається до підрозділу, що його сформував, з відміткою про повноту обліку сум в особових рахунках платників податків.

Нарахування податкових зобов'язань, що самостійно визначені платником податків, проводиться в картках особових рахунків у розділі «Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій» за кодами операцій:

• нараховано за даними декларації (розрахунку);

• нараховано за даними нової (уточненої) декларації (розрахунку), у тому числі: уточнення даних поточного року; уточнення даних минулих звітних років (із зазначенням періоду, за який вносилися зміни);

• зменшення нарахування: за декларацією платника податків; за новою (уточненою) декларацією (розрахунку); за кредитним договором; за даними про відшкодування.

Якщо останній день строку подання податкової звітності припадає на вихідний або святковий день, нарахування платежів в особових рахунках платників здійснюється наступного за вихідним або святковим днями робочого дня.

При поданні нової податкової декларації, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання платника податків, нарахування в особовому рахунку платника проводиться на дату її подання із зазначенням терміну сплати, визначеного законодавством (протягом 10 календарних днів, наступних за датою реєстрації в органі державної податкової служби).

У випадку нарахування податкових зобов'язань органом державної податкової служби записи в особових рахунках здійснюють на підставі реєстру податкових повідомлень, що складається за даними корінців податкових повідомлень.

Нарахування податкових зобов'язань, визначених органом державної податкової служби, проводиться в особовому рахунку платника у розділі «Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій» за кодами операцій:

• нарахування основного платежу за актами документальних перевірок;

• нарахування основного платежу при виявленні арифметичних помилок;

• нарахування основного платежу при виявленні методологічних помилок;

• нарахування штрафних (фінансових) санкцій;

• за даними платника;

• за даними органу державного податкової служби.

Для забезпечення контролю за правильністю рознесення до особових рахунків платників податків сум нарахувань підрозділи обліку і звітності виконують такий регламент контрольних функцій:

1. щомісячно проводять в автоматичному режимі звірки даних про суми податкових зобов'язань, визначених у реєстрах, з даними реєстрів інших структурних підрозділів, що супроводжують ці питання. Звірка проводиться в розрізі платників податків, платежів, бюджетів, сум та інших реквізитів;

2. у випадку виникнення розбіжностей формують в автоматичному режимі протокол розбіжностей, форма якого затверджується наказом ДПА України, та подають його відповідальній службовій особі відповідного структурного підрозділу для виявлення та усунення причин розбіжностей.

Нарахування сум штрафних санкцій здійснюється в тому ж порядку, що й нарахування податкових зобов'язань, визначених платником податків та нарахованих (зменшених, списаних) органом державної податкової служби. При цьому:

облік сум штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих та сплачених платником податків самостійно до початку перевірки органом державної податкової служби, ведеться в особовому рахунку платника податків на підставі даних електронних реєстрів, складених за даними нової податкової декларації (розрахунку), в якій штрафні санкції відображаються окремим рядком;

облік сум штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, ведеться в автоматичному режимі на підставі даних електронного реєстру податкових повідомлень, складених за рішенням керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, за кожним платежем окремо на дату останнього дня граничного строку сплати;

облік штрафних (фінансових) санкцій в особових рахунках платників податків, які подали до установи банку платіжне доручення на перерахування суми податкового боргу (часткового податкового боргу) до бюджету, призупиняється на дату його реєстрації у цих установах на суми сплати податкового боргу (часткового податкового боргу).

Суми штрафних (фінансових) санкцій обліковуються в особових рахунках платників податків за окремими кодами операцій у розділі «Розрахунки основних платежів та штрафних санкцій» за терміном сплати.

Облік сплати податкових зобов'язань

Підрозділи обліку та звітності податкових органів для відображення в особових рахунках платників податків погашення податкових зобов'язань отримують відповідні документи від органів державного казначейства або фінансових органів. Перелік документів, що підтверджують погашення платником податків податкових зобов'язань, наведено в таблиці

Необхідно мати на увазі, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників податків за належними до бюджету платежами органи державної податкової служби ведуть оперативний облік платежів згідно з кодами бюджетної класифікації. При цьому, суми донарахованих платежів за результатами документаль-них перевірок та штрафних (фінансових) санкцій обліковуються за тими ж кодами бюджетної класифікації, що й основні платежі.

Відомості про надходження платежів повинні бути відображені в особових рахунках платників податків у день отримання від органів Державного казначейства (фінансових органів) даних про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. У разі виявлення у зазначеному реєстрі сум надходжень, структура яких не відповідає вимогам автоматичного обліку платежів до бюджету, ці дані у день отримання електронного реєстру розрахункових документів обліковуються в окремому особовому рахунку за спеціальним кодом та у реєстрі надходжень та повернень. Зазначені суми надходжень підлягають уточненню та обліку у відповідних особових рахунках платників податків не пізніше 5 днів від дня одержання копій розрахункових документів від органу Державного казначейства (фінансового органу).

Під час опрацювання розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «Призначення платежу» на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляються дата та підпис відповідальної особи, яка її провела.

Порядок передачі інформації від органів Державного казначейства до органів державної податкової служби затверджено спільним наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України.

Крім обміну інформацією, цим Порядком передбачено терміни проведення звірок доходів між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України на всіх рівнях. Зокрема, не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним, управління (відділення) Державного казначейства мають проводити з відповідними податковими органами звірку доходів за всіма кодами бюджетної класифікації на підставі довідок про надходження до державного бюджету та відомостей № 2 та № 2м. За результатами звірки складаються акти звірки. Акти звірки підпорядкованих органів Державного казначейства України та Державної податкової служби разом із звітами про виконання доходної частини державного бюджету в термін, передбачений для надання звітів, в обов'язковому порядку надсилаються до органів вищого рівня. Державне казначейство України та Державна податкова адміністрація України проводять звірку надходжень платежів до державного бюджету та бюджетів областей, міст Києва та Севастополя за всіма кодами бюджетної класифікації щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним. Зазначені звірки проводяться на підставі звітів про надходження до бюджетів, одержаних від управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, Головних фінансових управлінь в областях, містах Києві та Севастополі. За результатами звірки також складають акти звірки.