§ 2. Переломи

З пошкодженням

Суглобів

Судин

Перелом - це повне або часткове порушення цілості кістки, виникле при зовнішній механічній дії.

За типами переломи бувають:

Закритий перелом - цілість шкірного покриву не порушена.

Відкритий перелом - порушена цілість шкірного покриву над місцем деформації перелому або поблизу нього.

Ознаки перелому

Деформація (зміна форми).кінцівки або суглобу

Локальна (місцева) хворобливість.

Припухлість м'яких тканин над переломом, крововилив в них.

При відкритих переломах - рвана рана з видимими відламками кістки.

Порушення функції кінцівки.

Допомога при переломі

Важливим моментом в наданні допомоги травмованому хворому є накладення транспортної іммобілізації (фіксація сегменту тіла або кінцівки для безпечного транспортування до лікувальної установи). Транспортна іммобілізація здійснюється за допомогою накладення шин або фіксації кінцівки до тіла. При цьому можуть використовуватись як підручні матеріали так і табельні шини. При переломі підберіть відповідну за розміром шину.

Моделювання шини, що буде накладена на перелом здійснюється на непошкодженій кінцівці.

Якщо немає шини, використовуйте дощечки, твердий картон з прокладками з м'якого матеріалу (вата).

Основним правилом фіксації перелому є фіксація двох суміжних суглобів, а для верхньої кінцівки трьох суглобів

Іммобілізація потерпілого при пораненні в груди.

Знерухомлення руки при переломі пальців.

Iммобілізація до дошки при переломі хребта.

При накладенні іммобілізації не застосовуйте силу

Якщо різко виражений кутовий зсув, не захоплюючий суглоб, не намагайтеся випрямити кінцівку шляхом витяжки.

Якщо область травми включає суглоб, зашинуйте кінцівку в тому положенні, в якому вона була знайдена.

Після накладення шини знов перевірте пульс і чутливість нижча за місце накладення шини.

Пам’ятайте! Перенесення і транспортування постраждалих з переломами без іммобілізації недопустимі навіть на короткі відстані.

Запідозривши перелом або будь-яку важку травму кінцівки, треба її іммобілізувати — звести до мінімуму рухливість уламків при транспортуванні постраждалого. Рухливість уламків може призвести до розвитку шоку, подальшого ушкодження судин, нервів та навколишніх м'яких тканин і до перетворення закрито­го перелому на відкритий.

Способи і черговість виконання прийомів першої медичної допомоги при переломах визначаються тяжкістю і локалізацією (місцем) перелому, наявністю кровотечі або шоку, а також супут­ніх уражень.

Основою надання першої медичної допомоги є створення не­рухомості (іммобілізація) кінців (уламків) ушкодженої кістки, для чого застосовують так званні транспортні шини, які можуть бути виготовлені з фанери, металевого дроту (у вигляді сітки), пластмаси та іншого матеріалу. Накладення шини потрібно проводити безпосередньо на місці події і тільки після цього транспортувати постраждалого. Шини необхідно накладати обережно, щоб не допустити зміщення улам­ків і не заподіяти додаткового болю і ушкодження. Які-небудь ви­правлення, зіставлення уламків здійснювати не слід. Винятком є випадок, коли існує загроза ушкодження шкіри гострим кінцем кістки (перехід закритого у відкритий перелом). Переносити по­страждалого потрібно дуже обережно, кінцівку і тулуб піднімати одночасно, увесь час утримуючи на одному рівні.

При відкритому переломі, перед іммобілізацією кінцівки, шкіру навколо рани необхідно обробити спиртовим розчином йоду або іншим антисептиком і накласти асептичну пов'язку. Не слід намагатися видаляти або вправляти в рану кісткові уламки - це може викликати кровотечу і додаткове інфікування кісток та м'я­ких тканин. При кровотечі з рани повинні бути застосовані спосо­би тимчасової зупинки кровотечі.

Під час проведення іммобілізації треба дотримуватись таких правил:

• шини повинні бути надійно закріплені і добре фіксувати перелом;

• шину не можна накладати на оголену кінцівку, остання по­винна бути попередньо обкладена ватою або м'якою тканиною;

• створюючи нерухомість у зоні перелому, необхідно зроби­ти фіксацію двох суглобів - вище і нижче перелому (наприклад, при переломі гомілки фіксують гомілковостопний і колінний суглоби) у положенні, зручному для постраждалого і для транс­портування;

• при переломах стегна фіксуються всі суглоби нижньої кін­цівки - тазостегновий, колінний, гомілковостопний;

• кінці пальців повинні залишатися вільними для контролю за кровообігом кінцівки.

Для попередження додаткових ушкоджень при травмах го­лови її фіксацію роблять за допомогою мішечків з піском або за допомогою пращоподібної пов'язки, виконаної під підборіддям і зафіксованої до нош.

Переломи кісток черепа нерідко супроводжуються ушкод­женням головного мозку. Постраждалий може перебувати в не­свідомому стані, тому при наданні першої медичної допомоги по­трібна велика обережність. Після огляду його укладають на ноші животом униз, під голову (обличчя) підкладають м'яку підстилку з поглибленням або використовують ватно-марлеве коло.

При переломах ключиці на надпліччя накладають два ватно-марлеві кільця, які зв'язують на спині. Руку з постраждалої сто­рони підвішують на косинці

Найчастіше трапляються переломи кісток верхніх і нижніх кінцівок.

При відкритих переломах фаланг пальців і кісток кисті піс­ля накладення стерильної пов'язки на рану в долоню вкладають щільну кульку вати, обмотану бинтом, щоб надати пальцям на­півзігнутого положення. На передпліччя, кисть і пальці наклада­ють шину, а руку підвішують на косинці.

При переломі кісток передпліччя руку треба обережно зігну­ти в ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і у такому положенні зафіксувати шиною або за допомогою підручних засобів. Шину накладають від основи пальців до верхньої третини плеча, а руку підвішують на косинці. При цьому досягається нерухомість у променево-зап'ястковому і ліктьовому суглобах.

При травмі плечового суглоба і переломі плечової кістки іммобілізацію роблять шиною або підручними засобами. Шину моделюють на собі таким чином, щоб її можна було накласти на ушкоджену руку, зігнуту у ліктьовому суглобі, від здорової ло­патки через надпліччя ушкодженої кінцівки на плече та перед­пліччя до пальців , а руку підвішують на косинці. Якщо поблизу не опинилося шини або підручних засобів для іммобіліза­ції, то ушкоджену руку підвішують на косинці та прибинтовують до тулуба.

При переломах кісток стопи та ушкодженні гомілковостопного

суглоба для іммобілізації використовують драбинчасту шину або підручні засоби. Шину спочатку згинають таким чином, щоб її можна було покласти на підошву стопи та задню поверхню гоміл­ки до її верхньої третини. Для п'ятки роблять поглиблення, у яке кладуть вату, щоб не було тиску на п'яткову кістку. Потім шину прикладають до кінцівки і закріплюють. Стопа повинна бути за­фіксована під прямим кутом до гомілки.

При іммобілізації фанерними або дерев'яними рейками їх прикладають від верхньої третини гомілки до підошви стопи з боків (одну - із зовнішньої сторони, іншу - із внутрішньої) і при­бинтовують до кінцівки, добре закріплюючи стопу. У місцях при­лягання рейок до кісткових виступів підкладають вату.

При переломі кісток гомілки іммобілізацію роблять так само, як і при ушкодженні гомілковостопного суглоба, забезпечуючи нерухомість у двох суглобах - гомілковостопному та колінному. Шину або підручні засоби накладають від стопи до верхньої трети­ни стегна. Якщо поблизу не опинилося ніяких підручних засобів іммобілізації, ушкоджену кінцівку можна прибинтувати до здо­рової.

Переломи стегнової кістки, особливо відкриті - дуже важ­ка травма, що нерідко супроводжується кровотечею і шоком. Найбільш зручні для іммобілізації при цих травмах спеціальні шини для стегна (Дітерихса). Підручні засоби (наприклад - дош­ки) при іммобілізації стегна накладають по його бічних поверх­нях: одну - по внутрішній, іншу - по зовнішній і фіксують до кінцівки і тулуба широким бинтом, поясним ременем або рушником. І Га кісткові виступи в гомілковостопному і колінному суглобах, а також у пахвову западину підкладають шматки вати

За відсутності підручного матеріалу іммобілізацію варто про­вести шляхом бинтування ушкодженої кінцівки до здорової ноги

При переломах кісток таза постраждалий завжди перебуває у важкому стані. Його укладають спиною на твердий щит (фанеру, дошки), під коліна підкладають скручене пальто або ковдру так, щоб нижні кінцівки були напівзігнуті в колінних суглобах і злегка розведені в сторони («положення жаби»), і в такому положенні фіксують за допомогою розпірок та бинтів (рис. 54).

При переломах хребта небезпечним ускладненням є ушкод­ження спинного мозку. Воно може виникнути внаслідок зсуву хребців як у момент травми, так і при транспортуванні постраждалого.

Треба пам'ятати, що без необхідності такого постраждалого забороняється перевертати, а слід транспортувати на санітарних ношах, уклавши спиною на твердий щит (за відсутності щита по­страждалого укладають на живіт).

Якщо в місці перелому хребта є рана, то її закривають сте­рильною пов'язкою.

Транспортування постраждалих

Чим тяжче і складніше ушкодження, тим відповідальніший момент евакуації постраждалого на догоспітальному етапі. При травмах евакуацію постраждалого проводять після надання всьо­го необхідного обсягу медичної допомоги на місці: зупинки кровотечі, накладання пов'язки на рану, іммобілізації ушкодженої ділянки тіла транспортною шиною або іншим придатним для цьо­го засобом. Для доставки постраждалого в лікувальний заклад ви­користовують будь-який придатний транспорт. У містах звичайно цю функцію виконує транспорт "швидкої медичної допомоги".

У випадках, коли постраждалий перебуває у тяжкому ста­ні (триваюча кровотеча, знепритомнення, клінічна смерть), іде­альною допомогою варто вважати таку першу медичну допомогу і евакуацію постраждалого, при якій догоспітальний період буде максимально скорочений, а реанімаційні і протишокові заходи будуть початі або продовжені безпосередньо на транспортному за­собі, на якому і здійснюють евакуацію.

Способи витягування і перенесення постраждалих

Рятувальні роботи у вогнищах масового ураження немину­че пов'язані з витягуванням, перенесенням і медичною евакуа­цією постраждалих, що і покладено на рятувальні формування. Використовувати рятувальників для перенесення постраждалих на великі відстані не можна, тому що це різко знижує їх можли­вість як рятувальників. Однак особовий склад рятувальних фор­мувань повинен досконало володіти всіма способами витягування, перенесення і евакуації постраждалих, оскільки неправильні дії завдають додаткової травми постраждалому і можуть ускладнити стан його здоров'я.

Способів витягування і перенесення постраждалих багато: на руках, на спині, на плечі, одним або двома рятувальниками, з використанням носилкової лямки, підручних засобів і санітарних нош.

Особовий склад рятувальних формувань у кожному окремо­му випадку часто повинен самостійно вибирати найбільш раціо­нальний спосіб витягування і перенесення, виходячи з характеру ушкодження, тяжкості стану постраждалого і умов загальної об­становки.

Витягування постраждалого із салону автомобіля

Витягати постраждалих із транспорту необхідно вкрай обе­режно, пам'ятаючи про небезпеку пожежі (через розтікання паль­ного), одержання додаткових ран (уламками скла, металу і дета­лей автомобіля), заподіяння додаткового болю.

Прийомів витягування постраждалих із транспортних засо­бів багато. їх вибір залежить від ступеня ушкодження транспорт­ного засобу, його конструктивних особливостей, характеру трав­ми, фізичної сили рятувальника та інших факторів.

Під час звільнення постраждалого із транспорту його НЕ МОЖНА ТЯГТИ, ЗГИНАТИ, СМИКАТИ. Витягати треба, дотримуючись прямолінійної осі: голова - шия - груди. Для цього відсувають, відгинають, демонтують, ламають, розбивають деталі транспорту, що перешкоджають витягуванню постраждалого, а потім обережно, у тій позі, у якій перебував постраждалий, краще вдвох або втрьох, витягають його із транспорту. У випадках витя­гування постраждалого одним рятувальником розгинають окремі частині тіла без зміни положення голови і шиї.

Витягування постраждалого із салону легкового автомо­біля двома рятувальниками

При переломах гомілки і грудної клітки у постраждалого один з рятувальників, що перебуває поза автомобілем, стає позад нього, нахиляє свій тулуб уперед, підводить свої руки в пахвові області постраждалого і захоплює одяг, згинає свої ноги в колін­них і тазостегнових суглобах під тупим кутом. Другий рятуваль­ник з боку салону піднімає і кладе гомілки постраждалого на си­діння, підводить руку під його стегна, другу руку кладе зверху і захоплює руками ноги в «замок», повертаючись задньобоковою по­верхнею тіла до кермового колеса. За командою обидва рятуваль­ники починають переміщатися убік. У міру переміщення перший

ятувальник відхиляється назад і підводить свої стегна під попе­рек постраждалого. Другий, у міру просування, починає поверта­тися до постраждалого обличчям, одночасно переміщаючи руки до ступнів, утримуючи при цьому руками ногу вище та нижче перелому. При виході із салону другого рятувальника перший ще більше нахиляється і робить кілька кроків назад. Другий, нахи­лившись, притримує ноги. Потім вони переносять постраждалого її безпечне місце, кладуть на брезент чи ковдру і надають медичну допомогу.

У випадках відсутності переломів гомілок другий рятуваль­ник сідає поруч із постраждалим і починає одночасно з першим переміщатися убік, витягуючи постраждалого із салону. Після цього другий рятувальник повертається обличчям до постражда­лого, і разом з першим вони переносять його в безпечне місце для падання медичної допомоги.

Витягати постраждалого можна іншими способами.

Витягування постраждалого, не здавленого деталями, із салону автомобіля одним рятувальником

До витягування із салону рятувальник укладає гомілки і стопи постраждалого на сусіднє сидіння і стає поза автомобілем. Потім підводить свої руки в пахвові області постраждалого і за­хоплює руками одяг. Згинає свої ноги в колінах і тазостегнових суглобах, укладає постраждалого спиною на свої стегна і підтягує його нагору. Переміщаючись назад і убік, опускає ноги постраж­далого із сидіння на дорогу та переносить його в безпечне місце.

Витягування постраждалого із салону автомобіля одним рятувальником за відсутності травм нижніх кінцівок

Рятувальник повинен стати обличчям до передньої поверхні автомобіля і боком до постраждалого, пригнутися або присісти. Своєю далекою рукою рятувальник піднімає нетравмовану руку постраждалого угору, кладе її на свою шию і надпліччя так, щоб рука звисала йому на груди. Ближньою до постраждалого рукою рятувальник обхоплює його в області грудей, підвівши передпліч­чя в пахвову западину. Утримуючи травмовану руку постражда­лого своєю рукою, зміщує його на себе, одночасно випрямляю­чись, і витягає постраждалого з автомобіля.

Витягування постраждалого, здавленого деформованими деталями автомобіля, або при заклинюванні дверей

Рятувальник зобов'язаний спробувати відкрити задні двері з незаклиненої сторони. За допомогою пристрою, що регулює по­ложення спинки, відпустити фіксатор сидіння, зрушити сидіння і розкласти спинку. Витягати постраждалого зручніше вдвох або вчотирьох за командою.

Один з рятувальників стає позаду постраждалого, підводить руки під спину, не допускаючи перерозгинання шиї. Другий ря­тувальник підводить руки під спину і сідниці або стегна. Третій і четвертий рятувальники витягають постраждалого із салону ав­томобіля постраждалого через прорізи скла.

Для витягування постраждалого через прорізи скла необхід­но розбити скло поза зоною знаходження постраждалого. В авто­бусах виймають два бокові скла разом з окантовкою.

При переломах нижніх кінцівок і таза у постраждалого до ви­тягування його з автомобіля кладуть ушкоджену кінцівку зверху здорової, перехрестивши їх нарівні колінних суглобів, і фіксують бинтом, косинками або підручним матеріалом на рівні нижньої третини гомілок та колінних суглобів. Після витягування з авто­мобіля накладають транспортну шину.

У випадках відсутності переломів таза, коли не змінена його форма і не відзначаються явна рухливість й хрускіт кісткових уламків, постраждалого витягають, піднімаючи за поясний ре­мінь або за одяг на рівні таза.

Витягування постраждалих з важкодоступних місць

Витягування з важкодоступних місць здійснюють за допомо­гою табельних засобів: спеціальної лямки Ш-4 і ношової лямки або підручних засобів (поясних ременів, мотузок, м'яких тросів).

За допомогою спеціальної лямки Ш-4 або ношової лямки постраждалих витягають одним зі способів, найбільш раціональ­ним у даній обстановці.

Накладення лямки з боку голови сидячого або лежачого по­страждалого

Обидва кінці розгорнутої лямки пропускають під руки по­страждалого з боку спини в напрямку грудей і перехрещують на рівні нижнього краю нижніх ребер. Кінець лямки з-під правої руки пропускають до зовнішньої сторони верхньої третини лівого стегна, а з-під лівої руки — у протилежний бік до правого стегна. Кінці лямки пропускають між ніг і защібають карабіни за кільця, не допускаючи перекручування лямки. Кільця лямки зміщають до сідниць, а потім два рятувальники витягають постраждалого.

Накладення лямки кільцем навколо грудей постраждалого

Один з карабінів защібають за пряжку іншого. Піднімають руки постраждалого і надягають на нього лямку так, щоб карабі­ни опинилися на спині. Роблять перехрест лямки на грудях і по черзі піднімають руки та підводять петлю під руки, заходять за

спину постраждалого, беруться за вільну частину петлі, підтягу­ють її нагору і витягають його.

У випадках травм нижнього відділу хребта, таза чи стегна на груди постраждалому надягають поясний ремінь пряжкою вперед. Вільний кінець лямки, що перебуває за спиною постраждалого, пропускають один раз у напрямку знизу нагору. За ко­мандою рятувальники, взявшись за кінці лямки, плавно тягнуть нагору не допускаючи різких ривків. Витягнутого постраждалого переносять на руках або на санітарних ношах.

Накладення лямки з боку ніг постраждалого Рятувальник розташовується біля ніг постраждалого, роз­вертає і кладе лямку так, щоб один кінець із карабіном знахо­дився біля зовнішньої поверхні лівого стегна, а інший - правого. Карабіни по черзі підводять під стегна та защібають їх, як і при першому способі, за кільця лямки, перехрещують петлю лямки на животі у нижнього краю ребер, просмикують руки в кільця так щоб лямка від правого стегна проходила в лівій пахвовій западині, а від лівого - у правій. Додатково може бути застосований по­ясний ремінь.

Накладення лямки з боку ніг постраждалого

Рятувальник розташовується біля ніг постраждалого, роз­правляє і кладе лямку так, щоб один кінець із карабіном знахо­дився біля зовнішньої поверхні лівого стегна, а інший — правого. Карабіни по черзі підводять під стегна та защібають їх, як і при першому способі, за кільця лямки, перехрещують петлю лямки на животі у нижнього краю ребер, просмикують руки в кільця так щоб лямка від правого стегна проходила в лівій пахвовій запади­ні, а від лівого - у правій. Додатково може бути застосований по­ясний ремінь.

Витягування постраждалих з води

У випадках утоплення під час купання або випадкового по­трапляння у воду підплисти до постраждалого позаду, схопити за волосся, підборіддя, комір, плечовий одяг (за наявності такого), тулуб, пахви або кисть руки, повернути потопаючого нагору об­личчям і до себе спиною та плисти до берега, утримуючи голову постраждалого над водою і не даючи захопити себе.

Рятувальник, витягаючи постраждалого з води, повинен до­тримуватись таких правил:

• якщо потопаючий повертається до рятувальника обличчям, рятувальник робить вдих, поринає під воду, захоплює потопаючо­го за тулуб і обертовим рухом повертає його спиною до себе;

• якщо потопаючий поринув під воду, рятувальник поринає, знаходить його у воді, бере позаду і енергійними гребками ніг під­німається разом з ним на поверхню води.

Витягування постраждалого у випадках провалювання під лід

Той, хто провалився, повинен лягти на край ополонки грудь­ми, розвести ноги і руки в сторони, покласти їх на лід і чекати допомоги. За наявності палиці покласти її горизонтально на лід і лягти на неї. Якщо є надія одержати допомогу, то постраждалий не повинен самотужки намагатися вибратися на лід, тому що край ополонки обламується і він може повністю поринути у воду, а при швидкій течії води потрапити під лід.

Рятувальник повинен обережно підповзти на животі, розвів­ши широко руки і ноги. Якщо рятувальників декілька, то вони підповзають до того, хто провалився, ланцюжком, тримаючи один одного за ноги. Наблизившись до постраждалого, кидають мотузку або подають ціпок, палицю, дошку, поясний ремінь, одяг тощо. Схопившись за один з перелічених предметів, постражда­лий може вибратися з води.

Якщо допомоги чекати нівідкіля, не борсаючись, грудьми об­пертися об край льоду з випрямленими вперед руками, та спробу­вати самостійно вибратися на лід. Вибравшись із ополонки, руха­тися поповзом, лежачи на животі, до безпечного місця.

Витягування постраждалого із завалу

Тактику витягування постраждалого із завалу визначає ре­човина, що здавлює.

Стиснення сипкими речовинами (піском, снігом, зерном тощо). При відкопуванні необхідно унеможливити засипання сипкою речовиною постраждалого та рятувальника. Терміново звільнити голову, шию і тулуб постраждалого. Провести штучне дихання і непрямий масаж серця.

Стиснення предметами (камені, дерева, деталі будов). При стисненні грудей і живота звільнити від предмета, що здавлює. Рятувальник нахиляється позаду постраждалого і вводить свої руки між тулубом і руками постраждалого, захоплюючи його неушкоджену, зігнуту під прямим кутом руку в області ліктьового та променево-зап'ясткового суглобів. Притискає передпліччя до живота (для унеможливлення додаткової травми грудної клітки) і пересувається назад.

Якщо ушкоджені верхні кінцівки, рятувальник позаду обхо­плює тулуб постраждалого і, затиснувши своє передпліччя другою рукою, витягає постраждалого.

Витягування постраждалого з вогнища електричного ураження

«Відключення» постраждалого від джерела електроструму полягає в припиненні дії електроструму. Це досягається розривом ланцюга електроструму: відключенням рубильника, вимикача, вивертанням пробок, обривом або перерубуванням дроту, відки­данням його сухим ціпком, мотузкою, сухим поясним ременем без металевих прикрас, відтяганням постраждалого за сухі ділян­ки одягу. Якщо постраждалий у свідомості і не може розтиснути руки зі струмонесучим провідником, йому треба запропонувати підстрибнути або впасти.

Для звільнення постраждалого необхідно надіти гумові рука­вички або обмотати руки чи одну руку сухою матерією, гумовим автомобільним килимком і під ноги підкласти суху дошку, одяг або інший сухий ізолятор. Одну руку тримають у кишені, для того щоб не було проходження струму через зону серця, а іншою рукою відтягають постраждалого.

При напрузі понад 1000 В від'єднання постраждалого від дже­рела струму проводить тільки спеціальний технічний персонал.

Медичну допомогу надають після припинення дії електро­струму

Відтягання постраждалого

Під час катастроф, які супроводжуються повторними вибу­хами, виходячи з характеру дій і рельєфу місцевості постраждалого або відтягають, або переносять до місця, куди може прибути транспортний засіб, на якому він буде доставлений в лікувальну установу.

Відтягання постраждалого від вогнища ураження здійсню­ються на собі, на плащ-наметі, брезенті, верхньому одязі, з вико­ристанням штатних і підручних засобів.

Відтягання на боці

Рятувальник лягає на бік впритул до постраждалого, поклав­ши його голову до себе на груди, а тулуб - на підігнуту і зігнуту в коліні ногу. Підтримуючи постраждалого однією рукою, рятівник підштовхується від землі вільною ногою та ліктем іншої руки.

Відтягання на спині

Рятувальник кладе постраждалого на здорову сторону, ля­гає з ним поруч впритул, притискаючись спиною до його грудей, обережно підводить свою зігнуту під тупим кутом у колінному суглобі ногу, що лежить на землі, під ноги постраждалого. Якщо рятувальник лягає на лівий бік, то лівою рукою бере праву руку постраждалого, а свою праву руку кладе за спину і захоплює по­страждалого за верхній одяг. Якщо рятувальник лягає на правий бік, то правою рукою бере ліву руку постраждалого, а лівою ру­кою захоплює його одяг. Сильним, але не різким рухом звалює постраждалого на спину, одночасно повертаючись і лягаючи на живіт. Для досягнення стійкого положення постраждалого на спині рятувальника його ноги повинні перебувати між ногами ря­тувальника.

Відтягання на волокушах з підручних засобів Перш ніж почати відтягати постраждалого на волокушах, не­обхідно правильно укласти на них постраждалого накочуванням або перекладанням.

Укладання накочуванням

Для укладення постраждалого, який лежить на спині, на плащ-намет необхідно травмовану ногу покласти зверху неушкодженої. Руку з неушкодженої сторони покласти уздовж тулуба і по­вернути постраждалого на здоровий бік. Один край плащ-намету збирають приблизно до половини і кладуть поруч зі здоровим бо­ком, а інший край у складки не збирають, залишаючи його роз­правленим. Потім, взявши за руку з нетравмованої сторони тіла, постраждалого перекочують на плащ-намет, а з-під неушкодже-ної сторони тіла витягають плащ-намет і розправляють складки.

Укладання перекладанням

Перший спосіб - підняття постраждалого на руках. Рятувальники опускаються на коліна і обережно піднімають його на руках, потім кладуть його на ноші (волокушу, плащ-намет та ін.), надаючи травмованій частині тіла піднесеного положення та стежачи, щоб місце поранення не зазнавало додаткового тиску.

Другий спосіб - підняття за одяг. Застосовують для швид­кого укладання постраждалого з важкими ушкодженнями. Рятувальники нахиляються вниз, один з них однією рукою бе­реться за пояс постраждалого, а другою рукою підтримує голову. Інший рятувальник однією рукою береться за складку штанів над коліньми, другу руку просовує усередину чобіт, і за командою вони випрямляються та перекладають постраждалого. При пере­ломах нижніх кінцівок цей спосіб застосовувати НЕ МОЖНА.

Перенесення постраждалого

Залежно від стану постраждалого застосовують той або ін­ший спосіб перенесення: на собі, на руках, на носилковій лямці, ношах та підручних засобах.

Перенесення на собі та на руках здійснюються у випадках відсутності або неможливості використання штатних і підручних засобів.

Перенесення на собі

Одна людина може переносити постраждалого «на руках по­перед себе» і «на плечі», коли постраждалий дуже слабкий і непритомний. Якщо він у змозі триматися, то його переносять «на спині». Такі способи вимагають великої фізичної сили і використовуються при перенесенні на малі відстані.

Перенесення постраждалого на руках двома рятуваль­никами

Якщо постраждалий періодично непритомніє, то його пере­носять на замку із трьох рук. При такому способі перенесення вільна рука рятувальника захоплює плече іншого для за­побігання падінню постраждалого назад під час перенесення.

Якщо постраждалий у свідомості, його переносять «на зам­ку» із чотирьох рук, а постраждалий тримається рука­ми за шию рятувальників

Перенесення постраждалого на носилковій лямці

Лямки для нош призначені для витягування постраждалих з вузьких просторів, важкодоступних місць - зруйнованих будин­ків, ям, транспортних засобів, а також для полегшення перене­сення постраждалого на собі та на ношах.

Лямки для нош бувають штатні та імпровізовані.

Штатна носилкова лямка являє собою брезентовий ре­мінь довжиною 3,5 м і шириною 65 мм, який має на одному кінці металеву пряжку.

Імпровізовані носилкові лямки виготовляють із 2 або 3 по­ясних ременів, парашутної стропи, автомобільного буксирувального канату, шматка брезенту, простирадла, складеного у вигляді кільця або вісімки.

Щоб полегшити роботу, носилкову лямку важливо правиль­но скласти і підігнати. Для складання лямки кільцем вільний (хо­довий) кінець лямки пропустити через пряжку. Довжина кільця правильно підігнаної лямки, складеної кільцем, повинна дорівню­ватися довжині однієї випрямленої та іншої, зігнутої в ліктьовому суглобі під прямим кутом, руки.

Для складання лямки вісімкою вільний кінець пропустити під брезентову накладку і за­кріпити його в металевій пряжці. Фігура, що утвориться із двох з'єднаних між собою петель, нагадує цифру 8. Розмір петель лямки, складеної вісімкою, повинен дорівнюватися довжині випрям­лених на рівні плечей рук.

Перенесення на лямці, складеної "кільцем" зручне тим, що у рятувальника залишаються вільними руки, і це дозволяє йому триматися за поручні при підйомі або спуску по сходах.

Для цього одну половину лямки пропускають під сідниці постраждалого, а іншу - по спині на рівні пахвових западин, щоб утворилися дві петлі. Носій лягає поруч спиною до постраждалого, просовує свої руки в ці петлі і надягає їх собі на плечі. Вільним від "кільця" кінцем лямки зв'язує петлі в себе на грудях, домагаючись гарної фіксації постраждалого. Потім рятувальник поступово перевалює постраждалого до себе на спину і натає спочатку рачки, потім на одне коліно та у весь зріст.

Перенесення за допомогою "вісімки" одним рятувальником не можна використовувати для постраждалих з переломами кі­сток верхніх і нижніх кінцівок, таза і хребта.

Способи використання лямки

Петлі лямки, складеної "вісімкою", надягають на ноги постраждалому, котрий сідає на перехрест лямки. Рятувальник надягає вільні петлі собі на плечі і приймає постраж­далого на спину, який сам повинен триматися за плечі рятуваль­ника.

Перенесення за допомогою "вісімки" двома рятувальниками (способом "поруч" проводиться в такій послідовності. Рятувальники с стають поруч і надягають по одній петлі "вісімки" так, щоб перехрест лямки перебував між ними на рівні тазостегнового суглоба. Петлі повинні лежати в одного носія через праве, а в іншого - через ліве плече. Постраждалого саджають на перехрест лямки в такій послідовності: рятувальники стають на коліна і ставлять свої коліна поруч, укладають на них перехрестом лямки, потім саджають постраждалого та одночасно підводяться .

Перенесення на носилках

Носилки забезпечують функціонально вигідне положення постраждалого, полегшують перенесення, завантаження, виван­таження та перекладання постраждалого. Перенесення постраж­далого на носилках здійснюють 2-3-4 особи. Носилки бувають штатні та імпровізовані (рис. 68)

Імпровізовані носилки виготовляють, за відсутності спеці­альних, з жердин, дощок, стовбурів тонких дерев, зв'язаних лиж, одягу, ковдри, брезенту, плащ-намету, на морозі - зі змочених і заморожених спальних мішків і наметів. Носилки із одягу виго­товляють, ввернувши рукава та застебнувши. У рукава вставля­ють жердини.

Носилки повинні бути міцними. На них необхідно підкласти що-небудь м'яке (одяг, сіно, солому та ін.). Правила роботи з носилками:

• відрегулювати носилки для створення функціонально ви­гідного положення під час перенесення;

• у холодну пору року, до укладання постраждалого на но­силки, укласти ковдри, якими після укладання вкривають його, або укласти постраждалого в спальний мішок-кокон (рис. 69);

носилки поставити поруч з травмованою стороною тіла;

• два носії стають на коліно зі здорової сторони тіла, обережно підводять під постраждалого руки і за командою піднімають його;

• у цей час 3-й та 4-й носії підводять носилки під постражда­лого;

• 1-й та 2-й носії обережно опускають постраждалого на но­силки;

• у вузьких місцях підведення носилок здійснюється з боку

голови або ніг.

Спосіб "накат" використовують у випадках, коли рятуваль­ники не мають можливості перекладати постраждалого піднімаю­чи. Носилки ставлять із неушкодженої сторони. Один з рятуваль­ників лягає з ушкодженої сторони постраждалого, інший - з неу­шкодженої, поруч із носилками, та нахиляє їх до постраждалого. Перший рятувальник підсовує руки під постраждалого, захоплює і утримує нахилений брус носилок. Інший, відпустивши носилки, теж підсовує руки під постраждалого. За командою рятувальники обережно, піднімаючи та подаючи вперед постраждалого, кладуть його на носилки.

Правила перенесення постраждалих на носилках у різних умовах

Уклавши постраждалого на носилки, подають команду "По місцях!", за якою один рятувальник стає біля голови, інший - біля ніг, а командир ланки та вільний рятувальник - з боків. Той, хто став біля головного кінця носилок, стає обличчям до постраждалого, а той, що до ніг, - спиною до нього. Команда "На лямки!" зо­бов'язує надягти петлі "вісімки" на ручки носилок, якнайближче до полотнища.

За командою "Піднімай!" плавно піднімають носилки, пере­віряючи правильність припасування лямок і захоплення руками ручок носилок. Потім за командою "Уперед!" починають рух (не в ногу).

Постраждалих звичайно переносять ногами вперед. У випад­ку крутого підйому варто переносити головою вперед . При цьому завжди потрібно намагатися зберегти горизонтальне положення носилок, для чого піднімають один з кінців носилок. При спуску з гори носії приймають положення, зазначеного на малюнку.

Для подолання невисокої перешкоди (огорожа, зруйнована стіна, віконний проріз) двома носіями вони повинні поставити но­силки на землю, стати з обох боків носилок, широко узятися ру­ками за бруси, підняти обережно носилки з постраждалим і опу­стити передній кінець носилок на перешкоду. Після цього один носій тримає задній кінець носилок, а інший долає перешкоду та приймає носилки. Піднявши носилки, носії проносять їх над перешкодою і опускають на перешкоду з іншого боку. Після цього другий носій долає перешкоду, бере свій кінець носилок, і вони обоє продовжують рух.

Перед рухом краще знову опустити носилки на землю, як це було зроблено до подолання перешкоди, та знову скористатися лямками.

При перенесенні вчотирьох носилки на землю можна не опу­скати, треба тільки зупинитися перед перешкодою і дати можли­вість звільнитися від лямок носієві, що йде спереду, для того, щоб він міг перелізти через перешкоду та прийняти носилки. Потім усе виконується так само, як і з двома носіями.

Такими ж способами здійснюють подолання канав, щілин та інших перешкод, але в цьому випадку кінці носилок ставлять на край перешкоди.

У ході перенесення може виникнути необхідність повернути­ся навкруги, не ставлячи носилки на землю. Це може бути в тому випадку, коли неможливо розвернутися у вузькому проході для повернення назад. Після зупинки носій, що йде спереду, першим виконує поворот навкруги. Для цього він виставляє убік власне коліно, обережно опускає на стегно ручку однієї сторони носи­лок, рукою, що звільнилася, перехоплює іншу ручку, змінює по­ложення другої руки і повертається обличчям до другого носія. Дочекавшись повного повороту першого носія, другий носій вико­нує той самий прийом, і за командою старшого вони продовжують рух (рис. 72). Якщо застосовувалися лямки, то їх знімає з ручок носилок кожний носій окремо перед поворотом навкруги.

У вогнищах ураження часто доводиться користуватися ім­провізованими носилками, виготовленими з підручних засобів. Порядок укладення та перенесення постраждалого повинен бути звичайним, але більш обережним і уважним. Можливе перенесен­ня постраждалого за допомогою жердини (рис. 73, а) або ковдри (рис. 73, б)

Транспортування постраждалого

Після винесення з вогнища ураження, надання першої ме­дичної допомоги і підготовки до транспортування постраждалому надають певного положення, що виключає розвиток ускладнень.

Для профілактики потрапляння шлункового вмісту в дихаль­ні шляхи постраждалого, який знепритомнів, укладають на бік.

До транспортування постраждалого усувають небезпеку для життя, провівши протишокові заходи. Транспортування з порушеннями дихання і кровообігу допускається лише тоді, коли заходами на місці події не гарантується виживання постраждалого.

Вибір засобів транспортування визначають місце, характер і локалізація травми.

Травма хребта

Транспортування на щиті, лежачи на спині або животі. При переломах у шийному відділі - транспортування лежачи на спині з валиком під шиєю.

Травми голови

Якщо рани голови розташовані в потиличній області або є перелом кісток у цій зоні, то перевозити постраждалого треба на боці. Постраждалих, які знепритомніли, транспортують на боці у фіксованому положенні, що забезпечує достатню іммобілізацію голови і попереджає розвиток асфіксії.

Травми носа

Перелом кісток носа супроводжується носовою кровотечею. Постраждалих із цією травмою варто транспортувати також на ношах, але в напівсидячому положенні.

Травми щелеп

Транспортування постраждалих з ушкодженням щелеп здійснюють у положенні сидячи, з деяким нахилом голови вперед. Постраждалого, який знепритомнів, варто перевозити в положен­ні лежачи на животі з підкладеними під чоло та груди валиками з одягу, ковдри або інших речей. Це необхідно для попередження асфіксії кров'ю, слиною чи запалим язиком. Перед транспорту­ванням слід зробити іммобілізацію щелеп.

Переломи верхніх кінцівок

Транспортування сидячи. Транспортування постраждалих з термінальними станами - у положенні лежачи.

Шлункова кровотеча

Транспортування лежачи з піднятим ножним кінцем нош для попередження знекровлювання головного мозку.

Переломи таза

Транспортування на спині, із зігнутими в колінах і тазо­стегнових суглобах розведеними у різні боки "положення жаби" ногами для максимального розслаблення м'язів. Під коліна підкладають валик висотою 25-30 см і фіксують за допомогою бинтів.

Переломи нижніх кінцівок

Транспортування лежачи на спині. Травмована кінцівка по­винна бути у трохи піднятому положенні і покладена на м'яке