• Тема 9. Проективний підхід у психодіагностиці.

Загальна характеристика проективних методик 266

• Поняття про проекцію 266

• Теоретичні обгрунтування проективного підходу

до діагностики особистості 268

• Класифікація проективних методик 270

Модуль 4. Застосування математико-статистичних методів у психодіагностиці 289

• Тема 10. Математико-статистична обробка даних психодіагностики. Дескриптивна та індуктивна статистика 289

• Особливості застосування математичних методів

у психодіагностичних дослідженнях 290

• Поняття про психодіагностичні дані.

Види даних 292

• Групування, табулювання та рапжуваиня даних 293

• Графічне подання розподілу частот 296

• Дескриптивна статистика 296

• Параметри положення (міри центральної

тенденції) 297

• Параметри розсіяння (міри мінливості) 298

• Нормальний розподіл 300

• Статистичні гіпотези та статистичні

критерії 304

• Рівень статистичної значущості 306

• Класифікація статистичних завдань та методів їхнього розв’язання 307

• Зіставлення ознак з метою виявлення міри

зв’язку між ними 307

• Виявлення відмінностей у розподілі

ознаки 318

• Тема 11. Методи багатовимірного статистичного аналізу

даних 334

• Дисперсійний аналіз 334

• Кластерний аналіз 336

• Факторний аналіз 337

• Тема 12. Використання пакету статистичних комп’ютерних програм 8р88 для обробки даних психодіагностичного

обстеження 340

• Запуск програми та її інтерфейс 341

• Створення нового файлу даних 344

• Описові статистики 348

• Аналіз даних у 8Р88.

Побудова таблиць зв’язаності 354

• Кореляційний аналіз даних у 8Р88 356

• Параметричний критерій достовірності відмінностей

за І-критерієм Ст’юдента 358

• Непараметричні критерії достовірності

відмінностей 362

• Однофакторний дисперсійний аналіз

(АШУА) 370

• Кластерний аналіз 373

• Факторний аналіз 377

ОСНОВНА ЛП КІ*АТУРА 385

ДОДАТКИ 407

ДОДАТОК А. Завдання для індивідуальної та самостійної

роботи 407

ДОДАТОК Б. Завдання до семінарських занять 415

ДОДАТОК В. Питання для самоконтролю 419

ДОДАТОК Д. Методика оцінки ефективності навчальної

діяльності студентів 424

Іменний покажчик 431

Предметний покажчик 440

Указані фактори були виявлені Л.Терстоуном за допомогою факторного аналізу матриць інтеркореляцій між тестами.

• В.О.Моляко описані 5 основних стратегій: стратегія комбінування, асоцію- вання, реконструювання, універсальна стратегія та стратегія випадкових підстановок, на розвиток яких спрямована розроблена ним методика творчого тренінгу КАРУС.

⁵² У даному випадку йдеться про статистичну норму.

⁵⁴ Синонімом даного пбняття у вітчизняній літературі іноді виступає термін “шкала”. В англомовній літературі для позначення даної групи методик використовують терміни іпуепіогу (опис, перелік), ^иез^юппаіге (опитувальник, анкета), зигуеу (огляд, опитування).

⁵⁶ Принцип конструювання тестів на основі емпіричного знаходження психологічних ознак, які дозволяють віддиференціювати релевантні критеріальні групи (наприклад, групу досліджуваних із клінічним діагнозом) від контрольних (наприклад, здорових людей) [42].

⁶³ Як зазначають В.М.Мельников та Л.Т.Ямпольський, типи об’єднують групи схожих досліджуваних та складають інший набір пояснювальних понять, де іменем поняття виступає назва відповідного типу, а зміст розкривається шляхом опису типового (або усередненого) представника [152].

⁶⁴ Внутрішніми засобами самопізнання, за І.І.Чесноковою [282], є самосприй- ияття та самоспостереження, які задаються рамками зіставлення “Я” та інших людей (спочатку певна якість сприймається та розуміється в іншій людині, а потім вона переноситься на себе).

За І.І.Чесноковою, самопізнання відбувається в процесі аутокомунікації (у межах “Я-Я”) за допомогою самоаналізу та самоосмислення.

¹² 'Гак, наприклад, Ю.Є.Сосновикова пропонує класифікувати психічні стани із урахуванням їхньої тривалості, просторових характеристик, структурних особливостей, напруженості, адекватності, усвідомленості тощо (цит. за [1 12]); В.О.Ганзен виокремлює вольові (праксичні та мотиваційні), афективні (гуманітарні та емоційні) психічні стани та стани свідомості (виявляються у станах уваги) [52]; О.О.Прохоров пише про діяльнісні стани (натхнення, захоплення та ін.), стани спілкування (симпатія, відвертість тощо), стани, зумовлені системою ставлень до дійсності та спрямованістю (стурбованість, ворожнеча та ін.), психофізіологічні стани (бадьорість, утома, сонливість тощо), вольові стани (рішучість, лінощі тощо), інтелектуальні стани (задумливість тощо) [218] та ін.

б)

Рис. 18. Схематична ілюстрація між індивідуальних відмінностей у розташуванні екзистенційних понять у семантичних просторах досліджуваних, які переживають актуальний досвід щасливого (а) та нещасного (б) кохання

¹⁹ Аналогом конотативного значення в понятійному апараті вітчизняної психології є поняття особистісного сенсу (Леонтьєв О.М., Леонтьєв О.О., Леонтьєв Д.О.).

⁸¹ У трьохкомпонентній те< ії емоцій В.Вундта фактор “Оцінка” інтерпретується як параметр “задоволення - незадої ілення”, фактор “Сила” - як “напруження - розслаблення”, а фактор “Активніст'” - як “збудження - заспокоєння” [8].

⁸⁴ Детальна інтерпретація проективних ознак у малюнках подана у [128].

⁹² Під поняттям “модель” розуміється речова, знакова або уявна система, що відтворює, імітує чи відображає принципи внутрішньої організації або функціонування, ті чи ті властивості досліджуваного об’єкта (оригіналу), безпосереднє вивчення якого через певні причини неможливе чи ускладнене, і яка може замінити цей об’єкт у пізнавальному процесі з метою одержання нової інформації про нього [269].

⁴¹ Традиційний погляд на те, що використання математико-статистичних процедур у психології виражається в отриманні лише кількісних характеристик є щонайменше спрощеною: у математичній моделі втілюється результат переводу якісних емпіричних показників у кількісні (метричні) відношення, тобто діалектично поєднуються якісні характеристики з кількісними.

⁹⁴ На думку Р.Б.Кеттелла, Ь-дані доцільно використовувати на попередньому вченні проблеми з метою встановлення тих ознак поведінки (змінних), котрі можуть бути виміряні. Крім цього Ь-дані можуть бути використані як зовнішній критерій валідизації (див. п. 1.4.2.1).