38. Проблеми класифікації методів навчання.

Слово метод означає спосіб дослідження явищ, шлях пізнання істини. Методи навчання визначають як способи дидактичної взаємодії вчителя і кчнів, що спрямовані на розв'язання тих навчальних, освтніх і виховних завдань, які реалізуються на уроках. Методи відображають логіку пізнавальної діяльності учнів, грунтуються на важливих закономірностях педагогічного процесу.

Проблема класифікації методів як одне з кардинальних питань методичної науки здавна привертала увагу відомих педагогів. Сьогодні можна знайти неоднаковий підхід до класифікації методів навчання, різну наукову термінологію.

Методи навчання, що застосовуються на уроках літератури, намагалися науково обгрунтувати ще дореволюційні педагоги - Стоюнін, Водовозов, Острогорський. На перше місце серед методів навчання Стоюнін ставив бесіду, Водовозов - самостійну роботу. Острогорський - лекцію.

Лекція - відіграє важливу роль у навчанні учнів. Слово вчителя - засіб збудження інтересу до літреатури. Йому приділяли багато уваги Ушинський, Острогорський, Рибникова, Бугайко та ін. За короткий час можна охопити значний за обсягом матеріал, викласти його послідовно, зробити певні висновки. Але лекція утруднює зворотній зв'язок учителя і учнів. Учень виступає переважно о'єктом впливу, а не суб'єктом дії.

Наступний мето - бесіда. Бесіда - метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію за допомогою підготовлених запитань. На відміну від лекції, бесіда відкриває широкі можливості для індивідуальної роботиз учнями, виявлення їхніх читацьких реакцій, рівня розуміння твору. Недолік цього методуполягає у його вторинності: принципово нової інформації учень не запам'ятовує.Бесіда лише сприяє засвоєнню знань.

Важливою умовою успішного вивчення учнями художньої літ-ри є самостійна робота. Самостійна літ-рна робота - це метод самостійного опанування учнем літературних знань, його робота з художнім текстом, підручником, власна творчість. Саме з подібних позицій до класифікації методів навчання підійшли відомі дидакти І.Лернер та М.Скаткін. Кладучи в основу характер і рівень пізнавальної діяльності учнів, вони виділили 5 методів: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький.

Метод творчого читання. Для цього методу характерні такі види навчальної діяльності: читання учнями худ.твору, виразне читання, перекази творів, ілюстрування прочитаного, складання відгукві на прочитане та ін.

М.Кудряшов в свою чергу відзначає, що знання часто даються в готовому вигляді. Цьому сприяє репродуктивний метод. Він орієнтує на запам'ятання учнями відповідної інформаці. Наприклад, слухаючи розповід вчителя, учні складають план чи тези лекції. Важливе місце у системі методів, за клачифікацією Кудряшова, відводиться евристичному методу. Він реалізується через систему запитань і завдань, які націлюють на самостійні висновки та узагальнення. Дослідницький метод стимулює розумову активність дітей.

Ряд вчених серед методів вивчення літератури виділяють ще й гру, що задовольняє природні потреби дітей та знижує втому учнів.

Отже, методи навчання досить багатофункціональні.

Лернер і Скаткін:

-пояснювально ілюстративні,-репродуктивні,-проблемного викладу,-еврестичні,-дослідницькі

Кудряшов

-Метод творчого читання,- репродуктивний,- евристичний,-дослідницький

Т.Ф.Бугайко та Ф.Ф.Бугайко у своєму курсі методики визначають як основні методики:

1. виклад учителя (лекція)

2. бесіду;

а також говорять як про методи:

- про коментоване читання

- лемонстрацію з використанням екранних засобів наочності;

- учнівські доповіді;

- самостійну роботу учнів;

- екскурсії.

Стоюнін обгрунтував бесіду, як основний метод вивчення літератури; Водоводов – більше уваги звертав самостійній роботі над текстом; Острогорський – видялів лекцію і саме їй, лекції, живому слову учителя надавав перевагу; Пасічник – виділяє методи: 1) лекція; 2) бесіда; 3) самостійна робота; 4) семінарські заняття.

Б.Степанишин: три групи: словесні, наочні і практичні.