§ 3. Кровотечі

Кровотеча - вихід крові з кровоносних судин при порушенні цілості їх стінки. Кровотечу називають зовнішньою, якщо кров поступає в зовнішнє середовище, і внутрішнім, якщо вона поступає у внутрішні порожнини організму або порожнисті органи. За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошкодженням судин, і нетравматичними, пов'язаними з їх руйнуванням яким-небудь патологічним процесом або з підвищеною проникністю судинної стінки. У людському організмі у венозному руслі знаходиться 70% всього об'єму циркулюючої крові, в капілярах 12%, в судинах і камерах серця - 3%, в артеріальному руслі - всього 15% об'єму циркулюючої крові.

Небезпека будь-якої кровотечі полягає у тому, що в результаті його падає кількість циркулюючої крові, погіршуються серцева діяльність і забезпечення тканин (особливо головного мозку), печінки і нирок киснем. При обширній і тривалій крововтраті розвивається недокрів'я (анемія). Дуже небезпечна крововтрата у дітей і осіб літнього віку, організм яких погано пристосовується до об'єму циркулюючої крові, що швидко зменшується. Велике значення має те, з судини якого калібру закінчується кров. Так, при пошкодженні дрібних судин кров'яні згустки (тромби), що утворюються, закривають їх просвіт, і кровотеча зупиняється самостійно. Якщо ж порушена цілість крупної судини, наприклад артерії, то кров б'є струменем, закінчується швидко, що може привести до смертельного результату буквально за декілька хвилин. Хоча при дуже важких травмах, наприклад відриві кінцівки, кровотеча може бути невеликою, оскільки виникає спазм судин.

Виділення крові через рот може бути пов'язане з кровотечею з легень, верхніх дихальних шляхів, глотки, стравоходу і шлунку. Виділення пінявої яскраво-червоної крові з рота характерне для легеневої кровотечі, що виникла, наприклад, при туберкульозі легенів. «Кривава» блювота часто виникає при хворобі язви шлунку і дванадцятипалої кишки, якщо процес язви поруйнував кровоносну судину. Іноді шлункова кровотеча може ускладнювати перебіг гострого гастриту, пухлин шлунку. Цілком достовірною ознакою кровотеча з шлунку і дванадцятипалої кишки є блювота вмістом, що нагадує кавову гущу, можлива блювота свіжою і згорнулася кров'ю. Через деякий час з'являється дьогтьоподібні випорожнення із смердючим запахом. Наявність крові в сечі свідчить про кровотечу з нирок, сечового міхура.

Внутрішні приховані кровотечі, тобто кровотечі в замкнуті порожнини тіла, виникають головним чином в результаті пошкодження внутрішніх органів (печінки, легені і ін.), і кров при цьому не виділяється назовні. Така кровотеча можна запідозрити лише по змінах загального стану постраждалого і по симптомах скупчення рідини в тій або іншій порожнині. Кровотеча в черевну порожнину виявляється блідістю, слабким частим пульсом, спрагою, сонливістю, потемнінням в очах, непритомністю. При кровотечі в грудну порожнину ці симптоми поєднуються із задишкою. При кровотечі в порожнину черепа на перший план виступають ознаки здавлення головного мозку - головний біль, порушення свідомості, розлади дихання, паралічі і ін.

Перша допомога при зовнішній кровотечі залежить від його характеру. Так, при невеликій капілярній або венозній кровотечі з рани на руці або нозі достатньо накласти стерильну пов'язку і потугіше за неї прибинтовувати (тиснуча пов'язка) або добре притягати ватяно-марлевий тампон до рани за допомогою лейкопластиря. Пов'язка повинна складатися з декількох шарів вати і марлі. Потрібно стежити за тим, щоб не перетягнути кінцівку дуже сильно (до того, що синить шкіри нижчі пов'язки). Тиснуча пов'язка дозволяє зупинити кровотечу з невеликих артерій. Перед накладенням асептичної пов'язки шкіру навколо рани звільняють від одягу і обробляють 2% розчином діамантового зеленого або 5% спиртним розчином йоду. Рану можна промити розчином перекису водню... У початковій фазі раневого процесу застосовують пов'язки з рідкими антисептиками (фурацилін, йодопірон, хлоргексидін і ін.) або маззю на основі поліетіленгліколя (льовосин, льовомеколь). При поверхневому садні, подряпинах, невеликих колених ранах потерпілі часто не звертаються по допомогу. Проте будь-яке пошкодження шкірного покриву може привести до розвитку важкого гнійного процесу, а також правця. Мікротравму необхідно обробити розчином антисептичного засобу

Для тимчасового припинення кровотечі може застосовуватись пальцьове притиснення артерії, накладення кровоспинного джгута або форсоване згинання кінцівки. Найдоступнішим з них є притиснення артерії вище за рану, з якої закінчується кров до твердої кісної основи. Для цього необхідно знати крапки, в яких артерії можуть бути притиснуті до кістки. Як правило, в них вдається промацати пульсацію артерій. Притиснення артерії пальцем або кулаком забезпечує майже миттєву зупинку кровотечі. Проте навіть дуже добре фізично розвинена людина не може достатньо довго продовжувати притиснення, оскільки вже через 10-15 мін руки починають втомлюватися, і тиск слабшає. У зв'язку з цим зразу ж після притиснення артерії потрібно зробити спробу зупинки кровотечі іншим способом.

Частіше для цієї мети використовується кровоспинний джгут. Після накладення джгута кровотеча повинна зупинитися, але якщо воно продовжується, то джгут потрібно зняти і накласти знов, відступивши вище за місце його первинного накладення. Після накладення джгута надійно прикріпити до нього записку з вказівкою часу, дати накладення, прізвища і посади рятувальника.

Джгут слід накладати при сильній артеріальній кровотечі вище місця поранення на верхню третину плеча, на всі відділи стегна. Тиск на кінцівку повинен бути достатнім для припинення кровотечі, але щоб не викликати повного знекровлення кінцівки. Джгут може накладатися на кінцівку не більше ніж на 1,5 - 2 години, а в холодну пору року - 0,5 - 1 годину. Періодично через 30 - 60 хвилин джгут слід ослабити, розпустити на декілька хвилин (на цей час пережати судину вище за джгут пальцем), помасажувати (легко) борозну від джгута, заздалегідь відновивши пальцеве притиснення артерії, і накласти знов, але вже з великим натягненням. За відсутності фабричного джгута його можна замінити імпровізованим - гумовою трубкою, краваткою, ременем, поясом, хусткою, бинтом і т.п., але не слід використовувати дріт. Для зупинки кровотечі за допомогою підручних засобів використовують так зване закручування, яке потім фіксують окремим бинтом.

Зупинка кровотеч з судин кінцівок можлива при форсованому їх згинанні. Частіше цей спосіб застосовується для зупинки кровотеч з судин руки. Його раціонально застосовувати при інтенсивній кровотечі з ран, розташованих у підстави кінцівок. Максимальне згинання кінцівки виробляють в суглобі вище за рану і фіксують кінцівку бинтами в такому положенні. Так, при зупинці кровотеч з ран передпліччя і кисті на згинальну поверхню ліктьового суглоба укладають ватяно-марлевий пелот (його можна замінити невеликим валом з матерії), потім руку максимально згинають в лікті, притягаючи за допомогою бинта або ременя передпліччя до плеча до зникнення пульсу на зап'ясток, припинення закінчення крові з рани. У такому положенні руку фіксують бинтом (ременем). При кровотечах з верхньої частини плеча і підключичної області, яке може бути смертельним, заводять обидва плечі за спину із згинанням в ліктьових суглобах, після чого їх зв'язують за допомогою бинта (ременя і т.п.). В цьому випадку здавлюються артерії з обох боків.

При зупинці кровотеч з ран нижче за коліно постраждалого укладають на спину, в підколінну область поміщають ватяно-марлевий вал, стегно приводять до живота, а гомілку згинають і фіксують до стегна бинтом або ременем. Кровотечу із стегнової артерії зупиняють згинанням нижньої кінцівки в тазостегновому суглобі, заздалегідь помістивши в пахову область вал. Після зупинки кровотечі стегно фіксують ременем до тулуба. Проте далеко не у всіх випадках вдається повністю зупинити кровотечі при форсованому згинанні кінцівок, у ряді випадків цей спосіб не можна використовувати, наприклад при переломах.

При будь-якій кровотечі пошкодженої частини тіла додають піднесене положення і забезпечують спокій (транспортна іммобілізація). Остаточна зупинка кровотечі проводиться в лікувальній установі, в яке негайно повинен бути доставлений потерпілий.

Ознаки розташовані у порядку погіршення стану.

1. Зникнення або зниження пульсації нижче за місце пошкодження.

2. Зміна забарвлення шкіри нижче за місце пошкодження.

3. Зниження температури тіла нижче за місце пошкодження.

4. Порушення чутливості нижче за місце пошкодження.

5. М'язова контрактура (ішемія тканини) нижче за місце пошкодження.

Типи кровотеч

Артеріальне.

Венозне.

Залежно від того, яка судина кровоточить, кровотеча може бути капілярною, венозною, змішаною і артеріальною При зовнішній капілярній кровотечі кров виділяється рівномірно зі всієї рани (як з губки); при венозному вона витікає рівномірним струменем, має темно-вишневе забарвлення (у разі пошкодження крупної вени може наголошуватися пульсація струменя крові в ритмі дихання). При артеріальній кровотечі кров, що виливається, має яскраво-червоний колір, вона б'є сильним переривистим струменем (фонтаном), викиди крові відповідають ритму серцевих скорочень. Змішана кровотеча має ознаки як артеріального, так і венозного.

Для більшості ран характерна кровотеча обох типів.

Артеріальна кровотеча

Артерії - кровоносні судини, несучі кров від серця до органів. Найбільш небезпечні поранення крупних артерій - стегнової, плечової, сонної; у цих випадках смерть може наступити в лічені хвилини.

Ознаки артеріальної кровотечі

Артеріальна кров яскраво-червоного кольору «фонтанує».

Пульсація крові співпадає з частотою пульсу.

Венозна кровотеча

Вени - судини, що несуть кров до серця.

Ознаки венозної кровотечі

Венозна кров витікає поволі, рівномірно.

Кров темнішого відтінку.

Зупинення кровотечі в рані.

1.1. Туга пов'язка.

1.2. Туге тампонування.

Припиняє притоку крові в пошкоджені судини, дозволяючи тромбоцитам закрити отвори в стінках судин. При нагоді, для накладення тиснучої пов'язки використовуйте стерильний перев'язувальний матеріал (або чисту тканину і т.п.), накладайте його безпосередньо на рану (за винятком травм очей і вдавленій зведення черепа).

Для забезпечення рівномірного тиску на кінцівках використовуйте шини або надувні шини для нижніх кінцівок. Зберігайте тиск до тих пір, поки не буде зупинено кровотечу або аж до прибуття в лікарню. Метод дуже ефективний!

2. Зупинка положенням.

2.1. Іммобілізація (знерухомлення місця можливого перелому)

· Будь-який рух кінцівки стимулює в ній крововилив .Крім того, при пошкодженні судин порушуються процеси згортання крові. Рухи можуть викликати додаткові пошкодження судин.

Шинування кінцівок дозволяє зменшити кровотечу. В цьому випадку ідеальні повітряні шини, проте шини будь-якого типу будуть також корисні.

2.2. Піднесене положення кінцівки.

· Інтенсивність венозної кровотечі можна значно понизити шляхом підняття кінцівки вище за рівень серця. Ефективно в поєднанні з прямим натисканням.

3. Притиснення кровотечі притисканням судини на протязі

3.1. Пальцеве.

3.2. Валами з максимальним згинанням кінцівки.

3.3. Притиснення в місцях згину, де артерія на поверхні.

Увага: У тих випадках, коли накладення тиснучої пов'язки на місце рани не забезпечує надійного припинення кровотечі, або є декілька джерел кровотечі, забезпечуваних однією артерією, локальне притиснення може бути ефективним засобом. Артерія повинна бути розташована достатньо поверхнево, над твердою структурою, до якої її можна притиснути (тобто кістки).

Приклади:

При кровотечі у області шкірного покриву голови притиснути скроневу артерію до поверхні скроневої кістки.

Плечову артерію - до поверхні плечової кістки при травмі передпліччя.

Стегнову артерію - до тазової або стегнової кістки при травмі нижньої кінцівки.

4.Термічна зупинка.

4.1. Холод ( міхур з льодом).

: Застосовуючи метод зупинки холодом, слід пям'ятати, що, через 40-45 хвилин дії холоду наступає ділатация (розширення) судин. Не застосовуйте зупинку холодом більше 30 хвилин.

Накладення джгутів необхідно використовувати лише в крайніх випадках, коли всі інші заходи не дали очікуваного ефекту. Джгут може пошкодити нерви і кровоносні судини, а також привести до втрати кінцівки. При цьому слабо накладений джгут може стимулювати інтенсивнішу кровотечу за рахунок припинення тільки венозного кровотоку, але не артеріального. Застосовуйте джгути як останній засіб при загрозливих життю станах.

Свідчення до накладення джгута

· Якщо не можна зупинити кровотечу іншими методами.

· При синдромі позиційного стискання (стискання більше 3 годин; більше 5 годин для кисті і стопи).

· При нежиттєздатності кінцівки (втрата чутливості, немає пульсації судин, кінцівка чорного кольору).

Принципи накладення джгута

- Не можна накладати джгут на голе тіло.

- Оберніть ділянку кінцівки рушником (марлею).

- Напрям турів (витків джгута) від верху до низу.

- Тури не повинні перехльостуватися.

- Туго накладаються два перші тури.

- Подальші тури без натягнення.

- Критерієм правильності накладення джгута є зупинка кровотечі та відсутність пульсації на судинах нижче накладення джгута..

- Залиште записку з вказівкою дати, часу накладення джгута і прізвища хто наклав джгут.

Наступні правила не відносяться до випадків накладення джгута при синдромі позиційного стискання і при нежиттєздатності кінцівки:

· Кожні 45 хвилин слід ослабляти джгут на 3-5 хвилин для відновлення кровообігу

· Після розслаблення розбинтувати знову і накласти нову пов'язку.

· Загальний час накладення джгута не більш дві години.