Глава 4. Обслуговування апаратів захисту органів дихання та зору.

§ 1. Призначення і види перевірок апаратів захисту органів дихання та зору

Технічне обслуговування ЗДА включає в себе:

• оперативну перевірку;

• перевірку № 1;

• перевірки № 2, № 3;

• ремонт, регулювання;

• чищення, змащування, дезинфекцію.

 Технічне обслуговування захисних дихальних апаpатiв, порядок та зміст якого наведено нижче, проводиться з метою виконання організаційно-технічних заходів, направлених на ефективне використання засобів захисту органів дихання у справному стані під час експлуатації.

Технічне обслуговування захисних дихальних апаpатiв повинно проводитись на контрольних приладах у суворій послідовності, передбаченій керівництвом з експлуатації конкретного виду захисного дихального апаpата в спеціально відведених для цих цілей приміщеннях, забезпечених необхідним обладнанням та приладами.

Оперативна перевірка проводиться з метою виявлення пошкоджень, перевірки справності, правильного функціонування вузлів та механізмів захисного дихального апаpата і здійснюється безпосередньо перед кожним включенням в його газодимозахисника. Перевірка здійснюється кожним газодимозахисником особисто під керівництвом командира ланки ГДЗС.

Оперативна перевірка повинна проводитись за порядком і в послідовності, що передбачена керівництвом із експлуатації захисного дихального апаpата і Настанови, а термін її проведення повинен бути не менше терміну перевірки працездатності вузлів захисного дихального апаpата, що забезпечують життєдіяльність газодимозахисника, але не більше однієї хвилини.

Перевірка № 1 проводиться з метою підтримання в справному стані захисних дихальних апаpатiв, перевірки справності і правильності функціонування їх вузлів і механізмів та здійснюється газодимозахисниками, за якими закріплені захисні дихальні апарати, безпосередньо перед заступанням на чергування, постановкою захисних дихальних апаpатiв до оперативної обслуги, проведенням тренувань на чистому повітрі або в задимленому середовищі, а також якщо ізолювальні захисні дихальні апаpати використовуються газодимозахисниками, вільними від чергування.

Перевірку резервних захисних дихальних апаратів оперативної обслуги здійснює командир відділення.

Результати перевірки реєструються у журналі реєстрації перевірки №1.

Якщо під час пеpевipки № 1 виявленi будь-якi неспpавностi, які не можуть бути усунутi газодимозахисником, то захисний дихальний апарат напpавляється на базу ГДЗС для pемонту, а газодимозахиснику видається резервний захисний дихальний апарат.

Якість та порядок проведення перевірки № 1 захисних дихальних апаратів особовим складом чергових караулів (змін) контролюється начальником чергового караулу (зміни) або особою, яка його заміняє, в штабах пожежогасіння – старшим чергової зміни.

Перевірка №1 захисних дихальних апаратів іншими категоріями газодимозахисників проводиться в присутності старшого майстра (майстра) ГДЗС.

Перевірка № 2 захисних дихальних апаратів, з метою підтримання їх у справному стані, проводиться в процесі експлуатації:

-  після дезинфекції, заміни регенеративних патронів і повітряних (кисневих) балонів;

-  не рідше одного разу на місяць, якщо протягом цього часу захисний дихальний апарат не використовувався;

-  якщо виявлені несправності пiд час перевiрки №1;

-  після перевірки № 3;

-  у випадках надходження скарг вiд газодимозахисників.

Заміна регенеративного патрона здійснюється після кожного разу використання ізолювального регенеративного респіратора.

Перевірка № 2 ізолювальних регенеративних респіраторів проводиться газодимозахисниками під керівництвом начальника чергового караулу, а в штабах пожежогасіння – старшого чергової зміни. Перевірку резервних ізолювальних регенеративних респіраторів проводить командир відділення.

Перевірку № 2 повітряних дихальних апаратів проводить старший майстер (майстер) ГДЗС.

Якщо під час пеpевipки № 2 в захисному дихальному апараті виявленi неспpавностi, які не можуть бути усунуті газодимозахисником, то захисний дихальний апарат напpавляється на базу ГДЗС для pемонту, а газодимозахиснику видається резервний захисний дихальний апарат.

Під час роботи на місці пожежі (аварії) допускається повторне включення в захисний дихальний апарат без проведення перевірки № 2, якщо кількість повітря (кисню) в балонах за показанням манометра є достатньою для виконання оперативного завдання.

Результати пеpевipки № 2 реєструються в жуpналі pеєстpацiї пеpевipок № 2.

Перевірка № 3 захисних дихальних апаратів, які знаходяться в експлуатації і резерві, проводиться в повному обсязі та у встановлені календарні строки із заданою періодичністю, але не рідше одного разу на рік, з метою профілактичного огляду вузлів і деталей, перевірки їх стану, ремонту, дезинфекції, чищення, регулювання та змащування.

Перевірка № 3 проводиться на базі ГДЗС старшим майстром (майстром) ГДЗС.

З метою забезпечення своєчасного пpоведення пеpевipки № 3 усіх захисних дихальних апаратів, стаpшим майстpом (майстром) ГДЗС складається та затверджується начальником гарнізону річний гpафiк проведення перевірок, де вказуються номери захисних дихальних апаратів та мiсця їх проведення.

Під час проведення перевірки № 3 обов`язково проводиться часткове розбирання захисного дихального апарата і його вузлів. Розбирання та збирання різних видів захисних дихальних апаратів і їх вузлів слід проводити на різних столах.

Дезинфекція захисних дихальних апаратів проводиться:

-  при проведенні перевірки № 3;

-  після розконсервування;

-  у зв`язку з виявленням лікарем інфекційного захворювання газодимозахисника;

-  після використання захисного дихального апарата як рятувального засобу для постраждалих;

-  після використання захисних дихальних апаратів, які перебували у резерві.

Для дезинфекції слід використовувати один із розчинів:

-  етиловий спирт ректифікований технічний;

-  розчин (6%) перекису водню;

-  розчин (1%) хлораміну;

-  розчин (8 %) борної кислоти;

-   свіжий розчин (0,5 %) марганцевокислого калію.

Примітка. Використання для дезинфекції органічних розчинів (бензин, ацетон, керосин) категорично забороняється.

Після дезинфекції вузли та деталі слід акуратно просушити, а перед збиранням змастити мастилом, передбаченим технічною документацією на захисний дихальний апарат.

Ремонт захисних дихальних апаратів проводиться з метою усунення незначних несправностей, відновлення експлуатаційних характеристик шляхом заміни або відновлення окремих вузлів і деталей, проведення повного розбирання, комплексної перевірки, регулювання та випробування.

При виявленні несправностей захисний дихальний апарат виводиться з оперативного розрахунку і передається на базу ГДЗС. Приймання і здавання захисного дихального апарата здійснюється закріпленою особою або начальником караулу та фіксується в журналі реєстрації перевірок № 3 захисних дихальних апаратів.

Ремонт організовується і виконується старшим майстром (майстром) ГДЗС, як правило, на базі ГДЗС. Самостійно здійснювати ремонт захисних дихальних апаратів газодимозахисникам категорично забороняється.

Порядок проведення перевірок ІАСП (із сигнальним пристроєм та надлишковим тиском під маскою)

Оперативна перевірка

1. Зовнішній огляд маски і легеневого автомата. Оглянути справність маски і одягнути її на шию. Окремо оглянути легеневий автомат, при цьому ніяких пошкоджень не повинно бути. Відключити систему надлишкового тиску натиснувши на важіль легеневого автомата. З’єднати легеневий автомат з маскою.

2. Перевірка справності сигнального пристрою. Відкрити та закрити запірний вентиль балона. Натиснути на кнопку аварійної подачі повітря легеневого автомата. Випускаючи повітря з камери легеневого автомата, уважно слідкувати за стрілкою манометра. Сигнальний пристрій повинен спрацювати при тиску повітря 5-6 МПа.

3. Перевірка герметичності маски і легеневого автомата при розрідженні. Одягнути маску, підтягнути гумові ремінці маски і при закритому вентилі балона зробити вдих. Якщо при цьому виникає великий опір і неможливо зробити подальший вдих протягом 2-3 сек, то вважається що панорамна маска і легеневий автомат герметичні.

4. Перевірка справності легеневого автомата і клапана видиху в роботі. Не знімаючи маски з обличчя, відкрити запірний вентиль балона і зробити 2-3 глибокі вдихи-видихи. Під час першого вдиху відчувається деякий опір, що призводить до автоматичного включення системи надлишкового тиску під маскою. Під час наступних вдихів опір відчуватись не повинен. Затримати дихання і прислухатись, чи немає витоку повітря або якихось шумів.

5. Перевірка спрацювання системи надлишкового тиску під маскою. Зліва або зправа злегка відтягнути край маски до появи характерного звуку виходу повітря з під маски. Якщо повітря виходить – система справна.

6. Перевірка тиску в апараті та доповідь. Подивитись на манометр, запам’ятати тиск та доповісти командиру ланки. Тиск повинен бути не менше 27 (18) МПа. Форма доповіді: “ Іванов до роботи готовий, тиск 27“.

Перевірка № 1 (із сигнальним пристроєм та надлишковим тиском під маскою)

Перевірка № 1

1. Зовнішній огляд апарата та маски. Перевірити цілісність маски, гумових ремінців. Перевірити закріплення вузлів, відсутність механічних пошкоджень. Розпустити плечові ремені на потрібну довжину. З’єднати легеневий автомат з маскою.

2. Перевірка герметичності маски і легеневого автомата при розрідженні. Одягнути маску, підтягнути ремені маски і при закритому вентилі балона зробити вдих. Якщо при цьому виникає великий опір і неможливо зробити подальший вдих протягом 2-3 сек, то вважається що панорамна маска і легеневий автомат герметичні.

3. Перевірка справності легеневого автомата і клапана видиху в роботі. Не знімаючи маски, відкрити запірний вентиль балона і зробити 2-3 глибокі вдихи-видихи. Під час першого вдиху відчувається деякий опір, що призводить до автоматичного включення системи надлишкового тиску під маскою. Під час наступних вдихів опір відчуватись не повинен. Затримати дихання і прислухатись, чи немає витоку повітря або якихось шумів.

4. Перевірка спрацювання системи надлишкового тиску під маскою. Зліва або зправа відтягнути край маски до появи характерного звуку виходу повітря з під маски. Якщо повітря виходить – система справна.

5. Перевірка тиску в апараті. Подивитись на манометр та запам’ятати тиск.

6. Перевірка герметичності системи апарата під високим тиском. Відключити систему надлишкового тиску, зняти маску, закрити вентиль балону. Слідкувати за показником манометра. Падіння тиску за одну хвилину не повинно перевищувати 1 МПа.

7. Перевірка справності сигнального пристрою. Натиснути на кнопку аварійної подачі повітря. Випускаючи повітря з камери легеневого автомата, уважно слідкувати за стрілкою манометра. Сигнальний пристрій повинен спрацювати при тиску повітря 5-6 МПа. Повітря стравити до нуля.

Порядок проведення перевірок ІАСП (із вмикачем резерву, без надлишкового тиску під маскою)

Оперативна перевірка

1. Зовнішній огляд маски і легеневого автомата. Оглянути справність маски. Окремо оглянути легеневий автомат, при цьому ніяких пошкоджень не повинно бути. З’єднати легеневий автомат з маскою.

2. Перевірка справності вмикача резерву. Відкрити та закрити запірний вентиль балона. Натиснути на кнопку аварійної подачі повітря легеневого автомата. Зтравити повітря з системи апарата, слідкувати за стрілкою манометра. Вмикач резерву повинен спрацювати при тиску повітря 3-4 МПа. Перевести вмикач резерву з положення «Р» в положення «О» - тиск повітря по манометру повинен впасти до нуля. Повернути вмикач резерву в положення «Р».

3. Перевірка герметичності маски і легеневого автомата при розрідженні. Одягнути маску, (для панорамної маски - підтягнути гумові ремінці маски) і при закритому вентилі балона зробити вдих. Якщо при цьому виникає великий опір і неможливо зробити подальший вдих протягом 2-3 сек, то вважається що маска і легеневий автомат герметичні.

4. Перевірка справності легеневого автомата і клапана видиху в роботі. Не знімаючи маски з обличчя, відкрити запірний вентиль балона і зробити 2-3 глибокі вдихи-видихи. Під час вдихів опір відчуватись не повинен. Затримати дихання і прислухатись, чи немає витоку повітря або якихось шумів.

5. Перевірка тиску в апараті та доповідь. Подивитись на манометр, запам’ятати тиск та доповісти командиру ланки. Тиск повинен бути не менше 18 МПа. Форма доповіді: “ Іванов до роботи готовий, тиск 18 МПа“.

Перевірка № 1

1. Зовнішній огляд апарата та маски. Перевірити цілісність маски, (для панорамної маски-гумових ремінців). Перевірити закріплення вузлів, відсутність механічних пошкоджень. Розпустити плечові ремені на потрібну довжину. З’єднати легеневий автомат з маскою.

2. Перевірка герметичності маски і легеневого автомата при розрідженні. Одягнути маску, (для панорамної маски - підтягнути ремені маски) і при закритому вентилі балона зробити вдих. Якщо при цьому виникає великий опір і неможливо зробити подальший вдих протягом 2-3 сек, то вважається що маска і легеневий автомат герметичні.

3. Перевірка справності легеневого автомата і клапана видиху в роботі. Не знімаючи маски, відкрити запірний вентиль балона і зробити 2-3 глибокі вдихи-видихи. Під час вдихів опір відчуватись не повинен. Затримати дихання і прислухатись, чи немає витоку повітря або якихось шумів.

4. Перевірка тиску в апараті. Подивитись на манометр та запам’ятати тиск.

5. Перевірка герметичності системи апарата під високим тиском. Зняти маску, закрити вентиль балону. Слідкувати за показником манометра. Падіння тиску за одну хвилину не повинно перевищувати 1 МПа.

6. Перевірка справності вмикача резерву. Натиснути на кнопку аварійної подачі повітря легеневого автомата. Зтравити повітря з системи апарата, слідкувати за стрілкою манометра. Вмикач резерву повинен спрацювати при тиску повітря 3-4 МПа. Перевести вмикач резерву з положення «Р» в положення «О» - тиск повітря по манометру повинен впасти до нуля. Повернути вмикач резерву в положення «Р».

Порядок проведення перевірок КІПів.

Перевірки КИП-8

Оперативна перевірка

Виконується газодимозахисником, перед кожним включенням в апарат.

1. Зовнішній огляд шолом–маски і клапанної коробки. Вийняти шолом–маску з сумки, вийняти пробку з клапанної коробки, оглянути цілісність шолом–маски і клапанної коробки.

2. Перевірка справності роботи клапанної коробки. Вивернути шолом–маску, правою рукою перетиснути гофровану трубку вдиху. Притиснути вхідний патрубок клапанної коробки до рота і зробити вдих. Якщо вдих зробити неможливо, то клапан видиху вважається справним. Лівою рукою перетиснути гофрований шланг видиху. Притиснути вхідний патрубок до рота і зробити видих. Якщо видих зробити неможливо, то клапан вдиху вважається справним. Відпустити гофрований шланг видиху і не відриваючи вхідного патрубка клапанної коробки від рота, зробити декілька вдихів і видихів в протигаз. Дихання має бути легким, опір не повинен відчуватись.

3. Перевірка справності роботи звукового сигналу. Не відриваючи вхідний патрубок клапанної коробки від рота, почати за допомогою вдихів видаляти повітря із системи протигаза. Видихи робити через ніс у навколишнє середовище. При вдиху повинно бути чутно роботу звукового сигналу.

4. Перевірка герметичності протигаза на розрідження. За допомогою вдихів видалити всю газову суміш з системи протигаза. Коли наступний вдих зробити буде неможливо, не відриваючи рота від вхідного патрубка клапанної коробки, затримати на декілька секунд дихання. Спробувати зробити вдих ще один раз. Якщо вдих зробити неможливо, то протигаз вважається герметичним.

5. Перевірка роботи запобіжного клапана дихального мішка. Не відриваючи рота від вхідного патрубка клапанної коробки, розпочати нагнітати повітря у систему протигаза за допомогою видихів. Запобіжний клапан вважається справним, коли при черговому видиху у систему протигаза опір не відчувається і чутно характерне шипіння повітря що виходить з дихального мішка.

6. Перевірка роботи механізму постійної подачі кисню. Відкрити запірний вентиль балона, піднести вхідний патрубок клапанної коробки до вуха і прислухатись. При справному механізмі постійної подачі кисню, буде чутно характерне постійне шипіння у системі протигаза.

7. Перевірка роботи легеневого автомата. Притиснути вхідний патрубок клапанної коробки до рота і зробити декілька глибоких вдихів. Видих робити носом у навколишнє середовище. Легеневий автомат вважається справним, коли при черговому вдиху буде чутне різке підсилення шипіння.

8. Перевірка роботи механізму аварійної подачі кисню. Натиснути на кнопку аварійної подачі кисню. Механізм вважається справним, якщо відразу буде чути посилене шипіння кисню який надходить у дихальний мішок.

9. Перевірка тиску кисню в балоні. Подивитись на виносний манометр і запам’ятати тиск.

Тиск кисню в балоні КИП–8 повинен бути не меншим за 16 МПа.

Після виконання оперативної перевірки газодимозахисник, доповідає командиру ланки по наступній формі: “Павлів до роботи готовий, тиск . . . ”.

Після команди командира ланки:“В апарати включись!”, газодимозахисник одягає на голову шолом–маску.

Перевірка №1

Виконується газодимозахисником, за яким закріплений протигаз, на базі або посту ГДЗС перед заступленням на чергування.

1. Зовнішній огляд протигаза. Відкрити кришку протигаза. Перевірити чистоту і стан дихального мішка, шолом–маски; кріплення вузлів і щільність їх з’єднань; справність гофрованих шлангів вдиху і видиху; правильність встановлення регенеративного патрона; підгонку ременів; надійність замків кришки протигаза.

2. Перевірка справності роботи клапанної коробки. Вийняти пробку з клапанної коробки і вивернути шолом–маску, правою рукою перетиснути гофровану трубку вдиху. Притиснути вхідний патрубок клапанної коробки до рота і зробити вдих. Якщо вдих зробити неможливо, то клапан видиху вважається справним. Лівою рукою перетиснути гофрований шланг видиху. Притиснути вхідний патрубок до рота і зробити видих. Якщо видих зробити неможливо, то клапан вдиху вважається справним. Відпустити гофрований шланг видиху і не відриваючи вхідного патрубка клапанної коробки від рота, зробити декілька вдихів і видихів в протигаз. Дихання має бути легким, опір не повинен відчуватись.

3. Перевірка справності роботи звукового сигналу. Не відриваючи вхідний патрубок клапанної коробки від рота, почати за допомогою вдихів видаляти повітря із системи протигаза. Видихи робити через ніс у навколишнє середовище. При вдиху повинно бути чутно роботу звукового сигналу.

4. Перевірка герметичності протигаза на розрідження. За допомогою вдихів видалити всю газову суміш з системи протигаза. Коли наступний вдих зробити буде неможливо, не відриваючи рота від вхідного патрубка клапанної коробки затримати на декіль-ка секунд дихання. Спробувати зробити вдих ще один раз. Якщо вдих зробити неможливо, то протигаз вважається герметичним.

5. Перевірка роботи запобіжного клапана дихального мішка. Не відриваючи рота від вхідного патрубка клапанної коробки, розпочати нагнітати повітря у систему протигаза за допомогою видихів. Запобіжний клапан вважається справним, коли при черговому видиху у систему протигаза опір не відчувається і чутно характерне шипіння повітря, що виходить з дихального мішка.

6. Перевірка герметичності з’єднань протигаза, які знаходяться під високим тиском. Відкрити запірний вентиль балона. За допомогою тліючого гніту перевірити всі місця з’єднань вузлів протигаза, які знаходяться під високим тиском. Спалах гніту означає нещільність з’єднання і витік кисню.

7. Перевірка роботи механізму постійної подачі кисню. Піднести вхідний патрубок клапанної коробки до вуха і прислухатись. При справному механізмі постійної подачі кисню, буде чутно характерне постійне шипіння у системі протигаза.

8. Перевірка роботи легеневого автомата. Притиснути вхідний патрубок клапанної коробки до рота і зробити декілька глибоких вдихів. Видих робити носом у навколишнє середовище. Легеневий автомат вважається справним, коли при черговому вдиху буде чутне різке підсилення шипіння.

9. Перевірка роботи механізму аварійної подачі кисню. Натиснути на кнопку аварійної подачі кисню. Механізм вважається справним, якщо відразу буде чути посилене шипіння кисню який надходить у дихальний мішок.

10. Перевірка тиску кисню в балоні. Подивитись на виносний манометр і запам’ятати тиск. Закрити запірний вентиль балона. Встановити і закрити на замок кришку протигаза.

Перевірка № 2

Виконується газодимозахисником один раз на місяць, а також після роботи в протигазі, перезарядки регенеративного патрона, чистки, дезинфекції і перевірки №3.

Перевірка виконується за допомогою приладу реометра–манометра і перевірочного пристосування (заглушки) ПР-334.

Примітка. При гасінні пожежі і рятуванні людей допускається повторне включення в апарат без виконання перевірки №2, однак загальний час роботи в ньому не повинен перевищувати часу захисної дії регенеративного патрона.

1. Зовнішній огляд протигаза. Відкрити кришку протигаза. Перевірити чистоту і стан дихального мішка, шолом–маски; кріплення вузлів і щільність їх з’єднань; справність гофрованих шлангів вдиху і видиху; правильність встановлення регенеративного патрона; підгонку ременів; надійність замків кришки протигаза.

2. Перевірка придатності регенеративного патрона (виконується у випадку, коли він не працював). Від’єднати регенеративний патрон від дихального мішка і гофрованого шланга видиху за допомогою спеціального ключа з комплекту інструменту. Регенеративний патрон вважається придатним до роботи, якщо:

- він не використовувався і різниця між дійсною вагою і вагою яка вказана на етикетці регенеративного патрона не перевищує ± 50 гр;

- з моменту зарядки патрона минуло не більше 6 місяців;

- не закінчився термін придатності хімпоглиначу.

Якщо регенеративний патрон придатний, то його потрібно знову встановити в протигаз. Якщо непридатний, то необхідно взяти новий споряджений патрон, перевірити чи відповідає він вимогам, що вказані вище, і встановити в протигаз.

Якщо регенеративний патрон уже використовувався, то він замінюється.

3. Перевірка герметичності протигаза:

3.1. При розрідженні. Вставити в вхідний патрубок клапанної коробки протигаза пробку з гумовим шлангом від реометра-манометра. Відкрити вентиль реометра-манометра. Через вільну трубку реометра-манометра видалити повітря з системи протигаза і створити розрідження 800 Па (80 мм вод.ст.). Закрити вентиль реометра-манометра. Якщо протягом однієї хвилини тиск впаде не більш, ніж на 50 Па (5 мм вод.ст.), протигаз вважається герметичним.

3.2. При надлишковому тиску. Не розбираючи попередню схему, відкрутити вентиль реометра-манометра. На запобіжний клапан дихального мішка накрутити заглушку ПР-334. Через вільну трубку реометра-манометра в системі протигаза створити надлишковий тиск 800 Па (80 мм вод.ст.). Закрити вентиль реометра-манометра. Якщо протягом однієї хвилини тиск впаде не більш, ніж на 50 Па (5 мм вод. ст.), протигаз вважається герметичним.

4. Перевірка постійної подачі кисню. Не розбираючи схеми попередньої перевірки, зняти заглушку з скляної капілярної трубки з каліброваним отвором реометра-манометра. Відкрити запірний вентиль кисневого балона (для виконання цього пункту тиск кисню в балоні повинен бути не меншим ніж 5 МПа). По шкалі реометра слідкувати за встановленням рівня рідини. Редуктор вважається справним, коли рівень рідини перестане змінюватись і по шкалі реометра буде знаходитись у проміжку від 1,2 до 1,6 л/хв.

5. Перевірка роботи легеневого автомата. Не розбираючи попередню схему, зняти з запобіжного клапана дихального мішка заглушку ПР-334, закрити заглушкою капілярну скляну трубку з каліброваним отвором реометра-манометра, відкрутити вентиль реометра-манометра. Руками стиснути дихальний мішок, щоб через запобіжний клапан дихального мішка видалити залишок повітря з системи. За допомогою вільної трубки реометра–манометра поступово видаляти газову суміш з дихального мішка, утворюючи в ньому розрідження. Уважно слідкувати за шкалою реометра–манометра, щоб помітити при якому розрідженні в системі протигаза відкриється клапан легеневого автомата. В момент відкриття клапана легеневого автомата різко підсилюється шипіння в механізмі постійної подачі кисню. Легеневий автомат вважається справним, якщо клапан легеневого автомата відкривається при розрідженні 20-35 мм вод. ст. в системі протигаза.

6. Перевірка справності механізму аварійної подачі кисню. Натиснути на кнопку аварійної подачі кисню. Механізм вважається справним, якщо відразу буде чути посилене шипіння кисню який надходить у дихальний мішок.

7. Перевірка опору відкриття запобіжного клапана дихального мішка. Не розбираючи попередню схему, закрити вентиль реометра–манометра. Тиск в системі протигаза почне збільшуватись. Спостерігаючи по реометру–манометру за стовпчиком рідини, який буде підвищуватись до моменту відкриття запобіжного клапана дихального мішка, відмітити, при якому тиску в системі протигаза зростання припинилось. Запобіжний клапан дихального мішка вважається справним, якщо опір до його відкриття становить 15-30 мм вод. ст.

8. Перевірка справності роботи клапанної коробки. Закрити запірний вентиль кисневого балона, від’єднати реометр–манометр від клапанної коробки протигаза. Вивернути шолом–маску і правою рукою перетиснути гофровану трубку вдиху. Притиснути вхідний патрубок клапанної коробки до рота і зробити вдих. Якщо вдих зробити неможливо, то клапан видиху вважається справним. Лівою рукою перетиснути гофрований шланг видиху. Притиснути вхідний патрубок до рота і зробити видих. Якщо видих зробити неможливо, то клапан вдиху вважається справним. Відпустити гофрований шланг видиху і не відриваючи вхідного патрубка клапанної коробки від рота, зробити декілька вдихів і видихів в протигаз. Дихання має бути легким, опір не повинен відчуватись.

9. Перевірка справності звукового сигналу. Відкрити запірний вентиль кисневого балона і подивитись на виносний манометр. Тиск кисню в балоні для виконання цього пункту перевірки повинен бути не меншим за 15 МПа. Закрити запірний вентиль кисневого балона. Притиснути вхідний патрубок клапанної коробки до рота і почати робити повільні вдихи з системи протигаза, одночасно спостерігаючи по виносному манометру за падінням тиску в апараті. Зафіксувати по манометру тиск, при якому стане чутним характерний свист звукового сигналу. Звуковий сигнал вважається справним, якщо характерний звук з’являється при тиску 3,5-2,0 МПа.

10. Перевірка герметичності з’єднань протигаза, які знаходяться під високим тиском. Відкрити запірний вентиль балона. За допомогою тліючого гніту перевірити всі місця з’єднань вузлів протигаза, які знаходяться під високим тиском. Спалах гніту означає нещільність з’єднання і витік кисню.

11. Перевірка тиску кисню в балоні. Подивитись на виносний манометр і запам’ятати тиск. Закрити запірний вентиль балона. Встановити і закрити на замок кришку протигаза.

Примітка. При виявленні несправностей протигаза при виконанні пе-ревірок №1 і №2, він здається на базу ГДЗС для ремонту. Про несправність апарата робиться запис у відповідному журналі реєстрації перевірок і “Журналі прийому в ремонт та видачі з ремонту апаратів” (“Журнал перевірок №3). Замість несправного апарата газодимозахиснику видається запасний або резервний апарат.

Перевірка №3

Перевірці № 3 підлягають один раз на рік всі протигази, які знаходяться в експлуатації і резерві, або потребують повної дезинфекції. Перевірка виконується майстром бази ГДЗС.

Перевірки апаратів Р–30, Р–34

Оперативна перевірка

Виконується газодимозахисником, перед кожним включенням в апарат.

1. Зовнішній огляд маски і з’єднувальної коробки. Вийняти маску з сумки, оглянути її, перевірити цілісність і щільність з’єднання з з’єднувальною коробкою.

2. Перевірка герметичності клапанів вдиху і видиху. Одягнути маску на голову. Рукою перетиснути гофрований шланг видиху і зробити видих в систему апарата. Якщо при цьому виникає великий опір, то клапан вдиху вважається справним. Відпустити шланг видиху. Перетиснути рукою гофрований шланг вдиху і зробити вдих з системи апарата. Якщо вдих зробити неможливо, то клапан видиху вважається справним.

3. Перевірка герметичності апарата. Не знімаючи маски, перетиснути рукою шланг видиху. Відтягнути рукою край маски і зробити видих. Відпустити край маски, зробити вдих з системи апарата. Знову відтягнути край маски і зробити видих у навколишнє середовище. Видаливши таким чином повітря з системи апарата утворити в ньому розрідження. Якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальший вдих з системи апарата зробити неможливо, то апарат вважається герметичним.

4. Перевірка роботи надлишкового клапана. Не знімаючи маски, відтягнути її край і зробити вдих через ніс. Відпустити край маски і шляхом видиху наповнити дихальний мішок повітрям до моменту спрацювання надлишкового клапана. Справний надлишковий клапан повинен відкриватись без опору диханню.

5. Перевірка роботи редуктора. Відкрити запірний вентиль балона і прислухатись. При справному редукторі буде чути шипіння постійної подачі кисню у дихальний мішок апарата.

6. Перевірка справності легеневого автомата. Перетиснути рукою гофрований шланг видиху і зробити вдих з системи апарата. Другою рукою відтягнути край маски і зробити видих у навколишнє середовище. Відпустити край маски. Знову зробити вдих з системи апарата і відтягнувши край маски зробити видих. Легеневий автомат вважається справним, коли при черговому вдиху буде чути різке посилення шипіння кисню, що надходить у дихальний мішок і не буде при цьому відчуватись опір вдиху.

7. Перевірка справності аварійного клапана. Натиснути на кнопку аварійного клапана. Дихальний мішок при цьому повинен швидко наповнитись киснем. Різкий шиплячий звук, що виникає від кисню який надходить у дихальний мішок і його підпір під маскою свідчить про справність аварійного клапана.

8. Перевірка тиску кисню в балоні. Відтягнути правий плечовий ремінь, подивитись на виносний манометр і запам’ятати тиск.

Тиск кисню в балоні апаратів Р–30, Р-34 повинен бути не меншим за 19 МПа.

Після виконання оперативної перевірки газодимозахисник, апарат якого обладнаний шолом–маскою, знімає її і доповідає командиру ланки про готовність до роботи.

Газодимозахисник, апарат якого обладнаний панорамною маскою з переговорним пристроєм, доповідає про готовність до роботи не знімаючи маски з обличчя.

Перевірка № 1

Виконується газодимозахисником, на базі або посту ГДЗС перед заступленням на чергування.

1. Зовнішній огляд протигаза. Зняти щиток апарата. Перевірити чистоту і стан дихального мішка, маски; кріплення вузлів і щільність їх з’єднань; справність гофрованих шлангів вдиху і видиху; правильність встановлення регенеративного патрона; підгонку ременів, роботу свистка.

2. Перевірка герметичності клапанів вдиху і видиху. Одягнути маску на голову. Рукою перетиснути гофрований шланг видиху і зробити видих в систему апарата. Якщо при цьому виникає великий опір, то клапан вдиху вважається справним. Відпустити шланг видиху. Перетиснути рукою гофрований шланг вдиху і зробити вдих з системи апарата. Якщо вдих зробити неможливо, то клапан видиху вважається справним.

3. Перевірка герметичності апарата. Не знімаючи маски, перетиснути рукою шланг видиху. Відтягнути рукою край маски і зробити видих. Відпустити край маски, зробити вдих з системи апарата. Знову відтягнути край маски і зробити видих у навколишнє середовище. Видаливши таким чином повітря з системи апарата утворити в ньому розрідження. Якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальший вдих з системи апарата зробити неможливо, то апарат вважається герметичним.

4. Перевірка роботи надлишкового клапана. Не знімаючи маски, відтягнути її край і зробити вдих через ніс. Відпустити край маски і шляхом видиху наповнити дихальний мішок повітрям до моменту спрацювання надлишкового клапана. Справний надлишковий клапан повинен відкриватись без опору диханню.

5. Перевірка роботи редуктора. Не знімаючи маски, відкрити запірний вентиль балона і прислухатись. При справному редукторі буде чути шипіння постійної подачі кисню у дихальний мішок апарата.

6. Перевірка роботи легеневого автомата. Перетиснути рукою гофрований шланг видиху і зробити вдих з системи апарата. Другою рукою відтягнути край маски і зробити видих у навколишнє середовище. Відпустити край маски. Знову зробити вдих з системи апарата і відтягнувши край маски зробити видих. Легеневий автомат вважається справним, коли при черговому вдиху буде чути різке посилення шипіння кисню, що надходить у дихальний мішок і не буде при цьому відчуватись опір вдихові.

7. Перевірка роботи аварійного клапана. Натиснути на кнопку аварійного клапана. Дихальний мішок при цьому повинен швидко наповнитись киснем. Різкий шиплячий звук, що виникає при надходженні у дихальний мішок кисню і його підпір під маскою свідчать про справність аварійного клапана.

8. Перевірка герметичності систем апарата, які знаходяться під високим тиском. При відкритому запірному вентилі балона, за допомогою тліючого гніту перевірити всі місця з’єднань вузлів апарата, які знаходяться під високим тиском. Спалах гніту означає нещільність з’єднання і витік кисню.

9. Перевірка тиску кисню в балоні. Подивитись на виносний манометр і запам’ятати тиск. Закрити запірний вентиль балона. Встановити на місце щиток апарата.

Перевірка № 2

Виконується один раз на місяць, а також після роботи в протигазі, перезарядки регенеративного патрона, чистки, дезинфекції і перевірки № 3.

Перевірка виконується за допомогою контрольного приладу УКП–5, реометра–манометра, або індикатора ІР–2.

1. Зовнішній огляд протигаза. Зняти захисний щиток апарата. Перевірити чистоту і стан дихального мішка, маски; кріплення вузлів і щільність їх з’єднань; справність гофрованих шлангів вдиху і видиху; підгонку ременів; надійність кріплення кришки щитка апарата.

2. Миття і дезинфекція повітряної системи апарата (виконується після роботи в апараті). Від’єднати регенеративний патрон від корпуса апарата, натиснувши на защіпку у верхній частині ранця. Від’єднати дихальний мішок від кисневорозподілюючого блока і вийняти повітряну систему у зібраному вигляді. Розібрати повітряну систему апарата, для чого вручну відкрутити накидні гайки на з’єднаннях дихальних шлангів, регенеративного патрона, холодильника і дихального мішка. Щоб розібрати і оглянути надлишковий клапан необхідно відкрутити накидну гайку і від’єднати надлишковий клапан від регенеративного патрона. Для розбирання надлишкового клапана на складові частини (пружина, мембрана, зворотній клапан), необхідно подути у вихідний штуцер клапана.

Всі вузли повітряної системи апарата (дихальні шланги, з’єднувальна коробка, маска, клапани вдиху і видиху, регенеративний патрон, надлишковий клапан, холодильник і дихальний мішок) потрібно продезинфікувати, помити у чистій проточній воді і висушити теплим повітрям, температура якого не більша за +60 ºС.

3. Перевірка придатності регенеративного патрона. Регенеративний патрон вважається непридатним до роботи якщо:

- виникла необхідність включення у апарат на час більший ніж 5 хвилин;

- у систему апарата зроблено більше 100 видихів (у стані спокою);

- різниця між дійсною вагою і вагою яка була при спорядженні патрона перевищує ± 5 г;

- з моменту спорядження патрона пройшло більше 6 місяців;

- закінчився термін придатності хімічного поглинача.

Для перевірки придатності регенеративного патрона, його необхідно від’єднати від ранця, дихального мішка, холодильника і гофрованого шланга видиху. Встановити на вагу з похибкою не більше 5 г і перевірити, чи відповідає він вимогам, що вказані вище.

4. Перевірка герметичності з’єднань апарата, які знаходяться під високим тиском. Відкрити запірний вентиль балона. Тиск кисню в балоні повинен бути 20,0±1,0 МПа. За допомогою тліючого гніту перевірити всі місця з’єднань вузлів апарата які знаходяться під високим тиском. Спалах гніту означає нещільність з’єднання і витік кисню. Після перевірки закрити вентиль балона і встановити захисний щиток апарата на своє місце.

5. Перевірка герметичності апарата при надлишковому тиску.

Перевірка виконується за допомогою одного з приладів: реометра-манометра, контрольного приладу УКП-5, індикатора ІР-2. Закрити заглушкою, яка входить в комплектність апарата, надлишковий клапан регенеративного патрона. Щільно під’єднати до з’єднувальної коробки апарата пробку з гумовим шлангом від реометра-манометра (або іншого приладу). Створити в системі апарата надлишковий тиск 900 Па (90 мм вод. ст.). Закрити вентиль реометра-манометра. Витримати систему у такому стані протягом 2-3 хвилин. Зменшити надлишковий тиск в системі до 800 Па (80 мм вод. ст.). Якщо протягом 1 хвилини тиск впаде не більше ніж на 50 Па (5 мм вод. ст.), то апарат вважається герметичним.

6. Перевірка постійної подачі кисню. Не розбираючи попередню схему, відкрити вентиль балона і зняти заглушку з скляної капілярної трубочки реометра-манометра, яка має калібрований отвір. По шкалі реометра слідкувати за встановленням рівня водяного стовпчика. Якщо постійна подача кисню знаходиться у межах від 1,3-1,5 л/хв., то редуктор вважається справним. Для виконання цього пункту перевірки, тиск кисню у балоні повинен бути 20,0±1,0 МПа.

7. Перевірка надлишкового тиску при якому відкривається надлишковий клапан. Не розбираючи попередню схему, зняти заглушку з надлишкового клапана. Встановити заглушку на скляну капілярну трубочку реометра-манометра. Спостерігати по водяному стовпчику вимірювального приладу за показниками надлишкового тиску в системі апарата. При справному надлишковому клапані, тиск в системі апарата повинен знаходитись у межах 100-300 Па (10-30 мм вод.ст.).

8. Перевірка роботи легеневого автомата. Не розбираючи попередню схему, відкрутити вентиль реометра-манометра. Руками стиснути дихальний мішок, щоб через надлишковий клапан дихального мішка видалити залишок повітря з системи. За допомогою вільної трубки реометра–манометра поступово видаляти газову суміш з дихального мішка, утворюючи в ньому розрідження. Уважно слідкувати за шкалою реометра – манометра, щоб помітити при якому розрідженні в системі апарата відкриється клапан легеневого автомата. В момент відкриття клапана легеневого автомата різко підсилюється шипіння в кисневорозподілюючому блоці. Легеневий автомат вважається справним, якщо його клапан відкривається при розрідженні 100-300 Па (10-30 мм вод.ст.) в системі апарата.

9. Перевірка роботи аварійного клапана. При відкритому вентилі балона натиснути на кнопку аварійного клапана. По швидкості наповнення дихального мішка киснем і шиплячому звуку переконатись у справності роботи аварійного клапана апарата.

10. Перевірка герметичності запірного пристрою капілярної трубки манометра. Перевести важіль запірного пристрою у положення “закрито”. Закрити запірний вентиль кисневого балона. Натиснути на кнопку аварійного клапана і випустити кисень з системи апарата. Слідкувати за показниками тиску по манометру апарата. Якщо падіння тиску протягом 1 хвилини не перевищує 2,0 МПа, то запірний пристрій капілярної трубки манометра вважається справним.

11. Перевірка герметичності апарата при розрідженні. Перевірка виконується за допомогою одного з приладів: реометра-манометра, контрольного приладу УКП-5, індикатора ІР-2. Для цього необхідно щільно під’єднати до з’єднувальної коробки апарата пробку з гумовим шлангом від реометра-манометра (або іншого приладу). Створити в системі апарата розрідження 900 Па (90 мм вод.ст.). Закрити вентиль реометра-манометра. Витримати систему у такому стані протягом 2-3 хвилин. Зменшити розрідження у системі до 800 Па (80 мм вод. ст.). Якщо протягом 1 хвилини тиск впаде не більше ніж на 50 Па (5 мм вод.ст.), то апарат вважається герметичним.

12. Перевірка справності вологовидаляючого насоса. Не розбираючи попередню схему, утримуючи розрідження в системі апарата 700-800 Па (70-80 мм вод.ст.), 3–4 рази натиснути на грушу вологовидаляючого насоса. Якщо розрідження в системі апарата збільшується, то вологовидаляючий насос вважається справним. Після виконання цього пункту перевірки розібрати схему і від’єднати контрольний прилад від апарата.

13. Перевірка герметичності клапанів вдиху і видиху. Одягнути маску на голову. Рукою перетиснути гофрований шланг видиху і зробити видих в систему апарата. Якщо при цьому виникає великий опір, то клапан вдиху вважається справним. Відпустити шланг видиху. Перетиснути рукою гофрований шланг вдиху і зробити вдих з системи апарата. Якщо вдих зробити неможливо, то клапан видиху вважається справним.

14. Перевірка тиску кисню в балоні. Відкрити запірний вентиль балона, подивитись на виносний манометр і запам’ятати тиск. Закрити запірний вентиль балона. При необхідності замінити балон.