12. Новаторські форми занять. Активізація творчої діяльності учнів на уроці.

■ Різноманітність форм. У практичному житті школи, крім уроку утверджуються й інші ефективні форми занять, які сприяють активізації самостійної творчої діяльності учнів. Серед них - лекції, семінарські заняття, учнівські конференції, співбесіди, диспути, практикуми, консультації, кон¬курси на кращий учнівський твір тощо.Розглянемо активні форми занять у сучасній школі з літератури.

■ Семінари. Семінарські заняття запроваджуються з 8 класу. Вони розвивають вміння і навички в учнів самим здобувати знання, усно виступати перед аудиторією з повідомленнями і рефератами, використовуючи для їх підготовки матеріал з одного чи з кількох джерел, забезпечують наступність навчання і підготовку молоді до життя.

"Основне завдання семінарських занять - прищеплення учням смаку до самостійної роботи над текстом літературного твору, до збирання та осмислення літературних фактів",' - зазначали відомі методисти Т.Ф.Бу-гайко та Ф.Ф.Бугайко. Особливістю їх є те, що результати самостійної роботи учнів на них обговорюються і оцінюються учителем або учнями-рецензентами. Вони дають змогу "учитися самому і вчити інших" , адже основним джерелом знань на такому занятті є не слово вчителя, а повідомлення і реферат, з якими виступають учні.

На уроках літератури їх варто запроваджувати за творчістю найголовніших письменників, про яких є багата літературно-критична та мемуарна література. Щоб не переобтяжувати учнів, семінарські заняття у 8-10 класах проводяться не більше двох-трьох разів на рік.

Перед семінарським заняттям проводиться чимала підготовча робота вчителя і учнів. Розглянемо це на прикладі семінарського заняття у 10 (11) класі за збіркою М.Рильського "Троянди й виноград".

Насамперед учитель визначає проблему семінару ("У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне"), а також питання, які слід на ньому обговорити: дискусія про "фізиків" і "ліриків"; краса творчої праці; людина і природа; людина і мистецтво На кожне з запропонованих питань визначається доповідач і опоненти. Опоненти можуть ознайомитись із текстом учнівської доповіді напередодні семінару. Для того, щоб забезпе¬чити активність усіх учнів на семінарі, пропонуємо їм для обдумування кілька інших запитань, здебільшого проблемного характеру. Наприклад: Дехто заявляє, що наука дає істину, а мистецтво лише красу. Чи правильно це? Що важливіше: істина чи краса? Як розкрита у збірці єдність людської праці і краси? Що дає людині мистецтво? Чи можна ліричного героя М.Рильського назвати людиною-борцем? Які його громадянські позиції? В чому авторський ідеал щастя?

На семінарському занятті після невеликого вступного слова вчителя про завдання уроку виступають основні доповідачі, опоненти, а потім в обговоренні проблеми беруть участь інші учні класу. У ході такого семінару учні повинні підійти до висновку, що збірка М.Рильського "Троянди й виноград"- це маніфест митця і громадянина. Усім її змістом автор підкреслює, що наш сучасник повинен не тільки самовіддано і творчо трудитись, відчуваючи радість своєї праці, а й збагачувати себе духовно, тобто розкрити денний смисл проблеми, над якою працювали на занятті. У своєму підсумковому слові вчитель зупиняється на актуальності збірки М.Рильського, на її ідеологічній спрямованості.

Важливе значення мають семінарські заняття на узагальнюючі теми з літератури, особливо про вагомість творчості та вшанування того чи іншого письменника. Часом такі семінари переростають в уроки цікавих повідомлень за творчістю письменника, у творчі звіти старшокласників про результати своєї індивідуальної чи групової пошуково-дослідницької роботи. Наприклад, проводячи семінарське заняття у 10 класі на тему "Вічно живий Каменяр", учитель пропонує учням прочитати науково-популярну, мемуарну, художньо-біографічну літературу про творчість І.Франка. На підсумковому уроці учні матимуть змогу виступити із цікавими повідомленнями і рефератами, які розширюють знання учнів прожиття і творчість письменника: "Хто така Ольга Рошкевич?", "Смисл назви повісті І.Франка "Борислав сміється". Щоб залучити всіх учнів до пошуково-дослідницької, творчої роботи, варто їм запропонувати і такі завдання: знайти кілька висловлювань про значення творчості І.Франка і вміти їх прокоментувати; зібрати і оформити матеріал про вшанування пам'яті Великого Каменяра, а найсильнішим учням – тему -"Іван Франко у моїй читацькій біографії".

Семінарські заняття дають змогу вдало запроваджувати міжпредметні зв'язки у викладанні літератури, виявляти і розвивати творчі здібності та кругозір учнів, формувати їхні ідейні переконання, вони є важливим засобом самовиховання особистості. "

■ Конференції . Вони здебільшого проводяться як уроки-бесіди з позакласного читання під час вивчення літератури в старших класах, але на конференцію виноситься обговорення не одного, а кількох питань з певної проблеми, сприяють вихованню "творчого, грамотного читача, залюбленого в книгу.

Для проведення конференції учитель насамперед формулює проблему, яка об'єднує кілька прочитаних учнями творів, заздалегідь дає творчі завдання (підготувати розповідь про найцікавіші епізоди з книги, зробити записи про свої враження від твору у читацькі щоденники і т.п.), визначає основних доповідачів і рецензентів по кожному з питань конференції.

Обговорення книг на конференції починається із виступу доповідачів, їх виступи оцінюються рецензентами, які звертають увагу на такі питання: що сподобалось у доповіді, а з чим не згодні? Що можна доповнити? Чим вам сподобалась книга тощо.

Після цього вчитель запрошує виступити учнів, які мають сказати своє слово про книгу: доповнити виступи, розповісти цікавий епізод з книги і прокоментувати його, зачитати враження про книгу, яке зафіксоване в читацькому щоденнику тощо. У кінці такого уроку бажано оглянути виставку книг про нашого сучасника, порекомендувати учням для читання інші книги.

■ Диспути. Він дає змогу зіставляти свої погляди з поведінкою і думками літературних героїв, використовувати виховну силу позитивного прикладу. Беручи участь у диспуті, учні розвивають вміння і навички полемізувати, аргументовано захищати свої думки.

Успіх диспуту залежить від його вмілої підготовки. Насамперед слід добре продумати тему диспуту, яка б містила в собі чітку світоглядну проблему та формулювання дискусійних питань, що спонукали б учнів думати, сперечатися, обґрунтовано захищати свої думки. Учитель рекомендує учням до диспуту ознайомитися з певною літературою, відповідними матеріалами з періодичної преси, переглянути відповідні кінофільми.

Можуть стати темою диспуту на уроках української літератури такі питання: Як я оцінюю поведінку Наталки Полтавки і возного у п'єсі "Наталка Полтавка" І.Котляревського? Позитивний чи негативний персонаж Чіпка за романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного і Івана Білика.

Диспути дуже рідко тривають весь урок, здебільшого вони займають лише частину часу на уроці і органічно включаються у його зміст. Диспут на уроці здебільшого проводить учитель. Тут мають місце так само, як і на семінарі чи конференції, вступне і підсумкове слово вчителя, виступи учнів з обговорюваних питань. На відміну від семінару і конференції, на диспут учитель не визначає наперед учнів, що готують відповідне питан¬ня, інакше дискусійного обговорення проблеми на уроці не виникне.

Тут розглянуто лише окремі, найбільш характерні для вивчення літератури нові форми роботи, які запроваджуються в старших класах. Ці форми (і семінар, і конференція, і диспут) активно використовуються і на уроках, і на факультативних заняттях, і в процесі позакласної роботи. Варто відзначити ще й такі ефективні форми позакласної роботи в процесі вивчення літератури в школі, які активно розвивають творче мислення і літературно-творчі здібності школярів: конкурси на кращий учнівський твір, літературні олімпіади, вечори власної учнівської творчості, видання шкільного літературного альманаху, організація роботи літературно-творчих гуртків та товариств тощо.

Особливо ефективними є літературні тижні і декади. Під час них планується проведення різноманітних конкурсів (декламаторів, на кращий учнівський твір, малюнок, на кращого читача, кореспондента), читацьких конференцій, літературних олімпіад, творчих вогників, вечорів власної творчості, вікторин, виставки учнівських робіт. Таким чином, літературний тиждень стає ніби оглядом літературно-мистецьких талантів у школі.