13. Місце літератури в системі естетичного, морального та трудового виховання (поезія Симоненка).

«Краса, — могутній засіб виховання чутливості душі, — писав видатний український педагог Василь Сухомлинський. — Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Моральне виховання — цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються. Засноване воно на принципах рівноцінності особистостей педагога і дитини, гуманістичності змісту і засобів виховання, довіри і поваги в процесі виховання, створення позитивної емоційної атмосфери, творчої взаємодії педагога і дитини.

Трудове виховання є процес залучення дітей до різноманітних педагогічно організовані види суспільно корисної праці з метою передачі їм мінімуму виробничого досвіду, трудових умінь і навичок, розвиток у них творчого практичного мислення, працьовитості.Людською працею створюються всі матеріальні і духовні блага; в процесі праці вдосконалюється сама людина, формується його особистість. Тому мета шкільного трудового виховання спрямовується на виховання психологічної і практичної готовності школярів до праці.

На прикладі творчості В. Симоненка, ми можемо побачити три види виховання дитини.Одним із найпопулярніших віршів В.Симоненка, який став справжнім поетичним шедевром, є його вірш «Лебеді материнства». Його ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини. Головне в поезії — побажання синові вирости справжньою людиною, вірним сином України. Тут закладене і моральне і естетичне виховання дитини.

"Ти знаєш, що ти — людина" Поезії В. Симоненка притаманний дух непоборності, вогонь неспокою, жага гуманізму. Ідея неповторності людського "я" в творчості В. Симоненка. У вірші«Ти знаєш, що ти - людина?» поет розкрив місію людини на землі: творити добро, жити за законами моралі, поважати й цінувати неповторність людської особистості:

* Ти на землі - людина, * І хочеш того чи ні * Усмішка твоя - єдина, * Мука твоя - єдина, * Очі твої - одні.

Автор наголошує на тому, що кожна людина неповторна, має право на повагу, любов, щастя і свободу. У поезії порушено ще одну важливу проблему - швидкоплинності людського життя. Ми ще молоді, здається, усе життя попереду. Але насправді день пролітає за днем. Здається, учора була весна - і ось уже осінь за вікном вкриває золотим дощем вулиці. «Завтра, завтра, завтра - і так минає життя» , - говорили давні римляни, і можливо, «завтра».

14. В.О. Сухомлинський про творчу активність і самостійність учнів.

Важливим завданням школи він вважав виховання інтелектуально-творчої особистості. Розумове виховання на думку вченого охоплює як отримання знань так і формування розвиток розумових сил та думки дитини розвиток образного й логіко-аналітичних елементів мислення. Великого значення у цьому процесі педагог надає початковій школі Сухомлинський вважав головне завдання початкових класів це навчити дитину вчитися. Уміння вчитися охоплює низку умінь читати, писати, спостерігати за явищами навколишнього світу думати висловлювати свою думку словами і вміння є інструментами яких неможливо здобувати знання.

Здобування та зберігання в пам’яті необхідного кола знань на думку є однією з важливих умов творчого мислення. Осягнувши своїм розумом одну істину дитина пояснює за допомогою неї нові й нові явища. Але чим більше зрозумілого тим більше відкривається і незрозумілого тим активніше працює думка тим дужче тягне до знань.

Сухомлинський наголошує на тому що вчитель у жодному разі не повинен подавати учням знання в готовому вигляді тому що це призводить до інертності лінощів думки. Для добування думок треба докладати зусилля.

Сухомлинський вказує на безпосередній зв’язок між творчим мисленням та мовленням дітей Коли ви хочете щоб знання не перетворилися на мертвий непорушний вантаж який унеможливлює дальший рух по сходинках пізнання зробіть слово одним з інструментів дитячої творчості. Педагог наголошував що на першому місці в розумовій праці школяра мають стояти думка жива творчість пізнання навколишнього світу за допомогою слова. Якщо ж слово не живе в душі дитини як засіб творчості якщо вона засвоює чужі думки і не творить своїх думок не виражає їх словом можна говорити про байдужість нечутливість до слова згасання вогника жадоби знань. Тому Сухомлинський переконує нас в тому що джерелом для дитячої творчості стають думки педагога його живе і трепетне слово які необхідно вкласти в свідомість дитини. Потрібно вчити дітей не переказувати почуте а допомогти їм трансформувати думки наставника.

"Мислення набуває характеру праці за умови, якщо воно цілеспрямоване".

В.О. Сухомлинський Самостійна робота – одна з важливих форм організації навчального процесу. Вона відіграє особливу роль в професійній підготовці фахівців, будучи формою, з одного боку, організації самостійної роботи учнів, з іншої – розвитку їх пізнавальної активності.Сухомлинський вважає, що пізнавальна активність — це внутрішня готовність школярів до самостійного оволодіння знаннями при наполегливих вольових зусиллях.

Як зазначав В. Сухомлинський, навчати треба так, щоб учні самостійно здобували знання. Це потребує від учителя вміння спонукати школярів до розв'язання пізнавальних завдань; оцінки подій, явищ, вчинків, дій, висловлення своїх думок у процесі диспутів; установлення причинно-наслідкових залежностей, що допоможуть виявити щось нове, незнайоме в пізнанні істини, закономірностей навколишнього світу. Такий спосіб набуття знань педагог називав екскурсією в особисті думки, дослідженням своєї «комори» знань. Учитель має знати, що розповісти, а що залишити недомовленим як своєрідну «приманку» для домислення школярами. Характер недомовленого визначається конкретним змістом того чи того навчального матеріалу, рівнем знань учнів.

Пізнавальну активність школярів на уроках словесності слід розуміти як вміння емоційно сприймати, глибоко осмислювати і оцінювати художні твори, робити відповідні висновки та узагальнення; образно, літературною мовою висловлювати свої судження про твір в усній і письмовій формі. При цьому учні мають виявити волю, уміння долати труднощі в навчанні; використовувати знання, якими оволоділи для здобуття нових; самостійність розумової праці; усвідомлення розумових цілей діяльності.

Цінність методики Сухомлинського полягає у пробудженні позитивного ставлення учнів до занять. "Джерело бажання вчитися, - стверджує Сухомлинський, - в самому характері дитячого розумової праці, в емоційному забарвленню думки, в інтелектуальних переживаннях. Якщо це джерело вичерпався, ніякими прийомами не примусити дитину сидіти за книгою". В. О. Сухомлинський показав, що методика навчання і виховання, розвиваюча творчо активну особистість учнів, їх любов до праці, самостійність мислення, високі моральні якості, робить сучасну школу справжньої "школою радості" для дітей, будить у них позитивне ставлення до набуття знань у трудовій діяльності.