§ 3. Органи дихання

Дихальна система

Життєдіяльність організму пов'язана з безперервним споживанням кисню і утворенням у тканинах вуглекислого газу. Єдиним джерелом кисню для організму є атмосферне повітря. Під час вдиху атмосферний кисень надходить у легені, де і відбувається газообмін: кров, що притікає до легенів, насичується киснем, а надлишок вуглекислого газу видаляється з видихува­ним повітрям. Обмін газів між атмосферою і клітками організму напинається диханням.

Атмосферне повітря, яке містить кисень, надходить в організм завдяки безперервним, протягом всього життя, вдихам і ви­дихом.

Вдих і видих забезпечуються дихальними екскурсіями (ру­хом и) грудної клітки та діафрагми. Зміна обсягу грудної клітки відбувається завдяки скороченню міжреберних м'язів, руху ребер ти сплощенню діафрагми. Від ступеня збільшення грудної клітки належить об'єм вдихуваного повітря.

Розрізняють грудне і черевне дихання. Грудний тип дихання виникає за рахунок скорочення міжреберних м'язів, при черев­ному типі - за рахунок скорочення діафрагми, яка одночасно змі­цни: органи черевної порожнини.

Об'єм легеневої вентиляції - це кількість повітря, що на­дійшла в легені за одиницю часу. Він визначається глибиною і ча­сто гою дихання.

У спокійному стані доросла людина, у середньому, вдихає 500 мл повітря 16 разів на хвилину. Із цього складається об'єм легеневої вентиляції, рівний 8 літрам на хвилину.

У дихальній системі виділяють повітроносні шляхи (порожнину носа, гортань, трахею та бронхи) і респіраторний відділ - паренхіму легенів, де відбувається газообмін. У зв'язку з особливо­стями розвитку та топографії порожнина носа і носова частина глотки одержали назву верхніх дихальних шляхів, а гортань, трахея та бронхи - нижніх дихальних шляхів.

Важливою особливістю будови повітроносних шляхів є при­сутність хрящового кістяка в стінках, який запобігає їх западан­ню при диханні. Миготливий епітелій, що вистилає слизову обо­лонку дихальних шляхів, має поверхневі ворсинки, які своїми рухами створюють спрямований потік слизу з дихальних шляхів назовні.

Порожнина носа має верхню, нижню та бічну стінки, а пере­городкою вона розділена на ліву та праву частини. На бічних стін­ках розташовуються носові раковини - по три з кожного боку.

З носової порожнини повітря через хоани попадає в глотку, а з неї - у гортань, яка розташовується в області шиї на рівні IV-VI шийних хребців. Вона має складну будову тому, що, крім прове­дення повітря, бере участь в утворенні голосу. Попереду гортань покрита м'язами і фасціями шиї.

Трахея є продовженням гортані і являє собою трубку довжи­ні, ні і) 12 см, шириною 1,5-1,8 см. Трахея закінчується на рівні V грудного хребця, де ділиться на два головні бронхи. У шийній чистіші, попереду до трахеї, лежить щитоподібна залоза, позаду стравохід, а з боків - сонні артерії. Грудна частина трахеї попере­ду прикрита грудниною.

Два головні бронхи (правий і лівий) направляються до воріт відповідної легені. Правий головний бронх ширше, але коротше міного, і ділиться на три частки відповідно до часток правої леге­ні .Лівий головний бронх дає два часткові бронхи. Стінка голов­них і часткових бронхів має таку ж будову, як і трахея. Кожний 1и часткових бронхів у легенях гілкується на більш дрібні бронхи І утворює так зване бронхіальне дерево.

Легені лежать у грудній порожнині з боків від серця та ве­ликих судин. Вони покриті серозною оболонкою - плеврою, яка утворює для них два замкнуті плевральні мішки. Легені мають конусоподібну форму: основа легені звернена до діафрагми, вер­хівка виступає на 2-3 см над ключицею в області шиї. У легенях виділяють три поверхні: опуклу реберну, нижню - діафрагмальну та внутрішню - медіальну. На медіальній поверхні знаходяться ворота легені - місце, через яке в кожну легеню проходять бронх, легенева артерія і нерви та виходять дві легеневі вени і лімфатичні судини, разом утворюючи корінь легені.

Кожна легеня ділиться на частки: права - на три (верхню, се­реди ю та нижню) частки; ліва - на дві (верхню та нижню) частки. Відповідно до розгалуження бронхів і кровоносних судин частки .погоні розділяються на більш дрібні ділянки - сегменти (по 10 у кожній легені). Сегменти, у свою чергу, підрозділяються на численні часточки, діаметр яких не перевищує 12 мм.

Усередині кожної часточки бронх розгалужується на кінцеві та дихальні бронхіоли, які переходять в альвеолярні ходи, на стінках яких знаходяться пухирці-альвеоли. Стінка альвеол дуже тонка і складається лише з одного шару епітелію, що сприяє здійсненню обміну газами між повітрям і кров'ю. Дихальні брон­хіоли із системою альвеолярних ходів і альвеол складає основну структурно-функціональну одиницю легені - ацинус. Загальна кількість ацинусів сягає 800 000.