§ 2. Протипожежні вимоги до шляхів евакуації та евакуаційних виходів. Протипожежні перешкоди.

Утримання евакуаційних шляхів та виходів та вимоги до них.

Безпека людей в будівлі і споруді, на випадок пожежі, забезпечується цілим комплексом об'ємно-планувальних, конструктивних рішень і організаційних заходів. Особливе значення для своєчасної евакуації людей мають кількість і розміри евакуаційних виходів і шляхів.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

а) з підвалів і цокольних поверхів безпосередньо на зовні або на сходову клітку що ізольована від розташованих вище поверхів ;

б) з приміщення першого поверху - безпосередньо назовні, або через вестибюль, коридор, сходову клітку;

в) з приміщень любого поверху, крім першого, в коридор, який веде на сходову клітку, або безпосередньо на сходову клітку, при цьому, сходова клітка повинна мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відокремлений від примикаючих коридорів перегородками з дверима;

г) з приміщення в сусіднє приміщення, яке забезпечене виходами вказаними в пунктах "б", "в".

При влаштуванні евакуаційних виходів з двох сходових кліток через загальний вестибюль одна з них, крім виходу у вестибюль, повинна мати вихід безпосередньо назовні.

Евакуаційними шляхами - є шляхи, які ведуть до евакуаційних виходів і забезпечують безпеку людей при евакуації на випадок пожежі. До евакуаційних шляхів відносяться: коридори, проходи, фойє, кулуари, сходи, вестибюлі. Ліфти, екскалатори та інші механічні засоби пересування до шляхів евакуації не відносяться.

• Із будівель, з кожного поверху, приміщення слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів . Допускається один вихід при одночасному перебуванні в приміщенні не більше 50 осіб або з цокольного (підвального) поверху площею до 300 м.кв і перебуванням до 5 осіб.

• евакуаційні виходи повинні розташовуватись розсереджено. Мінімальна відстань L між найбільш віддаленими один від другого евакуаційними виходами із приміщення визначається за формулою:

L  1,5П

П - периметр приміщення.

• ширина шляхів евакуації повинна бути не менше 1 м, дверей - не менше 0,8 м.

• висота проходу на шляхах евакуації повинна бути не менше 2 м.

• в підлозі на шляхах евакуації не допускаються перепади висот менше 45 см і виступи, за винятком порогів у дверних прорізах. В місцях перепаду висот слід передбачати сходи з числом східець не менше трьох.

• двері на шляхах евакуації повинні відкриватися у напрямку виходу із будівлі.

• висота дверей на шляхах евакуації повинна бути не менше 2 м.

• зовнішні евакуаційні двері будівель не повинні мати засувок, які не можуть бути відкриті із середини без ключа.

Для евакуації людей із будівель передбачаються:

звичайні сходові клітки типів:

1-й - з природнім освітленням, через вікна в зовнішніх стінах;

2-й - без природнього освітлення , через вікна в зовнішніх станах;

незадимляємі сходові клітки типів:

1-й - з виходом через зовнішню повітряну зону по балконах,

лоджіях, відкритих переходах;

2-й - підпором повітря при пожежі;

3-й - з виходом у сходову клітку через тамбур-шлюз з підпором

повітря.

4-й – те саме що 3-й, але без природного освітлення.

На шляхах евакуації не допускається:

влаштовувати пороги, виступи, турнікети, розсувні двері, підйомні, такі двері, що обертаються та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

захаращувати шляхі евакуації меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією;

забивати, заварювати, замикати на навічні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються з середини зовнішні евакуаційні двері будівель;

застосовувати на шляхах евакуації горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок;

захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини;

знімати встановлені на балконах драбини.

Особливості експлуатації будівель підвищеної поверховості.

В будівлях підвищеної поверховості (10 поверхів і більше) влаштовують спеціальні системи протипожежного захисту, які включають в себе:

систему димовидалення;

систему підпору повітря в шахти ліфтів і сходові клітки;

внутрішній протипожежний водопровід;

систему автоматичної пожежної сигналізації.

При виникненні пожежі системи димовидалення і підпора повітря вмикаються автоматично від пожежних сповіщувачів, встановлених у вітальнях квартир і кімнатах гуртожитків. Передбачено також ручний дистанційний пуск системи протидимного захисту від поверхових кнопок, розташованих в нішах пожежних кранів.

Використовуючи кнопки, з любого поверха можна привести в дію пожежний насос для подачі води і гасіння пожежі за допомогою внутрішніх пожежних кранів.

Установки і засоби автоматичного протидимного захисту житлових будівель підвищеної поверховості повинні знаходитися у робочому стані. Їх підключають до об'єднаних диспетчерських служб, куди передається інформація про технічний стан систем та їх спрацювання у разі виникнення пожежі.

При відсутності об'єднаних диспетчерських служб, сигнал про виникнення пожежі і включення у роботу систем протидимного захисту повинен передаватися на місцевий диспетчерський пункт, диспетчер якого зобов'язаний негайно сповістити про це пожежну охорону.

Надійна робота системи протидимного захисту , під час експлуатації, повинна забезпечуватись правильною організацією технічного обслуговування.

Під час технічного обслуговування перевіряється стан приладів і обладнання, короткочасно (на 3-5 хв) кнопками ручного пуску вмикають системи протипожежного захисту у роботу, фіксують включення вентиляторів підпора повітря і димовидалення, відкривання димових клапанів, спрацювання пожежної сигналізації. Результати перевірок і технічного обслуговування регіструються у спеціальному журналі.

Чергові на поверхах гуртожитків, обслуговуючий персонал житлових будівель повинні знати призначення і принцип дії пристроїв систем протидимного захисту, а при необхідності, вміти включити їх.

Поняття про вільний рух та примусову евакуацію.

Особливості руху людей при евакуації в порівнянні з рухом в звичайних умовах полягає в наступному:

У звичайних умовах (вільний) рух регулюється розумовою волею людей. При звільненні глядацьких залів після вистав і кінофільмів глядачі, які розташовані порівняно далеко від виходу, при скопиченні людей в проходах, як правило, очікують більш сприятливої обстановки, залишаючись на своїх місцях, або пересуваючись в любих напрямках, при цьому, тиск людей один на одного, що рухаються в потоках, практично відсутній.

При пожежі виникає реальна загроза здоров'ю і життю людей, тому евакуація починається, практично, одночасно і має чітку направленість. Всі глядачі одночасно встають зі своїх місць і йдуть до виходів. В результаті такого одночасного і направленого руху і внаслідок обмеженної пропускної здатності евакуаційних шляхів і виходів, створюється велика щільність людських потоків, спостерігаються фізичні зусилля зі сторони окремих людей, що значно зменшує швидкість руху.

Виникає протиріччя - чим швидше люди намагаються покинути приміщення, будівлю, тим більше часу вони вимушені витратити на це.

Особливостями руху, під час евакуації, є також несприятливий вплив небезпечних факторів пожежі і можливість виникнення паніки. Як показує практика, індивідуальна і колективна поведінка людей при пожежах в значній мірі визначається страхом, викликаним усвідомленістю небезпеки. Сильне нервове збудження мобілізує фізичні ресурси людини, при цьому звужує свідомість, в наслідок втрачається здатність правильно сприймати ситуацію в повному обсязі, поскільки увага направлена події, що відбуваються. В такому стані команди сприймаються без відповідного аналізу і оцінки, дії людей стають автоматичними, сильніше проявляється схильність до наслідування.

Досліди показали, що основна маса (90%) людей, яка евакуюється, здатна до здорової оцінки ситуації і розумних дій, але відчуваючи страх, заражаючи ним один одного, можуть піддатися паніці. Крім того, в масі людей існує від 10 до 20% людей з вираженим розладом психіки, які є потенцтйними панікерами і можуть негативно впливати на решту людей.

Для запобігання паніці необхідно виключити перешкоди на шляхах евакуації, забезпечити аварійне освітлення, підтримувати контакт з евакуйованими. Організованому руху людей сприяє робота систем сповіщення, яка вказує порядок і шляхи евакуації.

Можливі перешкоди під час примусової евакуації.

Евакуація людей при пожежі - вимушений процес руху людей із зони, де є можливість впливу на них небезпечних факторів пожежі.

Небезепечний фактор пожежі - фактор пожежі, вплив якого призводить до травми, отруєння або загибелі людини, а також до матеріальних збитків.

До небезпечних для здоров'я людини факторів пожежі відносяться:

1. Підвищена температура оточуючого середовища.

Ефект впливу високої температури на організм людини в значнімі мірі залежить від вологості повітря - чим вища вологість, тим нижча критична температура. Для початкової стадії пожежі, яка характеризується порівняно високою вологістю критична температура знаходиться в межах 60-70С.

2. Відкритий вогонь та іскри.

Перенесення людиною проміневих потоків залежить від інтенсивності опромінювання-чим вище інтенсивність опромінювання, тим менший час, протягом якого людина здатна витримати вплив проміневих потоків. В якості критичної може бути прийнята інтенсивність 3000 Вт кв.м, при якій час до появи больового відчуття складає приблизно 10-15 сек, а час перенесення 30-40 сек.

3. Токсичні продукти горіння.

Концентрації токсичних продуктів горіння, які представляють небезпеку для життя людини, характеризуються такими показниками:

Найбільш небезпечним є продукт неповного згорання оксидвуглецю, концентрація якого в розмірі 0,5% викликає смертельне отруєння через 20 хв, а при концентрації 1,3% - смерть настає внаслідок 2-3 вдохів.

Вуглекислий газ є менш небезпечним, тому що реальна небезпека для життя настає тільки при значних концентраціях (8-10%).

Окремі пожежі (при горінні полімерних матеріалів) супроводжуються виділенням в навколишнє середовище таких токсичних з'єднань, як ціаністий водень, фосген, оксид азоту, хлористий водень, незначна доза яких є смертельною для людини.

4. Понижена концентрація кисню.

Зниження концентрації кисню до 14% викликає реальну небезпеку для життя, а при концентрації 10-11% - смерть настає на протязі декількох хвилин.

5. Втрата видимості внаслідок задимлення.

Сильне задимлення приміщень і шляхів евакуації призводе до втрати орієнтування, внаслідок чого може виникнути паніка.

6. Падаючі частини будівельних конструкцій, агрегатів, установок.

Всі ці фактори шкідливо впливають на організм людини і при досягненні граничних значень можуть призвести до смертельних випадків.

Поняття про протипожежні перешкоди, призначення та види.

Протипожежна перешкода це конструктивний елемент або об’ємно-планувальне рішення будівлі, що перешкоджає поширенню вогню і має нормовану межу вогнестійкості.

Як відомо, розповсюдження пожежі може бути лінійним або об’ємним. Лінійне розповсюдження вогню характеризується лінійною швидкістю розповсюдження фронту полум’я по поверхні горючих матеріалів. Лінія розповсюдження вогню залежить від фізико-хімічних властивостей горючих матеріалів, їх розташування в просторі тощо. Наприклад, розповсюдження полум’я по вертикалі конструкції значно більше, ніж по горизонталі. Підвищенню швидкості розповсюдження полум’я сприяє також підвищена температура в об’ємі приміщення, що прискорює хімічні процеси, обумовлені пожежею.

Наявність конвективного та променевого теплообміну може спричиняти появу нових осередків пожежі на певній відстані від попереднього. Це явище має назву "об’ємного розвитку пожежі без безпосередньго контакту з полум’ям". Об’ємне розповсюдження полум’я також наступає в результаті нагріву горючих матеріалів до температури самоспалахування.

Для попередження розвитку пожежі в будівлях при проектуванні передбачаються загальні та місцеві протипожежні перешкоди.

До загальних протипожежних перешкод відносять протипожежні стіни, перегородки, перекриття. Місцеві протипожежні перешкоди - це протипожежні двері, вікна, люки, клапани, тамбур-шлюзи, а також бортики, пороги, обвалування, кювети, дренажі.

Місцеві протипожежні перешкоди влаштовують також для обмеження поширення пожежі по поверхні будівельних конструкцій (пояси, козирки, гребені ), а в пустотах конструкцій - у виді діафрагм.

Протипожежні перешкоди мають багатоцільове призначення, що обумовлює їх ефективність та економічну доцільність. Наприклад, протипожежні стіни, перегородки, перекриття в нормальних умовах експлуатації будівлі з вибухо-пожежонебезпечними процесами попереджують розповсюдження вибухонебезпечних сумішей із одного приміщення в інше, забезпечуючи при цьому технологічні, санітарні та протипожежні функції. При виникненні пожежі протипожежні перешкоди обмежують можливу площу пожежі, забезпечуючи її успішне гасіння та зменшення збитків від неї.

Типи протипожежних перешкод та їх мінімальні межі вогнестійкості, наведено у табл.

Таблиця  Типи протипожежних перешкод

Протипожежні перешкоди	Тип проти-пожежних перешкод	Мінімальна межа вогнестійкості протипожежної перешкоди (у хвилинах)	Тип заповнення прорізів, не нижче	Тип проти- пожежного тамбур-шлюзу, не нижче
Стіни	1 2 3	REI 150 REI 60 REI 45	1 2 2	1 1 2
Перегородки	1 2	EI 45 EI 15	2 3	1 2
Перекриття	1 2 3 4	REI 150 REI 60 REI 45 REI 15	1 2 2 3	1 1 1 2

Вимоги до влаштування протипожежних стін і дверей. Пожежні відсіки та секції

Протипожежний відсік – частина будинку, відокремлена від інших частин протипожежними перешкодами. Призначенням протипожежного відсіку є запобігання поширенню пожежі та її небезпечних факторів з середини назовні (у разі виникнення пожежі всередині відсіку) або всередину (в разі виникнення пожежі ззовні) протягом нормованого часу.

Протипожежна секція – частина протипожежного відсіку, відокремлена від інших частин протипожежного відсіку огороджувальними конструкціями з нормованими межами вогнестійкості та поширення вогню по них (в межах поверху).

Протипожежні стіни поділяють об’єм будівлі на пожежні відсіки. Вони повинні опиратись на власний фундамент або фундаментні балки.

Їх також допускається встановлювати на конструкції каркаса будівлі або споруди, що виконаний із негорючих матріалів. При цьому межа вогнестійкості каркаса разом з його заповненням та вузлами кріплення повинна бути не менше відповідної до вимог межі вогнестійкості відповідного типу протипожежної стіни.

Протипожежні стіни

Протипожежні стіни виконують із цегли або з бетонних блоків відповідної товщини і межі вогнестійкості. У тих випадках, коли межа вогнестійкості протипожежних стін у будівельних нормах не приведена, вона може бути визначена розрахунком.

Досвід показує, що в умовах пожежі добре протидіють вогню стіни з природних матеріалів (вапняку, граніту тощо). У сучасному будівництві впроваджується застосування каркасних стін з заповненням панелями і штучними каменями. Межа вогнестійкості таких стін залежить від межі вогнестійкості колон, ригелів, способу кріплення панелей до каркаса, а також від способу з’єднання конструкцій перекриття і покриття з протипожежною стіною.

Існують також визначені правила спирання несучих конструкцій перекрить і покрить (балок, прогонів) на протипожежні стіни. Закладення у протипожежну стіну балок, прогонів тощо. не допускаються, тому що в місцях закладення конструкцій можливе утворення щілин, через які будуть проникати продукти горіння, а при обваленні несучих конструкцій може відбутися часткове або повне руйнування протипожежної стіни.

Кращими варіантами є такі, за яких конструктивні елементи спираються на консолі або на пілястри.

Правила спирання конструкцій на цегляну

протипожежну стіну

а – закладення балок у стіну; б – спирання балок на пілястру; в – підвіска балок на хомутах; г – спирання балок на консоль; д – хомут;

1 – протипожежна стіна; 2 – балка; 3– консоль; 4 – пілястри

Протипожежні стіни повинні перерізати горючі та важкогорючі конструкції і надійно обмежувати поширення пожежі по зовнішніх стінах, перекриттям і покриттям. Правила перерізання конструкцій у будинках IV і V ступенів вогнестійкості представлені на мал. (а). Виступ протипожежних стін над покриттями виробничих будівель наведено на мал. ( б і в).

Схема влаштування протипожежних стін

а – у двоповерховому будинку; б – в одноповерховому будинку; в – при подовжньому розташуванні стіни;

1 – протипожежна стіна; 2 – горюче покриття; 3 – горючі стіни

У будинках I і II ступенів вогнестійкості влаштовують негорючі покриття, у яких допускається горючий або важкогорючий утеплювач. Протипожежні стіни при цьому повинні перевищувати покрівлю будинку не менше ніж: на 0,6 м, якщо хоча б один з елементів покриття, за винятком покрівлі, виконано з матеріалів груп горючості Г 3 або Г 4; на 0,3 м, якщо хоча б один з елементів покриття, за винятком покрівлі, виконано з матеріалів груп горючості Г 1 або Г2.

Схема примикання протипожежної стіни до покриття з горючим утеплювачем

1 – рулонний килим і стяжка; 2 – протипожежна стіна; 3 – панель покриття; 4 – горючий утеплювач; 5 – ригель; 6 – колона; 7 – бетон; 8 – компенсатор

Протипожежні стіни можуть не перевищувати покрівлю, якщо усі елементи покриття, за винятком покрівлі, виконано з негорючих матеріалів.

Протипожежні перешкоди, найчастіше через наявність, у них різних отворів і прорізів, не виконують свого призначення. За відсутності належного захисту цих прорізів продукти горіння, а в ряді випадків і полум'я, при пожежах розповсюджуються в суміжні приміщення. Величина отворів і прорізів не має при цьому істотного значення.

Відомі випадки розповсюдження пожежі через нещільності в кладці стін, що можуть утворитися в результаті неякісної кладки, відсутності перев'язки швів між подовжніми і поперечними стінами, а також через вертикальні і горизонтальні шви начіпних панелей. Дуже часто пожежа розповсюджується по місцях пропуску будівельних конструкцій (балок, прогонів і т.п.) через стіни. Нерідко причиною розповсюдження пожежі є місця проходу через протипожежні стіни і перекриття повітропроводів, валів, конвеєрів, кабелів та іншого роду інженерних мереж.

До числа отворів, що мають значні розміри, відносяться двері і ворота, вікна, а також портальні прорізи в стінах, що відокремлюють сценічний комплекс театру від глядацького.

Захист отворів може обмежуватися найпростішими рішеннями у виді щільного закладення швів і щілин розчином і закінчуватися складними інженерними спорудами – протипожежними занавісами, що перекривають прорізи площею в кілька сотень квадратних метрів.

Типи заповнення прорізів у протипожежних перешкодах наведено у табл.

Таблиця  Типи заповнення прорізів у протипожежних перешкодах

Заповнення прорізів у протипожежних перешкодах	Тип заповнення прорізів у п/п перешкодах	Мінімальна межа вогнестійкості (у хвилинах)
Протипожежні двері, ворота, вікна, люки, клапани, завіси (екрани)	1 2 3	EI 60 EI 30 EI 15

Протипожежні двері призначені для обмеження розповсюдження пожежі через дверні прорізи в протипожежних стінах або інших вертикальних огородженнях, що виконують функції протипожежних перешкод.

Протипожежні двері дуже розповсюджені як у промисловому, так і в цивільному будівництві.

У першу чергу необхідно вказати на улаштування дверей у протипожежних стінах, що розділяють будинки на відсіки, а також у стінах, що розділяють різні за пожежною небезпекою і призначенням виробничі і функціональні процеси.

У зв'язку з блокуванням різних процесів в одному будинку функції роздільних стін набувають особливого значення.

Протипожежні двері застосовують у кабельних тунелях (у перегородках, що розділяють тунель на відсіки), а також в інших сполучних спорудах у виді галерей, естакад і переходів у місцях з'єднання будинків різного призначення.

Особливе значення має захист прорізів у сходових клітках пожежо- і вибухонебезпечних виробництв. Відповідно до діючих норм, прорізи при вході в сходову клітку в будинках з приміщеннями категорій А, Б і В захищаються протипожежними дверима. З метою запобігання можливості задимлення сходової клітки при пожежі на горищі вихід зі сходової клітки на горище також захищають протипожежними дверима.

Є багато інших випадків, в яких спеціальними нормами проектування передбачається застосування протипожежних дверей. В усіх випадках протипожежні двері повинні мати відповідний сертифікат з пожежної безпеки, для отримання якого зразки дверей піддаються натурним вогневим випробуванням.

Герметизацію дверних прорізів здійснюють для забезпечення газонепроникності і димонепроникності.

Забезпечення газонепроникності обов'язково в тому випадку, коли протипожежною перешкодою відокремлюють вибухонебезпечні цехи від приміщень з тепловими джерелами (електрощитові, генераторні тощо) або від приміщень з електротехнічним устаткуванням у нормальному виконанні. Відсутність герметизації прорізів може привести до скопичення вибухонебезпечної суміші в приміщенні з тепловими джерелами і до вибуху.

Здійснення димонепроникності є обов'язковим, головним чином у тих випадках, коли необхідно відокремити небезпечні в пожежному відношенні приміщення від приміщень з перебуванням людей або від комунікаційних приміщень. До числа таких приміщень відносять: сценічні комплекси, підвали житлових, громадських і виробничих будинків, склади для збереження речовин, при горінні яких можливо інтенсивне виділення продуктів горіння, що містять токсичні речовини (пластик, пластмаси тощо).

У будинках підвищеної поверховості для забезпечення незадимлення коридорів, сходових кліток і ліфтів також необхідна герметизація дверних прорізів.

Протипожежна завіса - це перешкода вогню, яку влаштовують у портальних прорізах протипожежних стін, що відокремлюють сценічний комплекс від глядацької зали у видовищних спорудах (театри, палаци культури, клуби).