69. Основні етапи роботи над художнім твором.(Пасічник)

Вивчення твору як правило проходить такі етапи :

1.Підготовка учнів до його сприймання (велике значення має рівень інтересу учнів; вчитель має психологічно налаштувати учнів до сприймання твору; ознайомлення залежить і від певного настрою людини і від соціального досвіду ;захоплення поетом є першим етапом роботи над твором ,адже від глибини засвоєння залежить подальша робота з твором. Н: при вивченні «Блакитна дитина» Дімарова в 7 кл , вчитель спершу повідомляє про життя і творчість письменника ,значення його творчості та місце даного твору в творчому доробку. Повість Анатолія Дімарова «Блакитна дитина» – одна з частин тетралогії «На коні і під конем» («Через місток» (дитинство), «Блакитна дитина» (шкільні роки), «Маскулінум, фемінінум, нойтрум» (навчання з восьмого по десятий клас у сусідньому містечку), «Ать-два!» (служба в армії, нелегкі будні молодого бійця). Перша частина твору розпочинається притчею-казкою (зачитування).)

2.Ознайомлення з текстом (текстуальне опрацювання твору , засвоєння змісту твору,вчителем ,учнями.(виразне читання ,коментоване читання ,

3.Текстуальна робота над текстом (бесіда за змістом*Хто головний герой твору? *У чому особливість зачину повісті? *Як сприйняв зауваження батьків Толик щодо негативної поведінки у школі і чому? *Як реагує на витівки внука бабуся? Кого ставить у приклад і з якою метою? *Чому дорослі ідеалізують поведінку батька у дитинстві? *Яка мета повчальних настанов дорослих членів сім’ї? *Чи практично втілює повчальні настанови батьків Толик? Чому? *Які витівки хлопчика заслуговують осуду? Аргументувати.

-складання плану ;

-робота над образами-персонажами (Толик : люблячий онук. Повага до батьків.бажання виокремитись.любов до книги.фантазер. має твердий х-р.сміливий.винахідливий.)

-зясування теми,ідеї, ролі художніх деталей,авторських відступів (художній аналіз твору)

4.Підсумкові заняття ;(формування теоретико-літературних понять,виховна бесіда,с.р., написання творів).

70.Учитель-словесник та його професійні якості (Волошина).

Відомий методист Г.О.Гуковський підкреслював настійну необхідність для вчителя у систематичному читанні художньої літератури, вихованні у собі висококультурного читача"Він повинен відчувати художнє слово, матеріал і образ літератури всім своїм єством - думкою і слухом, уявою і фізичним, моторним (артикуляційним) чуттям, він повинен його бачити наскрізь, і тоді з надр слова, з глибини словесної споруди виникне для нього вся повнота ідеї".

Цінні думки про високе покликання вчителя літератури знаходимо у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. "Школа - це насамперед учитель. Особистість учителя - наріжний камінь виховання", - підкреслював він. В.О.Сухомлинський вбачав у справжньому вчителеві непересічну, духовно багату, творчу особистість, яка може "виражати себе як особистість, розкривати свій внутрішній світ перед людьми".

Учитель літератури повинен передусім жити багатим, ідейним життям. Лише тоді він зможе по-справжньому виконати ту високу місію виховання підростаючих поколінь, яку покладає на нього народ. Такий учитель, який сам постійно духовно збагачується, "щодня відкривається перед допитливим юним розумом і полум'яним серцем якоюсь новою

гранню".В.О.Сухомлинський закликав учителів дбати про те, щоб їх вихованцям було що в них відкривати. "Якщо ж, - застерігав він, - ви кілька років однаковий, якщо минулий день нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати обридлим і навіть ненависним. Як вогню бійтесь інтелектуального закостеніння". Учитель - творець духовного світу юної особистості. Суспільство довіряє йому найдорожче, найцінніше - дітей, свою надію, своє майбутнє. Професія учителя вимагає від нього постійної творчості, невтомної роботи думки, душевної щедрості і доброти.

К.Д.Ушинський у свій час переконував, що вчителеві ми "ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої вітчизни". Його послідовники, відомі словесники В.Я.Стоюнін, В.І.Водовозов, В.П.Острогорський, Ф.І.Буслаєв, Х.А.Алчевська, Т.Г.Лубе-нець були палкими пропагандистами мистецтва слова як засобу суспільного, громадянського і естетичного виховання. Основні професійні риси вчителя-словесника чітко виділяв В.П.Острогорський. У своїй книзі "Бесіди про викладання словесності" він підкреслював, що, крім загальноосвітньої підготовки (з логіки, психології, філософії, естетики) і глибоких фахових знань (з мови, історії літератури, методики), учитель літератури повинен мати критичне мислення, дар слова, поетичне сприймання, уміння виразно читати і розповідати.

Талановиті вчителі-словесники, такі, як М.О.Рибникова, В.В. Голубков (Росія), О.І.Білецький, Т.К.Волинський, Т.Ф.Бугайко (Україна), здобуваючи знання й нагромаджуючи практичний досвід, стали невдовзі видатними вченими-методистами, літературознавцями.