§ 2. Спорядження особового складу.

Рятувальний пояс (мал. 1.) буває трьох розмірів: 1050, 1200, 1350 мм при ширині стрічки 75 мм і товщині 4 мм. Пояс виготовляють з чотирьохшарової бавовно-паперової тканої стрічки, пофарбованої водостійкою фарбою коричневого або чорного кольорів. До одного кінця стрічки прикріплена пряжка. На іншому її кінці маються п’ять пар облицьованих металевими накладками отворів для застібання пояса. На відстані 220 мм від пряжки прикріплене півкільце для підвіски карабіна. Пристібається карабін до рятувального поясу з лівої сторони за допомогою ремінця з кнопкою. Аналогічний за призначенням випускається рятувальний пояс із капронової стрічки.

Карабін (мал. 2. а, б) застосовують для гальмування рятувальної мотузки при рятуванні людей і самопорятунку, а також для закріплення за щаблі пожежних драбин чи елементи конструкції будинку і споруди при роботі на висоті.

Карабін виготовляють зі сталі Ст 20 з гальванічним покриттям.

Затвор карабіну відкривається всередину, переборюючи опір пружини, що знаходиться всередині подовжнього каналу затвору. Відкидний кінець затвору має борідку, що входить у виріз замка. При цьому втулковий замикач забезпечує автоматичне запирання замка, що запобігає мимовільному його відкриванню.

Технічний стан пожежно-рятувального поясу і карабіну визначають щодня зовнішнім оглядом. При виявленні яких-небудь несправностей спорядження знімають з бойового розрахунку до приведення його у справний стан. Після усунення виявлених несправностей, а також один раз у рік і перед постановкою спорядження в бойовий розрахунок його випробовують на міцність (400 кг на 5 хв.). Після зняття навантаження на рятувальному поясі і карабіні не повинно бути ніяких ушкоджень. Затвор карабіна повинний вільно без заїдань відкриватися і закриватися. Карабін і пожежно-рятувальний пояс, що не витримали іспиту, бракують.

Мал. 3. Каска пожежна		Мал. 1. Пояс пожежний рятувальний а) з бавовно-паперової стрічки б) з капронової стрічки. 1 – стрічка; 2 – пряжка; 3 – півкільце.

Мал. 2. а. Карабін пожежний (1-й вид) 1- замикач; 2 - затвор		Мал. 2. б. Карабін пожежний (2-й вид)

Сокира пожежна поясна призначена для перерубування і розбирання легких конструкцій елементів будинків і споруд, а також розкриття покрівлі, дверей і вікон, оббивання штукатурки. Крім того, кирка сокири дозволяє закріплюватися працівникам служби цивільного захисту при пересуванні по крутих схилах покрівлі.

Сокири пожежні поясні бувають з дерев’яним сокирищем і суцільнометалеві з обгумованою рукояткою. Загострені частини (лезо і кирка) полотна сокири заточують і піддають термічній обробці. Дерев’яні сокирища виготовляють з деревини твердих порід, що не мають тріщин, сучків і гнилі. Поверхню сокирищ покривають світлим лаком або оліфою. Сокири повинні випускатися з остаточно заточеним лезом.

Довжина поясної металевої сокири 410 мм, маса не більше 1,7 кг. Її носять у спеціальній кобурі з правої сторони на рятувальному поясі (мал. в розділі “Немеханізований ручний інструмент”.

Каски, які застосовуються, бувають різних зразків. Найбільш розповсюджена пластмасова каска (мал.3.) складається з полікарбонатового корпусу овальної форми, що захищає голову від ударів. При цьому тулія (енергопоглинальна система), закріплена з внутрішньої сторони корпуса, пом’якшує силу удару рівномірним розподілом навантаження по всій поверхні голови. Пелерина із задньої сторони каски і забрало попереду послабляють дію променистої енергії, а також захищають шию та обличчя працівників служби цивільного захисту від потрапляння пролитої води, іскор і т.п.

Забрало закріплене на касці за допомогою системи металевих пластин із шарнірними зв’язками, що забезпечують два його фіксованих положення. Переведення забрала з нижнього положення у верхнє досягається при натисканні на кнопку засувки.

Пластмасові каски виготовляють одного розміру. Однак наявність підборідного ременя і стягуючого шнура тулії дозволяє регулювати внутрішній простір до необхідного.

Термостійкі гумові чоботи призначені для захисту ніг від теплових і механічних впливів, а також від впливу агресивних середовищ. Маса чобіт не більше 2,7 кг.

Придатність бойового обмундирування перевіряють зовнішнім оглядом при заступанні на чергування. Воно повинне бути сухим, чистим і справним. У випадку виявлення несправностей (порізи, пропали і т.п.) бойове обмундирування знімають з бойового розрахунку до приведення його в справний стан.

Кобура для сокири пожежної поясної (мал. 4, 5.) призначена для розміщення сокири пожежної поясної при носінні її на поясі. Кобура виготовляється з рукавної тканини і складається з корпуса з клапаном і двох носильних ременів.

Мал. 4. Кобура для сокири пожежної поясної		Мал. 5. Сокира пожежна поясна в кобурі

Рятувальні засоби для евакуації людей.

Рятувальні засоби для евакуації людей з верхніх поверхів будинків і споруд підрозділяються на групові та індивідуальні. До групових засобів рятування відносяться стаціонарні пристрої (сходи, спускові механізми, люки і т.п.), передбачені в конструкціях будинків і споруд, а також пожежні автодрабини і колінчаті підйомники.

До індивідуальних засобів рятування з висоти відносяться рятувальна мотузка і рятувальні пристрої з гідравлічним чи механічним регульованим приводом гальмування канатно-тросової системи.

Рятувальну мотузку крім проведення рятувальних робіт використовують для підйому на висоту пожежно-рятувального інструменту і рукавів (мал. 6.).

Мал. 6. В’язання вузла для підйому рукавної лінії зі стволом

Мотузка виготовляється із тонких "нескінченних" перлонових, нейлонових, капронових ниток, з високоякісної пеньки або льону. Вона складається з скручених пучків. На кінці мотузки вплітають металеві коуші. Один кінець мотузки обшивають білою тасьмою (2-3 см завширшки) і наносять на неї інвентарний номер. Мотузку, змотану в клубок, зберігають у сумках-чохлах, на поверхні яких кріплять бирку з указаною датою останнього іспиту і підписом особи, що його проводила.

Один раз у десять днів, а також перед кожним заняттям і після застосування мотузку перевіряють зовнішнім оглядом. Вона повинна бути сухою, чистою, без слідів цвілі і не мати розривів окремих ниток шнура мотузки.

Після кожного використання при ліквідації НС і перед та після кожного використання на занятті (навчанні) мотузку практично перевіряють на міцність шляхом навантаження (підтягуванням та зависанням) масою трьох чоловік протягом 1...2 с. Після зняття навантаження мотузка не повинна мати залишкового подовження.

Один раз у 6 місяців мотузку випробують статичним навантаженням. Результати іспитів і зовнішнього огляду мотузки заносять у журнал випробування пожежно-технічного озброєння.