• Опитувальники цінностей

У тлумаченні різними авторами поняття “цінність” існує відносна термінологічна єдність: цінності розуміються як найзна- чущі (тобто необхідні для задоволення провідних потреб, інтересів тощо) для особистості предмети або явища оточуючої дійсності (О.М.Вовченко, М.С.Каган, О.Т.Москаленко, Р.Перрі, В.Ф.Сер- жангов, Т.Шибутані та ін.) [80]. Формуючись у процесі засвоєння соціального досвіду, цінності виявляються в інтересах, настановах та інших особистісних проявах, слугуючи важливим фактором регуляції поведінки особистості та міжособистісних стосунків [264].

У психологічній літературі можна знайти різні класифікації цінностей, проте, лише деякі з них грунтуються на реальному емпіричному матеріалі та є функціональними з точки зору психодіагностики. Це, насамперед, класифікації за М.Рокичем, Ш.Швар- цем, М.І.Лапіним, С.С.Бубновою.

Класифікація цінностей за М.Рокичем [80]:

• термінальні цінності (цінності-цілі) — такі значущі об’єкти соціальної дійсності, на які поширюються переконання особистості про те, що з особової, групової або суспільної точок зору вони варті того, щоб до них прагнути, домагатися їх;

інструментальні цінності (цінності-засоби) - якості та способи дій, на які р поширюються переконання особистості про те, що з особової, групової або суспільної точок зору вони є бажаними для особистості в більшості соціальних ситуацій.

Класифікація цінностей за Ш.Шварцем [97]:

• гедонізм (насолода життям);

• досягнення (особистий успіх, який виявляється в компетентності);

• влада (соціальний статус і престиж, домінування й контроль над людьми й ресурсами);

• самокерування (незалежність у виборі цілей, поведінки, творчості);

• стимуляція (прагнення до урізноманітнення життя, до ризику);

• загальність (захист благополуччя всіх людей і природи, прагнення до соціальної справедливості, рівності, миру);

• доброзичливість (турбота про благополуччя людей, з якими даний індивід підтримує взаємостосунки);

• безпека (гармонія та стабільність суспільства, відносин, власної особистості);

• конформізм (обмеження в діях та намірах, котрі можуть нашкодити іншим людям, не виправдати соціальні очікування, порушити норми);

• традиційність (повага та прийняття звичаїв, ідей, які притаманні даній культурі);

• духовність (духовне життя, внутрішня гармонія).

Класифікація цінностей за М.І.Лапіним [80]:

• вітачьні (відповідають первинним потребам);

• інтеракціоністські (відповідають комунікативним потребам);

• соціалізаційні (відповідають складнішим потребам у засвоєнні цінностей, норм, взірців поведінки тощо);

• смисложиттєві (відповідаючі, вищим потребам у наповненні діяльності загальним, значущим для всього життя сенсом).

Класифікація цінностей за С.С.Бубновою [34]:

• духовні цінності (любов; допомога людям та милосердя; пошук прекрасного та насолода ним, пізнання нового);

• соціальні цінності (високий соціальний статус; визнання та повага людей; висока соціальна активність);

• матеріальні цінності (здоров’я; високе матеріальне забезпечення);

• цінності спілкування',

• цінності задоволення та відпочинку.

Поняття “цінність” слід відрізняти від поняття “ціннісна орієнтація”, щодо змісту якого склалося принаймні 5 основних точок зору:

• ціннісні орієнтації - це ставлення особистості до життєвих цінностей (С.С.Бубнова, М.В.Дьоміна, Р.Х.Шакуров);

• ціннісні орієнтації - це прагнення, інтерес особистості до життєвих цінностей (О.Г.Здравомислов, В.Б.Ольшанський);

• ціннісні орієнтації - це спрямованість особистості на життєві цінності (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, В.О.Ядов);

• ціннісні орієнтації - це уявлення особистості про життєві цінності (К.Клакхон, Д.О.Леонтьєв, Г'.Олпорт, М.Рокич);

• ціннісні орієнтації - це настанова особистості на життєві цінності (І.С.Кон).

Узагальнюючи вказані точки зору, Н.А.Журавльова визначає поняття “ціннісні орієнтації” таким чином. Ціннісні орієнтації - це відносно стійка, соціально обумовлена спрямованість особистості на ті чи ті цілі, котрі мають для неї смисло- життєві значення, а також на конкретні способи їх досягнення, які виявляються у певних особистісних якостях, взірцях (способах) поведінки та є відносно незалежними від наявних ситуацій [80, с.28]. Утворюючи вищий рівень диспозиційної ієрархії в структурі особистості, ціннісні орієнтації є підгрунтям для оцінок навколишньої дійсності та детермінантами схильності особистості до певної соціальної активності.

Опис опитувальників цінностей, призначених для вимірювання ціннісних орієнтацій особистості, поданий нижче в таблиці 27.

Таблиця 27