§3. Порядок проведення аварійно-рятувальних робіт при аваріях з витоком небезпечних хімічних речовин.
На території України розташовано багато промислових підприємств, які використовують або отримують у процесі виробництва небезпечні хімічні речовини. Крім того, територією України проходять газо-, нафто-, та аміакопроводи. Велика кількість різноманітних НХР перевозиться транспортом.
Внаслідок аварій на об'єктах, які виробляють або використовують НХР, люди, які працюють на об'єкті, та населення, яке мешкає поблизу об'єкта, можуть отримати тяжкі ураження.
Тому працівники хімічно небезпечних об'єктів, населення, особливо яке мешкає поруч з такими об'єктами, та аварійно-рятувальні формування, які беруть участь у ліквідації наслідків аварії, повинні добре знати правила поведінки на зараженій місцевості, правильно та своєчасно використовувати засоби індивідуального захисту, вміти надавати першу медичну допомогу собі та ураженим.
Працівники хімічно небезпечного об'єкта при отриманні сигналу оповіщення про аварію негайно застосовують засоби індивідуального захисту - ізолюючі та промислові протигази, а потім виконують заходи, які передбачені на випадок промислової аварії спеціальною інструкцією, переховуються у підготовлених сховищах або виходять із зони зараження.
Особи, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони та беруть участь у локалізації та усуненні осередку хімічної аварії, збираються на пункті збору формувань і діють згідно з інструкціями.
На об'єкті, де виникла аварія, в першу чергу проводиться робота щодо припинення подальшого викиду (виливу) небезпечної хімічної речовини:
- відключається пошкоджена дільниця;
- перекриваються крани та запірні пристрої;
- на розриви, що утворилися у трубопроводі та ємностях, накладаються пластирі, муфти, забиваються пробки;
- проводиться перекачування небезпечних хімічних речовин з пошкоджених ємностей у непошкоджені;
- при необхідності готуються котловани та земляні вали.
Під час праці в осередку ураження небезпечною хімічною речовиною необхідно суворо дотримуватися таких вимог безпеки:
- всі люди, що беруть участь у роботах, повинні бути забезпечені протигазами та захисним одягом;
- при необхідності працюючим в осередку видаються протихімічні пакети та індивідуальні аптечки;
- кожний з працюючих в осередку повинен вміти користуватися індивідуальними та медичними засобами захисту;
- перед початком роботи повинен проводитися докладний інструктаж для всіх працюючих в осередку НХР;
- після закінчення роботи обов'язково проводиться спеціальна обробка кожного працівника;
- у всіх випадках вхід у виробничі будівлі, підвали та інші приміщення дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту НХР та дозволу керівника робіт з ліквідації наслідків аварії.
Район аварії оточується підрозділами працівників органів внутрішніх справ.
Усі мешканці після отримання повідомлення про аварію повинні негайно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри.
У квартирі або службовому приміщенні потрібно терміново зачинити вікна, кватирки, двері, виключити газ та інші нагрівальні прилади. Включити місцеві програми телебачення та радіомовлення. При можливості сповістити сусідів.
Слід пам'ятати, що при аварії час підходу хмари зараженого повітря до місця перебування людей вкрай обмежений і залежить від характеру осередку та швидкості вітру.
Вражальна дія конкретної небезпечної хімічної речовини на людину в основному залежить від її концентрації у повітрі та тривалості впливу. Тому, якщо немає можливості залишити небезпечну зону ще до підходу хмари, необхідно не піддаватися паніці та продовжувати виконувати заходи захисту. Перебуваючи на вулиці, не слід торкатися будь-яких предметів. Для захисту органів дихання на вулиці та у приміщенні можна використовувати вироби з тканини (маски), які знижують концентрацію шкідливих домішків у вдихуваному повітрі внаслідок їх адсорбції на волокнах сухої пов'язки або поглинання відповідним розчином залежно від виду небезпечної хімічної речовини. За відсутності необхідного розчину пов'язку слід намочити водою, а якщо її немає - сечею. Це зменшить важкість ураження. Для захисту шкіри можна використовувати шапку, рукавички та інший одяг. При неможливості термінової евакуації, відсутності сховищ або інших герметичних приміщень необхідно хоча б на момент проходження первинної зараженої хмари залишитися у житлових або службових приміщеннях та виконати заходи щодо їх герметизації.
Якщо відомо про властивості НХР зокрема, важкість відносно повітря, стає можливим зорієнтуватися у питанні, у яких приміщеннях та на якому поверсі доцільніше ховатися. Якщо пара НХР важча за повітря (наприклад, хлор), потрібно намагатися сховатись на верхніх поверхах будівель, якщо легша за повітря (наприклад, аміак) — у нижніх поверхах.
У деяких випадках передбачається можливість тимчасового укриття людей у сховищах, які обладнані фільтро вентиляційними установками.
Евакуація людей з району можливого зараження НХР (при необхідності) проводиться до підходу хмари зараженого повітря.
Збирання людей у містах відбувається, як правило, по будинках та під'їздах. При самостійних діях виходити із зони зараження необхідно перпендикулярно до напрямку вітру, при можливості, на узвишшя та добре провітрювану ділянку місцевості.
Вимоги «Тимчасового статуту дій у надзвичайних ситуаціях» щодо надзвичайних ситуацій на цих об’єктах, передбачають наступне:
Під час пожеж на об’єктах хімічної і нафтохімічної промисловості можливо:
наявність технологічних апаратів, комунікацій і ємкостей з горючими речовинами, які створюють загрозу вибуху і розтікання горючих рідин, а також хімічних речовин, що плавляться;
наявність факельного горіння газів чи речовин, що витікають з апаратів і комунікацій, які знаходяться під тиском;
наявність токсичних газів і пари, токсичних продуктів термічного розкладання матеріалів;
наявність речовин, для гасіння яких необхідні спеціальні засоби.
Під час розвідки пожежі, крім виконання основних завдань, необхідно встановити:
загрозу вибуху, зруйнування, деформації технологічного обладнання і комунікацій; наявність запірної і дихальної арматури, трас електричних кабелів і контрольно-вимірювальних приладів, металевих несучих конструкцій, які вжито заходи щодо їх збереження і захисту;
наявність спеціальних засобів гасіння пожежі на об’єкті, можливість і доцільність їх застосування, а також повторне їх використання після заправки вогнегасними речовинами;
наявність, склад, кількість і місце знаходження речовин, які здатні викликати вибух, опік, отруєння, бурхливе термічне розкладання чи викид агресивних і отруйних мас, способи захисту чи евакуювання цих речовин з небезпечної зони;
наявність, місцезнаходження речовин, що здатні інтенсивно взаємодіяти на відкритому повітрі з водою, лугами, кислотами, вогнегасними та іншими речовинами;
заходи безпеки під час гасіння;
місця можливого виникнення пожежі чи вибуху у разі відключення електроенергії, води, пари, інертних газів, подавання холодоагентів;
апарати, обладнання і трубопроводи, що нагріваються за умовами технології до високих температур;
технологічні установки, негайна аварійна зупинка яких неможлива за технічних умов;
загроза переходу вогню чи поширювання аварії до сусідніх цехів, установок, можливість і доцільність перекриття вентиляційних систем і виробничих комунікацій, можливість видалення горючих речовин, зниження тиску і температури в технологічних апаратах;
пропускну здатність промислової каналізації і можливість відведення води з території цеху (установки) під час тривалого гасіння.
Під час гасіння пожежі на об’єктах хімічної та нафтохімічної промисловості КГП зобов’язаний:
- створити штаб на пожежі з залученням до нього представників об’єкта;
спільно з спеціальними службами об’єкта вжити заходів щодо рятування людей;
застосувати засоби гасіння з урахуванням характеру речовин, що горять;
організувати задіяння об’єктових установок пожежогасіння;
врахувати вказівки обслуговуючого персоналу, а також метеорологічні умови;
забезпечити одночасно з гасінням пожежі охолодження конструкцій будівель і технологічних установок, апаратів, яким загрожує дія високих температур;
не допускати попадання води на апарати, обладнання і трубопроводи, які за умовами технологічного процесу працюють при високих температурах під тиском; захист і охолодження цих апаратів, обладнання і трубопроводів узгоджувати з фахівцями об’єкта;
забезпечити на початковій стадії гасіння каучуку чи гумових технічних виробів максимальні витрати води, а після зниження інтенсивності горіння водяні стволи замінити на пінні;
вжити заходів щодо охолодження комунікацій, апаратів і трубопроводів з факельним горінням газу до повного припинення його надходження;
організувати подавання розпилених струменів на захист і охолодження апаратів і трубопроводів, покритих тепловою ізоляцією, не руйнуючи її;
виставити пости і дозори на автомобілях з засобами гасіння для ліквідування нових осередків пожежі, що можуть виникнути під час вибуху;
вжити заходів щодо створення загороджувальних валів з піску, землі та гравію для попередження розтікання горючих рідин і речовин, що плавляться;
на фронті руху хмар небезпечних хімічних речовин організувати завіси з розпиленої води, залучаючи до цього служби об’єкта;
у разі тривалих пожеж і за неможливості відведення води з території цеху (установки) через промислову каналізацію, спільно з відповідальним керівником робіт з ліквідування аварії забезпечити відведення води, використовуючи техніку і підручні засоби;
для уникнення вибуху у разі загрози переходу чи поширювання аварії на технологічні апарати, які працюють під вакуумом, вжити заходів щодо заповнення їх водяною парою чи інертним газом та інтенсивно охолоджувати;
через адміністрацію об’єкта забезпечити особовий склад гумовими чоботами, рукавицями, захисними костюмами від дії небезпечних хімічних речовин;
у разі наявності небезпечних хімічних речовин за рекомендацією медичної служби об’єкта, після гасіння пожежі організувати санітарну обробку особового складу та провести дегазацію техніки та ПТО.
Під час здійснення робот важливо зупинити витікання з ємності небезпечної хімічної речовини. Це можуть зробити до прибуття рятувальників працівники об’єкту господарювання, на якому виникла небезпечна ситуація. Для цього слід одягнути засоби захисту та спробувати за допомогою палки-клина вбити в отвір, за можливістю, обмочене у глині ганчір’я.
Малюнок 33. Закривання отвору в цистерні за допомогою підручних засобів.
Прибулі підрозділи МНС, що мають пристосовану для цього випадку оснащення приступають до роботи після цільового інструктажу, отримання засобів індивідуального захисту, з’ясування характеру небезпечної речовини.
Малюнок 34. Одягання засобів захисту
Пневматичний пластир, на який одягнутий спеціальний чохол, за допомогою бандажів закріпляється на поверхні ємності. Потім в нього подається повітря і таким чином припиняється витікання небезпечної хімічної речовини у навколишнє середовище. Після локалізації аварії вирішується питання щодо відкачування хімічної речовини в іншу ємність.
Малюнок 35. Вид пневматичного пластиру у чохлі.
Малюнок 36. Схема застосування пневматичного пластиру.
Для припинення надходження небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище з трубопроводів використовуються пневматичні засоби тільки іншої конструкції
Малюнок 37. Пневматичний бандаж з спеціальної гуми.
Малюнок 38. Накладання бандажу на аварійну ділянку трубопроводу.
Припинення надходження речовини з труби здійснюється також і з допомогою простої струбцини
Малюнок 39. Накладення на трубопровід струбцини.
Всі роботи під час витікання небезпечних хімічних речовин в навколишнє середовище здійснюються під захистом розпорошеної води. Для цього монтується спеціальний ствол на тринозі. Якщо його немає, роботи здійснюються під захистом розпорошених струменів води утворених стволами «Б» чи стволами» А», що мають спеціальні насадки.
Малюнок 40. Збирання ствола для захисту особового складу під час локалізації надзвичайної ситуації.