Глава 7. Невідкладна медична допомога при гострих отруєннях

§ 1. Невідкладна медична допомога при інгаляційних отруєннях окислом вуглецю, хлором, аміаком, фос, парами кислот

Перша допомога в разі отруєння чадним газом (оксидом вуглецю СО)

На пожежах при горінні різних речовин і матеріалів виділяються гази, дим, до складу яких входять токсичні речовини - продукти повного і неповного згоряння. Концентрація кисню в повітрі при цьому знижується, відтак вміст вуглекислого газу і оксиду вуглецю збільшується, а це призводить до того, що кров людини не збагачується киснем і вона відчуває в ньому гострий дефіцит.

Вдихання повітря , що має 0,5 % оксиду вуглецю, протягом декількох хвилин призводить до отруєння, а через 20-30 хв. настає смерть. Симптоми отруєння оксидом вуглецю - головний біль, слабкість, шум у вухах, нудота, блювання, втрата свідомості.

Потерпілого слід негайно винести на свіже повітря, розстібнути одяг, дати понюхати нашатирний спирт і подихати киснем. У разі слабкого дихання чи його відсутності слід зробити штучне дихання. Після отруєння допомагає також розтирання тіла, зігрівання ніг. Потерпілого необхідно доставити до лікувального закладу.

ХАРАКТЕРИСТИКА НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ НХР

Хлор

Застосовується для хлорування води, отримання пластмас, інсектицидів, розчинників, дезінфікуючих, вибілюючих, миючих засобів, у металургії - для хлоруючого обпалення руд кольорових металів..

Добре розчиняється у воді. Щільність пари — 2,5. При випа­ровуванні на повітрі утворює з водяною парою туман, який скла­дається з молекул соляної кислоти та хлору. Має добру проникну спроможність. Заражує ємності з водою. Хлор взаємодіє з киснем, що при нагріванні та при світлі може супроводжуватися вибухом. Можуть виникати пожежі, в результаті яких в осередку уражен­ня утворюється фосген.

Осередок ураження нестійкий, швидкодіючий. Агрегатний стан в осередку - у вигляді пари, рідше - крапельно-рідинний. Заражена хмара зміщується за напрямком вітру, розповсюджу­ється у низинах, нижніх поверхах будівель.

Перша медична допомога:

• промити очі водою;

• надіти протигаз (ГП-5, В, В8, М, БКФ) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 2% розчином питної соди;

• обробити уражені ділянки шкіри розчином мила;

• негайна евакуація із осередка лежачи.

Санітарна обробка, як правило, не проводиться. Знезараження території проводиться гашеним вапном, лужними розчинами.

Аміак

Застосовується для виробництва азотної кислоти, нітріту та сульфату амонія, сечовини, мінеральних добрив та соди у органіч­ному синтезі.

Безбарвний газ із задушливим запахом (поріг сприйняття 0,037 мг/л) та їдким смаком. Щільність пари - 0,59. При взаємо­дії з вологою повітря утворює нашатирний спирт, який характе­ризується виразно лужними властивостями. У суміші з киснем вибухає. При горінні утворює воду та вільний азот, можливе окислення до окисів азоту. При взаємодії з метаном утворює синильну кислоту.

Осередок ураження нестійкий, швидкодіючий. Агрегатний стан в осередку - газ, аерозоль. Заражена хмара розповсюджуєть­ся у верхніх шарах атмосфери.

Вражаюча токсодоза - 15 мг.хв/л, смертельна - 100 мг.хв/л, гранично допустима концентрація (ГДК) аміаку у повітрі вироб­ничих приміщень -20 мг/м³.

Перша медична допомога:

• якщо протигаз не надітий, рясно промивають очі водою або 0,5-1,0% розчином алюмінієво-калієвого галуну;

• надіти протигаз (КД, КД8, М) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 5% розчином лимонної кислоти;

• при потраплянні краплин на шкіру обмити великою кіль­кістю води;

• забезпечити спокій;

• евакуювати лежачи, незалежно від стану, у напрямку, який перпендикулярний напрямку вітру.

Санітарна обробка не проводиться. Знезараження території робиться великою кількістю води. Можуть використовуватись промислові відходи кислотного характеру.

Отруєння кислотами

Найчастіше спостерігаються отруєння хлороводневою (соля­ною), сірчаною, азотною, фосфорною, оцтовою, щавлевою і фторо-водневою кислотами.

Випаровування концентрованих мінеральних кислот уражає слизові оболонки очей, носа, глотки (сухість, біль) та можливо -шкіру. Через подразнення слизових оболонок гортані та бронхів можливі відчуття стискання в грудях, болючий і сухий кашель, задишка, може бути бронхоспазм, а в деяких випадках – набряк гортані з асфіксією. Через кілька годин може розвинутись токсич­ний набряк легенів.

Кислота, прийнята всередину, спричиняє опік слизової обо­лонки порожнини рота і шкіри навколо нього. Слизова оболонка глотки набрякає, на ній утворюються ерозії. Дихання стає утруд­неним, голос - хриплим. Виділяється багато слини, часто забарв­леної кров'ю. Потрапляючи в шлунок, кислота спричиняє блю­вання. Блювотні маси іржавого кольору через наявність у них ге­матину нерідко мають домішку чистої крові. Реакція шлункового вмісту і блювотних мас різко кисла. При потраплянні кислоти в бронхи смерть настає миттєво. В результаті отруєння кислотою можлива перфорація стравоходу і шлунка з наступним розвитком медіастиніту і перитоніту.

Перша медична допомога

Усередину призначають антидот - магнію окис (10- 20 г). Ефективними засобами є також білкова вода (4 г яєчного білка на 1 л води), некип'ячене молоко, мильна вода (10 г мила на 1 л води). Треба уникати застосування натрію гідрокарбонату, оскіль­ки вуглекислий газ, що утворюється, спричиняє здуття шлунка з виникненням проривів у місцях ураження стінки шлунка кисло­тою. При отруєнні щавлевою кислотою внутрішньовенно вводять який-небудь із препаратів кальцію (глюконат, лактат, карбонат, хлорид). Некип'ячене молоко також містить багато солей каль­цію, які при взаємодії із щавлевою кислотою утворюють нерозчин­ний кальцію оксалат, що може спричинити закупорку ниркових канальців і призвести до розвитку гострої недостатності нирок. Тому паралельно із введенням препаратів кальцію треба вводити багато рідини.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на ношах.

Отруєння лугами

Ці отруєння спричиняються каустичною содою, гашеним вап­ном, концентрованим розчином аміаку, гідроксидом калію та ін.

Коли луг потрапляє в організм, руйнується слизова оболонка і омилюється жирова клітковина. Смертельна доза для дорослої людини - 7-8 г лугу, прийнятого всередину.

Клінічна картина характеризується болем у надчеревній ді­лянці, опіком слизової оболонки і шкіри навколо рота, кров'яни- стим блюванням, проносом із домішкою крові. Якщо хворий не гине у перші години, надалі можуть виникати перфорації стінки шлунка з розвитком перитоніту, тяжкі рубцеві звуження страво­ходу.

Перша медична допомога

Призначають усередину 2-3 столові ложки оцту, розведені у 150-200 мл води, розчини лимонної і винної кислот (1-2 чайні ложки у 200 мл води). Якщо хворий у коматозному стані, то про­мивання шлунка цими розчинами роблять після інтубації трахеї. Як протидію можна застосовувати яєчний білок, некип'ячене мо­локо, олію. У перші години після отруєння потрібна інтенсивна терапія, спрямована на усунення шоку, больового синдрому та ко­рекцію кислотно-лужного стану.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на ношах.

Отруєння фосфорорганічними сполуками

Часто трапляються отруєння фосфорорганічними інсекти­цидами, які попадають в організм людини через травний канал, шкіру, дихальні шляхи.

При тяжкому отруєнні дуже швидко настає смерть в резуль­таті набряку легень. При легкому і середньому отруєнні спостері­гаються нудота, блювання, біль у животі, головний біль, запамо­рочення, пітливість, різке звуження зіниць, неспокій, брадикар­дія, підвищення температури тіла.

Тяжкість стану поступово наростає: виникає утруднене ди­хання внаслідок виділення великої кількості бронхіального се­крету; розвивається набряк легенів; з'являються судоми.

Отруєння ФОС може відбуватися аерогенним шляхом, у разі надходження у середину, через шкіру та слизові оболонки.

Розрізняють 3 ступені інтоксикації ФОС легкий, середньої важкості та важкий

Легкий ступінь отруєння – характеризується загальною слабкістю запамороченням головним болем. Пульс сповільнений, артеріальний тиск дещо знижений помірний міоз, салівація, бронхорея. Перші симптоми отруєння з”являються через 20-60 хвилин та можуть зберігатися від 6 годин до 1 доби. Слід мати на увазі, що можливий перехід до середнього і навіть важкого ступеня отруєння, що пояснюється подаль всмоктуванням ФОС через слизову оболонку травного каналу або шкіряні покрови.

Перша медична допомога

Введення внутрішньовенно специфічного антидоту - атропі­ну сульфату - до появи ознак атропінізації (розширення зіниць, зменшення салівації і бронхореї, сухість слизових оболонок, збільшення частоти серцевих скорочень, почервоніння шкіри об­личчя). Паралельно проводять інтенсивну терапію набряку леге-ньів і гіпоксії.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на ношах.

Отруєння етиловим спиртом

Смертельна доза етилового спирту - 5-10 г/кг. Клініка ви­значається токсичною дією самого етанолу та його метаболіту- ацетальдегіду. У клінічній картині отруєння етиловим спиртом виділяють періоди ейфорії, збудження і кому. Остання має три ступені тяжкості. Ейфорія і збудження характеризуються над­мірною балакучістю, гіперемією шкіри, порушенням координації рухів. У міру наростання тяжкості отруєння з'являються апатія, адинамія, блювання, артеріальна гіпотензія, тахікардія, ціаноз шкіри, зниження температури тіла, порушення дихання.

Перша медична допомога

Промивання шлунка; форсований діурез; внутрішньовенно 10 % розчин глюкози, 4,5 % розчин на­трію гідрокарбонату, вітаміни групи В; оксигенотерапія; а в більш тяжких випадках - штучна вентиляція легенів; застосування за­собів, що стабілізують гемодинаміку.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на ношах.

Отруєння метиловим спиртом

Смертельна доза при вживанні всередину- 60-100 мл. При метаболізмі метилового спирту утворюються високотоксичні формальдегід і мурашина кислота.

У клінічній картині виділяють раннє порушення зору, вира­жений ціаноз шкіри, задишку, ознаки набряку головного мозку.

Перша медична допомога

Специфічним антидотом при отруєнні метиловим спиртом є етиловий спирт, який зв'язує алкогольдегідрогеназу, що пере­шкоджає утилізації метилового спирту і утворенню його метабо­літів. В усьому іншому невідкладні заходи не відрізняються від тих, що здійснюються при отруєнні етиловим спиртом.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на ношах.

Отруєння барбітуратами

Виникають внаслідок нещасного випадку або спроби само­губства. Смертельна доза - від 4 до 8 г (залежно від токсичності препарату та індивідуальної переносимості).

Клініка визначається дозою препарату і проявляється сонли­вістю, нерозбірливою мовою, відсутністю блювотного рефлексу, глибоким, рідким диханням, звуженням зіниць. У міру наростан­ня тяжкості отруєння пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується, з'являється дихання типу Чейна-Стокса з переходом у часте поверхове. У тяжких випадках настає зупинка дихання.

Перша медична допомога:

Забезпечення і підтримання про­хідності дихальних шляхів, туалет трахео-бронхіального дерева, штучна вентиляція легенів, оксигенотерапія, обов'язкове проми­вання шлунка.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на ношах.

Допомога при отруєнні через дихальні шляхи

Переконайтеся в особистій безпеці.

При підозрі на отруєння або явному отруєнні з'ясуєте можливий характер отрути і яким чином ця отрута потрапила в організм.

Допоможуть відомості, одержані від самого постраждалого або оточуючих його осіб, явні сліди отрути (упаковка, запах від постраждалого, вигляд і запах блювотних мас).

Не можна залишати постраждалого в отруєній атмосфері.

Не можна укладати на тверду поверхню, не підстилаючи чого-небудь м'якого, оскільки вже через декілька годин можуть утворюватися пролежні.

При підозрі отруєння побутовим газом не можна користуватися телефоном, електричним дзвінком, освітленням, запалювати сірники в приміщенні, де відчувається запах газу, - це може привести до пожежі або вибуху.

- винесіть постраждалого з загазованого приміщення, прийміть заходи для вентиляції та недопущення пожару.

- постраждалого укласти, підстилаючи ковдру, одяг.

Голову повернути набік.

Розстебнути комір, ослабити пояс.

Якщо у постраждалого відсутнє дихання, почати проводити штучне дихання, впевнившись, що у ротовій порожнині нема сторонніх предметів, що заважають диханню і продовжувати його до приїзду «швидкої медичної допомоги».

При проведенні штучного дихання використовуйте маску з мішком Амбу, або інші засоби для проведення штучного дихання.

Якщо немає маски з мішком Амбу, то вдих в рот або ніс постраждалого потрібно робити через змочену водою марлеву серветку або носову хустку, а при пасивному видиху постраждалого відхилювати свою голову убік, щоб газ, що видихається, не потрапив в легені.

Дайте понюхати постраждалому розчин нашатирного спирту.

Покладіть постраждалого з підведеними ногами і зігрійте постраждалого.

Дії по наданню першої допомоги у разі попадання хімічної речовин на шкіру:

Змийте отруйну речовину водою.

Кислоти і луги - теплою водою.

Хлорофос, етільований бензин - холодною водою.

Змивання продовжуйте 10-15 хвилин.

Подальші дії:

Перша долікарська допомога при отруєнні легкого і середнього ступеня істотно відрізнятиметься від допомоги при отруєннях важкого ступеня тим, що її не слід починати з проведення штучної вентиляції легенів і непрямого масажу серця.

Надання допомоги при легкому і середньому ступені отруєння

У вказаній ситуації, якщо у постраждалого будуть в наявності всі ознаки життя у вигляді дихання, серцебиття, реакції зіниць на світло, але свідомість порушена (загальмовано, пригнічено), допомоги необхідно надавати в наступній послідовності:

а) Вивести або винести постраждалого із зараженої, загазованої зони перпендикулярно напряму вітру, заздалегідь одягнувши на себе, на постраждалого будь-який засіб індивідуального захисту.

б) Розстебнути одяг, який затрудняє дихання, в зимовий час занести в тепле приміщення. Не втрачаючи дорогоцінного часу, швидше оцінити стан постраждалого по ознаках життя.

в) Переконавшись у наявності самостійного дихання, навіть неглибокого, і намацавши пульс на сонній артерії, потерпілому дають понюхати нашатирний спирт (є в будь-якій аптечці) і протирають скроні. Процедуру можна повторити, проте слід побоюватися блювотного рефлексу, а при появі раптової блювоти - голову постраждалого різко повертають набік. Блювота - перша сприятлива ознака в поліпшенні стану потерпілого.

г) Підсиливши дихальний цикл застосуванням нашатирного спирту, потерпілому по можливості наступним етапом проводять інгаляцію чистого кисню апаратом ГС-10 або з кисневого балона через редуктор і шланг. Цю процедуру можна проводити декілька годин підряд без жодної шкоди для організму. Застосування кисню знімає і ліквідовує наслідки гострого кисневого голодування тканин організму, і частково усуває подальший розвиток ускладнень отруєння газом.

д) Тільки на фоні відновленої свідомості, коли постраждалий вступатиме в контакт з оточуючими, і виконувати прості команди ("розплющте очі", "підніміть руку") можна буде дати йому випити рідини у вигляді гарячого чаю, молока, слаболужну воду (1/2 чайної ложки питної соди на стакан води).

е) Промити при необхідності ока постраждалому 1-2% розчином питної соди або розчином міцного чаю.

ж) До приїзду медичних працівників, потерпілому слід додати піднесене або напівсидяче положення для профілактики ускладнення у вигляді токсичного набряку легенів.

При отруєннях важкого ступеня слід вжити таким заходам, як:

а) Вивести або винести постраждалого із зараженої, загазованої зони перпендикулярно напряму вітру, заздалегідь одягнувши на себе, на постраждалого будь-який засіб індивідуального захисту.

б) Розстебнути стискаючий одяг, в зимовий час занести в тепле приміщення.

в) Додати постраждалому відповідне положення: укласти на тверду поверхню, підклавши під лопатки вал з одягу;

г) Виробити штучну вентиляцію легенів

д) При появі ознак самостійного дихання продовжувати ШВЛ до тих пір, поки число самостійних дихань не відповідатиме 12-15 разів на хвилину. Далі аналогічно випадку отруєння легкого ступеня.

При отруєнні метанолом.

а) Ретельне промивання шлунку. Для цього використовують 8-10 літрів води з додаванням 100-200 р. харчової соди.

б) Після промивання дають всередину 2-3 столові ложки злегка роздрібненого активованого вугілля або будь-який обволікаючий засіб - молоко, яєчний білок, кисіль, рисовий відвар.

в) Як ефективну протиотруту після промивання дають випити 200 мл 30-40% розчину етилового алкоголю в два прийоми. Етиловий спирт порушує метаболізм метанолу за допомогою скріплення певних ферментних систем організму і своєю дією може врятувати потерпілого від смертельного результату.

При отруєнні парами метанолу перша долікарська допомога виявляється як при інгаляційних поразках залежно від ступеня отруєння і важкість стану потерпілого. При наданні цієї допомоги слідує:

а) Провести інгаляцію постраждалого чистим киснем для прискорення важкість процесу метаболізації отрути в організмі.

б) Дати постраждалому прийняти всередину 200 мл. 30-40% розчину етилового алкоголю.