§4. Розвідка пожежі. Дії пожежного-рятувальника під час проведення розвідки.

Безупинний розвиток науки і техніки, поширення пожеженебезпечних виробництв, концентрація на виробництві й у будинках великої кількості пальних матеріалів, ускладнення технологічних процесів значно підвищує пожежонебезпеку об'єктів народного господарства, у зв'язку з чим зростає відповідальність кожного працівника на виробництві та працівника групи профілактики пожежної охорони за кінцеві результати своєї діяльності – збереження державної й особистої власності громадян від вогню й успішне гасіння пожеж при можливому їхньому виникненні.

Згідно ст. 9 (ТСД у НС) основним оперативним завданням особового складу пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ є рятування людей у разі виникнення загрози їх життю, ліквідування пожежі в тих розмірах, які вона набула на момент прибуття пожежного підрозділу та надання допомоги в ліквідуванні наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Виконання цього завдання можливо тільки при швидкому прибутті до місця виклику, оперативному з'ясуванні ситуації, чітких і злагоджених дій всього особового складу.

Досвід гасіння пожеж показує, що успішне виконання підрозділами задач можливе лише в тому випадку, якщо працівники пожежної охорони мають у своєму розпорядженні достовірні, досить точні і вчасно отримані дані про обстановку на пожежі.

Умови гасіння сучасних пожеж, що характеризуються швидкою і різкою зміною обстановки ще більш підвищило роль і значення розвідки пожежі. Необхідно в найкоротший час з'ясувати обстановку пожежі і відповідно її оцінити, прийняти правильне рішення і домогтися їхнього виконання.

Ефективність розвідки пожежі при її організації і веденні багато в чому залежить від професійної підготовки, практичних навичок і ініціативи особового складу і КГП.

Загальна мета – з'ясування даних про пожежу для оцінки обстановки й ухвалення рішення по організації бойових дій.

Виходячи з цього, випливає важлива вимога, що розвідку пожежі необхідно вести безупинно з моменту виїзду підрозділів на пожежу і до її ліквідації.

Види розвідки.

Розрізняють три види розвідки.

Під час прямування до місця пожежі. Мета цієї розвідки – з'ясування даних для оцінки ймовірної-можливої обстановки на пожежі по різних оперативних документах, особистому знанню об'єкта, зовнішнім ознакам і прийняття попередніх рішень.

По прибуттю підрозділів на пожежу. Мета розвідки на даному етапі – з'ясування даних про пожежу для оцінки обстановки й ухвалення рішення на бойові дії по зовнішніх ознаках, а також результатам повної розвідки.

У ході гасіння пожежі. Ціль даного виду розвідки – стежити за зміною обстановки на пожежі для внесення коректив у бойові дії підрозділів і уточнення загального плану ліквідації пожежі.

Отже, безперервність розвідки – важлива складена умова її ефективності і якості.

Успіх розвідки пожежі в значній мірі залежить від виконання ряду вимог. Основні з них: своєчасність і оперативність, цілеспрямованість, безперервність, активність, вірогідність і точність.

а) Своєчасність і оперативність. Полягає в одержанні необхідних даних про обстановку, оперативно, для того, щоб начальники підрозділів мали можливість передбачати характер розвитку пожежі, вчасно прийняти рішення й ефективно застосовувати вогнегасні засоби. Самі оперативні відомості виявляться марними, якщо КГП (НШ) одержить їх із запізненням.

б) Цілеспрямованість – спрямованість до визначеної мети, тобто зусилля розвідки повинні бути зосереджені на вирішальному напрямку і для з'ясування даних по забезпеченню підготовки й успішного гасіння пожежі.

Цілеспрямованість розвідки досягається, насамперед правильним визначенням задач, їхньою постановкою перед розвідгруппами, вибором необхідного напрямку руху, розподілом напрямків проходження групами маршруту при проведенні її декількома групами, а також збором всіх отриманих зведень у єдиному центрі - штабі пожежегасіння чи КГП.

в) Безперервність полягає в тім, що розвідка повинна проводитися постійно, з моменту виклику до моменту ліквідації пожежі.

г) Активність – це широкий прояв ініціативи, сміливості і винахідливості, рішучості і спритності особовим складом пожежних підрозділів на пожежі. Досвід гасіння пожеж показує, що успіху в розвідці домагається той, хто діє рішуче. При активній розвідці можна домогтися успіху не тільки в зборі даних про обстановку, але й в обмеженні поширення пожежі, а іноді і його ліквідації введенням у дію первинних чи стаціонарних засобів гасіння. Завдяки активності нерідко вдається надавати своєчасну допомогу людям, що знаходяться в небезпеці і домагатися інших успіхів у гасінні.

д) Вірогідність і точність параметрів, що характеризують обстановку пожежі – важливий, якісний показник розвідки. Ця вимога диктується тим, що лише на повних і достовірних даних, отриманих розвідкою з різних джерел, може бути засноване правильне рішення, що приводить до успіху в гасінні пожежі. Неточні і недостовірні дані можуть привести до неправильних висновків і спричинити за собою непоправні наслідки. Приймати рішення на підставі здогаду неприпустимо. Вірогідність розвідувальних даних досягається ретельним вивченням, зіставленням і повторним оглядом їхнім безупинним проведенням розвідки.

Первинна мета розвідки полягає в тому, щоб з'ясувати дані про пожежу для оцінки обстановки, а потім на основі цієї оцінки прийняти рішення на бойові дії.

Оцінка обстановки на пожежі – це усебічне вивчення й аналіз факторів, що сприяють чи заважають розвитку пожежі, а також бойовим діям підрозділів пожежної охорони при гасінні пожеж. Тобто обстановка на пожежі являє собою сукупність факторів, що сприяють і перешкоджають розвитку пожежі, а усебічне вивчення й аналіз цих факторів – є оцінка обстановки.

ст. 28. Під час проведення розвідки необхідно встановити:

• наявність загрози людям, їх місцезнаходження, шляхи та способи їх рятування;

• що горить, місце та площу пожежі, шляхи поширювання горіння;

• небезпеку вибуху, отруєння, обвалення, наявність радіоактивних й займистих речовин (рідин), побутового та інших газів, обладнання під тиском та електроустановок під напругою;

• місця і способи відключення електроенергії та комунальних мереж;

• можливі шляхи та напрямки введення сил та засобів;

• місцезнаходження найближчих джерел водопостачання, первинних засобів пожежогасіння і можливість їх використання;

• наявність, можливість використання та порядок введення в дію установок пожежогасіння;

• необхідність рятування майна, а також захист його від небезпечних факторів пожежі і вогнегасних речовин;

• необхідність і місця розкривання, розбирання конструкцій.

Під час проведення розвідки, залежно від обстановки, можуть вирішуватись також інші завдання.

Організація розвідки

Якість і ефективність розвідки залежить від її організації, обліку особливостей обстановки пожежі й умов її проведення.

А. Способи проведення розвідки.

Розрізняють чотири основні способи проведення розвідки:

1. Спостереження – один з важливих і розповсюджених способів проведення розвідки, який дозволяє швидко зібрати необхідні дані про об’єкт, на якому виникла пожежа, і нерідко встановити місце її виникнення та підходи до неї. Спостереження починається ще на шляху прямування, коли деякі відомості про обстановку пожежі можна одержати за зовнішніми ознаками: загравою, кількістю або кольором диму. При під’їзді до об’єкта за даними ознаками можна судити про місце та розміри пожежі, а інколи і про те, що горить. За зовнішнім виглядом будівлі можна визначити її призначення (житловий будинок, готель, адміністративна будівля, склад, крамниця тощо), ступінь загрози сусіднім об`єктам, місця можливого підходу до пожежі (сходові клітки, двері, вікна, балкони, стаціонарні сходи та ін.).

2. Особистий огляд – основний серед всіх інших способів, у всіх випадках обов'язковий. У цьому випадку повинний діяти строгий принцип: “Довіряю, обов'язково перевіряю, остаточне рішення приймаю тільки тоді, коли особисто побачив і переконався у вірогідності фактів.” Особистий огляд, як основний спосіб проведення розвідки, проводиться з моменту прибуття підрозділу на пожежу до її повної ліквідації.

3. Опитування обізнаних осіб. В усіх випадках даний спосіб є корисним і зневажати їм не слід, а на промислових об'єктах (особливо на пожежевибухонебезпечних, електростанціях, підстанціях і інш.) вважається обов'язковим. Завдяки опитуванню осіб можна отримати первинні дані про загрозу людям на пожежі, їх місцеперебування, найкоротші підходи до зони горіння, про ступінь задимлення приміщень та ін., які доцільно використовувати при проведенні особистого огляду. Відомості, що отримані у результаті консультацій з працівниками об’єкта, щодо планування приміщень, ступеня вогнестійкості конструкцій, пожежовибухонебезпечних матеріалів та установок, особливостей систем вентиляції, енергозбереження і технології виробництва та ін. є не тільки цінними, але й основними даними.

Разом з тим, повністю довіряти отриманим відомостям під час опитування осіб не можна. Їх постійно потрібно уточнювати, а у ряді випадків і ретельно перевіряти.

4. Вивчення оперативних і інших документів, що є цінними для розвідки (оперативні плани і картки пожежегасіння, плани будинку, планшети і довідники вододжерел, виробничі інструкції й ін.).

Отже, різні способи проведення розвідки пожежі в сукупності забезпечують необхідну її ефективність і оперативність, доповнюють однин одним і являються тим джерелом інформації, завдяки якому КГП приймає рішення на ведення бойових дій

Б. Обов'язки осіб, що ведуть розвідку (Тимчасовий статут дій у надзвичайних ситуаціях):

ст. 29. Розвідку проводять керівник гасіння пожежі (КГП), інші особи за його дорученням, а також кожна посадова особа на дорученій дільниці ведення оперативних дій.

ст. 30. До складу розвідки входять:

• КГП та зв’язковий, якщо на пожежу прибуло одне відділення (караул у складі одного відділення);

• КГП, командир 1-го відділення і зв’язковий, якщо прибуло два та більше відділень.

За необхідності проведення розвідки одночасно у різних напрямах, створюється декілька розвідувальних груп. Кожна група очолюється особою за посадою не нижче ніж командир відділення і складається не менше ніж з двох чоловік. У разі проведення розвідки в апаратах захисту органів дихання ( далі - ланка ГДЗС) - не менше як з трьох. У виняткових випадках, під час ведення невідкладних робіт з рятування людей та недостатньої кількості особового складу на пожежі, за рішенням КГП склад ланки ГДЗС, який рятує людей, може бути зменшено до двох чоловік.

За наявності відомостей про людей, які залишились у приміщеннях, що горять, склад розвідки має бути посилений з метою надання допомоги потерпілим.

ст.32. У разі організації розвідки одночасно у декількох напрямках КГП зобов’язаний:

• визначити кількість розвідувальних груп та їх склад;

• призначити командирів розвідувальних груп і поставити їм завдання;

• визначити і вказати вид пожежнотехнічного оснащення та спорядження, а також заходи безпеки для особового складу розвідувальних груп;

• організувати одночасне проведення розвідки суміжних, вище та нижче розташованих приміщень;

• особисто провести розвідку на найбільш складній і відповідальній дільниці пожежі;

установити порядок надання інформації.

ст. 33. Особовий склад, який веде розвідку, зобов’язаний:

• використовувати найбільш короткі і безпечні шляхи прямування;

• використовувати наявну технічну документацію, відомості від осіб, які знають конструктивні особливості та планування будівель, технологічний процес і обладнання виробництва;

• забезпечити безпеку людям і вихід їх до безпечної зони, негайно надати допомогу потерпілим;

• вжити заходів для обмеження поширювання небезпечних факторів пожежі всіма доступними засобами, а у разі виявлення осередків пожежі – для їх гасіння;

• вжити заходів щодо захисту майна та обладнання від пошкоджень;

• перевірити приміщення, що розташовані на шляхах можливого поширювання вогню та продуктів згоряння;

• підтримувати постійний зв’язок з КГП, штабом на пожежі, доповідаючи про результати розвідки.

ст. 34. За наявності ознак горіння, а також у випадку проведення розвідувальних дій ланкою ГДЗС, розвідка проводиться з прокладанням рукавної лінії.

ст. 35. З метою забезпечення безпеки під час проведення розвідки необхідно:

• мати при собі засоби індивідуального захисту пожежного, засоби рятування, ручний пожежний інструмент, прилади освітлення, засоби зв’язку та гасіння;

• перед входом в задимлену зону встановити пост безпеки ГДЗС для здійснення розрахунку часу роботи ланки і підтримування з ним постійного зв’язку;

• створити резерв газодимозахисників, у разі необхідності забезпечити періодичну зміну особового складу, який працює в апаратах захисту органів дихання;

• запам’ятати пройдений шлях;

• обережно відчиняти двері, що ведуть до приміщення, де відбувається горіння, використовуючи дверні полотна для захисту від опіків у разі можливого викиду полум’я чи нагрітих газів;

• не користуватися відкритим вогнем у приміщеннях, де припускається наявність горючих і займистих речовин (рідин), а також горючих газів;

• входити до приміщень, де можливий вибух, отруєння чи радіоактивне зараження та знаходяться електроустановки під напругою тільки за умови дотримання всіх запобіжних заходів, що встановлені для цих приміщень з урахуванням рекомендацій технічного персоналу, який обслуговує ці приміщення;

• дотримуватись застережних заходів від можливих обвалень (руйнування) будівельних конструкцій, технологічного обладнання тощо;

- просуватись, як правило, вздовж капітальних стін чи стін з віконними прорізами.

ст. 36. Особам, які входять до складу розвідувальної групи категорично забороняється самовільно залишати групу.

Озброєння розвідки.

Озброєння ланки i підтримання зв’язку мiж газодимозахисниками та КГП, постом безпеки складається з:

• засобів захисту органів дихання та зору (ізолюючі протигази, протигази на стислому повітрі );

• бойового одягу та спорядження (можливо застосування тепловiдбиваючого костюму);

• засобів зв’язку (сигнально-переговорний пристрій, радiостанцiю та інш.);

• засобів освітлення (індивідуальний i груповий ліхтар);

• засобів гасіння (вогнегасник порошковий або вуглекислотний, рукавну лінію з стволом);

• полегшеного лома (для розкривання конструкцій i простукування шляху пересування);

• рятувальної мотузки.

Організація зв’язку з відділенням, ланкою ГДЗС, групою розвідки.

Перед входом в задимлену зону особовий склад ланки повинен знати бойову задачу, план дій, місце розташування посту безпеки i контрольно - пропускного пункту, порядок слідування до місця роботи i назад. Командир ланки (вiддiлення) призначає замикаючого пожежного iз числа найбільш підготованих, потім особисто перевіряє справність захисту органів дихання та зору, а також бойового одягу та спорядження або тепловiдбиваючих костюмів, розподіляє засоби гасіння серед членів ланки (вiддiлення) встановлює зв’язок по радiостанцiї або сигнально переговорному пристрою з постом безпеки, озброюється ліхтарями i полегшеним ломом - подає команду. Зв’язок в середині ланки здійснюється голосом, торканням один одного, жестами, світлом ліхтаря та інш. способами.

Зв’язок мiж командиром ланки, постовим на посту безпеки, начальником оперативної дiльницi, КПП i КГП може здійснюватись: за допомогою радiозв’язку згiдно правилам радiообмiну. Переносними радiостанцiями зв’язок встановлюється мiж ланками ГДЗС, постом безпеки, КГП, водієм автомобіля, бойовими дільницями. За допомогою електромегафону зв’язок встановлюється на великий вiдстанi та на великих площах, де відбуваються бойові дії. По рятувальній мотузці: попередньо командир ланки встановлює з постовим на посту безпеки умовні сигнали, наприклад: - один ривок - необхідна допомога; - два ривка - просуваються вперед; - три ривка-знайшли осередок загорання i.т.п.

Техніка безпеки при проведенні розвідки

З метою забезпечення безпеки при проведенні розвідки необхідно:

• мати при собі засоби порятунку і самопорятунку, необхідний інструмент для розкриття і розбирання конструкцій, прилади освітлення, засоби зв'язку, ізолюючи протигази, зчіпки і засоби гасіння;

• на вході в задимлені приміщення виставити пост безпеки ГДЗС і підтримувати з ним постійний зв'язок;

• створювати резерв газодимозахистників, забезпечити періодичну зміну особового складу, що працює в ізолюючих протигазах;

• під час слідування в задимлених приміщеннях необхідно запам'ятовувати пройдений шлях;

• обережно відкривати двері, що ведуть у палаючі приміщення, використовуючи дверні полотнини для захисту від опіків при можливому викиді полум'я чи нагрітих газів;

• не користуватися відкритим вогнем у приміщеннях із ЛЗР, ГР, з наявністю вибухонебезпечних і легкозаймистих речовин і ЗР;

• входити в приміщення, обладнані електричними установками високої напруги, і в приміщення, де можливі вибухи, отруєння чи радіоактивного зараження, тільки прийнявши всі запобіжні заходи, установлені для цих приміщень, з урахуванням указівок технічного персоналу, що обслуговує ці приміщення;

• дотримуватись запобіжних заходів від можливих обвалів і обвалення будівельних конструкцій, технологічного устаткування;

• просуватися, як правило, уздовж капітальних стін чи стін з віконними прорізами.

У процесі проведення розвідки на будь-якому об’єкті, особливо з масовим перебуванням людей, у першу чергу необхідно визначити загрозу людям від вогню та диму.

При наявності відомостей про людей, які знаходяться у небезпечних зонах, склад розвідки посилюється. Розвідка повинна прямувати у ці місця найкоротшим і безпечним шляхом.

Черговість рятування людей залежить від обстановки на пожежі та ступеню небезпеки для тих, кого рятують. При однаковому ступені небезпеки для тих кого рятують, спочатку рятують дітей, хворих та літніх людей, тому що здорові люди можуть правильно оцінювати ситуацію, вжити певних заходів із захисту себе від вражаючих факторів пожежі і деякий час чекати допомоги пожежних.

У всіх випадках проведення рятувальних робіт необхідно викликати на місце проведення бойових дій швидку медичну допомогу.

Якщо на пожежі немає загрози людям, то всі сили розвідки спрямовують на пошуки осередку пожежі. До них слід прямувати найкоротшими та найбільш зручними шляхами, використовуючи основні входи та виходи.

Якщо ці шляхи відрізані полум’ям або дуже задимлені, використовують пожежні драбини. В окремих випадках для цього пророблюють отвори в огороджуючих конструкціях споруд у задимлених приміщеннях склад розвідки просувається уздовж стін, ближче до вікон у весь зріст, якщо дим надходить знизу; пригнувшись або повзком, якщо дим зосереджується у верхній частині приміщення. Обов’язково треба запам’ятовувати маршрут руху, характерні виступи, повороти, підйоми у планування приміщень, розташування предметів і устаткування. При цьому путьовий шпагат або рятувальну мотузку просувають крізь карабін кожного пожежного, що входить у склад розвідки. У задимлених або темних приміщеннях склад розвідгрупи просувається колоною по одному за командиром розвідки.

Відкриті осередки горіння, звичайно вишукати легко. Для виявлення межі горіння необхідно оглянути зону горіння з усіх боків, і не тільки приміщення, що горять, але й суміжні відсіки та поверхи. Значно складніше визначити приховані осередки пожежі всередині конструкцій, де вогонь розповсюджується по порожнинах стін, перегородок, у вентиляційних системах, тощо.

Ще важче в цих умовах визначити межу горіння та шляхи найбільш інтенсивного його розповсюдження. Приховані осередки пожежі у порожнинах визначають за ступенем нагріву поверхні конструкцій, зміною кольору штукатурки та їх забарвленням, характерним шумом потріскування, виходом диму через щілини, тріщини, його температурою та місцями прогару в конструкціях.

Необхідно пам’ятати, що за виходом диму з тріщин не завжди можна точно визначити осередок горіння, тому що іноді дим розповсюджується порожнинами і може виходити на значній відстані від місця горіння.

Для уточнення місця горіння та його гасіння проводять розбирання конструкцій, а межі зони горіння у середині конструкцій та шляхи його розповсюдження визначають за допомогою контрольного розкривання конструкцій, яке здійснюють лише після підготовки необхідних засобів гасіння.

Під час пожеж у будівлях з наявністю порожнин у їх конструкціях та системах вентиляції розвідку проводять не лише на поверсі, що горить, а й у всіх вище розташованих поверхах, на горищі, а також у нижче розташованих та в підвалі.

Під час пожеж у підвалах з перекриттями, що не горять, і через які не проходять системи вентиляції, розвідку проводять одночасно з розвідкою першого поверху. Межа горіння на горищах будівель може визначатися за виходом язиків полум’я, місцями найбільшого виходу диму з-під карнизу та слухових вікон, по таянню снігу в зимовий час. Одночасно з розвідкою пожежі на горищах проводять розвідку на верхніх поверхах.

Під час прокладання рукавних ліній та проникання до осередку пожежі необхідно використовувати всі входи та виходи та отвори, стаціонарні сходи, автопідіймачі, автодрабини та інші технічні засоби. По можливості не займати основних шляхів евакуації

Отже, розвідка пожежі – важливий і у всіх випадках необхідний вид бойових дій підрозділів на пожежі. Від якості й ефективності розвідки залежить повноцінність оцінки обстановки пожежі, характер і правильність прийнятних рішень по його ліквідації.

Якість, ефективність і оперативність розвідки залежить від багатьох умов. Основними з них є: тверде знання положень Тимчасового статуту дій у надзвичайних ситуаціях, оперативно-тактичних особливостей об'єктів, способів проведення розвідки, неухильне виконання вимог техніки безпеки, почуття відповідальності кожного за виконання бойової задачі в будь-яких складних умовах