35. Вивчення драматичних творів у школі ( Карпенко-Карий *Сто тисяч*)

Аналітико-синтетичну роботу над текстом драматичного твору доцільно розпочинати з бесіди про список дійових осіб: пропонуємо школярам на основі власних вражень доповнити авторські дані про кожного з основних персонажів (вік, зовнішність, основні риси характеру, напрям інтересів, прагнення тощо). З'ясовуємо, на які конфліктуючі групи діляться персонажі, хто очолює кожну з них, а також - де, коли, за яких соціальних умов відбуваються події. Ці первинні відомості доповнюються, конкретизуються в процесі поглибленої роботи над твором.

У зв'язку з тим, що в п'єсі майже повністю відсутні авторські пояснення причин виникнення подій, повороти сюжету, мотиви вчинків і поведінки персонажів, особливості їх характеру й складу розуму, почуттів й настроїв, реакції на різні факти і явища, характер зв'язків між героями (громадських, службових, родинних, інтимних), ставлення один до одного тощо, всі ці відомості учні мають здобути самі на основі дослідження діалогічного тексту. Наприклад, з коротенької яви IV (перша дія п'єси І.Карпенка-Карого "Сто тисяч") ми дізнаємося, що Невідомий - пройдисвіт; Копач змолоду командував взводом, складаємо уявлення про особливості його мовлення. Ширші відомості подано в монолозі Герасима (ява VI).Важливо також ураховувати дані різного характеру, вміщені в ремарках.

Готуючись до уроку, вчитель визначить, які сцени, яви, діалоги й монологи особливо цінні в ідейно-тематичному та освітньо-виховному відношенні, а тому на них слід зупинитися на уроці; передбачить методичні прийоми, намітить запитання й завдання. Ці частини тексту перечитуються, обговорюються, із здобутих даних робляться часткові висновки. З тих частин, які немає змоги розглянути на уроці докладно, добираємо важливі відомості (шляхом бесіди чи короткого повідомлення когось з учнів). (Наприклад образ Герасима Калитки, ставлення його до родини, прагнення головного героя до збагачення). Проводячи спостереження над текстом п'єс, учні переконуються, що мова їх своєрідна. Внаслідок того, що виклад у п'єсі ведеться у формі висловлювань персонажів, мова цих творів в основі своїй літературна, має сильний струмінь розмовної як щодо лексики (розмовно-побутові слова й вислови), так і синтаксису (риторичні запитальні й окличні речення, звертання, умовчання, обриви, еліпси тощо). У монологах виклад нерідко наближається до викладу в епічних чи ліричних творах, але й тут все ж переважають ознаки розмовної мови; діалоги цілком підпорядковані законам розмовної мови. У діалогах, як правило, висловлювання короткі, думка іноді залишається недоговореною з розрахунком на те, що слова будуть доповнені жестом, мімікою, інтонацією.

Пожвавлює роботу над текстом заздалегідь підготовлене читання в особах важливих сцен. Щоб таке читання було виконане на належному рівні, кожний читець повинен добре уявляти обстановку, в якій протікає відтворюваний момент дії, характер, настрої не лише "свого" персонажа, а й "партнерів", їх взаємини, інтереси, прагнення, особливості мовлення тощо.( Наприклад, перша зустріч жида із Герасимом. Або розмова Герасима з сином Романом).