Глава1.Морально-психологічні основи професійного статусу пожежного-рятувальника в сучасному суспільстві.

§ 1. Професійно-психологічна підготовка особового складу дснс.

Екстремальні ситуації в Україні сьогодні вимагають підвище­ної уваги оскільки збільшується їх кількість і рівень складності. Посилюється тенденція інтенсифікації загрози техносфери, оскільки без упину множиться число радіаційних, хімічних, біологічних, пожежо- і вибухонебезпечних виробництв й технологій. Отже, закономірно, зростає і ймовірність виникнення відповідних аварій та катастроф.

Як відомо, наслідки аварій, катастроф, стихійних та інших лих стають усе більш масштабними і небезпечними для населення, природного середовища та стійкого функціонування економіки.

Так, в Україні протягом одного року виникає приблизно 540-650 надзвичайних ситуацій, у тому числі: техногенного характеру - 320-350, природного - 100-120, іншого характеру - 115-145. Із них загальнодержавного масштабу - 4-16, регіонального - 30-40, місцевого - 75-100, об'єктового - 430-520. Під час цих надзвичайних ситуацій гине багато людей.

Всі ці події призводять до значних людських жертв та матеріальних втрат, а їх наслідки відчуваються в усіх сферах людської діяльності: економічній, політичній, культурній, і, найголовніше, мають значний негативний вплив на психоемоційний стан кожної людини.

На весь світ відома аварія на Чорнобильській АЕС, яка потрясла людство і змусила по-новому осмислити як технології експлуатації атомних електростанцій, так і створення надійної системи їх ліквідації можливих аварій і катастроф, а також дій в умовах їх перебігу. Часто причинами загибелі та опромінювання так "ліквідаторів" ставала їх непідготовленість до роботи в екстремальних умовах. Бракувало достатньої підготовки й досвіду особового складу аварійно-рятувальних і рятувально-пошукових груп до дій в інших екстремальних ситуаціях. Внаслідок чого такі команди діяли не завжди грамотно, часто - стихійно, з великими людськими і мате­ріальними втратами. Саме тому в результаті складного історичного розвитку пожежно-рятувальної справи у нашій державі було створено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України), на яке покла­дено завдання комплексної підготовки особового складу підрозділів до екстремально-професійної діяльності у будь-яких надзвичайних ситуаціях.

Відомо, що в розвинених країнах психологічна допомога населенню досить розповсюджена. Психологи супроводжують людину по життю, як священики, і в горі, і в радості та прибувають на місце надзвичайних подій разом з лікарями. 

Наша держава теж повернулася обличчям до проблем психологічної допомоги населенню. Закон України „Про правові засади цивільного захисту” трактує необхідність запобігання або зменшення ступеня негативного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги шляхом здійснення таких заходів:

• планування діяльності та використання існуючих сил та засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

• своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

• виявлення за допомогою психологічних та соціальних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

• використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

У законі України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” йдеться про те, що серед інших прав громадяни мають право на соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, на медико-реабілітаційне відновлення у разі отримання психологічної травми, а далі закон наголошує на обов’язковості реалізації заходів, спрямованих на мінімалізацію психосоціальних наслідків НС.

Організація та порядок здійснення психологічного забезпечення службової діяльності аварійно-рятувальних служб, професійно-психологічного відбору на службу в підрозділи МНС України проводиться відповідно до наказу МНС України від 23.02.04 № 89 «Про затвердження Інструкції з організації психологічного забезпечення службової діяльності аварійно-рятувальних служб».

В даній інструкції основними завданнями психологічного забезпечення службової діяльності є:

• забезпечення належного психологічного рівня підготовки працівників;

• впровадження нової комплексної форми професійно-психологічної підготовки персоналу – тренінгових технологій, формування у працівників відповідних професійно важливих психологічних якостей, психологічної стійкості, навичок безпечної поведінки, уміння вирішувати свої психологічні проблеми та управляти конфліктними ситуаціями з урахуванням особливостей несення служби;

• проведення психопрофілактичної роботи, спрямованої на зміцнення й відновлення соціально-психологічного благополуччя працівників, попередження виникнення соціально-психологічної та особистісної дезадаптації;

• психологічний аналіз причин та умов виникнення психологічних травм, підготовка пропозицій до методичних рекомендацій щодо їх попередження та інше.

Нині в Україні створені, та, нажаль, у повній мірі не функціонують ті самі сили психологічного захисту, про які йдеться у вище згаданих законах. Таку психологічну допомогу надають спеціально створені підрозділи МНС України (в Києві є два центри психологічного забезпечення; в кожній області при ГУ МНС діють служби психологічного забезпечення).

Досвід роботи психологів при ліквідації наслідків авіакатастрофи на Скнилівському летовищі, під Донецьком та ін. показав нагальну необхідність вироблення системного підходу до надання психологічної допомоги потерпілим. На сьогодні розробляється програма об’єднання цих центрів на випадок надзвичайних ситуацій. Бригада психологів буде виїжджати в гарячі точки і працювати з постраждалими. Тому що за результатами чисельних досліджень, науково доведено, що не надана чи невчасно надана психологічна допомога потерпілим, свідкам чи учасникам ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій призводить до неврологічних захворювань, які в подальшому вимагають тривалого медичного втручання.

Поряд з цим суттєво зростають вимоги до рівня фахової, зокрема, психологічної підготовки фахівців, які в екстремальних умовах повинні приймати виважені рішення та організовувати ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. Саме тому перед відомчими навчальними закладами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) поставлено завдання комплексної підготовки фахівців до екстремально-професійної діяльності у будь-яких надзвичайних ситуаціях.

Основними завданнями підготовки фахівців рятувальних служб є виховання надійного професіонала, який готовий до подолання будь-якої небезпечної ситуації, має сформовані ґрунтовні етичні основи своєї поведінки в екстремальних ситуаціях, що виявляється в особистій мужності, готовності до самопожертви заради блага інших, відповідальності за особисто прийняте рішення. Глобальна мета професійної підготовки до роботи в небезпечних умовах полягає у вихованні необхідності бути готовим діяти не тільки відповідно до професійного обов’язку, але й згідно зі своїми переконаннями.

Праця працівників аварійно-рятувальних підрозділів, зокрема, пожежників супроводжується великою емоційністю, яка зумовлена особливостями їх діяльності: безперервним нервово-психічним напруженням, яке зумовлюється систематичною роботою в незвичайному середовищі (в умовах високої температури, сильної концентрації диму, обмеженої видимості тощо), постійною загрозою життю і здоров’ю (можливі падіння конструкцій, що горять, вибухи парів і газів, отруєння токсичними речовинами, які виділяються в результаті горіння), негативними емоційними впливами (винесення поранених і обгорілих людей тощо); значними фізичними навантаженнями, пов’язаними з демонтажем конструкцій і обладнання, прокладкою рукавних ліній, роботами з пожежним обладнанням різного призначення, винесенням матеріальних цінностей, високим темпом роботи та ін.; необхідністю підтримувати інтенсивність і концентрацію уваги, щоб слідкувати за змінами обстановки на пожежі, тримати в полі зору стан багаточисельних конструкцій, технологічних агрегатів і установок у процесі виконання бойової задачі, що горить; труднощами, що зумовлені необхідністю проведення робіт в обмеженому просторі (в тунелях, підземних галереях, газопровідних і кабельних комунікаціях), що затруднює дії, змінює звичні способи просування, робочі пози (просування плазом, робота лежачи та ін.); високою відповідальністю кожного пожежника при відносній самостійності дій і рішень по рятуванню життя людей, коштовного обладнання тощо; наявністю несподіваних перешкод, які виникли раптово й ускладнюють виконання бойової задачі.

Наведені особливості роботи пожежних-рятувальників свідчить про те, що їх діяльність здійснюється в середовищі й умовах, важливим складовим аспектом яких об’єктивно виступає психологічна реальність.

Сьогодні значному числу публікацій з екстремальної проблематики притаманний відтінок залякування. У них не тільки жертв НС, а й навіть фахівців МНС описують як людей, які жертвують собою. А тих, хто побував в екстремальних ситуаціях, часто називають жертвами, потерпілими, людьми з психічними розладами та ін. Така оцінка однобічна і не відповідає дійсності. Звичайно, негативи є, але питання потрібно ставити в іншій площині: причина не в тому, що певні фахівці працюють в екстремальних ситуаціях, а в тому, що найчастіше вони просто не підготовлені до них. Лише повноцінна методично грамотно побудована підготовка приводить до позитивних результатів. Відповідно, важливою складовою частиною професійної підготовки співробітників має стати психологічна підготовка. Оскільки не тільки знання норм права, наказів та інструкцій, але й знання людей, їхньої психології дозволить їм правильно розумітися на складних переплетеннях людських відносин, характерів, вчинків і доль, приймати вірні рішення при проведенні рятувальних робіт.

Про професійну майстерність співробітника можна говорити лише тоді, коли він професійно навчений і психологічно підготовлений. Важливими результатами досліджень останніх років, виконаними психологами МНС, стало виявлення ролі психологічної підготовленості в структурі професійної майстерності співробітників, уточнення її структури й змісту. На основі цих досліджень можна значно поліпшити професійну майстерність особового складу, а, отже, і діяльність МНС у цілому.

2. Структура професійної майстерності пожежного-рятувальника

Професійну навченість співробітників утворює сума професійних знань, навичок і вмінь, які ними засвоюються під час початкової підготовки і перепідготовки (у випадку одержання нового фаху). Професійні навички є автоматизованими способами виконання професійних дій, особистою можливістю людини виконати їх правильно, швидко. легко, із високими кількісними і якісними показниками і при мінімальній концентрації на техніку виконання. І роль професійної навченості у структурі професійної майстерності беззаперечно є дуже вагомою.

Психологічна підготовка працівника є процесом активізації його здібностей до певного виду діяльності. Вона передбачає зміцнення взаємозв’язків між певними якостями особистості як елементами складних здібностей, необхідних для даної діяльності і формування вміння користуватися ними за певних умов.

Психологічну підготовку як процес формування і розвитку професійних здібностей і накопичення психологічного досвіду слід відрізняти від психологічної підготовленості.

Психологічна підготовленість співробітників є сукупністю сформованих і розвинених професійних і психологічних характеристик, які відповідають особливостям оперативно-службової діяльності і виступають необхідною внутрішньою умовою її успішного здійснення.

Структуру психологічної підготовленості можна подати в такому вигляді:

Діяльність працівника аварійно-рятувальної служби висуває високі вимоги як до особистих якостей, так і до професійної майстерності співробітників. Недостатня підготовленість часто виступає причиною зниження ефективності розв’язання оперативно - службових задач. Особливу небезпеку становить висока ймовірність допущення недостатньо підготовленими в психологічному відношенні співробітниками неточностей, промахів, прорахунків, помилок саме в найвідповідальніші, психологічно напружені моменти розв’язання оперативно-службової задачі, коли якість дій повинна бути найкращою. Усе це визначає важливість і необхідність цілеспрямованого формування психологічної стійкості особового складу, яка виступає важливим компонентом його психологічної підготовленості.

Слід наголосити, що важливим в системі психологічної підготовки до дій у надзвичайних ситуаціях є розвиток моральних якостей, а саме виховання людяності.

Чому саме це є підвальною у психологічній підготовці особового складу МНС?  Пояснення нескладне: у людини, що потрапила у НС спрацьовують захисні механізми і на перший план виходять інстинкти, так би мовити тваринні задатки, що «дрімають» в нашій підсвідомості. В першу чергу – інстинкт самозбереження. Це один з найскладніших інстинктів, він поєднує в собі всі інші інстинкти. Він обумовлює складність взаємодії основних рефлексів що може привести до взаємовиключних дій та вчинків. Тому деякі люди в ситуації, що загрожує їх життю, втрачають людяність і діють, як тварини, що захищають своє життя. Звідси можна зробити висновок, що основна завдання людей які потрапили у надзвичайну, екстремальну ситуацію не втратити людської подоби, пам’ятати, що поруч знаходяться люди, яким може бути потрібна допомога: діти, жінки, старі або поранені люди. Адже згадавши про людяність ми ніби «включаємо» свідомість, що тягне за собою ланцюжок включення пам’яті, мислення. Тобто іде «переключення» з несвідомого стану в свідомий і тоді людина може приймати раціональне, виважене рішення що так важливо в скрутній ситуації.

Психологічна усталеність конкретного співробітника тим вища, чим більша сила психологічного впливу потрібна, щоб викликати в нього негативні зміни в психіці, і, як наслідок, у результатах оперативно-службової діяльності. Чим менше ймовірне виникнення в нього реакцій, які негативно позначаються на діяльності, тим успішніше він діє в умовах великих психологічних навантажень, тим краще він уміє володіти собою і стримувати негативні зміни в психіці.

Важлива роль у психологічній стійкості належить моральним якостям особистості. Дослідження показали, що в екстремальних умовах різні мотиви людей актуалізують різні внутрішні механізми регуляції діяльності, які мають неоднакову стійкість до психологічного перенапруження. Так, егоїстичні, вузькоособисті мотиви виявляються слабкими, коли виникають труднощі, які становлять загрозу для життя. Колективістські мотиви, навпроти, додають людині сили для подолання труднощів, що навіть містять загрозу особистій безпеці.

Істотним є зв’язок психологічної стійкості з колективістськими морально-діловими якостями співробітника. Самовпевненість, індивідуалізм, егоїзм, байдужість до вимог колективу і дисципліни обертаються підвищеною нестійкістю, схильністю до вчинення порушень і відмові від подолання труднощів. На психологічну усталеність співробітника істотно впливає рівень розвитку й усі складові елементи його професійної майстерності, однак, найбільше значення мають:

• тверде знання і передбачення особливостей розв’язання професійних задач;

• тренованість у бездоганному виконанні професійних дій в умовах максимальних психологічних труднощів.

Тісним є зв’язок психологічної стійкості співробітника з емоційно-вольовими якостями, серед яких варто особливо виділити:

• відповідальність ( безвідповідальна, слабовільна людина виключає зі своєї роботи ініціативні і самостійні дії і прагне заручитися вказівками, не здійснюючи заходів навіть тоді, коли це припустимо і необхідно);

• схильність і вміння ризикувати;

• стійкість до невдач як особлива емоційно-вольова якість, що виявляється не тільки в силі і характері емоційних реакцій на невдачі, але й у наполегливості, потрібній для їх подолання

• емоційність і толерантність виявляються в легкості і силі виникнення емоцій, переживань, тривог, побоювань, занепокоєнь, їх стійкості в конкретного співробітника

• самовладання, уміння володіти собою – важлива емоційно-вольова якість, яка має суттєве значення для психологічної стійкості співробітника.

Нарешті, слід сказати про те, що психологічна усталеність співробітника залежить і від психічного стану, у якому він перебуває при виникненні конкретної ситуації. Навіть добре підготовлений співробітник, захоплений зненацька, може розгубитися, припуститися помилки, поставити під загрозу виконання завдання. Тому для забезпечення високоефективний дій у психологічно складних умовах, необхідне постійне формування в особового складу співробітників стану високої професійної готовності до негайних і високоефективних дій, для такого стану характерні: виразне розуміння майбутніх дій, умов, у яких вони виконуватимуться, труднощів, способів їх подолання, точний і обґрунтований розрахунок дій; висока спостережливість, обґрунтована і порівняна з реальною загрозою, пильність, швидке і чітке мислення; оптимальний рівень психічного напруження, внутрішнє піднесення, обґрунтована впевненість у собі; повна змобілізованість, зібраність, рішучість, володіння собою, готовність до прояву ініціативи і самостійні, витримка і сміливість; достатній запас сил, висока працездатність.

Дослідники виділяють такі два основні аспекти психологічної готовності співробітника МНС до діяльності в екстремальних умовах:

1. знання власних психологічних особливостей, уміння використовувати власні резерви;

2. знання психології різних категорій людей і вміння використовувати їх у своїй роботі.

1. Етапи формування психологічної готовності

та стійкості працівника МНС

Постійне удосконалення професійної майстерності співробітників практичних підрозділів МНС здійснюється в процесі службової і бойової підготовки, однак при цьому часто з поля зору цілком упускається такий важливий елемент як психологічна підготовленість.

Формування психологічної готовності і стійкості співробітників забезпечується при психологічній підготовці. Цей процес можна розбити на три етапи:

1. Етап завчасного формування готовності до дій в екстремальних ситуаціях.

2. Етап безпосереднього формування готовності до виконання складного завдання.

3. Етап підтримання готовності до екстремальних ситуацій у процесі виконання складного завдання.

Основним змістом своєчасного формування готовності до дій в екстремальних ситуаціях є формування і виховання у співробітників:

• упевненості в собі, своїй підготовці, колегах по праці, у можливості успішного переборювання труднощів в оперативно-службовій діяльності, готовності до зустрічі з ними; глибоких та правильних знань про можливі варіанти напружених ситуацій, їх сутність, особливості і способи дій у них;

• гарантовано розвинутих вольових якостей, таких як цілеспрямованість, наполегливість, активність, енергійність, самостійність, обачливість, сміливість, витривалість, самовладання;

• розвинутих якостей “ психологічної надійності” - стійкості до небезпеки та ризику, великому напруженню, тимчасовим невдачам та очікуваним труднощам;

• досвіду і навиків швидкого і якісного переходу від очікування до вкрай напружених дій і навпаки (напружена робота, як правило, супроводжується швидкою витратою запасу сил, і якщо їх не вдасться в короткий час відновити, це неминуче приводить до спаду стану готовності, породжує неточності, помилки. Тому стан високої професійної готовності співробітників варто не тільки формувати, але й підтримувати).

Таким чином, у психологічній підготовці особового складу важливим є:

• тренування швидкого переключення з одного виду діяльності на інший: від чекання, спокійної роботи – до негайних і рішучих дій;

• навчання самоконтролю й оцінюванню свого стану в психологічно складній обстановці;

• навчання способам саморегуляції власного стану.

Психологічна підготовка поєднує в собі дві складові: теоретичну та практичну.

Теоретична підготовка спрямована на визначення особовим складом психологічних характеристик його діяльності під час гасання пожежі. З цією метою введені спеціальні курси теоретичної підготовки з психології.

Практична підготовка спрямована на формування у пожежних необхідних психологічних якостей та вміння мобілізувати себе на виконання поставленого завдання в екстремальних умовах. Для цього проводяться заняття в теплодимокамерах на смузі психологічної підготовки з висувними драбинами на учбових баштах, майданчиках-моделях та ін. Важливу виконує також навчальний полігон екстремально-психологічної підготовки фахівців з НС. Такий полігон може мати розміри від 1000 квадратних метрів до десятків кілометрів, і його, як правило, складають: навчальне містечко, смуги перешкод, майданчик для емоційно-вольових вправ, майданчики-моделі екстремальних ситуацій та ін.

Навчальне містечко становить модель(-і) реальної території зі спорудженнями, де можуть відбуватися екстремальні події, типові для певного виду екстремально-професійної діяльності, до якої готуються майбутні фахівців з НС. Спорудження на ньому мають реальні розміри.

Психологічна смуга перешкод - це послідовна сукупність перешкод, розташованих одна від одної на певній відстані, типовій для діяльності слухачів тієї чи іншої категорії (пожежні, рятувальники, водолази). Це можуть бути руїни, ями з водою з перекинутою через них колодою, димовогнева позиція, місток, який хитається, карниз на висоті 3-4 м, підземний лаз, підвал, лабіринт, палаючий будиночок, рів, зони зараження та ін. Завдання слухачів полягає в тому, щоби в найкоротший термін успішно подолати всі перешкоди.

Водночас в ході подолання смуги перешкод слід створювати таку ситуацію, коли б слухачеві доводилося долати тривогу, страх, паніку, виявляти самовладання й уміння пересилювати свою нерішучість, змушувати себе діяти згідно з планом та ін. Для цього створюють комплекси емоційного навантаження для емоційно-вольових вправ, які дозволяють моделювати деякі загрози надзвичайних ситуацій. Цей комплекс устатковується спеціальними засобами, які підбираються з макси­мальним наближенням до професійних. Це можуть бути компактно розміщені конструкції, які рухаються, піднімаються, стрімко повер­таються в різні боки, роблять кругові оберти; трампліни для стрибків з висоти 3, 5, 7, 10 м на землю; сходи різної висоти, нахилу, конструкції і міцності (такі, що хитаються); трапеції з підвішеними до них канатами, мотузковими сходами, колодами, розташованими горизонтально на висоті 2, 3, 4 м; хиткий місток без поручнів, перекинутий через невелику водойму, і відразу горизонтально натягнуті й вертикально підвішені канати, рови і водойми, які необхідно долати по натягнутому шнуру руками (можна і без страховки) та ін.

На психологічній смузі перешкод повинно активно використовуватися матеріально-технічного забезпечення: готують і використовують фонограми з записам звуків, типових для реальних екстремальних умов.

При моделюванні конкретних психологічних ситуацій, створенні в ході різних занять психологічно напруженої обстановки, наближеної до реальних умов, відбувається формування й розвиток психологічної готовності співробітника до успішного здійснення своєї професійної діяльності.

4. Критерії оцінки рівня психологічної підготовки рятувальників

Здавна люди розуміли, що кожен має свої особливості, і їх слід враховувати. Ще в царській армії при наборі рекрутів використовували провокацію. Офіцер підходив до новобранця, давав йому ляпаса або відривав ґудзик, таким чином провокуючи вибух емоцій, і спостерігав за реакцією: якщо новобранець бліднув, заклякав, то вважалося, що солдат з нього буде ніякий; а якщо до лиця приливала кров, м'язи напружувалися, то навпаки – з такого рекрута мав вийти добрий вояка.

Сучасні психологи провели ряд досліджень щодо поведінки людей в екстремальних ситуаціях і виявили, що схильність людей до ризику теж різна. Наприклад, був проведений такий експеримент. На дно глибокого рову насипали багато битого скла. Випробовуваним показали цей рів, щоб вони переконалися, що туди краще не потрапляти. Потім їх відвели від рову приблизно на п'ять метрів, зав'язали очі і запропонували підійти до його краю. Коли випробовуваний з першого кроку проявляв обережність чи навпаки, сміливо крокував вперед до самого краю і його доводилося утримувати від падіння, це свідчило, що людина в обох випадках схильна до нещасних випадків. Обидва ці типи є потенційно вразливими при виникненні надзвичайної ситуації. Представники першої групи будуть страхатися кожної дрібниці, їх увага буде відволікатися другорядними деталями, що підвищує ризик. Не менш небезпечні представники другого типу, схильні до зайвого і необґрунтованого ризику. На відміну від них, третя група піддослідних робить три впевнені кроки вперед, а потім або зовсім відмовляється іти, або іде, проявляючи достатню і поступово зростаючу обережність.

В якості основних критеріїв оцінки психологічної підготовки фахівців аварійно-рятувальної служби використовуються показники емоційної лабільності, збудженості та реактивності рятувальників. Ці показники визначаються за зовнішніми емоційно-вольовими проявами після впливу подразника. Рівень професійної підготовки рятувальників оцінюється за трибальною системою (високий, середній та низький), якому визначається відповідна оцінка («відмінно», «добре», «задовільно»). Рятувальники з низьким рівнем психологічної підготовки не можуть бути допущені до роботи в екстремальних умовах.

Міміка

Високий рівень – звичний вираз обличчя, істотних змін немає.

Середній рівень – незначні рухи губ, зморшки на чолі, посмикування окремих м’язів обличчя, тремтіння щік.

Низький рівень – часте кліпання очима, тремтіння голови, сильно відкриті очі та рот, явні ознаки переляку на обличчі.

Пантоміміка

Високий рівень – дихання рівне, тремтіння рук відсутнє, немає зайвих рухів тіла.

Середній рівень – періодично смикає руками або робить зайві рухи, дихання дещо прискорене або уповільнене, неприродні рухи плечима, намагання зайняти незручну позу.

Низький рівень – постійно смикає та розмахує руками, дихання різко прискорене або відстежуються його затримки, постійно робляться зайві рухи.

Вегетативно-судинні реакції

Високий рівень – колір слизових та видимих часток тіла звичайний, температура та вологість тіла в нормі, тремтіння пальців відсутнє.

Середній рівень – помітне почервоніння або збліднення обличчя, чоло, пальці та долоні спітнілі, повіки тремтять.

Низький рівень – сильно помітне тремтіння пальців та повік, сильно помітне почервоніння або зблідніть шкіряного покриву, в окремих випадках – кропивниця, сухість шкіри.

Зміни голосу та мови

Високий рівень – розмовляє звичайним спокійним голосом.

Середній рівень – розмовляє голосніше або тихіше звичайного, трапляються зупинки та заїкання. Має місце тривале мовчання або «потік» слів, тремтіння голосу.

Низький рівень – окремі викрики або зміна голосу на шепіт, нерозбірливість мови, лайки.

Напруженість

Високий рівень – зовнішньо спокійний, тонус м’язів відповідає ситуації та адекватний завданню, що виконується.

Середній рівень – відчувається й помітна напруженість м’язів, що відповідають за виконання завдання; напруженість зменшується під час виконання завдання.

Низький рівень – сильно напружені практично всі м’язи тіла, завдання виконується з великими труднощами.

Екстремально-професійна діяльність - це специфічний вид суспільно-корисної, але небезпечної для здоров'я і життя діяльності, яку здійснюють у надзвичайних ситуаціях спеціально підготовлені фахівці. Вона ризикована, оскільки відбувається за умов дії екстремальної загрози, тобто наявності таких об'єктивних факторів (процесів, станів) надзвичайної ситуації, які прямо або опосередковано загрожують індивідуальній і колективній безпеці фахівців з НС. Характерна риса екстремально-професійної діяльності - її постійне робоче екстремальне навантаження на суб’єкта цієї діяльності, фахівця з НС, - яке складається з фізичного, розумового, психофізіологічного і психічного робочих навантажень.

Екстремальний характер професійної діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, які безпосередньо беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного або соціально-політичного характеру, зумовлює високий рівень ризику виникнення у них нервово - психічних розладів, психічних дезадаптацій і стресових станів. Такі негативні впливи нерідко стають причиною зривів у професійній діяльності, зниженні працездатності, міжособистісних конфліктів, порушень дисципліни, зловживання алкоголем, інших негативних явищ, що у результаті призводить до зниження успішності професійної діяльності пожежних-рятувальників у цілому.

Сучасна психологічна наука має досить велику методологічну основу щодо розробки різноманітних підходів відносно вивчення особистості пожежного та рівня його професіоналізму. Зокрема, психологи ГУ МНС при відборі кандидатів на службу в оперативно-рятувальних підрозділах, та у процесі супроводу службової діяльності пожежних-рятувальників використовують такі психодіагностичні методи: 16-ти факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла – для дослідження індивідуально-психологічних особливостей працівників пожежно-рятувальних підрозділів; для вивчення емоційно-вольової сфери пожежного-рятувальника використовується методика «Рівень суб'єктивного контролю» (Дж. Роттера, адаптація Є.Ф. Бажина), опитувальник для самооцінки рівня тривожності (Ч.Д. Спілбергера, адаптація Ю.Л. Ханіна), методику діагностики схильності до зривів у стресовій ситуації В.А. Баранова; для дослідження особливостей спрямованості особистості кольоровий тест відносин до професійних понять, опитувальник О.Г. Шмельова „Діагностика ступеня готовності до ризику”, опитувальник вивчення професійної мотивації рятувальників Ю.В. Бессонової та ряд інших.

Введення в екстремальну психологію.