16. Перевірка письмових робіт вчителем, їх взаєморецензування учнями

Учнівські роботи перевіряються й аналізуються вчителем, у переважній більшості випадків і оцінюються. Методика аналізу визначається видом та педагогічною метою письмової роботи. Найчастіше вчитель дає загальну характеристику творам, зосе¬реджуючи увагу на таких питаннях: 1) відповідність письмових робіт темі, глибина й вичерпність її розкриття; 2) характерис¬тика планів роботи, їх повнота й правильність; 3) послідовність і логічність викладу; 4) аргументованість тверджень; 5) пра¬вильність і переконливість оцінки ідейних поглядів автора; 6) майстерність аналізу образотворчих засобів і єдності форми і змісту; 7) багатство й правильність мови, мовна грамотність. Добрий ефект дає зачитування в класі зразків кращих та гірших творів. Часто аналіз творів проводиться в плані індивідуальної роботи з учнями — зокрема, це стосується робіт публіцистично¬го, творчого характеру, а також виконаних у системі факульта¬тивних занять чи в позакласній роботі.

Ефективним прийомом є взаємоперевірка та взаєморецензу- .ванігя письмових робіт учнями. [Робиться це так. Після написан¬ня творів учитель перевіряє та оцінює їх, не виставляючи оцінок у зошитах. Твори роздаються учням (не авторам), які читають їх, відзначають помилки, пишуть рецензії та пропонують свої оцінки. До цієї роботи учні ставляться з відповідальністю. Так, вони використовують з метою уточнення певних літературознав¬чих тверджень чи сумнівних з погляду написання місць різні до¬даткові матеріали: словники, енциклопедії, літературознавчі праці. Оцінки, виставлені учнями (якщо вони добре ознайоми¬лися з нормами оцінювання), завжди справедливі, вмотивовані, а рецензії — об’єктивні й вичерпні.

Письмові твори служать дійовим засобом розвитку мови уч¬нів. Вони позитивно впливають на збагачення словникового за¬пасу, на переведення великої категорії слів з пасивного запасу до активного використання. В учнів виробляються тонкі мовно¬стилістичні відчуття. Вони починають усвідомлювати красу й багатство рідної мови, часто вдаватися до складних синтаксич¬них конструкцій, образних зворотів, до поетичної стилістики. Зокрема, корисним є такий прийом, як ведення словників. Учні записують до них слова іншомовного походження чи просто не¬відомі їм слова, а потім встановлюють їх значення, різноманіт¬ні цікаві вислови-афоризми, крилаті слова. Тут же можна запи¬сувати ті слова й вислови, які учні часто вживають у помилко¬вому значенні або в неправильній формі. Доцільно записувати їх російською мовою та в українських перекладах: принимать участие — брати участь, следующий — наступний, дальший, та¬кий; являться — бути (зв’язка), относиться к кому-то как-то — ставитись до когось якось і т. ін.

Пишучи письмові твори різних типів, учні глибше усві¬домлюють ознаки різних мовних стилів та звикають доцільно ви¬користовувати їх на практиці. І головне: учні поглиблюють свою літературну освіту.

Письмові роботи (твори) оцінюються двома оцінками - за зміст і мовлен¬нєве оформлення та за грамотність.

Учитель повинен ураховувати самостійність, оригінальність задуму уч¬нівського твору, рівень його композиційного та мовного оформлення. Наяв¬ність оригінального задуму, правильна реалізація його дозволяють підви¬щити першу оцінку за твір на один бал.

Перша оцінка (за зміст і мовленнєве оформлення) не може бути позитив¬ною, якщо не розкрита тема висловлювання, хоча за іншими показниками твір написано задовільно.

Оцінка орфографічної, пунктуаційної грамотності творів, граматична правильність мови здійснюється на основі критеріїв, визначених для кон¬трольних диктантів.Метод рецензування — усвідомлене регулювання .учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета рецензування — запобігання помилкам та їх виправлення.

Показником сформованості контрольних дій, а отже, й самоконтролю є усвідомлення учнями правильності плану діяльності та її операційного складу, тобто способу реалізації цього плану.

Ефективний засіб формування в учнів навичок самоконтролю — використання колективних (фронтальних) перевірок у поєднанні з контролем з боку вчителя. У процесі навчання слід знайомити учнів з метою виконуваної роботи, вимогами до неї, способами виконання, прийомами самоконтролю і шляхами їх удосконалення. Важливу роль у самоконтролі відіграють педагогічна оцінка та самооцінка. Від ефективності самооцінки залежить здатність учня знаходити помилкові дії, запобігати їм і таким чином підвищувати результати самоконтролю. Для самоконтролю нерідко використовують звукозапис. Прослуховуючи запис власного читання тексту, учень може виявити недоліки в техніці читання, інтону¬ванні. артикуляції окремих звуків. За наявності записів окремих тем підручника з іноземної мови учням неважко виявити й виправити свої мовні огріхи. 4

Для формування самоконтролю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставлену учневі оцінку, пропонувати йому оцінити свою відповідь; організовувати в класі взаємоконтроль, рецензування відповідей інших учнів тощо.

Саморецензування та рецензування можна застосовувати до тієї частини знань, умінь і навичок, рівень засвоєння яких можуть легко визначити самі учні — формул, правил, географічних назв, історичних фактів, віршів тощо.

Для організації самоконтролю знань учнів ознайомлюють з нормами і критеріями оцінювання знань, звертаючи увагу, що помилки можуть бути істотні та менш істотні з огляду на мету контролю. Результати самоконтролю і самооцінки знань з окремих тем фіксують у класному журналі. Це робить їх вагомими, впливає на посилення відповідальності учнів за навчальну роботу, виховання почуття власної гідності, чесності.