Глава 3. Пожежне обладнання
§ 1. Пожежні гідранти і колонки
Гідрант із пожежною колонкою являє собою водозабірний пристрій, установлюваний на водогінній мережі і призначений для забору води із водогінної мережі при гасінні пожежі.
Гідрант із колонкою при гасінні пожежі може бути використаний, по-перше, як зовнішній пожежний кран у випадку приєднання пожежного рукава для подачі води до місця гасіння пожежі і, по-друге (основний варіант), як вододжерело для насосу пожежного автомобіля.
Пожежний підземний гідрант. У залежності від конструктивних особливостей і умов протипожежного захисту охороняємих об’єктів гідранти поділяються на підземні (мал. 1) і надземні.
Підземні гідранти встановлюють у спеціальних колодязях, що закриваються кришкою. Пожежну колонку нагвинчують на підземний гідрант тільки при його використанні. Надземний гідрант знаходиться вище поверхні землі із закріпленою на ньому колонкою (найчастіше використовуються у південних районах).
Основними вимогами, які пред’являються до гідрантів, є забезпечення швидкого пуску води і їхньої не можливості замерзнути.
Пожежний підземний гідрант, представлений на мал. 4.54, складається з, трьох частин, відлитих із сірого чавуну: клапанної коробки 9, стояка 5 і встановлювальної головки 4.
У залежності від глибини колодязя гідранти випускають висотою 750÷2500 мм з інтервалом 250 мм (всього вісім типорозмірів). У зібраному виді гідрант встановлюють на фланці трійника 10 водогінної мережі. Чавунний пустотілий клапан 12 каплеподібної форми зібраний із двох частин, між якими встановлено гумове ущільнювальне кільце 11. У верхній частині клапана маються фіксатори 8, що переміщаються в подовжніх пазах клапанної коробки. Шпиндель 7, пропущений через отвір хрестовини стояка, угвинчений у нарізну втулку у верхній частині клапану. На іншому кінці шпинделя закріплена муфта 6, у яку входить квадратний кінець штанги 3. Верхній кінець штанги закінчується також квадратом для торцевого ключа пожежної колонки.
Мал. 1. Пожежний підземний гідрант 1 — зливний штуцер; 2 — спускний отвір; 3 — штанга; 4 — встановлювальна головка; 5 — стояк; 6 — муфта; 7 — шпиндель; 8 — фіксатори; 9 — клапанна коробка; 10 — трійник водогінної мережі; 11 — гумове кільце, що ущільнює; 12 — клапан |
Мал. 2. Пожежна колонка 1 — головка; 2 — рукоятка; 3 — торцевий ключ; 4 — маховичок; 5 — кришка; 6 — шпиндель; 7 — тарілчастий клапан; 8 — корпус; 9 — квадратна муфта; 10 — бронзове кільце |
Обертанням штанги і шпинделя (за допомогою торцевого ключа пожежної колонки) клапан гідранту завдяки наявності фіксаторів може робити тільки поступальний рух, забезпечуючи його відкривання чи закриття.
При відкриванні й опусканні клапану один з його фіксаторів закриває спускний отвір 2, розташований в нижній частині клапанної коробки, запобігаючи потрапляння води в колодязь гідранта. Для припинення забору води з водогінної мережі обертанням штанги і шпинделя клапан гідранта піднімається нагору, забезпечуючи при цьому відкривання фіксатором спускного отвору. Вода, що залишилася після роботи гідранта, у стояку виливається через спускний отвір і зливальну трубку 1 у колодязь гідранта, відкіля видаляється примусовим способом.
Для запобігання потрапляння води в корпус гідранта на зливальній трубі встановлений зворотний клапан.
Слід зауважити, що невміле поводження з пожежними гідрантами може призвести до аварії на водогінній мережі, припинення подавання води. Взимку після закінчення роботи зі стояка гідранта воду видаляють через зливний отвір, а якщо він закритий, відкачують пінозмішувачем пожежного автомобіля.
Технічна характеристика підземного пожежного гідранта
Умовний прохід, мм ...…………………………… ……..…..... 125
Робочий тиск, МПа (кгс/см2) .……………………….…….…... 1 (10)
Частота обертання штанги до повного відкривання клапану, обороти…………………………………………………………………. 12...15
Зусилля при відкриванні гідранта Н (кг) ………………..….. 150 (15)
Технічний стан пожежних гідрантів необхідно перевіряти двічі на рік перед настанням весняно-літнього та осінньо-зимового періоду - спільно з представниками відповідних служб водогінної мережі й служби цивільного захисту. Перевірку починають з огляду гідранта. На гідрант установлюють колонку і пускають воду, потім її відкачують зі стояка, за браком зворотних клапанів закривають зливальний отвір. Результати оформлюють актом. Очищення кришок колодязів гідрантів від снігу та льоду й нагляд за наявністю відповідних покажчиків здійснюють житлово-експлуатаційні організації, підприємства, установи та організації, на території яких установлено гідранти. Про всі ремонтні роботи на водогінній мережі диспетчер служби повинен повідомити пожежну частину. Кришку колодязя, де встановлений гідрант, відкривають гаком або ломом. При тому слід стежити, щоб вона не вдарялась об різьбу стояка гідранта. Оскільки у водогінні колодязі можуть проникати різноманітні горючі та отруйні гази, під час відкривання кришки гідранта або під час роботи забороняється палити (курити) та застосовувати відкритий вогонь.
Пожежна колонка
Колонка пожежна є знімним пристроєм, установлюваним на підземний гідрант для його відкривання і закриття.
Колонка пожежна (мал. 2) складається з корпусу 8, головки 1, відлитих з алюмінієвого сплаву АЛ-6, і торцевого ключа 3. У нижній частині корпусу колонки встановлене бронзове кільце 10 з різьбою для установки на гідрант. Головка колонки має два патрубки з муфтовими з’єднувальними головками для приєднання пожежних рукавів.
Відкривання і закриття патрубка здійснюється вентилями, що складаються з кришки 5, шпинделя 6, тарілчастого клапана 7, маховичка 4 і сальникового набивного ущільнення.
Торцевий ключ являє собою трубчасту штангу, у нижній частині якої закріплена квадратна муфта 9 для обертання штанги гідранта. Обертання торцевого ключа проводиться рукояткою 2, закріпленої на верхньому його кінці. Ущільнення місця виходу штанги в головці колонки забезпечується набивним сальником.
Установка колонки на гідрант здійснюється обертанням її за годинниковою стрілкою, а відкривання гідранта і вентилів колонки відповідно обертанням (проти годинникової стрілки) торцевого ключа і маховичками.
Установлюючи на гідрант пожежну колонку, вентилі закривають, колонку накручують плавно, без зусиль. Колонку вважають установленою, якщо вся різьба стояка гідранта закрита й колонка стоїть щільно. Для запобігання гідравлічного удару відкривання гідранта забезпечується тільки при закритих вентилях колонки. Виконання цієї умови досягається блокуванням торцевого ключа при відкритих вентилях колонки. При цьому шпиндель з маховичками виявляється в площині обертання рукоятки торцевого ключа, що виключає можливість його обертання і, отже, знімання гідранта при відкритих вентилях колонки. Для використання гідранту необхідно відкрити клапан гідранта, для цього плавно прокручують центральний ключ колонки на 2...3 оберти і наповнюють її водою (при цьому чутний характерний шум і вібрація від води, що надходить). Після припинення шуму необхідно зробити паузу і продовжити плавне обертання рукоятки торцевого ключа (12-15 обертів) до повного відкривання клапану гідранту.
Надходження води можна визначити й за виходом цівки зі зливального отвору гідранта. Після наповнення гідранта й колонки водою відкривають до кінця клапан гідранта, а потім вентилі напірних патрубків колонки. Для припинення подавання води гідрант закривають у зворотному порядку спочатку вентилі, потім клапан гідранта. Закривати і відкривати необхідно плавно, щоб не було гідравлічного удару.
Відгвинчують колонку при нерухомому центральному ключі, за потреби відкачують воду зі стояка гідранта й закривають колодязь кришкою.
Технічна характеристика колонки пожежної
Умовний прохід Ду, мм ………………...……... 125
Робочий тиск, МПа (кгс/см2) .………………..... 0,8 (8)
Умовний прохід з’єднувальної головки, мм …. 80
Маса, кг, не більше ......……………………….... 18
Гідрант-колонка
Гідрант-колонка, показана на малюнку, призначена для забору води з водогінної мережі для гасіння пожеж, а також для господарсько-питного водопостачання.
Гідрант-колонка являє собою гідрант, з’єднаний з водорозбірною колонкою. Забір води з гідранта здійснюється за допомогою напірного рукава із безпосередньою подачею її до пожежного ствола або насосу пожежного автомобіля.
Затвор гідранту відкривається спеціальним ключем із зусиллям не більше 300 Н, частота обертання шпинделя — не більше 18 і при тиску води в мережі не більше 1 МПа (10 кгс/см2). Вода, що залишилася після роботи гідранта, у його корпусі видаляється ежектором водорозбірної колонки при натисканні на її рукоятку протягом 3...7 хв.
Експлуатація пожежних гідрантів і колонок.
Пожежні гідранти розміщають уздовж автомобільних доріг на відстані не більше 2,5 м від краю проїзної частини, але не ближче 5 м від стін будівель; допускається розташовувати їх на проїзній частині. Пожежні гідранти, як правило, встановлюють уздовж вулиці на водогінній мережі Ø 100÷400 мм на відстані 50...120 м один від одного, забезпечуючи при цьому зручний під’їзд і використання. Для знаходження підземних гідрантів на стінах будинків і споруд, проти яких установлений гідрант, прикріплюють спеціальну табличку чи світловий покажчик місця розташування і діаметр гідранта (мал. див. у додатку).
У кожній підрозділі служби цивільного захисту повинен бути довідник із вказівкою місць розташування гідрантів і їхнього технічного стану. Контроль за технічним станом пожежних колонок здійснюють зовнішнім оглядом при зміні варт, перевіряючи цілісність різьбових з’єднань, прокладок і закриття вентилів. Один раз у рік колонку піддають гідравлічним іспитам під тиском 1 МПа (10 кгс/см2). При цьому просочування води через сальникові ущільнення не допускається.
Забір води насосом пожежного автомобіля необхідно здійснювати по двох паралельно приєднаним до колонки рукавам (діаметром 77 мм), один із яких повинний бути напірно-всмоктувальним, а інший — напірним (після виявлення тиску в системі, при необхідності можна замінити один з рукавів на інший вид).