1.4.2.4. Стандартизованість діагностичної методики

У психологічній діагностиці під стандартизованістю вимірювальної методики розуміють регламентованість процедури її проведення (уніфікованість інструкцій, бланків, способів реєстрації результатів, умов проведення обстеження; наявність характеристик контингенту досліджуваних, для яких призначена методика), визначеність єдиного критерію оцінки результатів діагностичного вимірювання [42]. Така регламентація, уніфікація, приведення до єдиних нормативів процедури вимірювання та оцінок його результатів здійснюється під час стандартизації сконструйованої діагностичної методики.

У найзагальнішому вигляді стандартизація розробленої психодіагностичної методики передбачає:

• Формування репрезентативної вибірки стандартизації та отримання на ній первинних даних про об’єкт психодіагностики. В якості об’єкта конкретного психологічного дослідження з усього розмаїття носіїв психіки (генеральної сукупності²⁴) обираються ті, для яких призначена розроблена методика. Цей вибір є проблемою комплектування контингенту вибірки (вибіркова сукупність) стандартизації. Найважливішою характеристикою вибіркової сукупності, яка забезпечує можливість використовувати одержані за її участю дані на всю популяцію, є репрезентативність - властивість вибірки від ображати в якісному та кількісному аспекті характеристики генеральної сукупності²⁵. Вона залежить переважно від двох факторів: способів отримання вибірки з генеральної сукупності та її обсягу. Для забезпечення репрезентативності вибірки необхідно, щоб кожна одиниця гомогенної генеральної сукупності мала рівну ймовірність потрапляння до вибірки незалежно від досліджуваної ознаки [42]. Найчастіше для цього використовують імовірнісні (наприклад, рандомізація) або невипадкові (наприклад, страто- метричний метод, стратегія еквівалентних пар тощо) процедури

• Під поняттям “генеральна сукупність” зазвичай розуміють будь-яку велику сукупність (множину) елементів, що об’єднуються за однією або декількома спільними характеристиками (ознаками). У психології генеральна сукупність представлена носіями психіки (людьми, соціальними групами, тваринами), на яких спрямовуються дослідницькі дії або щодо яких робляться висновки [42], [»^94]

• Такими характеристиками (модераторами) контингенту досліджуваних є стать, вік, рівень освіченості, соціально-економічний статус, регіон проживання та інші демографічні показники.

відбору [73]. Репрезентативність вибірки також визначається достатньою кількістю досліджуваних. Як зазначає В.М.Дружинін, при чисельності групи 30-35 осіб коефіцієнти кореляції вище 0,35 є статистично значущими при р - 0,05 [73], тому оптимальним вважається обсяг вибірки від 30 осіб. Верхня кількісна межа репрезентативної вибіркової сукупності варіюється від 500 до декількох тисяч досліджуваних, що обумовлюється характером статистичних норм, які на ній визначаються [39].

• Доведення нормального розподілу первинних оцінок та приведення їх у разі необхідності до нормального виду. Стандартизація психодіагностичного вимірювального інструмент- гарію грунтується на аксіомі нормальності припущення, що всі психічні характеристики розподілені в популяції за нормальним законом Гауса. Проте, таке припущення є певною ідеалізацією, адже на практиці результати вимірювань часто дають розподіл, який значно відрізняється від нормального [152]. В зв’язку з цим виникає необхідність перевірки гіпотези про нормальність розподілу первинних оцінок. Це може здійснюватися двома способами: або за допомогою ^.-критерію Колмогорова-Смирнова, котрий передбачає обчислення абсолютних величин різностей між емпіричними та теоретичними частотами, або з використанням ^-критерію Пірсона, що пов’язаний із зіставленням емпіричного розподілу ознаки з теоретичним (нормальним) [244].

Відхилення гіпотези про нормальний розподіл “сирих” оцінок може свідчити про малий обсяг вибірки стандартизації та її нерегірезентативність, про неможливість взагалі отримати нормальний розподіл через специфіку вимірюваної властивості або через будову діагностичної методики. В цьому випадку з метою нормалізації розподілу розширюється обсяг вибірки, змінюються діагностичні завдання, здійснюються низка логарифмічних та тригонометричних перетворень первинних результатів діагностичного вимірювання. Якщо перевірка узгодженості емпіричного розподілу з нормальним дає позитивні результати, то це означає, що отриманий розподіл є стійким, тобто репрезентативним щодо генеральної сукупності, та на його основі можна визначити репрезентативні статистичні норми шляхом переведення “сирих” оцінок у стандартну шкалу [189].

• Переведення первинних оцінок у стандартну пікету. Важливим моментом стандартизації діагностичної методики є процедура отримання нормалізованих стандартних показників шляхом лінійного або нелінійного перетворення первинних оцінок. Показники, отримані внаслідок лінійного перетворення, називаються 2-показниками та обчислюються за такою формулою:

а

де 2і - стандартна оцінка і-го досліджуваного;

Хі - вихідна оцінка /-го досліджуваного;

.V - середнє арифметичне значення;

<7 - середнє квадратичне відхилення.

Стандартні 2-оцінки є незручними для практичного використання, оскільки часто бувають дрібними або від’ємними. Тому на практиці здійснюється їхня трансформація в інші види стандартних шкальних оцінок за такими формулами:

• Т-шкала = 2> 10 + 50;

• шкала 10 = 2^х 15+100;

• шкала “стенайнів” (стандартна дев’ятибальна шкала) = 2x2 + 5;

• шкала “стенів” (стандартна десятибальна шкала) = 2x2 + 5,5.

Процедура більш точного нелінійного перетворення пов’язана з використанням так званих конверсійних таблиць, у якій наводиться повний перелік відповідностей між інтервалами сирої шкали та інтервалами стандартної (див. нижче табл. 3).

Таблиця З

Конверсійна таблиця для переводу первинних балів у стандартну дев’ятку (стенайни)

Стени	9	8	7	6	5	4	3	2	1
Сума балів за правильну відповідь	143	129- 142	115- 128	101— 1 14	87- 100	73- 86	59- 72	45- 58	44

Окрім процедур лінійної та нелінійної стандартизації існують інші способи приведення нормованих оцінок у зручний для практичного використання вигляд, серед яких варто виділити метод Р.Б.Кеттелла та квантильну стандартизацію.

Так, Р.Б.Кеттелл запропонував схему (див. нижче рис. 4) переводу вихідних оцінок у 10-бальну стандартну рівноінтерваль- ну шкалу стенів.

Середнє арифметичне значення в “сирих” балах (М=10,2) приймається за точку відліку. Вправо від середнього відкладаються інтервали, рівні /і стандартного відхилення (0,5а), тобто 2,4x0,5 1,2 “сирого” балу. Таким чином визначається межа інтервалу - від 10,2 до 11,4. На рисунку видно, що у цей інтервал потрапляє лише одне “сире” значення - 11 балів, яке відповідає 6 стенам. Вліво від середнього значення також відкладається 1,2 “сирі” бали (10,2-1,2=9) та визначається межа інтервалу - від 9 до

• який відповідає 5 стенам і т. д. [244].

Запропонований Р.Б.Кеттеллом метод стандартизації є методом приблизного інтервального подання даних, адже, як бачимо, за різну кількість балів (наприклад, 16, 17, 18, 19, 20) нараховується однакова кількість стенів (10). Тому цей метод використовують у тих випадках, коли не потрібна висока точність вимірювання [152].

На відміну від методу Р.Б.Кеттелла, який на основі групування оцінок, дозволяє визначити ступінь відхилення індивідуального результату від середньо групового, квантильна стандартизація використовується для оцінки місця, котре посідає респондент у популяції за досліджуваною ознакою, тобто дозволяє з’ясувати, який відсоток досліджуваних виконує діагностичну пробу краще або гірше за нього.

Квантиль - це загальне поняття, котре реалізується у квартилях, квинтелях, децилях та процентилях. Наприклад, три квартилі (СЬ, С)₂, С>з) розподіляють вибірку на 4 рівні частини (кварти) таким чином, що 25% досліджуваних розташовуються нижче Рь 50% - нижче <3₂ і 75% - нижче С>₃. Чотири квинтеля (К_ь К₂, К₃, К₄) розподіляють вибірку аналогічним образом на 5, дев’ять децилей (О_ь..., Б₉) - на 10, а дев’яносто дев’ять процен- тилей (РіР₉₉) — на 100 рівних частин (див. нижче рис. 5).

а₃

к.

Оз Од О7

ипшІимІшіІиііішЬшІшіІшиїмі

^р0 Р|0 ^20 ^Р30 Р<Ю Рьо Рво Р70 Рно Р90 Р)00

Рис. 5. Взаємовідношення між квартилями, квинтелями, децилями та процентилями

Для визначення стандартизованих квантильних оцінок знаходяться проекції квантилів на криву розподілу (див. нижче рис. 6).

Рис. 6. Процентіиіьні оцінки

На рисунку видно, що номер квантиля вказує на відносне положення досліджуваного у нормативній вибірці. Наприклад, квантильна оцінка З і процентильна оцінка 75 указують на те, що високу оцінку можуть мати лише 25% досліджуваних [152].

Таким чином, указані види стандартних перетворень забезпечують трансформацію оцінок у зручний для осмислення та інтерпретації вигляд.

4. Встановлення статистичних норм (нормативних показників). Внаслідок проведення процедури стандартизації стає

можливим визначення рівня досягнень або ступеня вира-женосгі психологічних властивостей, які є об’єктами вимірювання, - розробка статистичних норм [42]. Зазвичай статистичні нормативні показники подаються у вигляді середніх величин (Зс) та стандартного квадратичного відхилення (а), що дозволяє встановити відносне положення конкретного результату кожного досліджуваного порівняно з вибірковими даними. Гак, наприклад, при х = 100, а =16 результати, розташовані в межах х ±о (від 84 до 116), вказують на діапазон статистичної норми для досліджуваних: ті, чиї результати є меншими за 84, знаходяться нижче норми, а ті, чиї результати вище 116 - вище норми [223].

Окрім статистичних норм у психодіагностиці виділяють поняття “соціально-психологічний норматив'' [222], під яким розуміють систему існуючих об’єктивно-необхідних, співвіднесених із віком вимог суспільства до психічного розвитку індивіда [223]. Вказані вимоги втілюються в сукупності вербально-логічних завдань, успішність виконання яких свідчить про ступінь наближеності інтелектуальних або мотиваційно-особистісних властивостей досліджуваного до таких нормативів-еталонів та вказує на можливі напрямки їхнього розвитку [65].

МОДУЛЬ 2. ТИПОЛОГІЇ ДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДІВ ГА МЕТОДИК