§4. Порядок проведення аварійно-рятувальних робіт при виробничих аваріях із радіаційним забрудненням.

Забезпечення безпеки особового складу в надзвичайних ситуаціях, обумовлених аваріями і катастрофами з викидом радіоактивних і хімічних речовин є обов’язковою задачею всіх органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і командно-начальницького складу, а також особового складу формувань цивільної оборони.

Безпека особового складу МНС при радіоактивному зараженні забезпечується:

- пониженням вірогідності виникнення і зниженням можливих масштабів аварій (катастроф) з викидом радіоактивних речовин;

- локалізацією, блокуванням, заглушенням, скороченням часу існування, масштабів і послабленням дії факторів ураження;

- зниженням небезпеки ураження особового складу формувань шляхом пред’явлення і реалізації спеціальних вимог поведінки у зонах зараження;

- організацією і проведенням захисних заходів в відношенні до особового складу формувань цивільної оборони;

- проведенням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо усунення безпосередньої небезпеки для життя і здоров’я не тільки населення, але і особового складу сил цивільної оборони, що займаються проведенням аварійно-рятувальних робіт.

Захист особового складу - це комплекс взаємопов’язаних за місцем, часом проведення, цілями, засобами заходів МНС, які спрямовані на усунення або зниження на заражених територіях до прийнятого рівня загрози життю і здоров’ю людей у випадку реальної небезпеки виникнення або в умовах реалізації небезпечних і шкідливих факторів радіоактивного зараження територій.

Заходи щодо захисту особового складу від факторів ураження внаслідок радіоактивного зараження місцевості повинні плануватися в об’ємах, які гарантують не перевищення нормативної дії на них можливих факторів ураження для розрахункової надзвичайної ситуації.

В умовах виникнення надзвичайних ситуацій заходи щодо захисту населення повинні здійснюватися в об’ємах, які забезпечують не перебільшення допустимої нормативної дії на них реалізованих факторів ураження.

Якщо в умовах обставин, що склалися, встановленні нормативи допустимої небезпечної дії можуть бути перевищені, заходи щодо захисту особового складу підлягають проведенню за напрямками і в масштабах, що позволяє максимально послабити їх дію.

Заходи щодо підготовки до дій для захисту особового складу в умовах радіоактивного зараження необхідно заздалегідь планувати і виконувати диференційовано за видами і ступенями можливої небезпеки на конкретних територіях і з урахуванням насиченості цих територій об’єктами промислового призначення, гідроспорудами, об’єктами і системами виробничої і соціальної інфраструктури; наявності, номенклатури, потужності і розміщення потенційно небезпечних об’єктів; характеристик, в тому числі за вартістю і захисним властивостями в умовах надзвичайних ситуацій, наявності будинків і споруд та їх будівельних конструкцій; особливостей проведення евакозаходів; кліматичних та інших місцевих факторів.

Систему захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно формувати на основі розбивки підконтрольної території на зони вірогідних надзвичайних ситуацій за результатами:

- аналізу вірогідності виникнення на даній території і на окремих її елементах надзвичайних ситуацій;

Для виділених зон небезпеки і відповідно сукупним характеристикам можливого радіоактивного та хімічного зараження місцевості необхідно розробляти типові варіанти захисту населення і проводити заходи щодо завчасної підготовки до дій в екстремальних умовах. Типові варіанти захисту повинні бути основою для вибору робочого плану дій (ПЛАСу) на даній території при конкретній надзвичайній ситуації. При необхідності прийняття в якості робочого план необхідно корегувати за обставинами, які складаються.

Обсяги і терміни проведення заходів щодо завчасної підготовки системи захисту визначають виходячи із принципу розумної достатності в забезпечення безпеки в умовах радіоактивного та хімічного зараження місцевості.

Заходи щодо захисту особового складу в умовах радіоактивного та хімічного зараження місцевості необхідно планувати і проводити при раціональному використанні матеріальних і фінансових ресурсів, максимальному використанню існуючих, дообладнаних і знову створених виробництвах, будинках і спорудах, рятувальних засобах, пристосуваннях, спеціальної оснастки, профілактичних і лікувальних препаратах та іншого майна.

Для захисту життя і здоров’я особового складу в умовах радіоактивного забруднення місцевості необхідно використовувати наступні основні заходи:

- постійне проведення радіаційної розвідки та дозиметричного контролю в зонах радіаційного забруднення місцевості;

- укриття особового складу в пристосованих для потреб захисту населення приміщеннях виробничих, громадських і жилих будинків, а також в спеціальних захисних спорудах;

- вивід формувань МНС із зон високого радіоактивного забруднення місцевості;

- використання особовим складом засобів індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів;

- проведення заходів медичного захисту;

- проведення аварійно-рятувальних і інших невідкладних робіт в зонах радіоактивного забруднення місцевості з урахуванням типових режимів радіаційного захисту.

Радіаційна розвідка і дозиметричний контроль проводиться як силами розвідки так і хіміками - дозіметристами підрозділів МНС з використанням всіх наявних засобів розвідки і дозконтролю, а також використання інформації керівництвом, що відає ліквідацією надзвичайної ситуації і територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Фото 1. Прибор вимірювання потужності дози ДП-5В.

Укриття особового складу в пристосованих приміщеннях і в спеціальних спорудах необхідно проводити за місцем постійного проживання або тимчасового знаходження особового складу безпосередньо за часом дії факторів ураження радіоактивного забруднення місцевості, а також при загрозі їх розповсюдження.

Вивід особового складу формувань МНС із зони радіоактивного забруднення необхідно проводити:

- у випадку загрози виникнення або появи реальної небезпеки радіоактивного ураження для особового складу в цих зонах;

- при неможливості задовольнити у відношенні особового складу мінімально необхідних умов і нормативів життєзабезпечення;

- при ураженні особового складу.

Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів використовуються в системі захисних заходів в зонах радіоактивного забруднення, які повинні запобігати наднормативній дії на людей небезпечних і шкідливих радіонуклідів, що попали в навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних радіаційно небезпечних об’єктів, а також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого випромінювань.

В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати загальновійськові, цивільні і промислові протигази, що випускаються промисловістю, респіратори та простіші засоби (маски проти пилу із тканин і пов’язки).

В якості засобів індивідуального захисту поверхні шкіри необхідно використовувати загальновійськові захисні комплекти, різні захисні костюми промислового виробництва і простіші засоби захисту шкіри (виробничий і повсякденний одяг, при необхідності насичених спеціальними розчинами).

Засоби індивідуального захисту органів дихання і поверхні шкіри при їх недостатності, що випускаються промисловістю, повинні бути направленими в першу чергу переважно для забезпечення особового складу, які проводять рятувальні та інших невідкладні роботи в осередках ураження з високими рівнями радіації. Інший особовий склад повинен використовувати простіші та підручні засоби.

Заходи медичного захисту при надзвичайних ситуаціях необхідно проводити з метою попередження або зниження важкості ураження променевою хворобою особового складу.

Заходи медичного захисту особового складу МНС в зонах радіаційного забруднення території необхідно планувати і здійснювати з використанням наявних сил і засобів, які безпосередньо проводять аварійно-рятувальні роботи, а також силами медичних установ.

Першу медичну допомогу потерпілим до їх евакуації в лікувальні заклади оказують безпосередньо в осередках радіоактивного ураження.

Невідкладні роботи повинні забезпечити блокування, локалізацію або нейтралізацію джерел радіаційної безпеки, пониження інтенсивності, обмеження розповсюдження і знешкодження дії факторів ураження до рівнів, які позволяють ефективно використовувати різноманітні заходи захисту.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах радіоактивного забруднення місцевості повинні передбачати проведення дезактивації, дезінфекції та інших спеціальних робіт.

В зонах радіоактивного забруднення місцевості необхідно організовувати життєзабезпечення особового складу (при необхідності і населення, яке опинилося в зоні ураження), що залучаються до участі в рятувальних та інших невідкладних роботах.

Завчасна підготовка і введення в дію планів захисту особового складу в умовах радіоактивного забруднення місцевості, повинні передбачати проведення узгоджених за часом, цілям і засобам робіт з планування і виконання комплексу організаційних, інженерно-технічних і спеціальних заходів, а також по формуванню необхідних для цього сил і засобів.

Використання комплексу заходів щодо захисту особового складу в умовах радіаційного забруднення місцевості повинно забезпечуватися:

- організацією і виконанням безперервного спостереження, контролю і прогнозування стану можливого радіоактивного забруднення місцевості з урахуванням особливостей території;

- своєчасним оповіщенням інстанцій, органів керівництва і управління, а також посадових осіб про загрозу виникнення можливого радіоактивного забруднення місцевості та її розвитку, а також доведенням до особового складу встановлених сигналів і порядку дії в конкретній обстановці, що склалася;

- навчанням особового складу діям в умовах радіаційного забруднення місцевості і його психологічну підготовку;

- розробкою і здійсненням заходів щодо життєзабезпечення особового складу на випадок проведення аварійно-рятувальних робіт в зонах радіаційного забруднення місцевості.

Порядок, здійснення вказаних заходів силами та засобами забезпечення, їх узгодженість в територіальних і галузевих ланках управління і виконання при вирішенні завдань досягнення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях регламентуються окремими нормативними документами по лінії Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та інших центральних органів виконавчої влади.

Отримавши повідомлення про небезпеку радіоактивного зараження місцевості, слід негайно надіти протигаз або респіратор, а при їх відсутності, ватяну марлеву пов’язку, при необхідності укритися в захисній споруді, будинку тощо, що приведе до пониження дози опромінювання на коефіцієнт захисту.

Якщо є час слід провести герметизацію споруди (підвального або іншого заглибленого приміщення): закрити вікна, двері, вентиляційні отвори (люки), віддушини тощо.

З метою захисту від дії радіонуклідів необхідно з моменту отримання повідомлення про радіоактивне зараження негайно приступити до проведення йодної профілактики. Для цієї мети на протязі семи днів кожний день приймати по одній таблетці (0,25 г) йодистого калію, використовуючи йодистий калій із аптечки індивідуальної АІ-2. Йодну настойку можна приготувати самому: три-п’ять крапель розчину йоду на стакан води, дітям до двох років – одну-дві краплі.

Малюнок 41. Індивідуальна аптечка АІ-2.

Після виходу із зони радіаційного забруднення, необхідно провести дезактивацію засобів захисту органів дихання, одягу, взуття і санітарну обробку покровів шкіри на обладнаному санітарному обмивальному пункті (СОП) або самостійно. Самостійна обробка полягає в видаленні радіоактивних речовин з відкритих часток шкіряних покривів тіла, одягу, взуття і засобів захисту. Послідовність дії така: зняти накидку (плащ, пальто і т.д.) і, ставши спиною проти вітру, витрусити її. Після того повісити одяг на перекладину (мотузку) і віником (щіткою) змести з неї радіоактивний пил.

Після цього потрібно почистити взуття щіткою або будь-яким підручним засобом і вимити водою. Після цього обробити відкриті частини шкіри водою або розчином із індивідуального протихімічного пакета (ІПП-8). Для обробки шкіри можна використовувати сухі тампони, рушник і т.д.

В подальшому необхідно провести повну санітарну обробку на обмивальних пунктах (бані, пральні і т.д.) з заміною одягу.

Перед початком проведення санітарної обробки і після неї необхідно пройти дозиметричний контроль.

Обов’язки працівників, які знаходяться в зоні радіоактивного зараження.

При аваріях (катастрофах) на радіаційно небезпечних об’єктах частина території може опинитися в умовах підвищеного радіаційного зараження.

В цій обстановці треба суворо дотримуватися заходів радіаційної безпеки і санітарної гігієни.

Головну небезпеку для особового складу МНС на такій території, забрудненій радіоактивними речовинами, становить внутрішнє опромінювання внаслідок потрапляння радіоактивних речовин всередину організму з повітрям, що вдихується та при прийомі харчів і води.

Все це вимагає від особового складу здійснення захисту органів дихання від радіоактивних від радіоактивних речовин, необхідністю дотримуватися правил поведінки на зараженій території. Для захисту органів дихання слід використовувати найпростіші респіратори типу «Пелюсток», респіратори Р-2, У-2К, ватяні марлеві пов’язки, маски від пилу ПТМ-1 із тканин, а також цивільні протигази.

М алюнок 42. Види простіших респіраторів.

Малюнок 43. Вид ватяно-марлевої пов’язки.

З апам’ятайте! Засоби захисту органів дихання необхідно обов’язково використовувати при випаданні радіоактивних речовин на території, де проводяться аварійно-рятувальні роботи, при всіх видах пилоутворення у зонах радіаційного зараження (сильний вітер, проїзд транспорту, особливо по ґрунтовим дорогам, при проведенні робіт на місцевості і т.д.).

Малюнок 44. Протигаз ГП-7.

Засоби індивідуального захисту можна не використовувати при находженні в житлових і адміністративних будинках, в тиху безвітряну погоду і після дощу.

Для уникнення ураження шкіряних покровів необхідно використовувати плащі з капюшонами, накидки із щільної тканини або поліетиленової плівки, комбінезони, гумове взуття, рукавиці, а при наявності і захисний спеціальний одяг.

Всі вікна в спорудах (будинках) закрийте плівкою, вхідні двері обладнайте м’якими шторами. Закрийте димоходи, вентиляційні віддушини (отвори, люки). Перед вхідними дверима поставте ємність з водою і поруч розстеліть килимчик.

Водорозбірні колонки обладнайте наметами і підмостками. Продукти зберігайте в скляній тарі або поліетиленових пакетах тощо.

Для попередження або послаблення дії на організм радіоактивних речовин та можливого уникнення захворювання променевою хворобою:

- максимально обмежте перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовуйте засоби індивідуального захисту (респіратор, пов’язку, плащ, гумові чоботи);

- при знаходженні на відкритій території не роздягайтесь, не сідайте на землю, не паліть;

- перед входом в приміщення взуття вимийте водою або витріть мокрою ганчіркою, верхній одяг витрусіть і почистіть вологою щіткою;

- суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни;

- у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожний день робіть вологе вбирання, бажано з використанням миючих засобів;

- приймайте харчі тільки в закритих приміщеннях, ретельно мийте руки з милом перед їжею;

- воду вживайте тільки з перевірених джерел;

- сільськогосподарські продукти, особливо молоко, зелень, овочі і фрукти вживайте в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров’я;

- виключіть купання в відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення;

- не збирайте в лісі ягоди, гриби і квіти.

Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження по радіаційному фактору є одержання додаткової дози за рахунок забруднення довкілля радіоактивними ізотопами дози, що не перебільшує межі опромінювання, які встановлені Державними гігієнічними нормативами “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ- 97)”.

Під радіаційною обстановкою при аваріях на АЕС розумі­ють ступінь радіоактивного забруднення місцевості і атмос­фери, що оказують дію на життєдіяльність населення та про­ведення аварійно-рятувальних і невідкладних відновлювальних робіт.

Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки вклю­чає вирішення наступних задач:

• визначення напрямку осі сліду хмари викиду радіоактивних речовин, внаслідок аварії або руйнування ядерного реактора АЕС, за метеоданими;

• розмірів зон забруднення місцевості, які розмежовуються за очікуваними значеннями доз опромінювання населення;

• потужності дози гамма-випромінювання на осі сліду;

• доз внутрішнього (інгаляційного) опромінювання людей, що знаходяться на сліду, за час проходу хмари;

• концентрації радіоактивного йоду-131 в повітрі за час про­ходу радіоактивної хмари;

• можливих радіаційних уражень людей, що знаходяться на забрудненій території;

• допустимого рівня перебування населення в зонах радіа­ційного забруднення.

Вказані задачі можуть вирішуватися розрахунковим мето­дом з послідуючим уточненням на основі фактичних вимірю­вань на забрудненій місцевості (за даними радіаційної розвід­ки або систем контролю радіаційної обстановки).

Вихідними даними для прогнозування і оцінки радіацій­ної обстановки є: координати місця розташування АЕС; тип реактора і його електрична потужність; час начала викиду радіо­активних речовин в повітря; напрям вітру і його швидкість на висоті флюгеру (10 м); клас стійкості атмосфери; загальна хмарність, висота хмари і вид хмарності; прогноз зміни метеорологічних даних на ближчі 12 годин після аварії.

Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки проводит­ься за допомогою формул і таблиць.

Дезактивація, дегазація і дезінфекція техніки і транспорту може бути частковою і повною.

Часткова дезактивація проводиться з метою зниження ступеню зараження техніки і транспорту. Проводиться звичайно після виходу з зараженого району, коли позволяє обстановка. Для її проведення в першу чергу використовують підручні засоби, а також розчини для дезактивації і дегазаційні комплекти і прибори.

Повна дезактивація проводиться з метою повного видалення радіоактивних речовин з всієї поверхні техніки і транспорту до допустимих величин зараження.

Способи дезактивації техніки і транспорту:

• змивання радіоактивних речовин розчинами для дезактивації, водою і розчинниками з одночасною обробкою зараженої поверхні щітками дегазаційних машин і приборів дозволяє знизити зараженість в 50-80 разів;

• змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском дозволяє знизити зараженість в 10-20 разів;

• видалення радіоактивних речовин переривистим газокрапельним потоком з використанням спеціальної техніки з турбореактивними двигунами;

• видалення радіоактивних речовин обтиранням заражених поверхонь тампонами з мотлоху (з клоччя), змоченими розчинами для дезактивації, водою або розчинниками; використовується, в основному, для внутрішніх поверхонь техніки і транспорту;

• замітання (змивання) радіоактивного пилу віниками, щітками, мотлохом та іншими підручними засобами; використовується, в основному, при проведенні часткової дезактивації;

• видалення радіоактивного пилу методом відсмоктування пилу, здійснюється за допомогою спеціальних комплектів (ДК-4).

При частковій дегазації і дезінфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).

Повна дегазація складається з повного обеззаражування або видалення з всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і розчини для дезактивації. Для протирання використовуються щітки дегазаційних машин, комплектів і приборів або мотлох (клоччя).

Повна дезінфекція виконується тими же способами, що і дегазація, але тільки з використанням активних розчинів для дегазації і дезінфекції. Якщо можливо, то доцільно провадити відразу повну, а не часткову дезактивацію, дегазацію і дезінфекцію техніки і транспорту.

Засоби обеззаражування техніки і транспорту: авторозливальна станція АРС-12У (АРС-14), комплекти ДК-4, ІДК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що здібна для використання при виконанні робіт з обеззаражування.

Авторозливальна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезінфекції техніки і транспорту, дегазації і дезінфекції території рідкими розчинами, транспортування і тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами оболонок, перекачування рідин з одної тари в іншу.

Техніка: АРС-12У представляє собою автомобіль ЗІЛ-157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС-14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ-131. Основні тактико-технічні дані АРС-12У (АРС-14): маса неспорядженої машини 6135 (6970) кг; маса рідин, що перевозяться – 2500 кг; повна ємність цистерни 2600 (2700) л, робоча ємність цистерни 2500 л; час спорядження цистерни механічним насосом 8-12 хв., ручним насосом – до 45 хв.; потужність механічного насосу 300-400 л/хв.; час розгортання (на 4 робочі місця) 6-8 хв.; час згортання 9 - 15 хв.; число одночасно місць, що обслуговуються: при дезактивації струменем води до 5, при дезактивації, дегазації і дезінфекції за допомогою брандспойтів до 8; розрахунок 2-3 чол.

Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4 призначається для дезактивації, дегазації і дезінфекції автомобільної техніки і включає: газорідинний прибор, комплект для дегазації озброєння і обмундирування (ИДС-С), чотири індивідуальні протихімічні пакети, порошок для дезактивації СФ-2 (СФ-2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і транспортування комплекту.

Основні тактико технічні дані: маса комплекту 32,3 кг, час розгортання (згортання) 3-4 хв., витрати розчину на обробку автомобілів типу ЗІЛ- 50-60 л, типу ГАЗ-30-40 л, час на обробку відповідно 40-50 і 30-40 хв., витрати 0,075 % водяного розчину порошку СФ-2У 1,5 л/хв., максимальне розрідження в лінії ежектора 5000 мм вод. ст., температура струменю на виході 55-65 °C.

Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотракторної техніки ІДК-1 призначається для дезактивації, дегазації і дезінфекції автотракторної техніки з використанням стисненого повітря від компресору автомобіля. Всі частини комплекту вкладаються в сумку з хлопкочатопаперової ткані. Основні технічні дані ІДК-1: робочий тиск при роботі з ежекторною насадкою 3-4 кгс/см2, при роботі з ручним насосом – 1-1,2 кгс/см2, витрати розчинів при дезактивації (ковпачок з отвором 2 мм без сердечника) 2 л/хв., при дегазації або дезінфекції (ковпачок з отвором 1,5 мм без сердечника) при створені тиску ручним насосом 0,4-0,6 л/хв., а при створені тиску за допомогою пневмосистеми автомобіля – 0,5-1,5 л/хв., час розгортання 3-4 хв., маса (без бідону і насоса) 5 кг.

Комплект пристосувань до автомобільних водо-, мастило- і паливозаправників ДКЗ призначається для дезактивації, дегазації і дезінфекції автотракторної техніки з використанням авто-паливозаправника АТЗ-3-157, механізованої автоцистерни АЦМ-4-150 або водомастилозаправника ВМЗ-ЗІЛ-157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також для миття особового складу). Обробка автотракторної техніки за допомогою комплекту ДКЗ може виконуватися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або розчином для дезактивації. Маса комплекту ДКЗ 26 кг, час розгортання 5-10 хв., кількість одночасно об’єктів, що обробляються, 1-2.

Поливальна мийна машина ПМ-130 може використовуватися для дезактивації, дегазації і дезінфекції території, споруд і техніки. В обладнанні ПМ-130 для цього є три насадки, два пожежних рукава з брандспойтами і обладнання для очищення від снігу. Основні тактико-технічні дані ПМ-130: тип базового шасі ЗІЛ-130, ємність цистерни 6000 л, ширина смуги миття до 8 м, ширина смуги поливки до 18 м, ширина смуги підмітання 2,3 м, витрати води при митті 1 л, при поливці – 0,25 л, робоча швидкість при митті (поливі) 20 км/г.

Мотопомпа М-600 використовується для дезактивації струменем води великої техніки, а також для подання води з відкритих джерел води на площадки оброблення. Основні тактико-технічні дані М-600: продуктивність при напорі 55 м вод. ст. 530 л/хв., висота забору води 5 м, висота нагнітання води до 55 м, час розгортання в робочий стан 5 хв., кількість одночасно об’єктів для дезактивації 1-2, розрахунок 1-2 чол.

Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезінфекції озброєння, техніки, дезактивації і дезінфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил МНС, що підлягають спеціальній обробці.

Станція обеззаражування транспорту СОТ створюється для проведення повного обеззаражування техніки і автотранспорту невоєнізованими формуваннями. СОТ формується на базі автомобільних колон, гаражів, міських автогосподарств, станцій технічного обслужування автомобілів, мийних відділень трамвайних і тролейбусних депо.

Можливості СОТ: по дезактивації вантажних автомобілів струменем води з брандспойтів – 90 од.; по дегазації протиранням змоченим мотлохом – 60 од. (з розрахунку роботи 20 годин за добу).

Дезактивація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту проводиться вибиванням і витрушуванням, миттям або протиранням (прогумованих і кожних виробів) водяними розчинами миючих засобів або водою, а також стиркою за спеціальними режимами з використанням речовин для дезактивації.

Дезактивація хлопчатопаперового, суконного і шерстяного одягу і в’яленого взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чисткою щітками. Якщо названими способами ступінь зараження одягу не можливо понизити до допустимих величин, то він підлягає дезактивації шляхом стирки за відповідною технологією.

Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється кип’ятінням, пароаміачною сумішкою, стиркою і провітрюванням.

Дегазація кип’ятінням проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубно-хутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не можливо).

Дегазація способом стирання основана на розкладу і змиванню отруйних речовин водяними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації стиркою підвергаються вироби з хлопчатопаперових тканин, а також ватяний одяг. В якості миючого розчину використовується 0,3 %-й водяний розчин порошку СФ-2У (СФ-2).

Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту, особливо в випадках їх зараження отруйними речовинами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при температурі 18-25 °C.

Дезінфекція одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пароформаліновою сумішкою, кип’ятінням, замочуванням в розчинах для дезінфекції (або протиранням ними), стиркою.

Обробка пароповітряною сумішкою використовується для дезінфекції всіх видів одягу і індивідуальних засобів захисту, крім шубно-хутрових, шкіряних і валяних виробів, які підлягають обробці пароформаліновою сумішкою в відповідності з інструкціями експлуатації дезінфекційно-душових автомобілів (ДДА) і дезінфекційно-душових причепів (ДДП).

Обробка кип’ятінням використовується для дезінфекції виробів з хлопчатопаперових тканин і індивідуальних засобів захисту, виготовлених з резини і прогумованих тканин. Дезінфекція кип’ятінням проводиться в бучильній установці БУ-4М, дезінфекційних бучильниках і в різних підручних засобах (баках, котлах, бочках і т. д.).

Дезінфекція замочуванням в розчинах для дезінфекції підвергаються вироби з хлопчатопаперових тканин і індивідуальні засоби захисту. Дезінфекція одягу і індивідуальних засобів захисту, заражених вегетативними формами мікробів, проводиться замочуванням в 5%-му водяному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (при зараженні вірусом натуральної віспи концентрація збільшується до 8%), 3%-му розчині монохлораміну або в 2,5 %-му розчині формальдегіду протягом 1 год. При зараженні споровими формами мікробів замочування проводиться в 10%-му розчині формальдегіду протягом 2 год.

Дезінфекція одягу і індивідуальних засобів захисту методом стирки проводиться за спеціальними технологіями.

Для дегазації і дезінфекції хлопчатопаперового одягу, індивідуальних засобів захисту і брезентів, а також предметів домашнього побуту призначена бучильна установка БУ-4М.

Основні тактико-технічні характеристики БУ-4М: ємність бучильного чану 450 л, об’єм ємності для води 2570 л (бак для води на 570 л і резервуар з тканини на 2000 л), вантажопідйомність підйомного пристосування 300 кг, продуктивність насосу БКФ-4 60 л/хв., час розгортання (згортання) без встановлення сушила 28-32 хв., середня продуктивність по дегазації (дезінфекції) хлопчатопаперового одягу за 10 год. роботи літом 320 компл., зимою – 240 компл., розрахунок – 4 чол.

Станція обеззаражування одягу СОО створюються на базі механічних пралень, пралень самообслуговування, фабрик і ательє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних пропускників. Призначаються для обеззаражування одягу і індивідуальних засобів захисту. Заражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.

Розчин для дезактивації приготовляється на основі порошку СФ-2У (СФ-2) шляхом розчинення останнього в воді з розрахунку отримання 0,15%-го розчину (на двадцяти літровий бідон (каністру) – 30 г, на сто літрову бочку - 150 г, на цистерну ємністю 6000 л – 9 кг).

Розчин для дегазації № 1 представляє собою 5%-ий розчин гексахлормеламіну (ДТ-6) або 10%-ий розчин дихлораміну (ДТ-2, ДТХ-2) в дихлоретану і призначається для дегазації V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезінфекції. Температура замерзання розчину – 35 °C.

Розчин для дегазації № 2-ащ представляє собою водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку і призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину – 40 °C.

Розчин для дегазації № 2-бщ представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну; призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину – 30 °C.

При відсутності розчинів для дегазації № 2-ащ і № 2-бщ для дегазації озброєння і техніки, які заражені отруйними речовинами типу зоман, може використовуватися 20-25%-ий водяний розчин аміаку або 5-10%-ий водяний розчин їдкого натру.

Водяна суспензія ДТС ГК використовується в дегазаційних машинах і комплектах для дегазації озброєння і техніки, які заражені V-газами і іпритом.

Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і дезінфекції грубих металевих, гумових і дерев’яних виробів. Кашки готуються шляхом ретельного перемішування двох об’ємів ДТС ГК або хлорного вапна з одним об’ємом води.

Для дегазації отруйних речовин можуть бути використані розчинники: діхлоретан, бензин, гас, дизельне паливо і спирт, а також 0,3%-і водяні розчини миючих порошків СФ-2У, “Дон”, “Ера” і інші. Всі вказані розчинники і розчини не знищують отруйні речовини, а тільки сприяють змиванню їх з зараженої поверхні.

Речовини, які використовуються для виготовлення розчинів для дегазації: гексахлормеламін, діхлорамін, діхлоретан, їдкий натр, аміачна вода, моноетаноламін, ДТС ГК, хлорне вапно.

Гексахлормеламін (ДТ-6) – кристалічний порошок білого або слабо-жовтого кольору з запахом хлору. Не розчиняється в воді, добре розчиняється в діхлоретані. Температура плавлення 125-135 °C. Зберігається в мішках з поліхлорвінілу, що поміщені в дерев’яні ящики. Маса продукту в ящику 30-40 кг.

Діхлораміни (ДТ-2, ДТХ-2) – білі або злегка жовтуваті кристалічні порошки з запахом хлору. В сухому виді стійкі, в воді не розчиняються, добре розчиняються в діхлоретані. В сухому виді зберігається в фанерних штампованих бочках масою 25 кг.

Діхлоретан – летуча, безбарвна або злегка жовтувата рідина з запахом спирту або хлороформу. Температура кипіння 84 °C, температура замерзання –35 °C. В воді не розчинюється, при підпалюванні горить. При попаданні в організм людини викликає сильне отруєння або смерть, його пари шкідливі при тривалому диханні. Діхлоретан використовується в якості розчинника речовин ДТ-6, ДТ-2, ДТХ-2 для дегазації; зберігається і перевозиться в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.

Їдкий натр (каустична сода) – білі куски або мілкі лусочки. На повітрі поглинає вологу, зберігається в герметичній тарі. Добре розчиняється в воді. Концентровані розчини (більше 3-5%) роз’їдають шкіру людини і викликають порчу тканин і взуття. Зберігається і транспортується в залізних барабанах ємністю 100 л.

Аміачна вода являє собою 20-25 %-й розчин аміаку в воді. Вона викликає роздратування слизистих оболонок очей і носа, на шкіру людини практично не діє. Температура замерзання аміачної води залежить від наявності в ній аміаку і складає для 8 %-го розчину –10 °C, для 12 %-го розчину –17 °C, для 25 %-го розчину –40 °C. Зберігається аміачна вода в залізних бочках ємністю 100-250 л і інших ємностях.

Моноетаноламін – в’язка рідина жовтого кольору, що володіє слабким аміачним запахом, добре змішується з водою, не діє на шкіру людини. Технічний продукт має не менше 80 % головної речовини. Зберігається і транспортується в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.

Дві треті головна сіль гіпохлориту кальцію (ДТС ГК) являє собою білий порошок з запахом хлору. В воді розчиняється помірно, в органічних розчинниках не розчиняється; при попаданні на шкіру може викликати роздратування. Під дією тепла, вологи і вуглекислоти повітря розкладається, чому і повинна зберігатися в герметичній тарі в прохолодному місці, укритому від прямих променів сонця. Зберігається і транспортується в залізних оцинкованих або покрашених барабанах ємністю 25 і 50 л.

Хлорне вапно – речовина білого або злегка жовтого кольору, подібне за властивостями з ДТС ГК, від якого відрізняється декілька меншою активністю для дегазації і дезінфекції. В воді розчиняється погано, не розчиняється в органічних розчинниках, гігроскопічна. Зберігається і транспортується в дерев’яних бочках ємністю 50 і 100 л.

Для дезінфекції озброєння і техніки використовуються розчини формальдегіду, фенолу і його похідні (крезол, лізол і нафтазол); розчини для дегазації № 1, № 2-ащ, № 2-бщ; суспензії і кашки ДТС ГК і хлорного вапна; водяні розчини порошку СФ-2У (СФ-2).

Водні розчини миючих засобів в відношенні до хвороботворних мікробів володіють слабкою дією і використовуються тільки для пониження засівання мікробами поверхонь і нейтралізації токсинів.

Для дезінфекції озброєння і техніки, що заражена вегетативними формами мікробів, використовується 3-5 %-й розчин формальдегіду, 1 %-а суспензія ДТС ГК, 2 %-й розчин монохлораміну.

Для дезінфекції озброєння і техніки, що заражена споровими формами мікробів, найбільш ефективним є 17-20 %-ий водяний розчин формальдегіду (формаліну), що тримає 10 % за масою монохлораміну Б. З початку готується 20 %-ий водяний розчин монохлораміну (20 кг монохлораміну на 80 л води); суміш ретельно перемішується до повного розчинення монохлораміну. Потім перемішуються рівні об’єми отриманого розчину і формаліну.

Формальдегід – безкольоровий задушливий газ, що розчиняється в воді. На забезпечені знаходиться 35-40 %-й водяний розчин формальдегіду, який називається формаліном. Зберігається і перевозиться в залізних бочках або в спеціальних бутилах, які вставляються в плетені корзини.

Фенол – тверда речовина рожево - коричневого кольору, добре розчинюється в воді. В практиці частіше використовується покрашена в рожевий колір рідка карболова кислота, що складається з 90 % фенолу і 10 % води.

Крезол - масляниста темно-бура рідина, слабко розчиняється в воді, добре розчиняється в кислотах і лугах; використовується в виді 3-5 %-их гарячих мильних крезолових розчинах.

Лізол - розчин крезолів в рідкому (калійному) милі і являє собою червону-буру маслянисту рідину, що добре розчинюється в воді; для дезінфекції озброєння і техніки використовується у виді 3-5 %-их водяних розчинів.

Нафтазол – суміш 65 % нафтенового милу і 35 % крезолу, що володіє дією при дезінфекції і митті, в виді 5-10 %-их водяних розчинів використовується для тих же цілей що і лізол.

За погодженням з місцевими санепідемстанціями з метою дезінфекції об’єктів навколишнього середовища можливо використання відходів промисловості типу метасилікату, препаратів побутової хімії, що мають властивості для дезінфекції (підбілювання, миття, чищення).

До радіаційних небезпечних об’єктів відносяться:

• атомні електростанції (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська);

• підприємства по виготовленню і переробці відпрацьованого ядерного палива;

• підприємства по похованню радіоактивних відходів;

• науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

• ядерні реактори на об’єктах транспорту та інші.

Найбільш небезпечними із всіх аварій на радіаційно небезпечних об’єктах, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що приводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища.

Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об’ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.

Радіаційна дія на персонал об’єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.

Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання.

Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському випромінюванні. Поглинута доза – це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.

Еквівалентна доза – дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров’ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості.

Коефіцієнт якості випромінювання (К) дорівнює: для гамма і бета випромінювання - одиниці; для альфа випромінювання - двадцяти.

Таблиця 11. Дози та одиниці вимірювання опромінення

Дози	Одиниці вимірювання		Переведення одиниць
	СІ	Не системні
Експозиційна	Кулон на кг повітря (Кл/кг)	Рентген (р)	1 Кл/кг = 3876 р
Поглинута	Грей (Гр)	Рад	1 Гр=100 рад 1 рад=0,87 р
Індивідуальна еквівалентна	Зіверт (Зв)	Бер	1 Зв=100 бер 1 рад=0,87 бер

Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС залежать від типу реактора, ступеню його руйнування, метеорологічних умов, рельєфу місцевості і, головним чином, від характеру вибуху (тепловий чи ядерний).

При аварії на АЕС з тепловим вибухом і руйнуванням реактора відбувається викид радіонукліді в у атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює радіоактивне забруднення довкілля і опромінювання працюючого персоналу і населення.

Тяжкість променевої хвороби залежність від величини дози опромінювання.

Таблиця 12. Небезпечні дози опромінювання.

Доза опромінювання		Тяжкість захворювання	Клінічна форма хвороби
Зв	Бер
1-2,5	100-250	1 – легка
2,5-4	250-400	11 – середня	Кістково-мозкова
4-6	400-600	111 – тяжка
6-10 10-80 > 80	600-1000 1000-8000 >8000	1У – дуже тяжка	Перехідна Кишкова Церебральна

Зони радіоактивного забруднення на місцевості при тепловому вибуху будуть характеризуватись значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони: відчуження, безумовного відселення, гарантованого (добровільного) відселення і підвищеного радіоекологічного контролю.

Зона відчуження – це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність.

Зона безумовного відселення – це територія навколо АЕС, на якій щільність забруднення ґрунту довго живучими радіонуклідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км² і більше, або стронцію – 3,0 Кі/км² і більше, або плутонію – 0,1 Кі/км² і більше, де розрахована ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік.

Зона гарантованого (добровільного) відселення – це територія, на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км² або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

Зона підвищеного радіоекологічного контролю – це територія із щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км², або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км², або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км², де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

Аварія з повним руйнуванням реактору на атомній електричній станції і його ядерним вибухом – може мати місце внаслідок стихійного лиха, падіння літаючого апарату на атомну електричну станцію, дії вибуху звичайних чи ядерних боєприпасів у воєнний час або диверсії.

На території сліду радіоактивної хмари такого вибуху, як і при наземному ядерному вибуху, виділяють зони: надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А), радіаційної небезпеки (зона М).

Таблиця 13. Характеристика зон радіаційного забруднення

Найменування зон	Індекс зони	Доза опромінювання за 1-й рік після аварії, рад		Потужність дози опромінювання через 1 годину після аварії, рад/год
		На зовнішній межі зони	На внутрішній межі зони	На зовнішній межі зони	На внутрішній межі зони
Радіаційної небезпеки	М	5	50	0,0014	0,14
Помірного забруднення	А	50	500	0,14	1,4
Сильного забруднення	Б	500	1500	1,4	4,2
Небезпечного забруднення	В	1500	5000	4,2	14
Надзвичайно небезпечного забруднення	Г	5000	-	14	-