§ 2.Гасіння пожежі. Дії пожежного-рятувальника під час гасіння пожежі наоб»єктах різного призначення.

Основним документом, що регламентує обов’язки особового складу під час ліквідації пожеж Тимчасовий статут дій у надзвичайних ситуаціях. Частина ІІ (Гасіння пожеж. Органи управління, пожежно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту) затверджений наказом МНС України від 07.02.2008 р. № 96.

Цим документом в ст. 9 зазначено, що «Основним оперативним завданням особового складу пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ є рятування людей у разі виникнення загрози їх життю, ліквідування пожежі в тих розмірах, які вона набула на момент прибуття пожежного підрозділу та надання допомоги в ліквідуванні наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

ст.10. Виконання оперативного завдання забезпечується такими силами:

• особовим складом органів управління та пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ, в тому числі, курсантами, слухачами та професорсько-викладацьким складом навчальних закладів та науково-дослідних установ системи МНС України;

• особовим складом (працівниками і членами) відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони, іншими протипожежними формуваннями.

Для гасіння пожеж також можуть бути залучені в установленому порядку особовий склад органів внутрішніх справ, аварійно-рятувальні служби інших міністерств та відомств, військовослужбовці, а також населення.

Особовий склад пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ є головною силою у виконанні оперативного завдань. Однією з основних складових частин успішного виконання бойових завдань є високий рівень підготовки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів, що досягається завдяки досвіду гасіння пожеж, проведенню у підрозділах відповідної підготовки та виховної роботи.»

Можлива обстановка на пожежі.

При гасінні пожежі можливо:

наявність великої кількості людей, які потребують допомоги і виникнення серед них паніки;

• складне планування приміщень;

• розповсюдження вогню по пустотах, конструкціях, каналах, системах пневмотранспорту, через віконні прорізи, лоджії, балкони, по горючих матеріалах, технологічному обладнанню як за вертикальним, так і за горизонтальним напрямами;

• швидке зростання температури та переміщення теплових потоків у напрямі відкритих прорізів;

• наявність займистих та горючих речовин (далі - ЗР та ГР відповідно), можливість розливу та викиду нафтопродуктів;

• утворення вибухонебезпечних газоповітряних, пароповітряних сумішей та сумішей пари з повітрям внаслідок термічного розкладання речовин та матеріалів;

• виділення диму, токсичних продуктів та швидке їх поширювання;

• можливість викиду радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;

• наявність обладнання під електричною напругою, пошкодження ізоляції електропроводів та самого електрообладнання;

• вибухи посудин, що знаходяться під тиском;

• деформація і обвалення конструктивних елементів будівель, споруд, технологічного обладнання;

• наявність у будівлях великої кількості, культурних, наукових та інших цінностей, гасіння яких вимагає специфічних засобів;

• відсутність джерел протипожежного водопостачання або їх несправність.

Робота ствольщика на пожежі.

Велику роль у гасінні пожежі відіграє номер розрахунку, який в першу чергу подає ствол на гасіння пожежі - ствольщик. Це найбільш підготований співробітник оперативно-рятувального підрозділу з числа молодшого начальницького складу. Він повинний мати певний досвід гасіння різноманітних пожеж, уміти швидко орієнтуватися в обстановці, знаходити осередки горіння й успішно ліквідувати їх.

Перед ствольщиком можуть бути поставлені наступні задачі: ліквідація осередків горіння; захист від загоряння і нагрівання різних предметів і конструкцій; забезпечення роботи з рятування людей і евакуації майна; забезпечення робіт з розкриття і розбирання конструкцій і пальних матеріалів; захист розпорошеними струменями особового складу, що працює в сфері дії високої температури; боротьба з димом за допомогою розпорошених струменів і інш. Ствольщик у будь-який момент повинен бути готовим виконати ці вимоги.

У залежності від обстановки на пожежі ствольщик повинний працювати водяним стволом, подаючи розпорошений чи компактний струмінь; пінним генератором, подаючи хімічну чи повітряно-механічну піну.

Задача ствольщика — у найкоротший термін ліквідувати осередки горіння на дорученій ділянці. При цьому необхідно в першу чергу припинити горіння на шляхах його поширення і негайно приступити до гасіння осередків найбільш інтенсивного горіння. Це основне правило бойового статуту ствольщик повинний застосовувати в кожнім випадку гасіння пожежі. У випадку гасіння пожежі водою варто спочатку визначити, яким стволом доцільніше ліквідувати горіння, а також визначити спосіб подавання води — розпорошений чи компактний.

Ствольщик зобов'язаний знати, що чим скоріше палаюча поверхня буде зрошена водою, тим швидше пожежа може бути ліквідована. Правильно застосовуючи воду, ствольщик може протягом кількох хвилин ліквідувати горіння на будь-якій ділянці пожежі. Усе залежить від того, наскільки швидко вдається установити контакт вогнегасних речовин з палаючою поверхнею. Отже, ствольщику треба будь-що-будь забезпечити контакт струменя води з палаючими поверхнями, що майже миттєво піддадуться охолодженню і перестануть горіти. Цілком зрозуміло, що лити воду по диму, по язикам полум'я даремно і неприпустимо. Це — груба помилка у роботі ствольщика.

Ставлячи перед ствольщиком задачу, начальник звичайно дає загальний напрямок для роботи ствола і вказує, яких результатів треба домогтися на даній позиції. Тому ствольщик, займаючи позицію, повинний самостійно з'ясувати, що саме горить, у якому напрямку горіння розвивається і з чого треба починати бойову роботу спрямовану на його ліквідацію. Виходячи з місцевих умов, ствольщик повинний намітити, на яких шляхах треба припинити поширення вогню, що треба в першу чергу захистити, де потрібно насамперед ліквідувати вогонь.

На позиції ствольщик повинний обов'язково бачити осередок горіння. Якщо вогонь розвивається усередині конструкції чи будинку, усередині рухомого майна, то насамперед необхідно прийняти міри щодо його виявлення. Якщо ж через сильне задимлення осередок пожежі не видний, ствольщик повинний зажадати від пожежних - підствольщиків, щоб вони випустили дим, а при відсутності їх він повинний сам ужити необхідних заходів: випустити дим, захистити себе АСП-2, або підготуватися для роботи стволом у найбільш придатному положенні, тобто працюючи, з коліна чи лежачи.

Працювати в положенні стоячи найбільше зручно. Ствольщик користується цим способом у всіх випадках, коли приміщення незначно задимлено або коли він має у своєму розпорядженні АСП-2. Робота в положенні з коліна проводиться в тих випадках, коли верхня частина приміщень сильно задимлена, коли необхідно струменем води досягти віддаленої поверхні, не прибігаючи до зміни ствола з “Б” на “А”. Іноді ствольщику приходиться працювати зі стволом лежачи, на боці, через укриття, на сходах, сидячи на підвіконні, повиснувши на мотузці і інш. Тому ствольщик повинний бути готовим до роботи в будь-якім положенні.

Для забезпечення найбільшої рухливості і можливості просування вперед і в сторони ствольщику необхідно вишукати зручні шляхи і мати запас довжини рукавної лінії. Якщо зі ствольщиком працює подствольщик, останній зобов'язаний підтягти рукав для створення запасу, перевірити закріплення рукавної лінії, передати повідомлення про готовність до роботи і зайняти позицію поруч зі ствольщиком. Крім того підствольщик повинен виконувати під час гасіння пожежі самі різноманітні завдання: допомагати ствольщику у маневруванні стволом, викривати та розбирати конструкції, відключати електромережі, рятувати людей, евакуювати та захищати від ушкодження майно та інш.

Запасна довжина рукавів визначається в залежності від обстановки в момент заняття позиції й у всякому разі повинна бути не менш 10 м біля пожежного автомобіля, на випадок маневру у разі загрози автомобілю, чи усуненню перешкоди для транспорту, що рухається поруч з працюючим підрозділом та 10 м на тому поверсі де проводиться робота з гасіння пожежі. Інакше кажучи, загальна резерву повинна складати до 20 м. Запасну петлю на лінії доцільно мати біля себе, щоб при просуванні вперед зберігати більше сил і менше зношувати рукава.

Установлено, що робота одного маневреного водяного ствола заміняє роботу декількох нерухомих стволів. Тому задача ствольщика увесь час просуватися вперед, якщо цього вимагає обстановка. Цей наступ можливо проводити тільки при наявності резервної довжини рукавної лінії, яку немає необхідності підтягувати до себе. Тільки маневрена робота стволом дає можливість у короткий час ліквідувати горіння у осередках інтенсивного горіння, захищати від загоряння сусідні ділянки, надавати підтримку іншим ствольщикам і пожежникам.

Поняття про вирішальний напрямок бойових дій на пожежі. Принципи, згідно з якими визначається вирішальний напрямок.

Стаття 57 Тимчасового статуту бойових дій… дає поняття про вирішальний напрямок наступним чином:  «Вирішальним напрямком оперативних дій на пожежі є напрямок, на якому створилась небезпека для людей, загроза вибуху, обвалення конструкцій, існує можливість викиду радіоактивних, небезпечних хімічних речовин, найбільш інтенсивного поширювання вогню, та на якому робота пожежно-рятувальних підрозділів на даний момент може забезпечити успіх гасіння пожежі.

Після зосередження сил та засобів на вирішальному напрямку вводяться в дію сили та засоби на інших напрямах.

ст.58. Вирішальний напрямок оперативних дій на пожежі визначається виходячи із наступних принципів:

• небезпечні фактори пожежі загрожують життю людей і рятування їх неможливе без введення пожежних стволів - сили і засоби зосереджуються для забезпечення рятувальних робіт;

• є загроза вибуху - сили і засоби зосереджуються і вводяться у місцях, де дії пожежно-рятувальних підрозділів забезпечать попередження вибуху;

• вогнем охоплена частина об’єкта і відбувається його поширювання на інші частини даного об’єкта або на сусідні будівлі - сили і засоби зосереджуються і вводяться на оперативних дільницях, де подальше поширювання вогню може призвести до найбільших збитків;

• в огнем охоплена будівля (споруда), що стоїть окремо, і загрози поширювання вогню на сусідні об’єкти не існує – основні сили і засоби зосереджуються і вводяться у місцях найбільш інтенсивного горіння;

• вогнем охоплена будівлі, що не є цінною і виникла загроза поширювання вогню на сусідні будівлі – основні сили і засоби зосереджуються і вводяться з боку будівлі (споруди), що не горить.

Успіх гасіння пожежі багато в чому залежить від своєчасного введення вогнегасних засобів на вирішальному напрямку.

Після зосередження сил і засобів на вирішальному напрямку вводяться в дію сили і засоби на інших напрямках.

Згідно тактичних можливостей підрозділів та в залежності від ситуації, що склалася на пожежі, перед відділенням ставиться бойова задача. Бойовою позицією на пожежі називається певне місце де працює однин або кілька стволів чи вирішується певна задача щодо забезпечення бойових дій інших підрозділів, що гасять пожежу. Одна або кілька бойових позицій утворюють оперативну дільницю. Очолює її начальник оперативної дільниці, за посадою не нижче командира відділення.

Стволи на гасіння, захист конструкцій або матеріальних цінностей, подаються коротким шляхом, обминаючи місця де можливо ушкодження рукавних ліній від температури, пролитих їдких речовин або можливого падіння на них конструктивних елементів будівель.

Тимчасовий статут в ст. 138 чітко визначає обов’язки пожежного під час роботи зі стволом та під час розбирання конструкцій, а саме він зобов’язаний:

• підійти якомога ближче до місця горіння, створивши при цьому необхідний запас рукавної лінії;

• просуватися уперед зі стволом, направляючи струмінь води до місць найбільш інтенсивного горіння, на конструкції та предмети, що горять;

• направляти струмінь води назустріч вогню, що поширюється, у першу чергу на ті частини конструкцій, згоряння чи зміни міцності яких у разі нагрівання можуть призвести до обвалення всієї конструкції чи частини споруди;

• направляти струмінь води зверху до низу у разі гасіння вертикальних поверхонь;

• перекрити чи вивести ствол назовні після того, як горіння ліквідовано;

• у разі зміни позиції тимчасово припинити подачу води чи перевести ствол, опущеним униз;

• не торкатись і не направляти струмінь води на електропроводи, що знаходяться під напругою, якщо не виконані всі вимоги безпеки праці;

• ліквідувати горіння за наявності крихкої чи скляної тари, за допомогою подачі розпиленої води чи піни;

• захищати резервуари з займистими і горючими рідинами, балони зі стисненими газами, установки і апарати, які знаходяться під тиском, шляхом охолодження їх поверхонь;

• захищати від теплової дії будівлі чи окремі частини будівель, направляючи струмінь води на конструкції, яким загрожує вогонь;

• не направляти струмінь води в місця подачі піни або порошку;

• не допускати надмірного проливання води;

ст.139. Під час роботи з розкривання і розбирання конструкцій будівель пожежний зобов’язаний:

• проводити роботу у межах, вказаних командиром відділення;

• застосовувати пожежний механізований та немеханізований інструмент;

• виконувати роботи з розкриття і розбирання конструкцій з найменшою шкодою для будівлі, обладнання і майна;

• не допускати пошкоджень трубопроводів і арматури на них, а також ліній зв’язку й електромереж;

• завалювати димові труби, опори чи частини будівель під безпосереднім керівництвом КГП (чи особи за його дорученням) після віддалення з небезпечної зони людей і техніки;

• розкривати вікна і двері, за можливості, без пошкоджень.

Максимальний вогнегасний ефект при гасінні абсолютної більшості пожеж твердих пальних речовин може бути досягнутий застосуванням води в розпорошеному стані. Володіючи великою поверхнею при малій масі, розпорошені частки води, стикаючись з палаючими речовинами, дуже швидко нагріваються, одночасно інтенсивно прохолоджують поверхні палаючих речовин.

Необхідно також враховувати, що, наприклад, одним стволом-розпилювачем в одну секунду може бути змочена поверхня в кілька квадратних метрів, тоді як компактним струменем змочується поверхня тільки 0,5 кв.м. Розпорошеним струменем можна успішно гасити і тверді, і рідкі, і газоподібні пальні речовини. Досвід показав, що горіння мазуту на площі 400 кв.м. можна згасити двома водорозпорошувачами протягом однієї-двох хвилин. У такий же час двома водорозпорошувачами можна збити вогонь на горищі чи в іншому приміщенні при горінні на площі до 200 кв.м. Розпорошений струмінь води є незамінним засобом для гасіння палаючого газу, що виходить з ушкоджених газопроводів і газосховищ.

Розпорошені струмені, в ряді випадків, доцільно застосовувати для охолодження металевих конструкцій, резервуарів із ЛЗР балонів з газами, виробничих апаратів і в інших випадках. Тому, що розпорошений струмінь не завжди може досягти значної висоти, вибирати діаметр ствола потрібно з урахуванням висоти охолоджуваних предметів. Охолодження розплавлених металів необхідно вести сильно розпорошеним начіпним струменем. Розпорошений струмінь варто застосовувати для полегшення роботи інших бійців, зайнятих у зоні дії сильної променистої енергії. При цьому струмінь доцільно направляти нагору і трохи перед бійців.

Компактні струмені корисно застосовувати для гасіння пожежі тільки у випадках: 1) коли дія променистої енергії і нагрітих продуктів горіння перешкоджають просуванню ствольщика для встановлення контакту між розпорошеним струменем і палаючою поверхнею; 2) коли відстань між позицією ствольщика і палаючою поверхнею неможливо перебороти розпорошеним струменем, наприклад: у випадку гасіння покриття з підлоги в дуже високих будинках і інш.; 3) коли створюється небезпека, що могутні конвекційні струми будуть виносити розпорошені частки води в атмосферу, не давши їм стикнутися з палаючою поверхнею.

При гасінні пожежі ствольщику іноді приходиться змінювати позицію. Це допускається, як правило, з дозволу найближчого начальника і по наступним причинах: змінюється план гасіння пожежі; з'являється можливість більш доцільного використання ствола на іншій позиції; необхідність відступу в зв'язку з явною загрозою небезпеки при подальшому перебуванні на позиції (швидке поширення вогню, можливість обвалення конструкцій, вибух і інш.).

Зміна позиції з ініціативи ствольщика може бути допущена тільки у випадку безпосередньої погрози його життю чи явних переваг роботи з нової позиції. У цьому випадку ствольщик зобов'язаний негайно доповісти про зміну позиції найближчому начальнику.

При необхідності перекладу ствола на іншу позицію іноді потрібно нарощування рукавної лінії. Тоді ствольщик повинний зажадати зупинки води, за допомогою підствольщика чи ішого номера бойової обслуги доставити на позицію рукав потрібного діаметра і наростити лінію, знову зробивши запасну петлю на рукаві убік просування.

Якщо тиск води в лінії невисокий, особливо при роботі стволом «Б», то іноді досить перегнути рукав і придавити його ногою, щоб зробити роз'єднання і з'єднання гайок, не зупиняючи подачу води.

Ствольщик, працюючий стволом, зобов'язаний ощадливо витрачати воду, особливо, якщо вона подається з автоцистерни чи водойму з обмеженим запасом води. Як правило, ствольщик зобов'язаний з першою нагодою перекрити ствол чи зовсім припинити гасіння могутнім струменем від насоса і продовжувати гасіння за допомогою протипожежного водогону, якщо такий є та знаходиться в справному стані. Ствольщик повинний працювати струменем обачно, не допускаючи зайвої витрати води, тому що вона може заподіяти шкоду частинам будинку, речам, що не горіли, і майну. Чим менше буде витрачено води для гасіння пожежі, тим менше буде збиток, нанесений водою будинку і майну.

Основний обов'язок ствольщика — усіляко берегти матеріальні цінності, а також особисте майно громадян.

При гасінні відкритих поверхонь твердих пальних речовин необхідно в першу чергу ліквідувати осередки найбільш інтенсивного горіння. При цьому не слід довго затримувати струмінь на одній ділянці палаючої поверхні, тому що охолодження водою усіх відкритих палаючих поверхонь відбувається майже миттєво. Якщо горить перекриття і вогонь загрожує балкам, фермам і іншим основним опорним конструкціям його, треба захистити їх щоб уникнути обвалення. Струмінь варто спочатку направляти на опори балок і ферм — стіни, колони, стовпи, а потім переводити на іншу поверхню балок, ферм і перекриття.

Особливу увагу потрібно звертати на стан металевих конструкцій будинку. Якщо, наприклад, металеві балки і ферми сильно розпечені, то їх не слід швидко прохолоджувати могутнім струменем, тому що вони можуть різко скоротитися в обсязі (особливо по довжині), викликати руйнування зв'язків і обрушитися. У цьому випадку рекомендується прохолоджувати близько розташовані до металевих балок предмети.

Якщо палаючі поверхні сховані і струмінь не може туди проникнути, ствольщик повинний зажадати, щоб пожежні розкрили чи розібрали палаючі предмети чи конструкції.

У випадку горіння в пустотних конструкціях (у перекриттях, перегородках, стінах, під обшиванням і ін.) ствольщик повинний підготувати запас рукавної лінії для негайної роботи в місцях розкриття конструкції. При гасінні в порожнечах, як правило, застосовують компактний ствол «Б». Особливо ним зручно користуватися при заливанні водою вогню в порожнечах, коли ствольщик працює в тісних і вузьких місцях чи на приставних сходах.

При горінні усередині пустотного перекриття струмінь варто вводити по можливості уздовж балок, з таким розрахунком, щоб був змочений увесь простір у місці розкриття. Однак не слід лити воду усередину перекриття, не бачачи вогню.

При горінні усередині пустотних стін, чи перегородок між стіною і зовнішнім обшиванням, струмінь варто спочатку направити у верхню частину палаючої конструкції. Це запобіжить поширенню горіння нагору, причому вода, стікаючи вниз, остудить палаючі поверхні.

Для ліквідації горіння волокнистих речовин (бавовна, вата й ін.), а також дерев’яних стружок, у першу чергу необхідно збити розпорошеним струменем полум'я з зовнішніх поверхонь, а після цього змочувати внутрішні поверхні.

При рятуванні й евакуації людей, а також майна ствольщик повинний запобігти перехід вогню на шляху рятування чи евакуації. Якщо вогонь уже захопив ці шляхи, то ствольщик повинний швидко ліквідувати розпорошеним струменем горіння і потім приступити до гасіння вогнищ у тих приміщеннях, відкіля небезпека загрожує шляхам рятування.

У випадку евакуації з небезпечних місць тварин, особливо овець і кіз, ствольщик повинний допомогти, направляючи водяний струмінь позаду тварин, у напрямку до виходу. Якщо тварин багато, то струмінь варто подавати на тварин, що знаходяться на протилежній від виходу стороні.

При гасінні пожежі під час сильного морозу необхідно дотримуватись наступних правил: при тимчасовій зупинці подачі води уникати перекривання стволів і розгалужень, а також не допускати вимикання насосів. Нарощування рукавної лінії чи заміну ушкоджених рукавів робити не припиняючи подачі води шляхом зменшення тиску в лінії. Уникати зміни позиції стволів із припиненням подачі води.

Застосування піни. Прийоми гасіння пожежі пінним струменем трохи відрізняються від прийомів гасіння водяним струменем. Успіх гасіння пожежі в резервуарі за допомогою піни звичайно досягається погодженими діями ствольщиков і особового складу, що працює з пінними установками. Ствольщики, підготувавшись до роботи з стволами чи пінозливами, сповіщають про це своєму командиру. Після цього піна пускається одночасно в усі стволи чи пінозливи. Між ствольщиками, що працюють пінними стволами, і ствольщиками, що виконують охолодження, повинні бути встановлені зв'язок і взаємодія. Ствольщики, що охолоджують стінки резервуара, ллють воду за вказівкою ствольщиков, що працюють пінним струменем.

Як відомо, піна складається з пухирців вуглекислого газу (хімічна) чи повітря (повітряна). Тому, щоб не руйнувати їх від удару об який-небудь предмет, пінний струмінь треба направляти так, щоб він рівно лягав на палаючу поверхню і потім плавно розтікалася.

Найчастіше пінний струмінь застосовують при гасінні легкозаймистих рідин. Якщо така рідина знаходиться у відкритій судині (резервуарі, бачку), то струмінь треба - направляти в борт судини, безупинно накладаючи біля борта бугор піни. Від цього буде подвійна користь: по-перше, піна не буде руйнуватися, а по-друге, розтікаючись, вона утворить суцільний (без розривів) покрив і поступово закриє всю поверхню.

Варто уникати крутого напрямку струменя стосовно рідини й особливо ударів струменем у рідину. У цьому випадку піна буде занурюватися в рідину і частково руйнуватися, а спливши наверх, вона покриється пальною рідиною, отчого понизяться її вогнегасні властивості і ще більше збільшиться руйнування. Крім того, круто спрямований до поверхні палаючої рідини струмінь буде розсовувати шар піни: і утворювати розриви, через які негайно будуть виходити пари рідини і займатися.

При гасінні легкозаймистої рідини, розлитої на великій площі (на землі, на підлозі, у відкритих ямах і інш.), слід, по можливості, застосовувати той же прийом, що і при гасінні рідини в судині. Для цього треба поступово накладати піну на поверхню рідини з якого-небудь краю, діючи переважно начіпним струменем. Водити струменем у різні сторони і лити піну туди, де більше і вище полум'я, неприпустимо. Від цього зросте витрата піни і збільшиться час, затрачений на гасіння.

Гасіння поточної легкозаймистої рідини треба робити переважно по її русі. Однак необхідно пам’ятати, що згасити потік рідини одним пінним струменем дуже важко і, як правило, треба застосовувати кілька одночасно діючих пінних струменів, направляючи їхній як по русі потоку, так і проти нього.

Останнім часом при гасінні внутрішніх пожеж стали успішно застосовувати повітряно-механічну піну, що наноситься на вертикальну палаючу поверхню так само, як і вода, тобто зверху вниз, а на горизонтальну, — починаючи від якого-небудь краю. Перевага піни полягає в тім, що, покриваючи палаючу поверхню, вона утворить на ній плівку, що перешкоджає подальшому запаленню. Однак у глибинні шари палаючої речовини піна проникає слабкіше, ніж вода, і тому, після того як полум'я буде збито, ствольщик повинний ретельно обстежувати всі конструкції, що горіли, і предмети і при виявленні схованих осередків горіння чи тління ліквідувати їх піною чи водою.

Повітряно-механічну піну дуже доцільно застосовувати для захисту поверхонь, яким загрожує запалення від дії променистої теплоти і нагрітого повітря. Піна може наноситися на будь-які поверхні: горизонтальні, вертикальні, похилі. Поверхні, покриті піною, виявляються надійно захищеними від запалення при будь-якій температурі, що виникла в умовах пожежі.

Заходи безпеки. У процесі гасіння пожежі ствольщик повинний дотримуватись запобіжних заходів.

Щоб уникнути небезпеки у випадку обвалень і т.п., треба, як правило, улаштовуватися біля стін, вікон, дверей, у проходах, на сходових площадках чи клітках, в вогнестійких зонах, у протипожежних стін (брандмауерів), у дверних і віконних прорізах.

У місцях з конструкціями, що обрушилися, варто пересуватися з особливою обережністю. У необхідних випадках обв'язуватися мотузкою, закріпивши інший кінець її за яку-небудь міцну конструкцію.

Ноги треба ставити на міцну, неслизьку і негостру підставу. Для більшої стійкості при роботі ноги варто розставляти.

Якщо сила тиску води може вирвати з рук ствол, то, щоб схопити його, не зупиняючи насоса, треба наступити чи лягти на рукав і, поступово наближаючись до ствола, узяти його в руки. При цьому потрібно дотримуватись великої обережності, тому що ствол, особливо при сильному тиску, може вдарити.

У випадку сильної жари треба спустити з каски прозорий щиток, коли його немає - накинути на обличчя змочений у воді шматок тканини, хустки, встати за який-небудь виступ чи поставити перед собою екран з дощок і інш.

Працюючи на приставних драбинах, варто міцно закріпитися. Якщо під час роботи на сходах виникне необхідність змінити напрямок струменя, то треба зажадати зупинення подачі води чи направити струмінь униз. При цьому ні в якому разі не можна направляти струмінь в стіни, що близько знаходяться, чи яких-небудь предметів, що міцно стоять, тому що драбини можуть бути перекинуті.

Працюючи на дахах, треба міцно закріплюватися, а лінію рукавів закріплювати так, щоб вона не сповзала вниз. Необхідно стежити, щоб не були відрізані шляхи відходу, а також спостерігати за цілістю конструкцій. При найменшій ознаці обвалення треба негайно вжити заходів до відходу в безпечне місце.

О собливу обережність ствольщик повинний виявляти при наявності в приміщенні електричних мереж і електроустановок. Струмінь води є провідником електрики. Тому електричний струм від проводів чи електроустановок може по струменю перейти на ствольщика і при високій напрузі створити погрозу для його життя. Як правило, варто уникати поливання струменем електротехнічних установок. З метою безпеки краще виключити струм за допомогою рубильника чи шляхом видалення з мережі запобіжника. У крайньому випадку треба перерізати електродріт спеціальними ножицями чи перерубати сокирою, причому перерізати чи перерубувати треба кожен провід окремо на різній відстані, щоб не викликати короткого замикання.

Якщо все-таки приходиться діяти струменем при наявності електроустановок під струмом, необхідно дотримуватись наступних правил: надягати на ноги гумові калоші, а на руки гумові рукавички; стояти на сухому місці або на гумовому килимку чи сухому дереві; діяти струменем так, щоб вода не попадала на дроти; не торкатися самого дроту й електричних установок. Якщо вище вказаного з гасіння електрообладнання неможливо дотриматися, то слід керуватись «Інструкцією по охороні праці при гасінні пожеж на енергооб’єктах і приміщеннях з електроустановками», а саме: п. 4.18. «Під час гасіння пожежі компактними і розпиленими водяними струменями без зняття напруги з електроустановок ствол повинен бути заземлений, а ствольник працювати в діелектричному взутті, діелектричних рукавицях і знаходитись на віддалі, не меншій передбаченої в наведеній нижче таблиці.

Таблиця 10. Мінімально допустима відстань від насадків ствола до не відключених електроустановок

Номінальна напруга, кВ	Мінімально допустима відстань від насадки ствола до електроустановок і кабелів (у метрах), які загорілися, і сусідніх, що не загорілися, при діаметрі сприску
	13 мм	19 мм
До 1 включно	3,5	4,0
Понад 1 до 10 включно	4,5	8,0

Примітка. Застосування сильно забрудненої води не допускається.

Якщо при гасінні пожежі є погроза вибуху від вибухових речовин, ствольщику треба бути особливо обережним і працювати через укриття. Якщо вибухи перешкоджають наближенню до місця горіння, варто застосувати стволи з сприском великого діаметру і зажадати підвищення тиску в рукавній лінії.

При наявності усередині палаючого приміщення органічного пилу (борошняний, деревної і інш.) треба уникати поливання компактним струменем, щоб не підняти пил в повітря, тому що, змішавшись з повітрям, він може утворити вибухову суміш і привести до вибуху. Пил варто змочувати тільки розпорошеним струменем.

У сильно задимлених приміщеннях треба застосовувати ізолюючі протигази, а при необхідності зажадати випуску диму через дверні, віконні й інші прорізи, чи, у крайньому випадку, зволожити його розпорошеним струменем.

Робота підствольщика.

Підствольщик при гасінні пожежі працює у взаємодії зі ствольщиком. У задачу підствольщика входить: а) рятування людей; б) евакуація майна; в) забезпечення шляхів для просування особового складу до вогнищ горіння; г) розкриття і розбирання конструкцій; д) випуск диму з приміщень; е) захист майна від дії води і видалення її з приміщень.

Розкриття і розбирання конструкцій будинку під час пожежі допускаються тільки в тих випадках, коли:

1. без цього неможливо застосовувати засіб вогнегасіння;

2. це потрібно для рятування людей і евакуації майна;

3. іншими способами неможливо видалити дим чи отруйні гази;

4. створюється погроза обвалення;

5. необхідно створити розриви (при неможливості іншими способами запобігти поширення вогню);

6. необхідно усунути перешкоди, що утрудняють огляд окремих ділянок пожежі;

7. потрібно відвести воду з приміщень (при неможливості видалити її іншими способами).

Розкриття і розбирання частин будинків допускаються тільки за розпорядженням керівника гасіння пожежі, а у виняткових випадках — командира відділення, що несуть усю відповідальність за доцільність цього заходу. Але якщо робота буде виконана неправильно з погляду техніки виконання, то відповідальність за це лягає на бійців-виконавців. Бійці, що роблять розкриття і розбирання, повинні пам'ятати, що ці роботи значно збільшують збитки від пожежі і тому їх варто застосовувати тільки в необхідних випадках і виконувати з усіма необхідними запобіжними заходами. Зовсім неприпустимо просто розламувати ту чи іншу частину будинку. Кожне розкриття чи розбирання треба виконувати обережно, з дотриманням установлених правил і з найменшими руйнуваннями. Треба ці роботи виконувати так, щоб без особливих працезатрат і без великих витрат можна було виправити ушкодження і відновити цілісність будинку. Швидке й успішне розкриття частин будинку без значних ушкоджень будівельних матеріалів може мати місце тільки тоді, коли кожен пожежник буде добре знати устрій будинку і його елементів і встановлені правила і п рийоми цієї операції.

М

а)

алюнок 17. Розбирання металевої крівлі: а) відвертання шва;

б) скочування смуги бляхи.

Малюнок 18. Розбирання руберойдної крівлі

Закривання отворів в ємностях із ЛЗР.

Якщо з отвору в ємності (резервуарі, автоцистерні, залізничній цистерні й ін.) витікає рідина і горить, то, закривши отвір зробленим з м'якого дерева клином, можна швидко припинити витікання. Інший спосіб – це накладання гумової подушки. В деяких випадках подушку неможливо накласти у зв’язку із розірваними краями металу або великою температурою. Так само і клин неможливо застосувати у зв’язку із параметрами отвору. Але в залежності від обставин КГП може прийняти і інше рішення. Що стосується клина, то він повинний бути значної довжини (2—3 м) і загострений за формою отвору, щоб його можна було загнати в нього, знаходячись на деякій відстані. Перед використанням загострений кінець клина доцільно обмазати густою глиною чи якою-небудь іншою грузлою масою. Отвір закривають під захистом водяних струменів. Палаючу ЛЗР, що розтікається, затримують за допомогою піщаних чи земляних валів і гасять піною чи розпорошеною водою.

Після гасіння рідини, що витікає, та створення безпечних умов для працюючих, утворюються умови для накладання на ємність зверху бандажу для кріплення під нею пневматичної подушки або іншого пристрою для припинення витікання рідини на поверхню.

Слід пам’ятати, що під час гасіння пожеж на відкритому просторі, в якості несприятливої умови, сильно може заважати сильний вітер. При сильному вітрі необхідно:

• проводити гасіння потужними струменями;

• забезпечувати в мінімально короткий час охоплення, починаючи з флангів, струменями води всього палаючого об'єкта;

• створюється резерв сил і засобів для гасіння нових осередків пожежі;

- організувати спостереження і захист об'єктів, розташованих з підвітряного боку.

Робота з драбинами на пожежі.

Місце установки висувних драбин треба вибирати з таким розрахунком, щоб ї не приходилося переставляти, підйом і спуск по ним були зручні і безпечні.

Для того щоб драбини під час користування ними не могли перекинутися чи сильно прогнутися, їх треба встановлювати з ухилом у 70—75°. Такий ухил вважається найбільш безпечним. Щоб практично одержати безпечний ухил, треба установити підставу висувних драбин на відстані приблизно не менш 1 м, від стіни будинку.

Драбина повинна бути встановлена так, щоб їй не загрожував вогонь, щоб її не обливали водою, особливо в зимовий час, і не скидали на неї які-небудь предмети в момент розбирання конструкцій будинку.

Установлена драбина повинна бути надійно закріплена. При підйомі чи спуску драбина повинна підтримуватись внизу пожежним.

Якщо з нижче розташованих вікон вибиваються дим і полум'я, драбину можна установити проти вікон тільки при необхідності рятування людей. Тільки у цьому випадку вона повинна бути захищена струменем води.

Щоб проникнути по висувним драбинам на поверхи через вікна, її треба встановлювати напроти правої частини того вікна, у яке необхідно влізти, тому що перша відкривається усередину кімнати ліва (стосовно бійця, що піднімається по сходам) сторона вікна.

Піднявшись по сходам до вікна, у яке передбачається проникнути, потрібно попередньо карабіном закріпитися за сходинку сходів і потім уже приступити до відкривання вікна.

Проникнувши в приміщення через вікно, треба обов'язково закріпити драбину за допомогою мотузкової петлі з гаком. Для цього мотузку обводять навколо обох тятив під сходинкою, пропускають крізь неї кінець з гаком і затягують її. Потім гак зачіпають за підвіконня. При необхідності гак вбивають у підвіконня за допомогою сокири. Можна закріпити драбину у вікні за допомогою простої мотузки і багра чи лому. У цьому випадку багор кладеться поперек вікна зсередини приміщення і з'єднується зі сходами мотузкою.

Якщо довжина переносних висувних драбин недостатня для того, щоб досягти вікна, у яке передбачається проникнути (наприклад, на 4-й поверх і вище), то варто використовувати механічні драбини чи при її відсутності застосувати комбіновану установку висувної драбини і штурмівки.

Піднімаючи штурмівку, треба цілити гаком у праву частину вікна, щоб можна було відкрити ліву стулку і проникнути в приміщення.

З метою безпеки кількість людей, що знаходяться одночасно на драбині, строго обмежується. На штурмівці і драбині-палиці може знаходитися тільки одна людина, на висувній драбині — три чоловіки (по одному на коліно).

Для підйому на дах сходи треба встановлювати в наступних місцях: у стіни без вікон, у простінках між вікнами, проти сходової клітки, що не горить, за брандмауером. Поміщати сходи проти вікон у будинку, а також проти слухового горищного вікна не слід, тому що полум'я, що вирвалося з вікон, чи дим може перешкодити її використанню. Висувати сходи треба на дві-три сходинки вище карниза даху. Перший боєць, що піднявся на дах, зобов'язаний закріпити сходи за допомогою мотузкової петлі з гаком (рукавною затримкою). Якщо на даху є парапет, то петлю прив'язують до нього. При відсутності парапету гак зачеплюють за решетування чи вбивають у неї. Якщо дах металевий, решетування можна легко знайти під металом постукуванням. Тоді гак треба убити вище верхнього ребра решетування, щоб він зачепився за неї. Якщо дах шиферний (черепичний), необхідно за допомогою сокири оголити частину покрівлі (відняти одну черепицю, розбивши її або шиферний лист) і зачепити гак за решетування. Не можна забирати встановлені драбини після того, як по ним уже піднялися люди на дах чи на поверхи. Зовсім неприпустимо забирати драбини без розпорядження начальника.

Загальні правила провадження робіт по розкриттю і розбиранню.

1. При необхідності розкриття і розбирання конструкцій усередині виробничого чи житлового приміщення треба насамперед встановити можливість ушкодження устаткування чи домашніх речей. Усе, що заважає роботі, треба обережно пересунути чи перенести в безпечне місце. Якщо речі не можна видалити, їх потрібно накрити брезентом чи яким-небудь іншим матеріалом. Необхідно прийняти всі міри до того, щоб не зашкодити водопровідні, каналізаційні і вентиляційні спорудження, трубопроводи, що подають легкозаймисті рідини, газопроводи, телефонні лінії, а також електромережі і прилади.

Без особливої необхідності не слід розкривати двері і вікна, особливо в зимовий час, щоб можна було надалі (хоча б тимчасово) використати приміщення за призначенням.

Розібрані конструкції будинку треба складати в порядку, а якщо вони заважають чи їх неможливо скласти через відсутність вільної площі, то варто перенести їх у сусіднє приміщення. При цьому необхідно стежити, щоб складені там розібрані частини будинку не створили перевантаження перекриття і не викликали обвалення.

Складати предмети треба по роду матеріалів і переважно біля капітальних стін. Поміщати ці матеріали в проходах, на сходових клітках, безпосередньо у виходів неприпустимо. Також не можна складати розібрані елементи будинку нагору цвяхами чи взагалі гострими частинами.

При необхідності видалення їх із приміщення можна використовувати вантажні ліфти чи винести звичайними шляхами по внутрішніх проходах і сход.

При скиданні з відома командира відділення предметів з вікна чи з даху треба дотримуватись наступних запобіжних заходів:

А) попередньо вибрати безпечне місце для скидання;

Б) голосно попередити тих, що знаходяться внизу, про скидання небезпечних речей словом «бережися! » і скидати тільки тоді, коли буде відгук знизу;

В) не допускати скидання предметів на електропроводи, балкони, дахи будинків меншої поверховості, пожежне й інше устаткування;

Г) у випадках відсутності зручної площадки для скидання спускати предмети за допомогою мотузок.

Розкриття частин будинку для гасіння схованого осередку пожежі варто починати тільки після того, як будуть приведені в готовність засоби пожежегасіння.

Для розкриття частин будинку треба застосувати в першу чергу наявний на озброєнні підрозділу механізований інструмент.

Розкривати покрівлю для випуску диму треба обов'язково з коника (за винятком плоских дахів) на одному обох чи схилах. Площа отворів повинна складати приблизно 1—2 кв.м.

Розкривати покрівлю для пропуску ствольщика в горищне приміщення треба, як правило, на відстані 1, 5 м від карниза покрівлі. Така відстань дає можливість ствольщику зручно опуститися на горище і забезпечує шлях для відступу. Крім того, через отвір у покрівлі проходить свіже повітря, що дуже важливо при сильному задимленні. Площа розкритої покрівлі не повинна перевищувати 1 кв.м.

При розкритті і розбиранні елементів будинку слід дотримуватися обережності, щоб не заподіяти собі і працюючим рядом поранень чи забитих місць. Найчастіше за умовами пожежі приходиться прибігати до розкриття підлог, стель, перегородок, покрівлі, дверей і віконних рам.

При розкритті міжповерхового перекриття з боку верхнього поверху треба спочатку підняти чисту підлогу, потім вийняти ізоляційний шар і розкрити чорну підлогу.

Перед розкриттям підлоги необхідно відірвати плінтус. Для цього вістря лому чи кирку сокири вводять між плінтусом у місцях кріплення його цвяхами і стіною чи підлогою. Плінтус треба знімати рівномірно, щоб не зламати його. Перш ніж розкрити просту тесляну підлогу, треба точно визначити місце розкриття, а потім по черзі знімати дошки. У дощатої підлоги важко підняти лише першу дошку, інші знімаються легко. Для підняття першої дошки треба загнати в щілину вістрями дві-три сокири чи ломи і ввести їх у місця кріплення дошки цвяхами, а потім відвести сокирища чи ломи на себе, діючи ними, як важелями. Якщо між стіною і найближчою дошкою є достатній зазор, то дошку треба зрушити убік стіни, щоб зняти її із шипа. Це значно полегшить підняття дошки. Всі інші дошки знімають у такий же спосіб. Якщо дошку важко зняти із шипа, наприклад, при необхідності підняти середину підлоги, то треба ввести в щілину пилку-ножівку і перепилити шипи.

Малюнок 19. Способи розбирання підлоги.

1 - зняти плінтус; 2 — витягти дошку; 3 — зні­мати дошки послідовно, одну по одній.

Якщо підлога пофарбована олійною фарбою, то місця кріплення дощок до балок відшукують, постукуючи тупою частиною лома чи сокири по якій-небудь одній дошці. Від ударів з капелюшка цвяха відскочить шпаклівка і завдяки цьому виявиться місце кріплення дошки.

При розкритті фризової, а також шпунтової підлоги спочатку виймають одну з дощок, удавшись до ушкодження шпунта, а потім послідовно - всі інші дошки шляхом відсунення їх убік.

При розкритті щитової паркетної підлоги спочатку знімають галтель і паркетну клепку, що знаходиться між щитами і стіною, а потім відшукавши щілину між щитами, заганяють у неї вістря сокири чи лома і зрушують один щит убік чи піднімають її, щоб відірвати цвяхи. Після цього треба послідовно знімати інші щити.

Мал.20. Розбирання паркетної підлоги

1 — галтель; 2 — галтель знята; 3 — паркетна клепка від муру вибрана; 4 — підйом щита ломом.

Наборний паркет знімають, починаючи від стіни, де; треба відшукати планку з кільцем і підняти її. Можна також підняти будь-яку планку ломом чи сокирою. При (необхідності розкрити паркет з середини, треба розбити ломом чи сокирою одну — дві планки, вийняти їх, а потім послідовно зняти інші планки, підводячи під них знизу вістря лом чи сокиру. Опалубка повинна зніматися, як звичайна дощата підлога. Якщо ж потрібно розкрити невеликий отвір у середині підлоги, то опалубку випилюють. При використанні ножівки спочатку треба прорубати одну дошку і ввести в отвір пилку. Після утворення отвору в чистій підлозі знімають лопатою ізоляційний шар (змащення) і оголюють чорну підлогу.

Мал.22 Розбирання наборного паркету

1 — зняття наборного паркета; 2 — вскривання опалубки

Чорну підлогу розкривають лезом сокири чи вістрям лома, що вводяться під дошки в місцях скріплення їх з балками. Дошки чорної підлоги, покладені на металеві балки, просто піднімають, тому що вони до балок не прикріплені.

Якщо перекриття необхідно розкрити наскрізь, то - слідом за видаленням чорної підлоги пробивають отвір у стелі.

Отвір у стелі може бути зроблений як зверху, так і знизу. Зверху підшивка відривається шляхом ударів тупим кінцем лому. Цей спосіб вимагає великих зусиль бійця і викликає значні руйнування, тому що підшивка пружинить і, крім того, утримується штукатуркою. Тому до розкриття стельової підшивки зверху треба прибігати тільки у виняткових випадках. Як правило, розкривати стелю потрібно знизу. Для цього спочатку оббивають штукатурку в тім місці, де буде виконуватись розкриття. Оббивати штукатурку треба кільцевою частиною багра чи сокирою плашмя, але не вістрям.

Дуже важливо правильно орієнтуватися в розташуванні підшивки, щоб не оббивати зайву штукатурку і швидше розкрити стелю. Для цього треба мати на увазі, що балки звичайно розташовують поперек будинку, а підшивку прибивають поперек балок і, - отже, вона проходить уздовж будинку.

Після оббивки штукатурки треба зірвати чи прорізати дранку й оголити підшивку. Вибравши місце ближче до кріплення підшивки до балки, пробивають у ньому отвір сильним ударом вістря лома чи універсального гака і через отвір, що утворився, уводять закруглений кінець лома чи гака. Потім треба короткими, але сильними ударами (рухаючи лом зверху вниз) відбити по черзі дошки. Якщо дошка утримується штукатуркою, пружинить і не обривається, її треба в цьому місці підперти іншим ломом, сильно смикнути за кінець і вона переломиться.

Розкриваючи стелю знизу, слід дотримуватися обережності, щоб не заподіяти собі ушкоджень; особливо треба захищати очі.

Малюнок 23. Розбирання стелі знизу.

При розкритті стелі треба попередньо видалити з приміщення коштовні речі чи захистити їх, щоб не зашкодити. Горищне перекриття розкривають тими ж прийомами, що і міжповерхове перекриття.

Розкриття перегородки. Щоб розкрити оштукатурену перегородку, треба спочатку відбити штукатурку над тим місцем, де намічене розкриття, а потім зняти дранку. Якщо необхідно пробити невеликий отвір, то дошки перегородки перерубують сокирою; якщо ж треба розібрати значну частину її, то спочатку знімають за допомогою сокири чи лому одну дошку чи перепилюють її, а потім всі інші дошки, підводячи під них лезо сокири чи вістря лому в місцях кріплення з лагою чи стійками.

Малюнок 24. Розкриття перегородки бензопилою

Розкриття покрівлі. Щоб розкрити металеву покрівлю, треба щокою сокири, вигнутою частиною універсального гака чи гаком лому розгорнути спочатку частину конькового фальца, потім інші два чи кілька стоячих фальців, відігнути клямери і вістрям кирки сокири розшити подовжні фальци. Якщо потрібно розкрити тільки одну смугу, то досить розгорнути один стоячий фальц і потім загорнути на сторону всю смугу. Лежачі фальци, що скріплюють торці листів, розгортають за допомогою вістря кирки сокири. Для цього треба загнати вістря під шов і відтягнути сокиру на себе. Лежачий фальц можна розгортати тільки після того, як буде розгорнутий стоячий фальц.

При розкритті металевої покрівлі в середині, наприклад, на відстані 1, 5 м від карнизу (для проходу бійця на горище), треба спочатку розгорнути по обидва боки смуги стоячі фальци, потім верхній лежачий фальц і після цього загорнути покрівельний лист униз на довжину 0, 5—1 м.

Малюнок 25. Місця розбирання покрівлі:

1 – для випуску диму та зниження температури;

2- для подачі стволів;

(+) - зона підвищеного тиску повітря;

(-) - зона пониженого тиску повітря

Решетування в місці розкриття чи прорубують пропилюють.

Черепичну покрівлю треба розкривати руками, починаючи з коника. Якщо черепиця прикріплена дротом, то її треба розгорнути руками чи зірвати сокирою. При необхідності розкрити покрівлю посередині попередньо розбивають киркою сокири одну-дві черепиці і потім розбирають її руками. Решетування в місцях розкриття прорубують чи пропилюють.

Оскільки черепичні покрівлі влаштовують дуже крутими, пересуватися по них треба дуже обережно. Розкриття покрівлі в середині треба робити, стоячи на даховій драбині, укріпленої на конику, чи прив'язавши себе мотузкою до коника даху, димаря і т.п.

Металочерепичну покрівлю розкривають за допомогою сокири, уводячи кирку чи лезо її в місцях кріплення цвяхами. При знятті хвилястої металочерепиці треба спочатку вивернути шурупи, якими прикріплені аркуші. Це можна зробити за допомогою леза сокири чи спеціальної викрутки.

Розкривати металочерепичну покрівлю треба з коника, послідовно знімаючи одну плитку (чи лист) за іншою. Якщо необхідно розкрити покрівлю посередині, то варто зруйнувати цілий лист хвилястої металочерепиці. Тому що металочерепиця дуже тендітна, досить ударити по ній киркою сокири чи лому, щоб зруйнувати її. Тому розкривати, металочерепицю треба обережно, щоб не заподіяти зайвої шкоди покрівлі.

Розкриття руберойдних (бітумо-картоних) покрівель, улаштованих на дерев'яній підставі, роблять за допомогою електропилки, чи сокирою, якою прорубують отвір необхідного розміру. Прорубавши частину покрівлі, можна пилкою-ножівкою пропиляти картон, захисний і робочий настили з дощок.

При розкритті толевої покрівлі, прикріпленої до опалубки цвяхами, треба спочатку зняти аркуші толю, закатати їхній зверху чи униз відвернути на сторону, а потім пропиляти чи прорубати настил. Якщо смуги толю наклеєні один на один, то потрібно відразу прорубати сокирою отвір необхідного розміру.

Дранкову і ґонтову покрівлі розкривають з коника. Спочатку за допомогою сокири чи лому знімають з коника дошки, а потім киркою сокири чи ломом зривають дранку чи дощечки ґонту. Якщо необхідно розкрити вузьку смугу з коника чи зробити отвір у середині покрівлі, то треба спочатку прорубати сокирою контури отвору, а потім за допомогою кирки, сокири чи багра зняти покрівлю. Решетування перерубують сокирою чи перепилюють.

Дранкові чи ґонтові покрівлі роблять крутими, тому при розкритті і пересуванні по них треба дотримуватись обережності, закріплюючи за допомогою мотузки.

Для розкриття тесової покрівлі треба спочатку зняти жолоб з коника, а потім вже окремі дошки, заганяючи під них кирку сокири чи вістря лому (у місцях скріплення їхній з решетуванням). Піднята з боку коника дошка легко відокремлюється від решетування; тому не завжди необхідно опускатися до карниза, щоб відірвати її. Тесові покрівлі робляться крутими, тому при розкритті їх також треба дотримуватись обережності.

Відкривання дверей. Перш ніж застосувати інструмент для відкривання дверей треба обов'язково перевірити, чи дійсно вона замкнена. Для цього треба всіма силами спробувати відкрити двері рукою, тому що іноді вона важко відкривається. Необхідно також спробувати дістати ключі, щоб не зламувати замок. Іноді буває можливо проникнути в приміщення через вікно і відкрити двері зсередини. І тільки після того, як марні були прийняті всі міри для відкривання дверей без злому замка, потрібно удатися до інструмента.

Щоб відкрити одностулкові двері, треба увести сокиру між дверима і колодою (косяком) безпосередньо над замком чи під ним, відвести сокирище убік косяка і натиснути на нього так, щоб чи замок засувка вискочили.

Найбільш придатним інструментом для виламування замків є універсальний лом. Щоб відімкнути одностулкові двері, що відкриваються назовні, треба ввести клинчасту частину лому між косяком і дверима з боку замка і натискати на ручку убік косяка доти, поки язичок запору не вийде з виїмки косяка.

Якщо двері замкнені на внутрішній засув чи одночасно на засув і замок, то можливо, що зазначеними способами не удасться її відкрити. Тоді треба спробувати вибити фільонку (частина полотнини двері, укладену усередині дверної рами) і відкрити засув зсередини чи зняти двері з петель. Вибивати треба меншу по розмірі фільонку, ударяючи тупою частиною важкого лому чи сокири по її поверхні. Якщо від таких ударів фільонка не руйнується, то треба вдаряти по ній гострою частиною інструмента.

Пробити отвір, у масивних дощатих дверях набагато сутужніше, ніж у фільончастої. Тому такі двері доцільно пропиляти за допомогою електричної дискової пилки або ножівки, а при відсутності останніх зняти з петель, але тільки за умови, що вона відкривається назовні. Звичайно в таких дверях штифти петель виставлені назовні. У цьому випадку досить за допомогою сокири вийняти штифти, що з'єднують половинки петель, і двері можна легко вийняти, увівши лезо сокири в щілину між нею і косяком з боку петель. Зовнішні петлі можна зняти також застосувавши велику сокиру.

Якщо двері відкриваються усередину і вона замкнена на замок, але не закрита на засув, то її можна відкрити декількома сильними ударами обуха сокири по вертикальній частині дверної рами безпосередньо під замком.

Коли двері під ударами сокири чи лому не піддається треба вдатися до допомоги тарана. Як таран може бути використана колода чи в крайньому випадку складні сходи (ціпок). Тараном треба бити в раму дверей, направляючи удари безпосередньо під замок.

Висячий замок зламати неважко. Його зривають універсальним гаком, кінець якого всовуються в дужку замка чи в скобу, обертаючи при цьому рукоять гака. Можна також вирвати скобу ривком гака чи зламати замок, пригорнувши його дужку до скоби і вдаряючи по ньому обухом сокири.

У двостулкових дверей звичайно одна половина замкнена шпінгалетами вгорі і внизу, а інша з'єднується з першої, як одностулкові двері, за допомогою замка. Половина дверей, не замкнена шпінгалетами, відкривається таким же способом, як одностулкова двері. Насамперед треба визначити, у яку сторону вона відкривається. Якщо двері відкриваються усередину, то майже завжди щілина між стулками закрита планкою, яку треба зняти перш ніж вводити в щілину лезо сокири. Щоб відкрити двостулкові двері, треба ввести сокиру в щілину між стулками і поворотом сокирища розсунути їх убік. Звичайно замок піддається без ушкоджень.

Мал. 27. Зривання петель за допомогою сокири.

Металеві ґрати, що захищають отвори в підлоги чи в стіні, треба знімати одним з наступних способів. Якщо ґрати тільки щільно загнані в раму, то досить узятися руками за лозини і, приклавши необхідне зусилля, вийняти її. Якщо ж ґрати не виймаються, треба ввести лезо сокири чи клинчасту частину універсального лому в щілину між нею і рамою і відвести сокирище чи лом убік. Щоб створити дію важеля, доцільно вдаряти по щоці сокири чи лому обухом іншої великої сокири.

Мал.28. Прикладання зусиль під час розбивання кладки коло грат.

Ґрати, вправлені в камінь чи цемент, знімати трохи сутужніше. Якщо смуги чи лозини ґрат вправлені в камінь вгорі і внизу, то треба вдарити кілька разів по кожній смузі обухом великої сокири. Завдяки цьому смуга зробиться опуклою і кінці її (іноді один кінець) обов'язково вийдуть із гнізда.

Можна вивести смуги з гнізд, вдаряючи обухом сокири чи кувалдою по камені чи цементу доти, поки не утвориться тріщина.

Мал. 29. Прикладання зусиль під час деформування грат.

Віконні рами. Спочатку треба, надавивши на ліву стулку віконної рами, спробувати відкрити її, не розбиваючи стекол. Якщо ж вікно виявиться замкненим, то необхідно плоскою стороною сокири обережно розбити скло, щоб можна було просунути руку і відсунути, запори. Треба розбивати скло в кватирці чи найменше по розміру стекло в стулках. Ударяючи по склу сокирою, необхідно стояти збоку у вікна, тому що в противному випадку стекло може сковзнути по сокирі і порізати руки чи упасти на голову.

Неприпустимо вибивати без потреби всі стекла й особливо плетіння рами. Перш ніж просунути руку в пробитий отвір, треба швидко, але обережно розібрати дрібні осколки скла, щоб не порізатися.

Якщо розбивати скло за умовами пожежі не можна, треба розкрити раму за допомогою сокири. Для цього необхідно попередньо зняти планку, що закриває щілину (якщо вона є), увести лезо сокири в щілину між стулками і надавити на сокирище вліво, якщо стулки відкриваються усередину приміщення, чи вправо, якщо вони відкриваються назовні.

Якщо можна пролізти у вікно через одну стулку, то відкривати без потреби другу стулку не слід.

Мал. 30 Прийоми розбивання вікна.

1- не правильний 2-правильний

Розбирання пальних матеріалів на місці пожежі. Потреба в розбиранні матеріалів зустрічається при пожежі в матеріальних складах, на виробничих підприємствах і інш.

Матеріали, покладені у виді штабеля (лісоматеріали, шухляди, стоси, тара й ін.), необхідно розбирати послідовно, (починаючи зверху, і видаляти в безпечні місця. Стоси бавовни, сіна, тканин, а також матеріали в шухлядах доцільно перекочувати (кантувати). Якщо до них не можна підійти на близьку відстань, то треба витягати їх з осередки горіння, захопивши гаком багра чи кішки за шину чи дріт, який стягує стос, і потім видаляти найбільш придатним способом.

Розбираючи штабелі і видаляючи з них пальні матеріали, варто враховувати можливість обвалення штабеля і тому виявляти обережність.

Розбирання штабелів вугілля чи торфу виконується за допомогою екскаваторів чи механічних лопат або ручним способом — лопатами.

Розбирання штабелів не пресованих волокнистих матеріалів (бавовна, сіно, солома) виконується вилами чи руками; доцільно застосовувати великі мішки.

Сипучі матеріали (зерно, борошно і інш.) зсипаються в підніжжя штабеля і видаляються в безпечне місце. Якщо ці матеріали вже знаходяться в мішках, складених у штабелі, то розбирання останніх проводиться зверху, причому мішки переносяться поодинці чи групою пожежників.

Матеріали, упаковані в скляну тару, переносять вручну з дотриманням запобіжних заходів.

Закривання отворів в ємностях із ЛЗР. Якщо з отвору в ємності (резервуарі, автоцистерні, залізничній цистерні й ін.) витікає рідина і горить, то, закривши отвір зробленим з м'якого дерева клином, можна швидко припинити витікання. Клин повинний бути значної довжини (2—3 м) і загострений за формою отвору, щоб його можна було загнати в нього, знаходячись на деякій відстані. Перед використанням загострений кінець клина доцільно обмазати густою глиною чи якою-небудь іншою грузлою масою. Отвір закривають під захистом водяних струменів. Палаючу ЛЗР, що розтікається, затримують за допомогою піщаних чи земляних валів і гасять піною чи розпорошеною водою.

Установка переносних пожежних драбин. Місце установки висувних драбин треба вибирати з таким розрахунком, щоб ї не приходилося переставляти, підйом і спуск по ним були зручні і безпечні.

Для того щоб драбини під час користування не могли перекинутися чи сильно прогнутися, їх треба встановлювати з ухилом у 70—75°. Такий ухил вважається найбільш безпечним. Щоб практично одержати безпечний ухил, треба установити підставу висувних драбин на відстані приблизно не менш 1 м, від стіни будинку.

Драбина повинна бути встановлена так, щоб їй не загрожував вогонь, щоб її не обливали водою, особливо в зимовий час, і не скидали на неї які-небудь предмети в момент розбирання конструкцій будинку.

Установлена драбина повинна бути надійно закріплена. При підйомі чи спуску драбина повинна підтримуватись внизу пожежним.

Якщо з нижче розташованих вікон вибиваються дим і полум'я, драбину можна установити проти вікон тільки при необхідності рятування людей. У цьому випадку вона повинна бути захищена струменем води.

Щоб проникнути по висувним драбинам на поверхи через вікна, її треба встановлювати напроти правої частини того вікна, у яке необхідно влізти, тому що перша відкривається усередину кімнати ліва (стосовно бійця, що піднімається по сходам) сторона вікна.

Піднявшись по сходам до вікна, у яке передбачається проникнути, потрібно попередньо карабіном закріпитися за сходинку сходів і потім уже приступити до відкривання вікна.

Проникнувши в приміщення через вікно, треба обов'язково закріпити драбину за допомогою мотузкової петлі з гаком. Для цього мотузку обводять навколо обох тятив під сходинкою, пропускають крізь неї кінець з гаком і затягують її. Потім гак зачіпають за підвіконня. При необхідності гак вбивають у підвіконня за допомогою сокири. Можна закріпити драбину у вікні за допомогою простої мотузки і багра чи лому. У цьому випадку багор кладеться поперек вікна зсередини приміщення і з'єднується зі сходами мотузкою.

Якщо довжина переносних висувних драбин недостатня для того, щоб досягти вікна, у яке передбачається проникнути (наприклад, на 4-й поверх і вище), то варто використовувати механічні драбини чи при її відсутності застосувати комбіновану установку висувної драбини і штурмовки.

Піднімаючи штурмовку, треба мітити гаком у праву частину вікна, щоб можна було відкрити ліву стулку і проникнути в приміщення.

З метою безпеки кількість людей, що знаходяться одночасно на драбині, строго обмежується. На штурмовці і складних сходах (ціпку) може знаходитися тільки одна людина, на висувних двоколійній драбині — два, на висувний трехколінній драбині — три чоловіки (по одному на коліно).

При роботі ствольщика зі стволом на драбині, що має довжину 10 м, ніхто не повинний знаходитися на ній. Якщо драбина має довжину більше 10 м, на ній може знаходитись з працюючим ствольщиком ще одна людина, яка повинна стояти на іншім коліні сходів. Одночасне перебування двох бійців на таких сходах допускається лише при рятуванні людей.

Для підйому на дах сходи треба встановлювати в наступних місцях: у стіни без вікон, у простінках між вікнами, проти сходової клітки, що не горить, за брандмауером. Поміщати сходи проти вікон у будинку, а також проти слухового горищного вікна не слід, тому що полум'я, що вирвалося з вікон, чи дим може перешкодити її використанню. Висувати сходи треба на дві-три сходинки вище карниза даху. Перший боєць, що піднявся на дах, зобов'язаний закріпити сходи за допомогою мотузкової петлі з гаком. Якщо на даху є парапет, то петлю прив'язують до нього. При відсутності парапету гак зачіпають за решетування чи вбивають у неї. Якщо дах металевий, решетування можна легко знайти під металом постукуванням. Тоді гак треба убити вище верхнього ребра решетування, щоб він зачепився за неї. Якщо дах черепичний, необхідно за допомогою сокири оголити частину покрівлі (відняти одну черепицю, розбивши її) і зачепити гак за решетування. У випадку закріплення драбини на дранкової, гонтовій, тесовій, рубероїдній чи толевому даху гак вбивають у решетування через верхній шар покрівлі. Не можна забирати встановлені драбини після того, як по ній уже піднялися люди на дах чи на поверхи. Зовсім неприпустимо забирати драбини без розпорядження начальника.

Способи видалення диму з приміщень. При неможливості вести роботу в диму і треба вжити заходів до його видалення. Дим можна випустити з приміщення через вікна, двері, ліхтарі в даху, розібрані покрівлі чи перекриття. Можна швидко ліквідувати задимленість, якщо забезпечити доступ повітря в нижню частину вікна, а випуск диму у верхню. При неможливості відкрити швидко вікно (наприклад, узимку) треба обережно вибити скло у верхній його частині.

З горища дим може бути видалений через відкриті слухові вікна чи через дах, який треба розібрати на конику.

Доцільно видаляти дим із приміщень, особливо з підвалів, за допомогою димососу, якщо він є на озброєнні підрозділу.

При видаленні диму варто завжди враховувати, що приплив свіжого повітря підсилює горіння і тому потрібно завчасно вживати заходів проти розвитку пожежі шляхом підготовки стволів і інш.

Мал.31 Видалення диму з приміщень

Вимоги безпеки праці під час гасіння пожежі та розбирання конструкцій.

У непридатному для подиху середовищі особовий склад повинний працювати в ізолюючих протигазах з дотриманням вимог настанови ГДЗС.

У приміщеннях, де застосовуються чи можуть виділятися отруйні речовини, особовий склад пожежної охорони повинний бути забезпечений засобами захисту.

При гасінні кожен працюючий зобов'язаний стежити за зміною обстановки, поводженням будівельних конструкцій, у випадку небезпеки – негайно попередити всіх працюючих і КГП.

Забороняється використання вантажних і пасажирських ліфтів.

При роботі на висотах варто застосовувати пристосування, що страхують. При цьому:

• працювати на сходах зі стволом (ножицями й ін.) допускається тільки після закріплення пожежного карабіном;

• для роботи зі стволом на висоті виділяється не менш 2-х чоловік;

• забороняється залишати ствол без нагляду навіть після припинення подачі води, а також перебування особового складу на обмерзлих покрівлях, на обвислих покриттях і на ділянках перекриттів з ознаками горіння;

• при перестановці пожежної драбини необхідно попередити про це весь особовий склад, що піднявся по ній для роботи на висотах, указати нове місце установки драбини або інші шляхи спуска.

Працюючі з електроінструментом і прожекторами зобов'язані:

• тримати і переносити інструменти і прилади тільки в рукавицях;

• перед пуском електроінструмента надягти захисні окуляри;

• установлювати електропрожектори й установки тільки на міцну основу.

Особовий склад повинний стежити за станом електропроводів. Виявлені електропроводи, поки не буде встановлено, що вони знеструмлені, вважати під напругою.

Відключення електропроводів шляхом різання допускається при фазній напрузі в мережі не вище 220 В і тільки тоді, коли іншими способами не можна знеструмити мережу.

Обрізка проводів виконується біля ізоляторів з боку споживання електроенергії. Різання проводів робиться починаючи з нижнього ряду і кінчаючи верхнім. Обрізати кожен провід або жилу окремо. Забороняється обрізати багатожильні проводи і кабелі, а також одножильні проводи і кабелі, прокладені групами в ізоляційних трубах (оболонках) і металевих рукавах.

Про ліквідацію пожежі пожежні доповідають командиру відділення або начальнику оперативної дільниці. Після чого, останній особисто оглядає місце пожежі і доповідає КГП про ліквідацію горіння. КГП особисто повинен оглянути місце пожежі і впевнившись, що умови, які можуть визвати повторне загоряння виключені, подає команду про збір ПТО, а потім після збору ПТО дає команду на повернення в підрозділ.

Якщо пожежа була складною, або не виключена можливість повторного займання горючих матеріалів, КГП приймає рішення про можливе залишення на місці пожежі відділення на автоцистерні або пожежного-дозорця.

«Пожежний (дозорний) на місці ліквідованої пожежі зобов’язаний:

• спостерігати за територією, де ліквідовано пожежу, у разі виявлення осередків пожежі повідомити про них пожежний підрозділ і розпочати гасіння;

• підтримувати періодичний зв’язок з начальником чергового караулу, доповідати йому про обстановку на дільниці, що охороняється;

• не залишати об’єкт, що охороняється, без наказу посадової особи за розпорядженням якої виставлено дозор;

• після отримання дозволу на повернення до підрозділу, повідомити про це адміністрацію об’єкта».

По закінченні гасіння пожежі все пожежне устаткування і спорядження повинно бути зібране, доставлено до автомобілів і закріплено на своїх місцях.

Кожен боєць зобов'язаний забрати предмети устаткування і спорядження, що за ним закріплені відповідно до табеля бойового розрахунку, і допомогти іншим бійцям зібрати більш складне громіздке устаткування. Перед від'їздом з місця пожежі треба перевірити наявність устаткування, переконатися в його справності і про всі недоліки негайно докласти командиру відділення.

При збиранні рукавних ліній необхідно випустити з рукавів воду. Для цього треба роз'єднати рукава і додати їм необхідний ухил для зливу води (рукав повинний бути піднятий на рівні витягнутих нагору рук). Рукава, що знаходяться в приміщеннях, не можна роз'єднувати для випуску води. У цьому випадку треба відкрити вільний вентиль у розгалуження чи роз'єднати рукава, що знаходяться зовні будинку.

У сильні морози збирання рукавних ліній робити, зменшивши тиск, але не припиняючи подачу води.

Воду треба зливати дуже швидко, щоб не заморозити рукава, для чого біля гайок стають по два бійця на рукав і по сигналу чи наказу швидко роз'єднують рукава всієї лінії, починаючи від ствола. Щоб швидко злити воду, рукав треба взяти з кінця і підняти вище голови. Після спуску води рукав необхідно акуратно, але швидко скласти в пачку складками, довжиною 1—2 м, віднести на автомобіль і закріпити належним чином.

Якщо рукавна лінія замерзла, то треба, відігрівати гайки гарячою водою, роз'єднати її, а потім відігріти місця згину рукавів, приблизно через 2 м, і обережно скласти їх у пачку. Рукава, заморожені в льоді, не можна виривати силою, а треба сокирою обрубати лід під ними і біля них. Примерзлий до рукавів лід потрібно залишити. Якщо рукава важко зігнути, то слід місця їхнього згину, приблизно через 2 м, полити гарячою водою.

Автоцистерну, перед поверненням у підрозділ у зв’язку з можливістю залучення до гасіння іншої пожежі. треба заповнити водою.

Після повернення до місця постійної дислокації начальник караулу зобов’язаний забезпечити негайне приведення до готовності пожежної техніки, ПТО, після чого повідомити ПЗЧ (ОДС ОКЦ) про готовність караулу до виїзду, скласти (заповнити) необхідні документи про ліквідовану пожежу.

Бойова робота караулу з гасіння закінчується тоді, коли підрозділ прибув до частини і підготував техніку до включення в бойовий розрахунок.

В обов’язковому порядку начальник караулу повинен провести з особовим складом ретельний розбір пожежі з обов’язковим розгляданням недоліків, які були припущені особовим складом під час гасіння даної пожежі.